Рішення

від 19.05.2023 по справі 909/259/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.05.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/259/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу

за позовом: Керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Снятинської міської ради,

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ,

про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 15 442,59 грн. та зобов`язання відповідача звільнити нежитлові приміщення

установив: Керівник Коломийської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Снятинської міської ради (далі позивач) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 15 442,59 грн. та зобов`язання відповідача звільнити нежитлові приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю захисту інтересів держави у суді саме прокурором, оскільки відповідач не здійснює належним чином оплату за користування орендованим державним майном по Договору №22/06/2022 від 22.06.2022, а позивачем не вживались заходи щодо звернення до суду з відповідним позовом, як наслідок є порушення інтересів держави. Дана заборгованість виникла в результаті несплати орендної плати за період червень 2022 року - січень 2023 року.

Ухвалою від 20.03.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою суду від 20.03.2023 прокурор та позивач повідомлені про відкриття провадження у справі, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №76501 0272615 4 та №76501 0272616 2, які долучені до матеріалів справи.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі, про що свідчить відмітка на оригіналі ухвали суду від 20.03.2023. Проте, на адресу Господарського суду Івано-Франківської області повернулась ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.03.2023 з відміткою поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою (виїхав)". Відзив на позов не надав.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем реєстрації, зазначеним в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, про що свідчить витяг з ЄДРПОУ, копія якого долучена до матеріалів справи суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи та забезпечення реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відповідно до п.5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

22.06.2022 між Снятинською міською радою Коломийського району Івано-Франківської області (по договору - орендодавець/по справі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (по договору - орендар/по справі - відповідач) укладено Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Снятинської міської ради №22/06/2022, відповідно до якого орендарю надано (передано) нежитлове приміщення площею 74,9м2 (вбудовані нежитлові приміщення №21, 22, 23, 24), розташовані на першому поверсі нежитлової будівлі (будинок культури), який знаходиться на балансі Відділу культури та туризму Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області (по договору - балансоутримувач), що знаходиться за адресою: вул. Театральна,3, м. Снятин, Коломийський район, Івано-Франківська область, терміном на 5 років.

Відповідно до п. 1.1 зазначеного Договору орендодавець та балансоутримувач передав, а орендар прийняв у строкове платне користування нежитлові приміщення , що знаходяться на балансі Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області.

З урахуванням п.12 Умов договору термін дії договору з 22.06.2022 по 22.06.2027.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата становить суму, визначену у п.9 умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до п.3.2 Договору, орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком , на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень-грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році , на річний індекс інфляції такого року.

Згідно п. 3.3. Договору орендар зобов`язаний щомісяця, до 15 числа надавати інформацію орендодавцеві про перерахування орендної плати за попередній місяць.

Пунктом 3.7. Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Снятиської міської ради №22/06/2022 сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі , стягується орендодавцем. Орендодавець також має право звернення з позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим Договором, за яким у орендаря є заборгованість в інтересах відповідної сторони цього договору.

Пунктом 3.8 Договору сторонами погоджено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Пунктом 12.6 Договору оренди передбачено, що договір оренди може бути розірвано достроково на вимогу однієї зі сторін за рішенням суду у випадку невиконання умов даного договору та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п.4.1 Договору сторонами погоджено, що у разі припинення даного договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

В порушення умов договору, відповідач не сплачував орендну оплату по договору з червня 2022 по січень 2023 роки, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 15 442 грн 59 к.

Претензійним Листом №01-03/9/21/53/1 від 30.01.2023 позивач звертався до відповідача, в якому повідомив останнього про наявність заборгованості по спірному договору та необхідність її погашення.

Однак, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Факт невиконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати та неналежне здійснення повноважень по захисту інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування , Коломийська окружна прокуратура підтверджує долученим до матеріалів справи копіями Листа Коломийської окружної прокуратури від 09.02.2023 та Листа Снятинської міської ради від 16.02.2023.

Зазначені вище обставини зумовили керівника Коломийської окружної прокуратури звернутись з даним позовом до суду.

За наведених обставин, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом приписів статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами укладено договір оренди нерухомого комунального майна.

Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні визначення містить норма ст.759 Цивільного кодексу України, яка зокрема зазначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Як передбачено ст. 526 ЦК України та ст.ст. 179, ст. 193 ГК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Так, Договором оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Снятинської міської територіальної громади №22/06/2022 від 22.06.2022 сторонами погоджено розмір та порядок здійснення орендної плати за користування спірним приміщенням.

Розмір орендної плати сторонами погоджено в пунктах 3.1, 3.2 та 3.3 Договору, про що зазначалось у рішенні вище.

В силу дії ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Враховуючи те, що майно, яке є предметом договору належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ч.4 ст. 17 вказаного вище Закону орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

За приписами ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач договірні зобов`язання в частині здійснення орендної плати належним чином не виконував, зокрема за період з червня 2022 року по січень 2023 року, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 15 442 грн 59 к.

Зазначену суму заборгованості на момент ухвалення рішення відповідач не спростував, доказів погашення суду не надав.

За наведеного, судом встановлено факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем по спірному договору на суму 15 442 грн 59 к.

За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення заявленої суми заборгованості в розмірі 15 442 грн 59 к.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Поняття неустойки (штрафу, пені) розкрито у статті 549 ЦК України.

Так, законодавець визначив, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі , передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній , визначеній грошовій сумі , або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Згідно ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.7. Договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Снятинської міської ради №22/06/2022 від 22.06.2022 сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або в неповному обсязі , стягується орендодавцем. Орендодавець також має право звернення з позовом про стягнення орендної плати та інших платежів за цим Договором, за яким у орендаря є заборгованість в інтересах відповідної сторони цього договору.

Пунктом 3.8 Договору сторонами погоджено, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Відповідно до поданого розрахунку заборгованості позивачем за неналежне виконання відповідачем зобов`язання по орендній платі нарахував пеню в розмірі 1 868 грн 17 к.

Суд здійснивши перевірку нарахування суми неустойки, прийшов до висновку про правомірність і арифметично вірне її нарахування та такої, що підлягають до задоволення.

Щодо вимоги про розірвання Договору нерухомого майна, що належить до комунальної власності Снятинської міської територіальної громади №22/06/2022 від 22.06.2022 та звільнення орендованих приміщень , то суд зазначає наступне.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок зміни та розірвання господарських договорів, відповідно до якого зміна та розірвання договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Закон визначає однією з підстав розірвання договору - істотне порушення стороною умов цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення.

В спірному випадку істотним порушенням договору є несплата відповідачем орендної плати впродовж червень 2022 рік-січень 2023 рік.

Так умовами Договору нерухомого майна, що належить до комунальної власності Снятинської міської територіальної громади №22/06/2022 від 22.06.2022 сторонами погоджено, що орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди у разі невиконання договору оренди та в інших випадках , передбачених чинним законодавством. У разі несплати орендарем орендної плати більше одного місяця, орендодавець має право ставити питання про дострокове розірвання договору у встановленому чинним законодавством порядку (п.3.7 Договору).

Пунктом 12.6 Договору передбачено, що договір оренди може бути розірвано достроково на вимогу однієї зі сторони за рішенням суду у випадку невиконання умов даного договору та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Судом встановлено факт несплату відповідачем орендної плати протягом тривалого періоду, зокрема з червня 2022 року по січень 2023 року, чим порушені істотні умови договору.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині розірвання спірного договору.

Пунктом 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу або у стані , яким було обумовлено в договорі.

Пунктом 4.1 Договору сторонами передбачено, що у разі припинення даного договору орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду , з урахуванням нормального фізичного зносу , а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом.

За наведеного, вимога про звільнення відповідачем спірного орендованого приміщення підлягає до задоволення.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів) , що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини , які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо порядку звернення прокурора з даним позовом, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (частина 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України).

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" від 31.03.2005).

Водночас існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так у справі "Менчинська проти Російської Федерації" рішення від 15.01.2009, Європейський Суд висловив позицію стосовного того, що сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.

Європейський Суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Як визначено у ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, зокрема, у разі їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

В постанові ВП ВС від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладене правова позиція про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва.

Обгрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилається на наявність спірної заборгованості перед державою та невжиття відповідним органом, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, заходів ( звернення до суду) з відповідним позовом в результаті порушення інтересів держави.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку прокурором належним чином обґрунтовано перед судом правові підстави звернення до суду з даним позовом.

Щодо судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У позовній заяві заявлено про відшкодування лише судового збору.

В спірному випадку із позовом до суду звернувся керівник Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Снятинської міської ради.

За подання позову прокуратурою, зокрема Івано-Франківською обласною прокуратурою сплачено судовий збір в розмірі 8 052 грн 00к. (платіжна інструкція №336 від 03.03.2023).

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позовних вимог, судові витрати по справі відшкодовуються позивачу (в спірному випадку прокуратурі).

Керуючись ст. 86, 123, 129, 130, 231, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов керівника Коломийської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Снятинської міської ради до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору оренди нерухомого майна, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 15 442,59 грн. та зобов`язання відповідача звільнити нежитлові приміщення - задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Снятинської міської ради (площа Незалежності, 1, м. Снятин, Івано-Франківська область, код 04054240) 15 442 грн 66к. заборгованості, з них: 13 574 грн 49 к. - основна заборгованість по орендній платі, 1 868 грн 17к. - пеня.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь Івано-Франківської обласної прокуратури (вул. Грюнвальдська, 11, м. Івано-Франківськ, код 03530483) 8 052 грн 00к. (вісім тисяч п`ятдесят дві гривні) судового збору.

Розірвати Договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Снятинської міської ради №22/06/2022 від 22.06.2022, укладений між Снятинською міською радою Коломийського району Івано-Франківської області (площа Незалежності, 1, м. Снятин, Івано-Франківська область, код 04054240) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) - звільнити нежитлові приміщення площею 74,9 м2 (вбудовані нежитлові приміщення №21, 22, 23, 24) розташовані на першому поверсі нежитлової будівлі (будинок культури), який знаходиться на балансі Відділу культури та туризму Снятинської міської ради Коломийського району Івано-Франківської області , що знаходиться за адресою: вул. Театральна, 3, м. Снятин, Коломийського району, Івано-Франківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Фанда