Рішення

від 11.05.2023 по справі 916/715/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/715/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (код ЄДРПОУ 24942675, 01033, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.24/1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна група компаній" (код ЄДРПОУ 35067472, 67562, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Вишнева, буд. 2, напівпідвал, 43)

про стягнення 1693056,68 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Рудницький О.С., в порядку самопредставництва

від відповідача: не з`явився

в с т а н о в и в:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна група компаній" про стягнення заборгованості в сумі 1693056,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору поставки №17118019ОП від 14.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.

Ухвалою від 27.02.2023 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.

Ухвалою від 13.03.2023 відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 06.04.2023, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.

Ухвалою від 06.04.2023 відкладено підготовче засідання на 27.04.2023.

Ухвалою від 27.04.2023 закрито підготовче провадження у справі №916/715/23; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 11.05.2023.

В судове засідання 11.05.2023 з`явився представник позивача, який просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з ч. 1, 2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 3 ст.161 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами ч.1 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Водночас, відповідач відзив на позовну заяву не надав, в жодне судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

При цьому судом враховано, що ухвала господарського суду від 13.03.2023 про відкриття провадження у справі отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (поштове повідомлення від 30.03.2023 за вх. ГСОО №8337/23); ухвала суду від 06.04.2023 про відкладення підготовчого засідання отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджено повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, наявним в матеріалах справи (поштове повідомлення від 18.04.2023 за вх. ГСОО №9899/23); ухвала суду від 27.04.2023 згідно трекінгу АТ "Укрпошта" за № 6511914205804 була отримана уповноваженою особою відповідача 05.05.2023.

За наведеного суд констатує, що відповідач є належним чином повідомлений про розгляд даної справи господарським судом, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, а також приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

За приписами ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Розглянувши подані документи і матеріали, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 14.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (далі-постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна група компаній" (далі-покупець) був укладений Договір поставки №17118019ОП (далі - договір), згідно з п.п.1.1.-1.3. якого постачальник зобов`язується передати у встановлений у даному договорі термін у власність покупця металопродукцію (надалі - товар), а покупець зобов`язується оплатити вартість товару та прийняти його відповідно до умов цього договору. Ціна, загальна кількість, асортимент, сортамент та розгорнута номенклатура товару, що поставляється за цим договором, визначається у рахунках-фактурах постачальника (надалі - рахунки-фактури), та/або у видаткових/залізничних накладних або в інших додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами даного договору. Факт поставки товару за цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, зазначеними у рахунках-фактурах та/або видаткових/залізничних накладних, або факт оплати рахунка-фактури означає взаємну згоду постачальника і покупця з умовами поставки та умовами оплати товару (якщо вони вказані в рахунку-фактурі постачальника), ціною, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою товару, які зазначені у рахунках-фактурах постачальника та/або у видаткових/залізничних накладних, а також є підтвердженням факту отримання покупцем від постачальника оригіналу рахунку-фактури для оплати товару, який постачальник поставляє/поставив.

За умовами п.п. 1.6 -1.7 договору, покупець, у випадках поставки товару на умовах попередньої оплати - до моменту оплати, а якщо товар поставляється на умовах відстрочення платежу - до дати поставки цього товару, має право відмовитися від поставки партії товару у разі незгоди з цінами, загальною кількістю, асортиментом, сортаментом та номенклатурою, вказаними у рахунках-фактурах постачальника. Якість товару повинна відповідати діючим ДСТУ, ДСТ і ТУ, які вказані у відповідних сертифікатах якості товару.

За умовами п.2.1.-2.3. договору, поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року (далі - "Інкотермс") з врахуванням особливостей, встановлених цим договором. Поставка товару здійснюється на умовах ЕХW (склад постачальника або станція відправлення), за адресою, що вказана у видатковій накладній, якщо інше не вказано в рахунку-фактурі постачальника або в інших додатках до цього договору. Поставка товару здійснюється протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів від дати зарахування на поточний рахунок постачальника попередньої оплати в розмірі 100% вартості постачаємого товару шляхом відвантаження товару автотранспортом чи самовивозом, або залізничним транспортом зі складу постачальника відповідно до умов поставки, узгоджених сторонами. У випадку поставки залізничним транспортом, поставка товару здійснюється на підставі письмової заявки покупця.

Пунктом 2.7. договору передбачено, що при передачі товару постачальник передає покупцеві по одному примірнику наступних документів: видаткова накладна; акт прийомки-передачі (за вимогою покупця), копія сертифікату якості (за вимогою покупця).

Розділом 3 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України - гривні. При оформленні платіжного доручення покупець зобов`язаний вказати в призначенні платежу: номер цього договору номер рахунку-фактури. Загальна ціна (сума) цього договору складає загальну вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх видаткових накладних, за якими був поставлений товар постачальником по даному договору. Діюча ціна на момент відвантаження товару вказується у рахунках-фактурах постачальника та видаткових накладних. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1-го (одного) банківського дня від дати рахунку-фактури. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата товару здійснюється покупцем шляхом передплати 100% вартості товару в терміни, які вказані у рахунках-фактурах постачальника. З моменту зарахування на поточний рахунок постачальника 100% оплати за поставлений товар, або за товар, що має бути поставлений, ціна на товар не підлягає зміні. Постачальник має право поставити товар покупцю без попередньої оплати. В цьому випадку покупець оплачує поставлений товар у розмірі 100% від вартості поставленого товару протягом 3-х банківських днів з дати поставки. У випадках відвантаження товару з толерансом, та в інших випадках, якщо вартість фактично поставленого (відвантаженого) товару перевищує суму, вказану в рахунку-фактурі постачальника або оплачену покупцем, чи в інший спосіб попередньо погоджену сторонами, то покупець зобов`язується оплатити різницю в сумі між оплаченим і фактично поставленим товаром протягом 3-х банківських днів з моменту поставки. Сторони домовились, що грошові кошти, які надходять постачальнику від покупця, в будь-який момент можуть бути зараховані постачальником у черговості, встановленій ст. 534 Цивільного кодексу України. Будь-коли протягом терміну дії договору на вимогу постачальника сторони проводять звірку розрахунків і оформляють акт звірки не пізніше 10 днів з дати пред`явлення постачальником відповідної вимоги. Порушення покупцем термінів підписання акту звірки є грубим порушенням умов цього договору

Згідно п.4.1. договору, товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту видачі видаткової накладної, а у випадку поставки товару залізничним транспортом - з дати календарного штемпеля станції відправлення на залізничній накладній, або в інший момент відповідно до умов поставки згідно з правилами "Інкотермс", по яких поставляється конкретна партія товару, з врахуванням особливостей, встановлених у даному договорі.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до умов цього договору та чинного законодавства України. За прострочення строків оплати товару, встановлених в цьому договорі та додатках до нього, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки за весь період прострочення. Якщо заборгованість за поставлений товар становить більше 15 календарних днів, покупець, крім сплати пені за той самий період, сплачує постачальникові штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару в зазначені в даному договорі та додатках до нього строки.

За умовами п. 5.4. договору, за прострочення передачі товару покупцю постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення вартості не переданого товару, у випадку, якщо цей товар оплачений покупцем без порушень умов договору в повному обсязі.

Згідно з п.5.6.-5.8. договору, у визначенні розміру неустойки (пені) сторони керуються положеннями ч.2 ст. 551 ЦКУ. Сплата пені і відшкодування збитків не звільняє сторону від виконання своїх зобов`язань за цим договором. У випадку прострочення покупцем оплати поставленого товару, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику вартість поставленого товару з урахуванням встановленого індексу інфляції. В разі наявності заборгованості покупця перед постачальником за раніше поставлений товар або в разі порушень покупцем умов даного договору постачальник має право призупинити поставку товару покупцеві за цим договором без сплати покупцю будь-яких штрафних або компенсаційних виплат та/або застосувати до покупця оперативно-господарські санкції, передбачені Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 5.11. договору, для розрахунку розміру неустойок, передбачених цим договором, вартість товару береться з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.9.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомила іншу сторону про свій намір припинити дію цього договору, він автоматично подовжується на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах.

Договір підписаний між сторонами без будь-яких зауважень та скріплений печатками.

На виконання умов договору позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 14768880,60 грн., що підтверджується наявними у справі видатковими накладними (а.с. 25-30):

-№ 99947 від 26.01.2022 на загальну суму - 300964,00 грн.;

-№ 101002 від 01.02.2022 на загальну суму - 696265,25 грн.;

-№ 101449 від 02.02.2022 на загальну суму - 39528,96 грн.;

-№ 101454 від 02.02.2022 на загальну суму - 60925,50 грн.;

-№ 104110 від 15.02.2022 на загальну суму - 54642,04 грн.;

-№ 104458 від 16.02.2022 на загальну суму - 324562,85 грн.

Дані накладні містять відомості щодо постачальника та покупця, договору, на підставі якого здійснюється поставка, перелік (номенклатура) товару, вартість, підписи та печатки сторін.

Також, в матеріалах справи наявні підписані та скріплені печатками товарно-транспортні накладні, які свідчать про поставку позивачем відповідачу товару на загальну суму 14768880,60 грн. (а.с.31-36).

На підтвердження часткової сплати відповідачем заборгованості за Договором позивачем надано платіжні доручення на загальну суму 535000,00 грн.(а.с. 57-64).

Між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 01.11.2022 на суму 1033367,85 грн. з урахуванням початкового сальдо у розмірі 91479,25 грн. та часткової оплати у загальному розмірі 535000,00 грн.

Також позивачем подано до суду акт звірки взаємних розрахунків від 13.02.2023 №2941 за період з 14.01.2019 по 10.02.2023, який підписаний в односторонньому порядку. Доказів надсилання цього акту відповідачу до суду не подано.

Водночас, звертаючись до суду з позовом до відповідача, позивач, окрім основного боргу, нарахував та заявив до стягнення з відповідача 162708,82 грн. пені, 147688,84 грн. штрафу у розмірі 10% від суми неоплаченого товару, 31920,14 грн. 3% річних, 317371,03 грн. інфляції.

Розрахунок спірних сум, який наведений у позовній заяві (а.с.4-16), позивачем здійснено виходячи з суми основного боргу в розмірі 941888,60 грн. по кожній накладній окремо, а саме:

1) по видатковій накладній від 26.01.2022 №99947 позивачем нараховано у загальному розмірі 134,324,70 грн., з яких пеня у розмірі 31663,05 грн.; штраф 10 % у розмірі 30096,40 грн.; 3% річних у розмірі 6654,18 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 65911,07 грн.;

2) по видатковій накладній від 01.02.2022 №101002 позивачем нараховано у загальному розмірі 312813,77 грн., зяких пеня у розмірі 75539,99 грн.; штраф 10 % у розмірі 69626,52 грн.; 3% річних у розмірі 15165,22 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 152482,04 грн.;

3) по видаткових накладних від 02.02.2022 №101449, від 02.02.2022 № 101454 позивачем нараховано у загальному розмірі 42205,81 грн., з яких пеня у розмірі 10981,16 грн.; штраф 10 % у розмірі 10045,44 грн.; 3% річних у розмірі 2179,72 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 21999,49 грн.;

4) по видатковій накладній від 15.02.2022 №104110 позивачем нараховано у загальному розмірі 24079,04 грн., з яких пеня у розмірі 6377,38 грн.; штраф 10 % у розмірі 5464,20 грн.; 3% річних у розмірі 1145,23 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 11092,23 грн.;

5) по видатковій накладній від 16.02.2022 №104458 позивачем нараховано у загальному розмірі 143265,51 грн., з яких пеня у розмірі 38147,24 грн.; штраф 10 % у розмірі 32456,28 грн.; 3% річних у розмірі 6775,79 грн.; інфляційні нарахування у розмірі 65886,20 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.

За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

У відповідності зі статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст.663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, між сторонами виникли договірні відносини, за якими позивач зобов`язався поставити відповідачу товар, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити вартість отриманого товару в порядку та на умовах, визначених договором. Також, як встановлено судом, в матеріалах справи відсутні докази щодо повернення відповідачем товару після його отримання або заявлення претензій до позивача щодо його якості, а також здійснення відповідачем повної оплати вартості товару, поставленого за вищевказаними накладними.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що при заявлені до стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 1033367,85 грн. позивачем врахована також і минула заборгованість в сумі 91479,25 грн., в обґрунтування наявності якої позивач зазначає, що заявлена сума основного боргу містить залишок не виконаного відповідачем грошового зобов`язання по інших видаткових накладних за цим договором, які не сплачені відповідачем. На підтвердження вказаної обставини позивач подав до суду лише акти звірки взаємних розрахунків, один з яких взагалі не підписаний відповідачем, інших доказів (первинних документів) на підтвердження здійснення позивачем поставки на вказану суму та несплату її відповідачем у розмірі 91479,25 грн. позивач не надає.

Суд враховує, що доказами реального здійснення господарської операції є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а також документи, що підтверджують факт використання придбаних товарів у власній господарській діяльності покупця (висновок, викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 804/15389/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 925/291/18).

За своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують певні факти господарської діяльності в правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 909/146/19).

Згідно приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складаються під час їх здійснення, а якщо це неможливо - безпосередньо після закінчення господарських операцій.

У Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як встановлено судом, доказів (первинних документів) на підтвердження поставки на суму 91479,25 грн. позивачем не надано.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що обсяг доказів на підтвердження заборгованості в сумі 91479,25 грн. є надмірно великим, а тому останні і не були залучені до матеріалів позову.

Відповідно до статей 76 та 77 ГПК України, докази мають бути належними та допустимими.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В свою чергу, пункт 5 частини третьої статті 162 ГПК України покладає саме на позивача обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову.

Тобто, саме на позивача покладено обов`язок у позовній заяві викласти обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, зазначити докази, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову, а суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, при розгляді справи повинен надати правильну правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, і вирішити спір відповідно до норм матеріального і процесуального права, що підлягають застосуванню у конкретному випадку з урахуванням принципів господарського судочинства, закріплених у статті 2 ГПК України, зокрема, диспозитивності, змагальності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом.

Стосовно акта звірки взаєморозрахунків суд зазначає, що акт звірки не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, а лише складається на підставі таких документів.

Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що відображена в акті інформація підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18, а також від 11 жовтня 2021 року 2020 року у справі №910/19454/20.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що заборгованість у розмірі 91479,25 грн. не підтверджена доказами (первинними документами), а також те, що акт звірки взаємних розрахунків не є первинним бухгалтерським документом, що відображає господарську операцію, та не може вважатись доказом у справі на підтвердження певних обставин, зокрема, на підтвердження наявності заборгованості, вимоги у цій частині, з огляду на вище вказане, не підлягають задоволенню судом.

При цьому, під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки від 14.09.2019 №17118019 в розмірі 941888,60 грн., а отже позов позивача в цій частині належить задовольнити.

За неналежне виконання відповідачем умов договору, окрім основного боргу, позивач нарахував (на суму 941888,60 грн.) та заявив до стягнення з відповідача 162708,82 грн. пені, 147688, 84 грн. штрафу у розмірі 10% від суми неоплаченого товару, 31920,14 коп. 3% річних, 317371,03 грн. інфляційних нарахувань.

Так, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. Суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 та частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України передбачена господарсько-правова відповідальність учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому цим Кодексом, іншими законами та договором, у вигляді відшкодування збитків, штрафних санкцій та оперативно-господарських санкцій.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Приписами ст.199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарського зобов`язання забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

Право учасників господарських відносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов`язань, визначено ч.2 ст. 546 цього Кодексу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом здійснено перевірку нарахованої суми пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань та встановлено наступне.

Розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань по накладній № 99947 від 26.01.2022:

Розрахунок пені:

Період розрахунку: з 01.02.2022 року по 03.03.2022 року - 31 день

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 300 964,00 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 31 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 5 112,27 грн.

Період розрахунку: з 04.03.2022 року по 02.06.2022 року - 91 день

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 300 964,00 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 91 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 15 006,97 грн.

Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 21.07.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 300 964,00 грн. (сума боргу) Ч 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 20 201,69 грн.

Період розрахунку: з 22.07.2022 року по 31.07.2022 року - 10 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 300 964,00 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 10 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 4 122,79 грн.

Пеня загалом становить 44443,72 грн.

Розрахунок штрафу у розмірі 10%.

Штраф у розмірі 10% загалом становить 30096,40грн.

Розрахунок 3% річних.

Період розрахунку: з 01.02.2022 року по 31.12.2022 року - 334 дні

[Проценти] = 300 964,00 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 334 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8 262,08 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 13.02.2023 року - 44 дні

[Проценти] = 300 964,00 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 44 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 088,42 грн.

3 % річних загалом становлять 9350,50 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань.

У період з 01.02.2022 року по 31.01.2023 року індексація на суму 300964,00 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 101,60% х 104,50% х 103,10% х 102,70% х 103,10% х 100,70% х 101,10% х 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% = 125,978% (за період Лютий 2022 - Січень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 300 964,00 грн. (сума боргу) х 125,978% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 300964,00 грн. (сума боргу) = 78185,49 грн.

Інфляційні нарахування загалом становлять 78185,49 грн.

Так за розрахунком суду належними сумами до сплати є: 44443,72 грн. пені, 30096,40 грн. штрафу, 9350,50 грн. 3 % річних, 78185,49 грн. інфляційних нарахувань, проте, оскільки господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги в цій частині задовольняються у заявленій позивачем сумі - 31663,05 грн. пені, 30096,40 грн. штрафу, 6654,18 грн. 3% річних, 65911,07 грн. інфляційних нарахувань.

Розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань по накладній №101002 від 01.02.2022:

Розрахунок пені:

Період розрахунку: з 07.02.2022 року по 03.03.2022 року - 25 днів

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 696 265,25 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 25 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 9 537,88 грн.

Період розрахунку: з 04.03.2022 року по 02.06.2022 року - 91 день

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 696 265,25 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 91 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 34 717,88 грн.

Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 21.07.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 696 265,25 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 46 735,61 грн.

Період розрахунку: з 22.07.2022 року по 06.08.2022 року - 16 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 696 265,25 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 16 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 15 260,61 грн.

Пеня загалом становить 106251,98 грн.

Розрахунок штрафу у розмірі 10%.

Штраф у розмірі 10% загалом становить 69626,52 грн.

Розрахунок 3% річних.

Період розрахунку: з 07.02.2022 року по 31.12.2022 року - 328 днів

[Проценти] = 696 265,25 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 328 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 18 770,55 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 13.02.2023 року - 44 дні

[Проценти] = 696265,25 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 44 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 518,00 грн.

3 % річних загалом становлять 21288,55 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань.

У період з 07.02.2022 року по 31.01.2023 року індексація на суму 696 265,25 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 101,60% х 104,50% х 103,10% х 102,70% х 103,10% х 100,70% х 101,10% х 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% = 125,978% (за період Лютий 2022 - Січень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 696 265,25 грн. (сума боргу) х 125,978% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 696 265,25 грн. (сума боргу) = 180 878,23 грн.

Інфляційні нарахування загалом становлять 180878,23 грн.

Так за розрахунком суду належними сумами до сплати є: 106251,98 грн. пені, 69626,52 грн. штрафу, 21288,55 грн. 3 % річних, 180878,23 грн. інфляції, проте, оскільки господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги в цій частині задовольняються у заявленій позивачем сумі - 75539,99 грн. пені, 69626,52 грн. штрафу, 15165,22 грн. 3% річних, 152482,04 грн. інфляційних нарахувань.

Розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань по накладним № 101449 від 02.02.2022 та № 101454 від 02.02.2022:

Розрахунок пені:

Період розрахунку: з 08.02.2022 року по 03.03.2022 року - 24 дні

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 100 454,46 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 24 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 321,04 грн.

Період розрахунку: з 04.03.2022 року по 02.06.2022 року - 91 день

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 100454,46 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 91 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 5 008,96 грн.

Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 21.07.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 100454,46 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 6 742,83 грн.

Період розрахунку: з 22.07.2022 року по 07.08.2022 року - 17 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 100 454,46 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 17 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 339,35 грн.

Пеня загалом становить 15412,18 грн.

Розрахунок штрафу у розмірі 10%.

Штраф у розмірі 10% загалом становить 10045,44 грн.

Розрахунок 3% річних.

Період розрахунку: з 08.02.2022 року по 31.12.2022 року - 327 днів

[Проценти] = 100 454,46 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 327 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 699,89 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 13.02.2023 року - 44 дні

[Проценти] = 100 454,46 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 44 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 363,29 грн.

3 % річних загалом становлять 3063,18 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань.

У період з 08.02.2022 року по 31.01.2023 року індексація на суму 100 454,46 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 101,60% х 104,50% х 103,10% х 102,70% х 103,10% х 100,70% х 101,10% х 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% = 125,978% (за період Лютий 2022 - Січень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 100454,46 грн. (сума боргу) х 125,978% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 100 454,46 грн. (сума боргу) = 26 096,41 грн.

Інфляційні нарахування загалом становлять 26096,41 грн.

Так за розрахунком суду належними сумами до сплати є: 15412,18 грн. пені, 10045,44 грн. штрафу, 3063,18 грн. 3 % річних, 26096,41 грн. інфляційних нарахувань, проте, оскільки господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги в цій частині задовольняються у заявленій позивачем сумі - 10981,16 грн. пені, 10045,44 грн. штрафу, 2179,72 грн. 3% річних, 21999,49 грн. інфляційних нарахувань.

Розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань по накладній № 104110 від 15.02.2022:

Розрахунок пені:

Період розрахунку: з 21.02.2022 року по 03.03.2022 року - 11 днів

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 54 642,04 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 11 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 329,35 грн.

Період розрахунку: з 04.03.2022 року по 02.06.2022 року - 91 день

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 54 642,04 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 91 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 724,62 грн.

Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 21.07.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 54 642,04 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 3 667,75 грн.

Період розрахунку: з 22.07.2022 року по 20.08.2022 року - 30 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 54 642,04 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 30 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 2 245,56 грн.

Пеня загалом становить 8967,28 грн.

Розрахунок штрафу у розмірі 10%.

Штраф у розмірі 10% загалом становить 5464,20грн.

Розрахунок 3% річних.

Період розрахунку: з 21.02.2022 року по 31.12.2022 року - 314 днів

[Проценти] = 54 642,04 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 314 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 410,21 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 13.02.2023 року - 44 дні

[Проценти] = 54 642,04 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 44 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 197,61 грн.

3 % річних загалом становлять 1607,82 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань.

У період з 01.03.2022 року по 31.01.2023 року індексація на суму 54 642,04 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 104,50% х 103,10% х 102,70% х 103,10% х 100,70% х 101,10% х 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% = 123,994% (за період Березень 2022 - Січень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 54 642,04 грн. (сума боргу) х 123,994% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 54 642,04 грн. (сума боргу) = 13 111,05 грн.

Інфляційні нарахування загалом становлять 13111,05 грн.

Так за розрахунком суду належними сумами до сплати є: 8967,28 грн. пені, 5464,20грн. штрафу, 1607,82 грн. 3 % річних, 13111,05 грн. інфляційних нарахувань, проте, оскільки господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги в цій частині задовольняються у заявленій позивачем сумі - 6377,38 грн. пені, 5464,20 грн. штрафу 1145,23 грн. 3% річних, 11092,23 грн. інфляційних нарахувань.

Розрахунок пені, штрафу, 3% річних, інфляційних нарахувань по накладній №104458 від 16.02.2022

Розрахунок пені:

Період розрахунку: з 22.02.2022 року по 03.03.2022 року - 10 днів

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 324 562,85 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 10 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 778,43 грн.

Період розрахунку: з 04.03.2022 року по 02.06.2022 року - 91 день

[Розрахункова ставка] = 10,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 20,000%

[Пеня] = 324 562,85 грн. (сума боргу) х 20,000% (розрахункова ставка) / 100% х 91 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 16 183,68 грн.

Період розрахунку: з 03.06.2022 року по 21.07.2022 року - 49 днів

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 324 562,85 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 21 785,73 грн.

Період розрахунку: з 22.07.2022 року по 21.08.2022 року - 31 день

[Розрахункова ставка] = 25,000% (облікова ставка НБУ) х 2.000 = 50,000%

[Пеня] = 324 562,85 грн. (сума боргу) х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 31 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 13 782,81 грн.

Пеня загалом становить 53530,65 грн.

Розрахунок штрафу у розмірі 10%.

Штраф у розмірі 10% загалом становить 32456,28 грн.

Розрахунок 3% річних.

Період розрахунку: з 22.02.2022 року по 31.12.2022 року - 313 днів

[Проценти] = 324 562,85 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 313 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 8 349,71 грн.

Період розрахунку: з 01.01.2023 року по 13.02.2023 року - 44 дні

[Проценти] = 324 562,85 грн. (сума боргу) х 3,000% (процентна ставка) / 100% х 44 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 1 173,76 грн.

3 % річних загалом становлять 9523,47 грн.

Розрахунок інфляційних нарахувань.

У період з 01.03.2022 року по 31.01.2023 року індексація на суму 324 562,85 грн.

[Сукупний індекс інфляції] = 104,50% х 103,10% х 102,70% х 103,10% х 100,70% х 101,10% х 101,90% х 102,50% х 100,70% х 100,70% х 100,80% = 123,994% (за період Березень 2022 - Січень 2023)

[Інфляційні нарахування] = 324 562,85 грн. (сума боргу) х 123,994% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 324 562,85 грн. (сума боргу) = 77 877,04 грн.

Інфляційні нарахування загалом становлять 77877,04 грн.

Так за розрахунком суду належними сумами до сплати є: 53530,65 грн. пені, 32456,28 грн. штрафу, 9523,47 грн. 3 % річних, 77877,04 грн. інфляційних нарахувань, проте, оскільки господарський суд не може виходити за межі позовних вимог, вимоги в цій частині задовольняються у заявленій позивачем сумі - 38147,24 грн. пені, 32456,28 грн. штрафу, 6775,79 грн. 3% річних, 65886,20 грн. інфляційних нарахувань.

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна група компаній" в частині сплати штрафних санкцій, річних та збитків від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням правової позиції, висловленої ЄСПЛ при розгляді справи "Серявін проти України", а саме те, що згідно з усталеною практикою Суду, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р.).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" від 01.07.2003р.).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За вищевикладених обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна група компаній" слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача - 941888,60 грн. основного боргу, 162708,82 грн. пені, 147688,84 грн. штрафу у розмірі 10% від суми неоплаченого товару, 31920,14 грн. 3% річних, 317371,03 грн.

У задоволенні решти вимог слід відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, при зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір в сумі 25400,00 грн. на підставі платіжного доручення №11568 від 14.02.2023.

При цьому, при зверненні до суду позивачем було надлишково сплачено судовий збір у розмірі 4,15 грн., оскільки, враховуючи положення Закону України "Про судовий збір", судовий збір за подання до суду позовної заяви з вимогою майнового характеру у розмірі 1693056,68 грн. становить 25395,85 грн. (1693056,68 грн.* 1,5% = 25395,85 грн.)

За наведеного, з відповідача, на підставі ст.129 ГПК України, підлягає стягненню на користь позивача 24023,66 грн. судового збору пропорційно задоволеним вимогам.

Судовий збір в сумі 1372,19 грн. покладається на позивача.

При цьому, суд роз`яснює позивачу, що за приписами п.1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, для вирішення питання повернення надлишково сплаченої суми судового збору у розмірі 4,15 грн. позивач не позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотанням.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Південна будівельна група компаній" (код ЄДРПОУ 35067472, 67562, Одеська обл., Лиманський р-н, с. Крижанівка, вул. Вишнева, буд. 2, напівпідвал, 43) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Вікант" (код ЄДРПОУ 24942675, 01033, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд.24/1) - 941888 (дев`ятсот сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) грн. 60 коп. основного боргу, 162708 (сто шістдесят дві тисячі сімсот вісім) грн. 82 коп. пені, 147688 (сто сорок сім тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 84 коп. штрафу у розмірі 10% від суми неоплаченого товару, 31920 (тридцять одна тисяча дев`ятсот двадцять) грн. 14 коп. 3% річних, 317371 (триста сімнадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 03 коп. інфляції та 24023 (двадцять чотири тисячі двадцять три) грн. 66 коп. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Судовий збір в сумі 1372,19 грн. покласти на позивача.

5. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено і підписано 19 травня 2023 р.