Рішення

від 19.05.2023 по справі 910/3358/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2023Справа № 910/3358/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Технік", Чернігівська область, Чернігівський район, с. Єрків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійне підприємство "Альянс", м. Київ

про стягнення 105 228,00 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.03.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Технік" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійне підприємство "Альянс" (відповідач) суми попередньої оплати в розмірі 105 228,00 грн, у зв`язку з непоставкою відповідачем обумовленого сторонами в Договорі поставки товару №23/02-21 від 23.02.2021 року товару.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 відкрито провадження у справі №910/3358/23 та прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 13.03.2023 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105493986046 отримав ухвалу суду від 13.03.2023 про відкриття провадження у справі 28.03.2023 року.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 12.04.2023 року (включно).

05.04.2023 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що останні відвантаження товару відбулись шляхом доставки новою поштою. Повідомлень про неотримання вантажу від перевізника не надходило. В лютому 2023 року невстановленою особою було повернуто 570 шт товару на доробку з переліком зауважень до партії. Відповідачем було здійснена термічна обробка товарудля зміни твердості металу та усунені всі зауваження, після чого товар передано предствнику позивача по акту приймання-передачі від 13.03.2023 року. Із решти повернутого товару 70 шт мають дефекти і не підлягають відновленню, тому відповідач зазначив, що готовий прийняти бракований товар.

26.04.2023 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що поставка відповідачем зразків товарів новою поштою не є виконанням зобов`язань за договором, а видаткові накладні, що підтверджують факт поставки відсутні.

Також, 26.04.2023 року позивачем подано до суду заяву про зменшення розміру позвоних вимог, у зв`язку із поставкою відповідачем позивачу товару на загальну суму в розмірі 99 900,00 грн у кількості 450 шт 13.03.2023 року. У зв`язку із зменшенням розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмір 5 328,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого чудового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

З огляду на вкладене, враховуючи заяви позивача, суд приймає до розгляду подані заяви про зменшення розміру позовних вимог.

02.05.2023 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що датою поставки вважається, зокрема, дата квитанції про отримання вантажу, отже факт поставки відбувся в момент передачі товару перевізнику. Відповідач вважає неправильною позицію позивача, що якщо відсутній його підпис на видатковій накладній, то не було факту поставки.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2021 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) укладено Договір поставки товару №23/02-21 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передавати у власність покупцю прес-форми для полістирольних меделей (надалі - товар-1) та литво з чорних металів (надалі - товар-2), а разом по тексту договору товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник зобов`язується поставити покупцеві:

- товар-1 протягом 15 банківських днів наступних за днем отримання продавцем грошовиш коштів;

- товар-2 протягом 20 банківських днів наступних за днем отримання продавцем грошових коштів.

Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або квитанції про приймання вантажу. (п. 2.2. Договору).

Поставка товару здійснюється на умовах EXW - смт Димер, вул. Вишнева, 22Б, згідно INCOTERMS-2010 або, за бажанням покупця, транспортною компанією «нова пошта». Оплата транспортних послуг здійснюється за рахунок покупця. (п. 2.8. Договору).

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. (п. 9.1. Договору).

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1. цього Договору та закінчується 31 грудня 2021 року, однак у будьт-якому разі Договор діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором. Якщо жодна із сторін Договору за один місяць до дня закінчення терміну його дії не заявить письмово про всій намір його розірвати, дія цього Договору продовжується на кожен наступний календапрний рік на таких самих умовах. Дана умова діє на кожен наступний календарний рік. (п. 9.2. Договору).

02.03.2021 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №158 на суму в розмірі 22 008,00 грн за товар-1.

Позивачем проведено платіж на суму 22 008,00 грн згідно наступних платіжних інструкцій:

- №2807 від 02.03.2021 року на суму 10 002,00 грн;

- №2987 від 07.04.2021 року на суму 12 006,00 грн;

Відповідачем було поставлено товар-1 на суму в розмірі 22 008,00 грн на підставі видаткової накладної №406 від 07.04.2021 року.

29.03.2021 року відповідачем було виставлено позивачу рахунок на оплату №246 на суму в розмірі 444 000,00 грн за товар-2.

Позивачем проведено платіж на суму 111 000,00 грн згідно платіжної інструкції №2985 від 07.04.2021 року.

Відповідачем було поставлено товар-2 на суму в розмірі 5 772,00 грн на підставі видаткової накладної №442 від 20.05.2021 року.

У зв`язку з непоставкою оплаченого товару позивачем було направлено на адресу відповідача претензію №48 від 01.12.2022 року про повернення коштів за неотриманий товар.

Додатком №1 від 13.03.2023 року сторони оформили Акт приймання-передачі товару-2 №1, відповідно до якого відповідачем передано позивачу товар-2 на суму 99 900,00 грн.

Як зазначає позивач, товар-2 на суму 5 328,00 грн відповідачем поставлено так і не було, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути вказану суму в судовому порядку.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказав, що направляв товар-2 позивачу «Новою поштою», проте частково товар був повернутий останнім і відповідачем було усунуто всі зауваження, після чого товар передано предствнику позивача по акту приймання-передачі від 13.03.2023 року. Із решти повернутого товару 70 шт мають дефекти і не підлягають відновленню, тому відповідач зазначив, що готовий прийняти бракований товар.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.

Укладений між сторонами Договір поставки товару №23/02-21 від 23.02.2021 року є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 ЦК України внормовано, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статями 526, 525 ЦК України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначено вище, Договором, а саме пунктом 2.1., сторони погодили, що постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар-2 протягом 20 банківських днів наступних за днем отримання продавцем грошових коштів.

Враховуючи, що оплата позивачем на суму 111 000,00 грн проведена згідно платіжної інструкції №2985 від 07.04.2021 року, строк поставки товару-2 на вказану суму до 07.05.2021 року.

Таким чином, сторонами встановлено в Договорі, що строк поставки товару-2 до 07.05.2021 року.

Змін до Договору, а саме, в частині строків поставки товару, сторонами внесено не було.

Статтею 538 Цивільного кодексу України визначено, що виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статі 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ч. 4 п. 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар і строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 у справі №9/252-10).

При цьому слід зазначити, що вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016 у справі №21-4985а15.

Як встановлено вищенаведеними нормами, факт здійснення господарської операції підтверджується оформленням первинного документу, тобто шляхом підписанням покупцем видаткової накладної.

Сторонами зазначене закріплено в п. 2.2. Договору, що датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної або дата на товарно-транспортній накладній перевізника або квитанції про приймання вантажу.

З матеріалів справи вбачаться, що відповідачем на виконання умов Договору було поставлено позивачу товар-2 на суму в розмірі 5 772,00 грн на підставі видаткової накладної №442 від 20.05.2021 року.

Окрім того, Додатком №1 від 13.03.2023 року сторони оформили Акт приймання-передачі товару-2 №1, відповідно до якого відповідачем передано позивачу товар-2 на суму 99 900,00 грн.

Таким чином, згідно зазначених документів відповідачем передано позивачу товар-2 на суму в розмірі 105 672,00 грн.

Окрім цього, відповідачем долучено до матеріалів справи квитанції нової пошти №№ 20450399632283 від 10.06.2021, 20450396994031 від 04.06.2021, 20450402853940 від 17.06.2021, 59000701502843 від 25.06.2021, 20450408977446 від 02.07.2021, 20450417011595 від 21.07.2021, 20450417421527 від 22.07.2021, 20450417901660 від 23.07.2021 про направдення позивачу 558 штук товару-2.

При цьому, відповідачем у відзиві зазначено, що товару у кількості 570 шт позивачем повернуто відповідачу, 450 з яких передано за Актом приймання-передачі товару-2 №1 від 13.03.2023 року позивачу після усунення недоліків, 50 - пройшли термічну обробку та готові до передачі позивачу, а 70 - не підягають відновленню.

Таким чином, із оплаченого позивачем згідно платіжної інструкції №2985 від 07.04.2021 року товару-2 на кількість 500 шт в розмірі 111 000,00 грн, відповідачем поставлено позивачу лише товару-2 у кількості 476 штук на суму в розмірі 105 672,00 грн, а залишок у кількості 24 штуки товару-2 на суму в розмірі 5 328,00 грн поставлено так і не було.

Доказів поставки вказаного товару на суму в розмірі 5 328,00 грн, відповідачем до матеріалів справи не надано, оскільки долучені до матеріалів справи копії квитанцій «Нової пошти» про поставку товару-2 в кількості 558 штук визначені відповідачем як повернуті йому пощивачем, а після усунення недоліків в яких були поставлені позивачу в кількості 450 шт згідно Акту приймання-передачі товару-2 №1 від 13.03.2023 року, що враховано судом.

Таким чином, враховуючи зазначене, у зв`язку з непоставкою відповідачем позивачу товару у визначений Договором строк, у відповідача виникло зобов`язання (грошове зобов`язання) із повернення попередньої оплати, сплаченої позивачем в розмірі 5 328,00 грн, відповідно до частини другої статті 693 ЦК України та частини першої статті 530 ЦК України, з наступного дня після спливу строку поставки, тобто починаючи з 08.05.2021 року.

Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням.

Позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду №918/631/19 від 22.09.2020 року.

Отже, відповідач у встановлений строк свого обов`язку не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання з поставки товару, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання не допускається, що свідчить про неможливість в односторонньому порядку відмови відповідача від виконання умов Договору.

За змістом частин першої та другої статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Враховуючи, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в підтвердження виконання ним своїх зобов`язань за Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення позивачу суми оплати в розмірі 5 328,00 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума коштів в розмірі 5 328,00 грн.

Судовий збір позивача у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Металургійне підприємство «Альянс» (ідентифікаційний код 44140589, адреса: 01103, м. Київ, вул. Підвисоцького Професора, буд. 5, літера А, офіс 12) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Технік» (ідентифікаційний код 37311610, місцезнаходження: 17081, Чернігівська область, Чернігівський район, с. Єрків, вул. Гагаріна, буд. 18Б) суму коштів в розмірі 5 328,00 грн (п`ять тисяч триста двадцять вісім гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривни 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ