Ухвала

від 19.05.2023 по справі 916/2094/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

"19" травня 2023 р. Справа № 916/2094/23Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши заяву (Вх. № 2-693/23 від 18.05.2023) Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро про забезпечення позову, у справі

за позовом: Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро (01033, м. Київ, вул. Жилянська, 32; код ЄДРПОУ 14352406),

до відповідача-1: Фермерського господарства „КУБАНЬ (74100, Херсонська область, Великоолександрівський район, смт. Велика Олександрівна, вул. Леніна, буд. 144; код ЄДРПОУ 32991687),

до відповідача-2: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача-3: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 )

про солідарне стягнення 5 592254,86 грн.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство „Банк Кредит Дніпро звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фермерського господарства „КУБАНЬ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 5592254,86 грн.

Позовні вимоги Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро обґрунтовано неналежним виконанням з боку позичальника Фермерського господарства „КУБАНЬ взятих на себе зобов`язань за умовами Кредитного договору №081121-КЛН від 08.11.2021, та направлено на солідарне стягнення з Фермерського господарства „КУБАНЬ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як солідарних поручителів за Договорами поруки №0811121- П/1 та №0811121- П/2 та від 08.11.2021 заборгованості за Кредитним договором №081121-КЛН від 08.11.2021 за несплату частини кредиту у розмірі 5216346,73 грн та несплату відсотків за користування кредитом у розмірі 375908,73 грн.

Одночасно з поданням позовної заяви до суду, Акціонерним товариством „Банк Кредит Дніпро (вх. № 2-693/21 від 18.05.2023) було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позву шляхом заборони відчуження майна відповідачів (рухомого та нерухомого), а саме:

- Заборонити ФЕРМЕРСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВУ «КУБАНЬ» (74100, Херсонська область, Великоолександрівський район, селище міського типу Велика Олександрівна, вул. Леніна, буд. 144, ЄДРПОУ 32991687) здійснювати відчуження свого нерухомого та рухомого майна до виконання рішення суду у цій справі;

- Заборонити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_3 ) здійснювати відчуження свого нерухомого та рухомого майна до виконання рішення суду у цій справі;

- Заборонити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт № НОМЕР_4 ) здійснювати відчуження свого нерухомого та рухомого майна до виконання рішення суду у цій справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову АТ „Банк Кредит Дніпро зазначає, що 08.11.2021 між Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (надалі - Банк або Позивач) і Фермерським господарством «КУБАНЬ» (надалі Позичальник або Відповідач-1) був укладений Кредитний договір № 081121-КЛН (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, на умовах, викладених в Договорі, Банк зобов`язується надати Позичальнику Кредит (грошові кошти на умовах, зазначених в Договорі) одним або кількома Траншами (сума Кредиту у повному обсязі або частина суми Кредиту) в національній валюті України (ЦАН) в загальній сумі 8000000,00 (вісім мільйонів гривень 00 копійок) гривень та в межах встановленого строку Кредиту (до Кінцевої дати погашення, визначеної п.2.5.2 Договору), а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку Кредит та сплатити Плату (проценти та комісії за Договором) за Кредит у порядку та на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 2.5.2. Кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути Кредит/Транш в терміни, встановлені в Заяві на видачу Траншу та в дати, встановлені Графіком погашення/зниження Загальної суми Кредиту, що є Додатком 2 до цього Договору, але в будь якому випадку не пізніше Кінцевої дати погашення - « 24» лютого 2023 р. (включно) якщо тільки не застосовується інший термін повернення Кредиту/Траншу, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до іншого терміну відповідно до умов цього Договору.

В зв`язку із невиконанням Позичальником умовами Кредитного Договору, Позичальнику було направлено вимогу про погашення заборгованості (№ 17-2576 від 03.04.2023) щодо повернення отриманого кредиту та відсотків за його використання. Строк повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами вказаний у вимозі сплинув, але кредитні кошти та відсотки Позичальником не сплачені.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань Позичальником за Кредитним договором, між Банком та фізичною особою ОСОБА_1 (надалі - Відповідач-2) було укладено Договір поруки № 081121 -П/1 від 08.11.2021 року (надалі - Договір поруки-1).

Згідно п. 1.1. Договору поруки-1 за цим Договором Поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником Основного зобов`язання1 та Основного зобов`язання2 за Основним договором, а саме за кожне з цих Основних зобов`язань окремо.

Згідно п. 2.1.1. Договору поруки-1 Банк має право у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов`язання за Основним договором або невиконання Боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання Основного договору недійсним, звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а Поручитель зобов`язується виконати їх за Боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Вказана письмова вимога № 17-2578 від 03.04.2023 була направлена Позивачем на адресу Відповідача-2, однак, погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами з боку Відповідача-2 не відбулось, що свідчить про порушення зобов`язань за Договором поруки-1.

Також, з метою забезпечення належного виконання зобов`язань Позичальником за Кредитним договором, між Банком та фізичною особою ОСОБА_2 (надалі - Відповідач-3) було укладено Договір поруки № 081121 -П/2 від 08.11.2021 (надалі - Договір поруки-2).

Згідно п. 1.1. Договору поруки-2 за цим Договором Поручитель поручається перед Банком за виконання Боржником Основного зобов`язання1 та Основного зобов`язання2 за Основним договором, а саме за кожне з цих Основних зобов`язань окремо.

Згідно п. 2.1.1. Договору поруки-2 Банк має право у разі порушення Боржником будь-якого Основного зобов`язання за Основним договором або невиконання Боржником зобов`язання, встановленого рішенням суду щодо визнання Основного договору недійсним, звернутися до Поручителя з вимогою про виконання таких зобов`язань, а Поручитель зобов`язується виконати їх за Боржника у порядку та строки, зазначені у вказаній вимозі.

Вказана письмова вимога № 17-2577 від 03.04.2023 була направлена Позивачем на адресу Відповідача-3, однак, погашення кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами з боку Відповідача-3 не відбулось, що свідчить про порушення зобов`язань за Договором поруки-2.

В порушення умов Кредитного договору, Договорів поруки, норм діючого законодавства Відповідачі не виконують свої зобов`язання, відмовляються сплатити існуючу заборгованість.

Внаслідок невиконання Позичальником умов Кредитного договору, станом на 28.02.2023 (включно) виникла заборгованість перед Позивачем за Кредитним договором у загальному розмірі 5592254,86 грн, що складається з: несплаченої частки кредиту 5216346,73 грн та несплачених відсотків за користування кредитом 375908,73 грн.

Отже, вищевикладені фактичні обставини та докази, доводять те, що відповідачі діють недобросовісно, отримавши кредитні кошти, ухиляються від виконання своїх зобов`язань за кредитними договорами, договорами поруки, що у своїй сукупності беззаперечно доводить тон факт, що відповідачі можуть вчинити дії задля унеможливлення виконання рішення і у цій справі, можуть здійснити відчуження свого нерухомого та рухомого майна, перереєструвати його на споріднених осіб, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду у цій справі про стягнення заборгованості, а отже інститут судового захисту виявиться неефективним та недієвим.

Таким чином, як зазначає АТ „Банк Кредит Дніпро, існує реальна загроза, (а не припущення) невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі.

Отже, Банк вважає, що саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду зазначеним вище.

Виходячи з вищевикладеного, АТ „Банк Кредит Дніпро вважає за можливе та необхідне просити суд накласти арешт, на все рухоме та нерухоме майно відповідачів до виконання рішення суду у даній справі.

Суд, розглянувши заяву Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро про забезпечення позову (вх. № 2-693/21 від 18.05.2023) , дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до позовної заяви, 08.11.2021 між Акціонерним товариством „Банк Кредит Дніпро та Фермерським господарством „КУБАНЬ було укладено Кредитний договір № 081121-КЛН.

Також, з наданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що в якості забезпечення Кредитного договору 08.11.2021 між Акціонерним товариством „Банк Кредит Дніпро та ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 було укладено Договори поруки № 0811121- П/1 та №0811121- П/2.

Відповідно до 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; виключено; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; виключено; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положеннями абз. 1 ч. 6 ст. 140 ГПК України визначено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16).

Судом встановлено, що позовні вимоги Акціонерного товариства „Банк Кредит Дніпро обґрунтовано неналежним виконанням з боку позичальника Фермерського господарства „КУБАНЬ прийнятих на себе зобов`язань за умовами Кредитного договору № 081121-КЛН від 08.11.2021, та направлено на солідарне стягнення з Фермерського господарства „КУБАНЬ, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як солідарних поручителів за Договорами поруки № 0811121- П/1 та № 0811121- П/2 від 08.11.2021 заборгованості за Кредитним договором № 081121-КЛН від 08.11.2021 за несплату частини кредиту у розмірі 5216346,73 грн та несплату відсотків за користування кредитом у розмірі 375908,73 грн.

За змістом норми ст. 136 ГПК України обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Суд зазнає, що позивачем не забезпечено надання належних доказів того, що відповідачі, щодо майна яких заявлено вимоги про накладення арешту, наразі вчиняють дії щодо відчуження свого майна на користь інших осіб. Також позивачем не здійснено забезпечення надання доказів, які б свідчили, що відповідачі здійснюють якісь дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, на переконання суду, у заяві позивача про забезпечення позову відсутні посилання на наявність будь-яких доказів задля встановлення обставин, з якими позивачем пов`язується необхідність застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, господарський суд зазначає, що така підстава, як факт ухилення відповідачів від виконання зобов`язань за укладеними договорами, не може бути безумовною підставою для забезпечення позову, а невиконання зобов`язань відповідачами ще потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення поданого позову.

Згідно з ст. 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про відмову Акціонерному товариству „Банк Кредит Дніпро у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідачів від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Керуючись статтями 136-138, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1 Відмовити Акціонерному товариству „Банк Кредит Дніпро у задоволенні заяви про забезпечення позову (Вх. № 2-693/23 від 18.05.2023).

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга у відповідності до частини 1 статті 256 ГПК України.

Ухвалу підписано 19.05.2023.

Суддя Нікітенко С.В.