Рішення

від 03.05.2023 по справі 915/296/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2023 року Справа № 915/296/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Жиган А.О.,

представника позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр М» (54001, м.Миколаїв, вул.Садова, буд.1; ідент.код 36700694; адреса ел.пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1),

до відповідача: Миколаївської міської ради (54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573; адреси ел.пошти: kancel@mkrada.gov.ua; sov@mkrada.gov.ua),

про: визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, укладеною в редакції запропонованій позивачем,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автоцентр М" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Миколаївської міської ради, в якій просить суд визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 26.12.2011, який зареєстровано в Миколаївській міській раді 26.12.2011 за №8573 та у Миколаївській регіональній філії ДП "Центр ДЗК", укладеною в наступній редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 26.12.2011, зареєстрованого у

Миколаївській міській раді 26.12.2011 за №8573 та у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 26.12.2011 за №481010004000546

м.Миколаїв «__»

Миколаївська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи - 26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє па підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та Товариство з обмеженого відповідальністю «Автоцентр М», ідентифікаційний код юридичної особи - 36700694, в особі директора Герман Оксани Степанівни, що надалі іменується Орендар, з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі», п.3.1 Договору оренди землі від 26.12.2011 №8573 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору оренди до 25 травня 2027 року, на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін».

В обґрунтування вимог позивач вказує на наступне:

- виконуючи належним чином обов`язки орендаря і вимоги умов укладеного договору оренди землі від 26.12.2011, з урахуванням договору про зміни від 26.12.2017, позивач 16.02.2022, тобто у встановлений договором строк - за три місяці до спливу 25.05.2022 строку договору, звернувся до відповідача з заявою про поновлення такого договору, до якої додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той же строк та на тих же умовах;

- відповіді щодо результатів розгляду звернення позивача про поновлення договору оренди землі не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою не підписана;

- позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати умови договору оренди землі, у тому числі щодо орендної плати;

- оскільки відповідач протягом одного місяця після закінчення строку договору не направив позивачу лист-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, а позивач продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати інші умови договору, то такий договір оренди землі вважається поновленим на той же строк та на тих же умовах;

- крім того, з метою реалізації положень ч.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» позивач 23.01.2023 звернувся до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до договору оренди з уповноваженою особою відповідача, додавши до такого звернення проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на тих самих умовах, однак, відповіді на звернення до цього часу позивач не отримав.

Позивач вважає, що оскільки він в установлений договором та законом строк повідомив відповідача про намір поновити договір оренди землі, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, належно виконував та виконує умови договору, а відповідач не повідомив протягом місяця після закінчення строку договору про заперечення у поновленні договору, то такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ухвалою суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.03.2023.

Відповідач у відзиві від 03.03.2023 заперечує проти задоволення позову посилаючись на наступне:

- позивач належно не виконував умови договору оренди землі, оскільки остання копія квитанції про сплату орендних платежів за користування земельною ділянкою підтверджує відповідну оплату лише за січень 2022 року, при цьому матеріали позову не містять доказів здійснення орендних платежів за користування земельною ділянкою після січня 2022 року;

- запропонована позивачем редакція додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не відповідає вимогам ст.33 Закону України «Про оренду землі», оскільки поновлення договору до 25.05.2027 не відповідає строку, який був передбачений відповідним договором.

Позивач у відповіді на відзиві від 25.03.2023, яка надійшла до суду 27.03.2023, зазначив, що вважає доводи Миколаївської міської ради, викладені у відзиві, такими, що не спростовують доводів позивача щодо обґрунтованості заявлених вимог, посилаючись на наступне:

- сплата орендного платежу за користування земельною ділянкою за лютий 2022 року позивачем була здійснена у березні 2022 року;

- позивач починаючи з 01.03.2022 був звільнений від сплати орендної плати за земельну ділянку комунальної власності в силу приписів чинного законодавства;

- відсутність заборгованості зі сплати податків, зборів та інших платежів, у тому числі з орендної плати за землю, підтверджуються довідкою ГУ ДПС у Миколаївський області;

- позивачем у запропонованому проекті додаткової угоди визначений строк дії договору із зазначенням дати його закінчення у повній відповідності до умов договору оренди землі від 26.12.2011, зі змінами від 26.12.2017.

27.03.2023 судом відкладено підготовче засідання на 07.04.2023 у зв`язку з неявкою відповідача.

Ухвалою суду від 07.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.05.2023.

Сторони явку повноважних представників у судове засідання 03.05.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідач у заяві від 13.04.2023 просив розглядати справу за відсутності його представника, заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, з урахуванням обставин викладених у відзиві на позов.

Позивач у заяві від 03.05.2023 просив розглядати справу за відсутності його представника, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Судом також враховано, що явка представників сторін в судове засідання 03.05.2023 не визнавалась судом обов`язковою.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 03.05.2023 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані учасниками справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судом встановлено наступне.

Рішенням Миколаївської міської ради від 25.08.2011 за №8/30 Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс» передано на 3 роки в оренду земельну ділянку площею 4500 кв.м для будівництва автоцентру по просп.Героїв Сталінграда у районі Тернівського роздоріжжя.

26.12.2011 між Миколаївською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс», як орендарем, було укладено договір оренди землі (далі - Договір оренди землі), за умовами якого орендодавець на підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.08.2011 №8/30 зі змінами, внесеними рішенням Миколаївської міської ради від 24.11.2011 №11/44, передає, а орендар приймає в оренду земельну ділянку загальною площею 4500 кв.м (кадастровий номер 4810137200:01:030:0009) для будівництва автоцентру по просп.Героїв Сталінграда у районі Тернівського роздоріжжя /Центральний район/ (п.п.1.1, 2.1 Договору оренди землі).

Відповідно до п.3.1 Договору оренди, договір діє протягом 3 (трьох) років з дати його державної реєстрації. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору звернутись письмово до орендодавця з проханням щодо продовження строку дії договору. Підставою для поновлення договору буде відповідне рішення орендодавця.

Згідно п.14.1 Договору оренди землі, цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Такий договір 26.12.2011 зареєстровано в книзі записів договорів оренди Миколаївської міської ради за №8573 та у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.12.2011 за №481010004000546.

В подальшому, рішенням Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/20 Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс» продовжено на 5 років з дати прийняття рішення міської ради оренду земельної ділянки площею 4500 кв.м (кадастровий номер 4810137200:01:030:0009), оренду якої було продовжено рішенням міської ради від 18.06.2015 №48/33, залишивши земельну ділянку в землях іншого призначення, для будівництва автоцентру по просп.Героїв України у районі Тернівського роздоріжжя.

26.12.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс» було укладено договір про зміни №388-17 до Договору оренди землі (далі - Договір про зміни), за умовами п.1 якого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/20 щодо продовження строку оренди в Договір оренди внесено зміни, зокрема:

- пункт 1.1 Договору оренди землі викладено в наступній редакції: «Миколаївська міська рада на підставі рішення від 25.05.2017 №20/20 продовжує Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс» оренду земельної ділянки площею 4500 кв.м (кадастровий номер 4810137200:01:030:0009) для будівництва автоцентру по просп.Героїв Сталінграда у районі Тернівського роздоріжжя /Центральний район/»;

- пункт 3.1 Договору оренди землі викладено в наступній редакції: «Дія договору продовжується до 25.05.2022. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов`язаний письмо повідомити про це орендодавця за три місяці, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього договору оренди землі».

Відповідно до п.2 Договору про зміни, такий договір набирає чинності з моменту його укладення.

Згідно п.4 Договору про зміни, сторони домовились, що умови цього договору про зміни застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 22.08.2017.

Такий договір 26.12.2017 зареєстровано в книзі реєстрації договорів оренди землі Миколаївської міської ради за №388-17.

Рішенням загальним зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс», яке оформлено протоколом №1/2020 від 02.10.2020, змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр М» та внесено зміни до реєстраційних даних про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Суд вказує, що зміна назви юридичної особи тягне тільки правовий наслідок проведення державної реєстрації змін, пов`язаних зі зміною назви, до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Таким чином, зміна назви юридичної особи не тягне на собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особи, яка вибула, та юридичної незмінності правопопередника - учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

16.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр М» засобами поштового зв`язку направило до Департаменту надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради заяву про поновлення договору оренди земельної ділянки площею 4500 кв.м (кадастровий номер 4810137200:01:030:0009) для будівництва автоцентру по просп.Героїв Сталінграда у районі Тернівського роздоріжжя /Центральний район/, додавши до такої заяви проект додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі на 5 років до 25.05.2027 на тих самих умовах.

В матеріалах справи знаходиться копія такого проекту додаткової угоди.

Позивач вказує, а відповідач не заперечує та не спростовує, що до цього часу відповіді щодо результатів розгляду його звернення від 16.02.2022 про поновлення Договору оренди землі ним не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою не підписана, а він продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати інші умови Договору оренди землі.

В подальшому, 23.01.2023 засобами поштового зв`язку позивач звернувся до Миколаївського міського голови з листом, в якому пропонував укласти з ним, як уповноваженою особою Миколаївської міської ради, додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі, додавши до такого листа відповідний проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на 5 років до 25.05.2027 на тих самих умовах.

В матеріалах справи знаходиться копія такого проекту додаткової угоди.

Позивач вказує, а відповідач не заперечує та не спростовує, що до цього часу відповіді на таке звернення позивач також не отримав.

В матеріалах справи знаходяться копії платіжних доручень, які підтверджують внесення позивачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою в період з вересня 2020 року по лютий 2022 року включно.

До того ж, в матеріалах справи знаходиться довідка ГУ ДПС у Миколаївській області від 24.03.2023 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, зі змісту якої вбачається, що позивач станом на 24.03.2023 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, інших заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Позивач, стверджує, що оскільки він, як орендар, в установлений Договором про оренду землі та законом строк повідомив відповідача, як орендодавця, про намір поновити договір оренди землі та направив проект додаткової угоди, продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору, належно виконував та виконує умови договору, а відповідач протягом місяця після закінчення строку такого договору не повідомив про заперечення у поновленні Договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Позивач вважає, що відповідач порушує його право, як орендаря, на отримання підписаного Миколаївською міською радою договору про поновлення Договору оренди землі та укладання додаткової угоди до договору на той самий строк і на тих самих умовах.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду із відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 4 ст.124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із ч.1 ст.626 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Причиною виникнення спору між сторонами у справі стало питання наявності чи відсутності підстав для поновлення договору оренди землі.

Відповідно до вимог ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі».

05.12.2019 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16 січня 2020 року.

Таким Законом суттєво змінено підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять «поновлення договору оренди землі» та «переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк», доповнивши Земельний кодекс України статтею 126-1 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови», Закон України «Про оренду землі» - статтею 32-2 «Поновлення договорів оренди землі», яка відсилає до статті 126-1 Земельного кодексу України, та виклавши статтю 33 Закону України «Про оренду землі» у новій редакції з назвою «Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк» (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» набрав чинності 16 липня 2020 року.

Проте, суд зазначає, що вказаним Законом у Законі України «Про оренду землі» розділ IX «Перехідні положення» доповнено абзацом четвертим такого місту: «Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Враховуючи, що спірний Договір оренди землі було укладено між сторонами 25.08.2011 та зміни до нього було внесено Договором про зміни від 26.12.2017, тобто до набрання 16.01.2020 чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а тому суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи статті 33 Закону України «Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».

Правові підстави поновлення договору оренди землі визначались статтею 33 Закону України "Про оренду землі" до зміни її редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», яка фактично об`єднувала два випадки пролонгації договору оренди землі.

Так, відповідно до ч.ч.1-5 ст.33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина 2).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5).

Частинами 8 та 9 ст.33 Закону України "Про оренду землі" було передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі", була можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, для застосування ч.1 ст.33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно ч.ч.2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором; 2) орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; 4) орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", необхідна наявність таких юридичних фактів: 1) орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; 2) до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; 3) до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; 4) орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18.

На вказану правову позицію Велика Палата Верховного Суду наголошує і в постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

До того ж, суд приймає до уваги, що у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 Велика Палата Верховного Суду також дійшла й наступних висновків.

Стаття 33 Закону України №161-XIV "Про оренду землі" до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX мала назву "Поновлення договору оренди землі", тобто була цілком присвячена процедурам такого поновлення. Проте вони за змістом приписів указаної статті відрізнялися від тих, які пропонують застосувати позивач і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. Так, згідно з частиною першою цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Таке формулювання зазначеного припису у сукупності з назвою статті 33 Закону №161-XIV й іншими її приписами не підтверджує доводи позивача та висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду про те, що лише частина шоста цієї статті визначала правила поновлення договору оренди землі, які виключали необхідність вчинення активних дій орендарем. Конструкція статті 33 Закону №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX передбачала можливість поновлення договору оренди землі у порядку реалізації переважного права на укладення цього договору на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (речення перше частини другої статті 33 Закону №161-XIV). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

Отже, стаття 33 Закону №161-XIV прямо передбачала подання орендарем у строки, визначені у частині другій цієї статті, повідомлення саме про поновлення договору оренди землі та проекту додаткової угоди про таке поновлення. Шляхом надсилання орендодавцю відповідного письмового повідомлення орендар мав завчасно продемонструвати наявність у нього наміру продовжити користування земельною ділянкою. А орендодавець, будучи обізнаним із таким наміром, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону №161-XIV).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону №161-XIV).

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону №161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону №161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону №161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону №161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц і №159/5756/18).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 Закону №161-XIV). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина одинадцята статті 33 Закону №161-XIV).

Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 ЗК України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, є "автоматичною" пролонгацією орендних правовідносин.

Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону №161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору (постанови від 10.04.2018 у справі №594/376/17-ц, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18).

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій - восьмій, одинадцятій статті 33 Закону №161-XIV додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тому помилковим є висновок суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що передбачені у частинах першій - п`ятій і шостій статті 33 Закону №161-XIV підстави для поновлення договору оренди землі не пов`язані між собою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 взяла до уваги, що Закон №340-ІХ суттєво змінив підхід до продовження орендних відносин. Він чітко розмежував зміст понять "поновлення договору оренди землі" та "переважне право орендаря на укладення договору оренди на новий строк", доповнивши ЗК України статтею 126-1 "Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови", Закон №161-XIV - статтею 32-2 "Поновлення договорів оренди землі", яка відсилає до статті 126-1 ЗК України, та виклавши статтю 33 Закон №161-XIV у новій редакції з назвою "Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк" (тобто приписи цієї статті незастосовні до поновлення договорів оренди землі). У частині зазначених змін і доповнень Закон №340-ІХ набрав чинності 16 липня 2020 року.

За змістом приписів статті 126-1 ЗК України можливість поновлення договору оренди землі має бути чітко передбачена у цьому договорі та підпорядкована низці умов. Таке поновлення не можна передбачати у договорах оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких ділянках розташовані будівлі або споруди, які перебувають у власності користувача або набувача права користування відповідною ділянкою (ч.1 вказаної статті). За наявності у договорі оренди землі умови щодо його поновлення після закінчення строку, на який його уклали сторони, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах без вчинення сторонами письмового правочину про його поновлення. Останнє можливе у разі відсутності заяви однієї зі сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Таку заяву сторона договору може подати до вказаного реєстру не пізніш як за місяць до дати закінчення договору оренди землі (див. частини другу та третю статті 126-1 ЗК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31.08.2021 у справі №903/1030/19 зазначила, що наведені законодавчі зміни спрямовані на впорядкування інститутів поновлення договорів оренди землі та переважного права орендаря на укладення цього договору на новий строк задля удосконалення регулювання відносин орендаря й орендодавця земельної ділянки. Проте такі зміни не спростовують наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону №161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом №340-IX.

Позивач стверджує, що має право на поновлення договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк на підставі частини 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що рішенням Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/20 Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс», яке в подальшому 02.10.2020 перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр М», продовжено на 5 років з дати прийняття рішення міської ради оренду земельної ділянки площею 4500 кв.м (кадастровий номер 4810137200:01:030:0009), залишивши земельну ділянку в землях іншого призначення, для будівництва автоцентру по просп.Героїв України у районі Тернівського роздоріжжя.

26.12.2017 між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс» було укладено договір про зміни №388-17 до Договору оренди землі, за умовами п.1 якого на підставі рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/20 щодо продовження строку оренди в Договір оренди внесено зміни, зокрема:

- пункт 1.1 Договору оренди землі викладено в наступній редакції: «Миколаївська міська рада на підставі рішення від 25.05.2017 №20/20 продовжує Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс» оренду земельної ділянки площею 4500 кв.м (кадастровий номер 4810137200:01:030:0009) для будівництва автоцентру по просп.Героїв Сталінграда у районі Тернівського роздоріжжя /Центральний район/»;

- пункт 3.1 Договору оренди землі викладено в наступній редакції: «Дія договору продовжується до 25.05.2022. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, зобов`язаний письмо повідомити про це орендодавця за три місяці, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку цього договору оренди землі».

Відповідно до положень ч.2 ст.33 Закону України "Про оренду землі" орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Судом встановлено, що маючи намір на поновлення Договору оренди землі на той самий строк (5 років до 25.05.2027) і на тих самих умовах позивач 16.02.2022 звернувся до відповідача з відповідною заявою та долучив до неї проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Доводи відповідача стосовно того, що запропонована позивачем редакція додаткової угоди про поновлення Договору оренди землі не відповідає вимогам ст.33 Закону України «Про оренду землі», оскільки поновлення такого договору до 25.05.2027 не відповідає строку, який був передбачений відповідним договором, судом відхиляються, оскільки рішенням Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/20 Товариству з обмеженою відповідальністю «Світлана-Ласурія Плюс», яке в подальшому 02.10.2020 перейменовано в Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр М», продовжено на 5 років з дати прийняття рішення міської ради, а договір про зміни №388-17 від 26.12.2017 до Договору оренди землі між сторонами укладено на підставі саме такого рішення Миколаївської міської ради від 25.05.2017 №20/20 щодо продовження строку оренди на 5 років, тобто з 25.05.2017 до 25.05.2022.

За такого, суд вбачає, що позивач, як орендар, звернувся до відповідача, як орендодавця, з заявою про намір поновити договір оренди землі та проектом відповідної додаткової угоди у встановлений п.3.1 спірного Договору оренди землі строк, до того ж, з врахуванням положень ч.2 ст.33 Закону України «Про оренду землі».

Позивач вказує, а відповідач не заперечує та не спростовує, що до цього часу відповіді щодо результатів розгляду його звернення від 16.02.2022 про поновлення Договору оренди землі ним не отримано, рішення відповідача про поновлення або відмову у поновлені договору оренди не прийнято, додаткова угода уповноваженою особою не підписана, а він продовжує користуватися орендованою земельною ділянкою та виконувати інші умови Договору оренди землі.

В подальшому, 23.01.2023 засобами поштового зв`язку позивач також звернувся до Миколаївського міського голови з листом, в якому пропонував укласти з ним, як уповноваженою особою Миколаївської міської ради, додаткову угоду про поновлення Договору оренди землі на тих самих умовах, додавши до такого листа відповідний проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на 5 років до 25.05.2027 на тих самих умовах.

Позивач вказує, а відповідач не заперечує та не спростовує, що до цього часу відповіді на таке звернення позивач також не отримав.

У той же час, після закінчення договору оренди землі позивач продовжив користування наданою йому земельною ділянкою, належно виконував та виконує умови договору, в тому числі й щодо сплати орендних платежів, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними копіями платіжних доручень, які підтверджують внесення позивачем орендної плати за користування спірною земельною ділянкою в період з вересня 2020 року по лютий 2022 року включно, а відповідач листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі позивачу, як орендарю, не направляв.

До того ж, в матеріалах справи знаходиться довідка ГУ ДПС у Миколаївській області від 24.03.2023 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, зі змісту якої вбачається, що позивач станом на 24.03.2023 не має податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску, інших заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Відповідач вказані обставини не заперечив та не спростував.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач належно не виконував умови договору оренди землі щодо сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою, судом відхиляються, так як в силу приписів пп.69.14 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, який доповнено таким підпунктом на підставі Закону України від 15.03.2022 №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»; наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 №75; постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 «Деякі питання формування переліку територій, на який ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» та наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, яким зокрема затверджено перелік територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, до якого входить Миколаївська міська територіальна громада; починаючи з 01.03.2022 позивач був звільнений від нарахування та сплати орендної плати за користування спірною земельною ділянкою комунальної власності Миколаївської міської територіальної громади.

До того ж, суд вказує, що за положеннями ст.33 Закону України «Про оренду землі» до зміни її редакції згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», рішення Миколаївської міської ради про відмову позивачу у продовженні оренди земельної ділянки повинно бути прийняте на її пленарному засіданні протягом місяця після отримання звернення про поновлення договору оренди землі з проектом додаткової угоди, а заперечення у поновленні договору оренди землі повинні бути надіслані позивачу протягом місяця після закінчення строку дії договору, що відповідачем не вчинено.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач належним чином скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі та вчинив всі необхідні дії для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі".

Також, суд зазначає, що відповідно до ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів".

Суд враховує, що згідно з усталеною прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає існуючим в суспільстві нормативним приписам.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Стретч проти Об`єднаного Королівства Великобританії та Північної Ірландії" встановлено, що особа (орендар) мала принаймні законне сподівання на реалізацію передбаченого договором права на продовження договору оренди і в цілях ст.1 Першого протоколу таке сподівання можна вважати додатковою частиною майнових прав, наданих їй муніципалітетом за орендним договором, та зазначено, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила.

До того ж, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії" суд постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Враховуючи, що позивач, за відсутності будь-яких заперечень зі сторони відповідача, продовжив користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору та вчинив дії, спрямовані на поновлення договору оренди землі, то у нього виникли "правомірні очікування" щодо продовження користування земельною ділянкою на праві оренди, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на вищевикладені обставини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за наявності визначених ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" підстав для поновлення спірного договору оренди землі та, з огляду на те, що відповідач зволікає в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі, яка відповідно до ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі" мала бути укладена в обов`язковому порядку у місячний строк, суд вважає, що наявні підстави для визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 21.09.2012 №8865 укладеною в редакції, запропонованій позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Частинами 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного наданого сторонами доказу, а також достатність і взаємний їх зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 26.12.2011, який зареєстровано у Миколаївській міській раді 26.12.2011 за №8573 та у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 26.12.2011 за №481010004000546, - укладеною в такій редакції:

«ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі від 26.12.2011, зареєстрованого у

Миколаївській міській раді 26.12.2011 за №8573 та у Миколаївській регіональній філії ДП «Центр ДЗК» 26.12.2011 за №481010004000546

м.Миколаїв «__»

Миколаївська міська рада, ідентифікаційний код юридичної особи - 26565573, що надалі іменується Орендодавець, в особі міського голови Сєнкевича Олександра Федоровича, який діє па підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з однієї сторони, та Товариство з обмеженого відповідальністю «Автоцентр М», ідентифікаційний код юридичної особи - 36700694, в особі директора Герман Оксани Степанівни, що надалі іменується Орендар, з другої сторони, (далі разом іменуються Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до ст.33 Закону України «Про оренду землі», п.3.1 Договору оренди землі від 26.12.2011 №8573 (далі - Договір оренди), уклали цю Додаткову угоду (далі - Додаткова угода) про нижченаведене:

1. Поновити термін дії Договору оренди до 25 травня 2027 року, на тих самих умовах.

2. Всі умови вищевказаного Договору оренди, не змінені цією Додатковою угодою, залишаються чинними у тій редакції, в якій вони викладені Сторонами раніше, і Сторони підтверджують їх обов`язковість для себе.

3. Ця Додаткова угода складена українською мовою у двох оригінальних примірниках - по одному для кожної Сторони, кожний з яких має однакову юридичну силу.

4. Ця Додаткова угода набирає чинності з моменту її підписання Сторонами та її скріплення печатками Сторін.

Реквізити та підписи Сторін:

Орендодавець:

Миколаївська міська рада

місцезнаходження: 54001, м.Миколаїв, вул.Адміральська, буд.20; ідент.код 26565573;

тел.: (0512) 37-22-59

Міський голова О.Ф.Сєнкевич

М.П.

Орендар:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр М»

місцезнаходження: 54001, м.Миколаїв, вул.Садова, буд.1; ідент.код 36700694;

тел.: (067) 512-66-77

Директор О.С.Герман

М.П.».

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено 15.05.2023.

Суддя М.В.Мавродієва