Рішення

від 08.05.2023 по справі 908/2714/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/180/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2023 Справа № 908/2714/22

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Камаєвій О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022 м. Харків, м-н Свободи, 5, Держпром, 6, під`їзд, 1, поверх, кім. 35, ідентифікаційний код юридичної особи 22630473)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь (69034 м. Запоріжжя, вул. Експресівська, 28, ідентифікаційний код юридичної особи 38146525)

про стягнення 272 000 грн 00 коп.

за участю

представника позивача: не прибув

представник відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь про стягнення 136 000 грн 00 коп. штрафу, 136 000 грн 00 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 22.12.2022 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2714/22 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2714/22, присвоєно справі номер провадження 27/180/22. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження на 25.01.2023.

Ухвалою суду від 25.01.2023 в порядку ст. 183 ГПК України відкладено підготовче провадження на 22.02.2023.

Ухвалою суду від 22.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження, судове засідання призначено на 22.03.2023.

22.03.2023 судове засідання не було проведено з поважних причин, в зв`язку з ракетним обстрілом міста Запоріжжя та необхідністю прослідувати до укриття.

Ухвалою суду від 22.03.2023 перенесено підготовче засідання на 06.04.2023.

Ухвалою суду від 06.04.2023 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 08.05.2023.

Пунктом 3 ст. 222 ГПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Представник позивача у судове засідання 08.05.2023 не з`явився, надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі, за наявними матеріалами справи.

Клопотання прийнято судом.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні позивач та відповідач не скористалися, письмового відзиву не надав.

Ухвали суду, які були направлені на адресу відповідача, повернулися на адресу суду з відміткою засобу поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання».

За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п`ять календарних днів з дня надходження листа до об`єкта поштового зв`язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

Отже, у разі, якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18). Тож відповідач не був позбавлений можливості ознайомитися з ухвалою суду у даній справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Таким чином, сам лише факт неотримання поштової кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надала суду таку адресу для кореспонденції (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 у справі № 44/227-б).

Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 по справі № 911/3142/19, відповідно до яких направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Суд зважає на положення ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 4 та 5 ч. 6 якої визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Частиною 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення відповідно до цієї статті вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958, та Господарського процесуального кодексу України, що також підтверджується штемпелем суду про відправлення вихідної кореспонденції на звороті відповідних судових процесуальних документів.

Судом також враховано, що про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судового засідання у даній справі сторони могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України : //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України Про доступ до судових рішень № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідачі мали право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України зобов`язують сторони користуватись рівними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статей 182, 183 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Будь-яких письмових заяв і клопотань на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами, за відсутністю позивача та відповідача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарським судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та фактичні обставини справи, суд

УСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 25.03.2020 № 66/20-р/к (справа № 66-1-50/62-19) визнано, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Укрбудмоноліт», які полягали в узгодженні своєї поведінки під час підготовки пропозицій та участі у процедурах закупівель, проведених в липні 2019 року Відділом освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області (ідентифікатор закупівель UА-2019-07-01-001844-b), внаслідок чого конкуренцію між ними під час участі у зазначених торгах було усунуто, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктом 2 резолютивної частини Рішення № 66/20-р/к на Товариство з обмеженою відповідальністю Вогонь накладений штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп.

Пунктом 4 резолютивної частини рішення № 66/20-р/к визнано, що дії Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь та Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Укрбудмоноліт», які полягали в узгодженні своєї поведінки під час підготовки пропозицій та участі у процедурах закупівель, проведених в липні 2019 року відділом освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Коломацької сільської ради Полтавського району Полтавської області (ідентифікатор закупівель UА-2019-07-01-001885-b), внаслідок чого конкуренцію між ними під час участі у зазначених торгах було усунуто, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (тендерів).

За вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції згідно з пунктом 5 резолютивної частини рішення № 66/20-р/к на Товариство з обмеженою відповідальністю Вогонь накладений штраф у розмірі 68 000 грн 00 коп.

Копію рішення № 66/20-р/к було направлено територіальним відділенням супровідним листом від 31.03.2020 № 66-02/911 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань - вул. Експресівська, 28, м. Запоріжжя, 69034.

Рекомендоване повідомленням № 3600000757347 направлене до Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь повернулося до територіального відділення з відміткою на конверті «за закінченням встановленого строку зберігання», що підтверджується копією довідки ф.20 та конверту.

Відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України «Голос України», газета Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр», «Офіційний вісник України», друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Інформацію про рішення № 66/20-р/к було опубліковано в друкованому виданні Кабінету Міністрів України «Урядовий кур`єр» № 93 (6707) від 20.05.2020.

Копія рішення 66/20-р/к вважається такою, що отримана Товариством з обмеженою відповідальністю Вогонь 01.06.2020, оскільки 30.05.2020 та 31.05.2020 припадають на вихідні дні - суботу на неділю відповідно.

Згідно з частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, штраф підлягав сплаті до 03.08.2020 (включно) (оскільки 01.08.2020 та 02.08.2020 припадають на вихідні дні - суботу на неділю відповідно), нарахування пені починається з 04.08.2020.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути поновлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Вогонь не скористався наданим йому статтею 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції» правом на оскарження рішення № 66/20-р/к в судовому порядку, а отже, останнє відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є законним та відповідно до статті 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» обов`язковим до виконання.

Частиною восьмою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб`єкт господарювання зобов`язаний протягом п`яти днів з дня сплати штрафу надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Згідно із частиною п`ятої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Відповідно до підпункту 6.5 пункту 6 розпорядженням Голови Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) від 28.11.2019 № 23-рп «Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України», (зі змінами) (далі - Розпорядження № 23-рп), постановлено припинити з 01.06.2020 Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 21076316) шляхом приєднання до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 22630473).

Підпунктом 6.6 пункту 6 Розпорядженням № 23-рп визначено, що Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 22630473), є правонаступником всіх майнових прав та обов`язків Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 21076316).

У підпунктах 6.11 та 6.13 пункту 6 Розпорядженням № 23-рп зазначається, що Полтавському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 21076316) з 01.06.2020 необхідно припинити виконання функцій, які було покладено на нього Положенням про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженим розпорядженням Комітету № 32-р від 23.02.2001 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.03.2001 за № 291/5482 (далі - Положення про територіальне відділення), а Харківському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код - 22630473) з 02.06.2020 необхідно розпочати виконання функцій, покладених на територіальне відділення Положенням про територіальне відділення.

21.10.2022 Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України припинено.

Відповідно до підпунктів 7.6 та 7.7 пункту 7 Розпорядження № 23-рп найменування Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код 22630473) з 02.06.2020 змінюється на Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Відповідно до інформації, розміщеної на офіційному web - сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua) за ідентифікаційним номером 22630473 містяться відомості про юридичну особу з найменуванням: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України та з визначеною юридичною адресою: 61022, м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кім. 35.

Таким чином, відбувся перехід прав та обов`язків Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Позивач зазначив, що станом на 01.06.2020 жодних документів на підтвердження сплати штрафу від Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь до Полтавського відділення та станом на 07.12.2022 до позивача не надходило.

Пунктами 1, 2, 15 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Антимонопольний комітет України визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження: розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про судові справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

За змістом статті 25 Закону України Про Антимонопольний комітет України, з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені.

Згідно ч. 1 ст. 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема, внаслідок: відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб`єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур`єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Враховуючи оприлюднення інформації про прийняте рішення № 66/20-р/к в газеті Урядовий кур`єр (номер від 20.05.2020 № 93 (6707), зазначене рішення адміністративної колегії вважається таким, що вручено відповідачу 01.06.2020 (з урахуванням вихідних днів).

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, статті 22 Закону України Про Антимонопольний комітет України, рішення органів Антимонопольного комітету України є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 60 даного Закону, заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Матеріали справи не містять доказів скасування рішення № 66/20-р/к від 25.03.2020, а отже, вказане рішення є обов`язковим до виконання відповідачем.

Частинами 3, 8 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції визначено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу. Протягом п`яти днів з дня сплати штрафу суб`єкт господарювання зобов`язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, враховуючи обов`язковість рішення Антимонопольного комітету України, накладений на суб`єкт господарювання штраф повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня вручення відповідного рішення, при цьому, протягом п`яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов`язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу.

Частиною 7 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції передбачено, що у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Доказів виконання рішення № 66/20-р/к від 25.03.2020 щодо сплати штрафу сторонами суду не надано.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України Про захист економічної конкуренції, за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Відповідно до розрахунку позивача, сума пені за прострочення сплати штрафу за період з 04.08.2020 до 07.12.2022 за один день складає 2 040 грн 00 коп. (136000,00 грн х 1,5%), пеня складає 1 746 240 грн 00 коп.

Згідно з частиною п`ятою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Оскільки нарахована пеня більша ніж сума штрафу - 1 746 240 грн 00 коп., то позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 130 000 грн 00 коп.

Доказів сплати пені відповідачем суду не надано, розрахунок пені зроблений позивачем правильно.

Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просив стягнені суми штрафу в розмірі 136 000 грн 00 коп. та пені в розмірі 136 000 грн 00 коп. зарахувати до Державного бюджету України на рахунок відповідного управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

У зв`язку із невиконанням відповідачем рішення Антимонопольного комітету України № 66/20-р/к від 25.03.2020 вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд зокрема вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь, м. Запоріжжя задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь (вул. Експресівська, буд. 28, м. Запоріжжя, 69034; код ЄДРПОУ 38146525) штраф у розмірі 136 000 (сто тридцять шість тисяч) грн 00 коп. та пеню у розмірі 136 000 (сто тридцять шість тисяч) грн 00 коп. із зарахуванням зазначених сум до Державного бюджету України на рахунок відповідного Управління Державної казначейської служби України за місцезнаходженням платника податків (отримувач: ГУК у Зап.обл/ТГ м. Запоріжжя/21081100; код отримувача (ЄДРПОУ): 37941997; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); номер рахунку: (IBAN) UA558999980313060106000008479; код класифікації доходів бюджету: 21081100; назва коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи та санкції. Стягувач: Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кім. 35, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 22630473).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вогонь (вул. Експресівська, буд. 28, м. Запоріжжя, 69034; код ЄДРПОУ 38146525) на користь Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (м-н Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під`їзд, 1 поверх, кім. 35, м. Харків, 61022; код ЄДРПОУ 22630473) 4 080 (чотири тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 18.05.2023.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.