Рішення

від 10.05.2023 по справі 915/618/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Справа № 915/618/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Артьомова І.І., розглянувши матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "ФЛОВЕКС" (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 194, офіс 606, код ЄДРПОУ 35942522, e-mail: info@flowex.com.ua)

до відповідача Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" (54018, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 42-А, код ЄДРПОУ 31821381, e-mail: office@zorya.com.ua)

про стягнення заборгованості,

за участі представників сторін:

від позивача: Болкуневич Д.А., Гук С.В.,

від відповідача: Орел О.В.,

В С Т А Н О В И В:

07.12.2022 до Господарського суду Миколаївської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "ФЛОВЕКС" до Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" про стягнення заборгованості за договором №7932 від 17.03.2021 у сумі 2779042,11 грн, з яких: 1657920,00 грн - основний борг, 596288,10 грн - нарахована пеня, 467543,39 грн - інфляційні втрати, 57290,62 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язання за Договором щодо оплати вартості отриманого обладнання.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2022 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/618/22 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 12.12.2022 позовну заяву залишено без руху з підстав недотримання позивачем п. 6, 9 ч. 3 ст. 162, п.1 ч. 1 ст. 164, ч. 1 ст 172 ГПК України.

Ухвалою суду від 23.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 30 січня 2023 року о 10:30 год,, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

12.01.2023 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву.

Відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення з Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" 1000000,00 грн основного боргу за відсутності предмету спору та врахувати майнові та немайнові інтереси відповідача, відсутність завданих збитків відповідачу та зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальної суми.

Відповідач зазначає, що затримка оплати за отримане обладнання зумовлена складним фінансовим становищем Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" зумовленим військовою агресією російської федерації проти України, падінням виробничих потужностей та знищенням готової продукції за наслідками ракетних обстрілів підприємства.

Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком пені. Відповідач вважає, що позивачем неправильно визначено період нарахування та наявні помилки при обчисленні.

30.01.2023 судове засідання не відбулося у зв`язку з тим, що протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 31.01.2023 суд постановив: продовжити строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; підготовче засідання у справі призначити на 15 березня 2023 року о 10:30 год.

Судове засідання для розгляду справи, призначене на 15 березня 2023 року о 10:30, не відбулося у зв`язку з тим, що протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання, у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 15.03.2023 суд постановив: підготовче засідання у справі призначити на 07 квітня 2023 року об 11:20 год.

Ухвалою від 07.04.2023 суд постановив: заяву Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ", яка міститься у відзиві від 09.01.2023 задовольнити; закрити провадження у справі № 915/618/22 за позовом Приватного підприємства "ФЛОВЕКС" до Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" в частині стягнення основного боргу в сумі 1 000 000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору.

07.04.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення розгляд справи по суті на 10.05.2023 о 12:00 год.

Ухвалою суду від 01.05.2023 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги з урахуванням частково погашеного основного боргу, просили позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача підтримав правову позицію, викладену у заявах по суті справи.

На підставі ст. 233 ГПК України, у судовому засіданні судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

17 березня 2021 року між Приватним підприємством "ФЛОВЕКС" (далі - позивач) та Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" (далі - відповідач) був укладений договір № 7932 на поставку обладнання згідно Специфікації, загальною вартістю 3508800,00 грн (далі - Договір).

Відповідно до п.7.3. Договору, оплата за Обладнання здійснюється Покупцем на умовах викладених в п. 7.4. Договору, з врахуванням Розділу 6 Договору, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на рахунок Постачальника вказаний у Договорі, після підписання відповідних документів, що підтверджують поставку Обладнання.

Відповідно до п. 7.4.1. Договору, Покупець здійснює авансування (авансові платежі) у загальному розмірі 25% від ціни Договору, що складає 877200,00 грн, в тому числі ПДВ 146200,00 грн. Авансування здійснюється окремими авансованими платежами.

Відповідно до п.п. 7.4.2. Договору, оплата за обладнання проводиться платежами на підставі відповідних актів, що підтверджують поставку обладнання в строк не пізніше 45 (сорока п`яти) календарних днів згідно п. 7.3. Договору, за вирахуванням: суми, що пропорційна відсотку раніше сплаченого авансу відповідно до п. 7.4.1.; 10% кожного акту, що утримується покупцем до моменту введення об`єкта в експлуатацію.

За умовами п. 7.4.3. Договору остаточний розрахунок за Договором здійснюється протягом 45 календарних днів з моменту введення Обладнання в експлуатацію відповідно до чинного законодавства України та отримання державного сертифікату, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом Об`єкта, або іншого документу чинного на момент його отримання в уповноваженому державному органі з питань архітектурно-будівельного контролю.

Згідно п. 16.1. даний Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати підписання його Сторонами та скріплення печатками Сторін.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно Специфікації №1 та видаткової накладної від 03.09.2021 №09/02 позивач здійснив поставку відповідачу обладнання 03.09.2021 на загальну суму 3508800,00 грн.

Про поставку Обладнання по даному Договору свідчать такі документи: 1) видаткова накладна від 03 вересня 2021 року № 09/02; 2) дві довіреності на отримання матеріальних цінностей на Феньову Ларису Вікторівну - інженера із закупівель 1 категорії серії 12 ААК та № 082070 і № 082072 від 27 серпня 2021 року; 3) акт про приймання устаткування від 03 вересня 2021 року № 1/09; 4) товарно-транспортна накладна від 03 вересня 2021 року № 95.

Відповідачем зобов`язання за Договором виконано частково в сумі 1500000,00 грн до звернення позивача з позовом до суду та в сумі 1000000,00 грн після подання позову позивачем до суду.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за Договором.

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 662, статті 663, частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем поставлено відповідачеві обладнання на суму 3508800,00 грн.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

Як визначено статтею другою Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Це означає, зокрема, що обов`язок доказування тих чи інших обставин лежить на стороні, а суд, крім випадків, встановлених цим Кодексом, не зобов`язаний збирати докази. (ч. 3 ст. 2, ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України)

Сприяння своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, подання всіх наявних доказів в порядку та строки, встановлені законом, віднесено статтею 42 ГПК України до обов`язку учасників справи.

В той же час, згідно ч. 2 ст. 14 ГПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, і відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України, несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням тих чи інших процесуальних дій.

З урахуванням часткової оплати за отримане обладнання заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 657920,00 грн.

Відповідач доказів оплати зазначеної заборгованості суду не надав, наявність заборгованості не спростував.

Враховуючи викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідачем в порушення норм чинного законодавства та умов Договору не виконано зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості отриманого обладнання, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 657920,00 грн обгрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, законні та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 596288,10 грн, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Відповідно до п. 13.15. Договору, в разі порушення Покупцем строків оплати платежів до Договору на умовах, визначених п. 7.4. Договору більш ніж на 60 (шістдесят) днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період прострочення, від вартості платежу, строк оплати якого прострочено, за кожен день прострочення.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Разом з тим, судом враховано, що умовами п.7.4. Договору визначено строк для оплати за поставлене Обладнання - 45 календарних днів.

Отже, враховуючи дату поставки Обладнання - 03.09.2021, період для оплати 90% вартості Обладнання має обчислюватися з 04.09.2021 по 18.10.2021.

Враховуючи умови п.13.15. Договору щодо нарахування пені після спливу 60 днів затримки платежу, позивач мав визначити період нарахування пені з 18.12.2021.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Умовами Договору не передбачено іншого.

Таким чином, за розрахунком суду, здійсненого за допомогою комп`ютерної програми IpLex, пеня за прострочення оплати вартості отриманого відповідачем товару за період з 18.12.2021 по 18.06.2022 становить 201015,07 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 201015,07 грн, в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 57290,62 грн та інфляційних нарахувань в сумі 467543,39 грн, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 57290,62 грн за період з 03.11.2021 по 14.11.2022 та інфляційні нарахування в сумі 467543,39 грн за період з листопада 2021 року по жовтень 2022 року включно.

Перевіривши розрахунок позивача, судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суми нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно клопотання відповідача, яке містить у відзиві на позовну заяву, щодо зменшення розміру штрафних санкцій до мінімальної суми, суд зазначає наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання позивач посилаючись на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, звертає увагу суду на те, що виходячи зі змісту позовної заяви, Позивач та інші учасники господарських відносин не зазнали збитків внаслідок порушення Відповідачем договірних зобов`язань (відповідно до вимог ст. 73, ст. 74 ГПК України доказів наявності у Позивача і інших учасників господарських відносин таких збитків до позовної заяви Позивачем не додано). Отже, відсутність у Позивача та інших учасників господарських відносин будь-яких збитків, спричинених несвоєчасною сплатою за поставлене Обладнання, підтверджує, що належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими.

Крім того, Відповідач зазначає, що Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" є учасником Державного концерну «Укроборонпром» та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, яке мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Відтак фінансове становище Відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеці держави Україна.

Враховуючи зазначене, а також часткову сплату основного боргу при складному фінансовому стані Відповідача, зумовленому безпосереднім впливом на господарську діяльність військової агресії російської федерації проти України, Відповідач просить суд зменшити розмір штрафних санкцій до мінімальних сум.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, за своєю правовою природою пеня, як один із видів штрафних санкцій, виконує стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Системний аналіз вищевказаних норм дозволяє дійти висновку про те, що суди мають право при прийнятті рішення про стягнення пені зменшувати її розмір з урахуванням усіх конкретних обставин справи.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як свідчать матеріали справи, Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" є учасником Державного концерну «Укроборонпром» та об`єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, згідно постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 «Про затвердження переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави». Відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, яке мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави. Тому будь-яке надмірне стягнення з відповідача грошових сум може призвести до неспроможності підприємства належним чином виконувати свої функції.

Судом також враховано, що відповідачем, попри наслідки військової агресії та важкий фінансовий стан, вживаються заходи до погашення заборгованості за отримане обладнання.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Надмірне ж зменшення пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін

Отже, враховуючи те, що відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, та оскільки в матеріалах справи позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору, беручи до уваги факт частково погашення відповідачем основної заборгованості за договором, суд вважає, що стягнення з відповідача пені у повному обсязі, не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. За такого суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру пені на 50%, зокрема встановивши розмір належної до стягнення пені 100507,54 грн (50% обґрунтовано заявленого до стягнення розміру).

У задоволені ж позову про стягнення пені в іншій частині, а саме - в сумі 100507,54 грн, господарський суд відмовляє.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 20756,54 грн судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" (54018, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 42-А, код ЄДРПОУ 31821381, e-mail: office@zorya.com.ua) на користь Приватного підприємства "ФЛОВЕКС" (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 194, офіс 606, код ЄДРПОУ 35942522, e-mail: info@flowex.com.ua) заборгованість за Договором №7932 від 17.03.2021, а саме: 657920,00 грн - основний борг, 100507,54 грн -пеня, 467543,39 грн - інфляційні втрати, 57290,62 грн - 3% річних та витрати по сплаті судового збору в сумі 20756,54 грн.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

позивач: Приватне підприємство "ФЛОВЕКС" (09113, Київська область, м. Біла Церква, вул. Сквирське шосе, буд. 194, офіс 606, код ЄДРПОУ 35942522, e-mail: info@flowex.com.ua),

відповідач Державне підприємство "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "ЗОРЯ"-"МАШПРОЕКТ" (54018, Миколаївська область, м. Миколаїв, пр. Богоявленський, буд. 42-А, код ЄДРПОУ 31821381, e-mail: office@zorya.com.ua).

Повний текст судового рішення складено та підписано 19.05.2023.

Суддя В.О.Ржепецький