Рішення

від 15.05.2023 по справі 920/245/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.05.2023м. СумиСправа № 920/245/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

Розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 920/245/23:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛТРАНС ГРУП» (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, офіс 409)

до відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Привокзальна, буд. 47),

про стягнення 38011 грн 48 коп.

1.Стислий виклад позицій сторін по справі.

1.1.10.03.2023 позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість на загальну суму 38011 грн 48 коп., в тому числі: 28633 грн 29 коп. борг за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 01-1150-Д від 02.12.2021, 7020 грн 97 коп. пеня, 421 грн 00 коп. 3 % річних, 1936 грн 22 коп. інфляційних втрат; а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2684 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 9380 грн 00 коп..

1.2.Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач порушив умови договору щодо своєчасної і повної оплати наданих послуг, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за договором на транспортно-експедиційне обслуговування № 01-1150-Д від 02.12.2021, тому зазначене є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

1.3. Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав. Враховуючи відсутність відзиву на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

2.Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

2.1.Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023, справу призначено до розгляду судді Жерьобкіній Є.А.

2.2.Ухвалою від 14.03.2023 Господарський суд Сумської області відкрив провадження у справі № 920/245/23; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив, відповідно до ст. 166 ГПК України; надав відповідачу семиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення, відповідно до ст. 167 ГПК України.

2.3.За приписами ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

2.4.Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

2.5.Ухвала про відкриття провадження у справі, яка направлена на адресу відповідача, підтверджену даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (40007, Сумська область, місто Суми, вулиця Прикордонна, будинок 47), повернута на адресу суду поштовим відділенням з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

2.6.Згідно з ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

2.7.У разі відсутності заяви про зміну місцезнаходження чи місця проживання, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

2.8.Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відправленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

2.9.Станом на 15.05.2023 відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

2.10.Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

2.11.Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

3. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

3.1.02.12.2021 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СТІЛТРАНС ГРУП» та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» укладено договір № 01-1150-Д, відповідно до умов якого договір регулює взаємовідносини між експедитором перевізником та замовником, які пов`язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування (далі - ТЕО або послуги) по організації експортно-імпортних і транзитних перевезень вантажів автомобільним, залізничним, морським та авіатранспортом по території України та по території інших держав з наданням інших послуг, узгоджених в заявках-договорах / доповненнях до договору, і які є невід`ємною частиною договору (п. 1.1 договору).

3.2.З метою здійснення транспортно-експедиційного обслуговування відповідно до умов договору експедитор-перевізник має право залучати третіх осіб та/або виконати ТЕО власними силами та засобами (п. 1.2 договору).

3.3.Відповідно до п. 2.1 договору, міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до положень діючих Конвенцій про міжнародні перевезення («Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» (далі - КДПВ) зі змінами внесеними Протоколом від 05.07.1978, Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП) 1975 року, Європейської Угоди про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (ДОПНВ), діючих на території України нормативних актів, а також відповідно до договору.

3.4.Організація кожного міжнародного перевезення, в рамках договору, оформлюється окремою заявкою-договором на конкретне перевезення, яка узгоджується сторонами, шляхом підписання уповноваженими представниками проставлянням печатки за наявності. В заявці-договорі відображаються істотні умови кожного конкретного перевезення, а саме: найменування вантажу, кількість (вага) та пакування вантажу, його особливі характеристики, найменування та місцезнаходження відправника та одержувача вантажу, пункти відправлення та призначення вантажу, маршрути перевезення, державні реєстраційні номери транспортного засобу, прізвище, ім`я, по-батькові та інші особисті дані водія транспортного засобу, вимоги щодо технічного та санітарного стану транспортного, засобу, особливі вказівки замовника, дата і час завантаження та розвантаження або строк виконання перевезення, розмір провізної плати, інші вимоги перевезення вантажу (п. 2.2 договору).

3.5.Додаткові угоди до договору та заявка-договір є невід`ємною частиною договору, якщо вони підписані і завірені фірмовими печатками за наявності, умови узгоджені у заявках-договорах мають пріоритетну силу над умовами договору для кожного конкретного перевезення (п. 2.3 договору).

3.6.Відповідно до п. 3.12 договору, експедитор-перевізник зобов`язаний з прибуттям автотранспорту в кінцевий пункт призначення, своєчасно передати уповноваженому представнику замовника всі необхідні супроводжувальні документи, які стосуються виконаного перевезення за домовленістю із замовником.

3.7.Експедитор-перевізник зобов`язаний доставляти вантаж в строки та до вказаного у заявці-договорі місця для виконання завантаження/розвантаження та/або митного оформлення вантажу (п. 3.13 договору).

3.8.Експедитор-перевізник зобов`язаний по факту здійснення перевезення надати замовнику пакет документів, що підтверджує надання ТЕО та інших послуг. Пакет документів включає: акт приймання-передачі виконаних робіт, товарно-транспортні накладні та видаткові накладні з підписом вантажоодержувача, завірені печаткою або штампом вантажоодержувача, а також інші документи, якщо вони вказані у заявці-договорі як обов`язкові для передачі замовник (п. 3.14 договору).

3.9.Замовник зобов`язаний надати експедитору-перевізнику всю необхідну інформацію про характер та якість вантажу (п. 4.1 договору).

3.10.Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов`язаний надати експедитору-перевізнику; заявку-договір на перевезення не пізніше, ніж за 24 години до запланованої дати завантаження. У заявці-договорі має бути вказана вся необхідна інформація щодо перевезення відповідно до пункту 2.2 договору.

3.11.Замовник зобов`язаний у строк, визначений умовами договору та заявкою-договором, надати експедитору-перевізнику вантажі для здійснення ТЕО (п. 4.3 договору).

3.12.Згідно з п. 4.4 договору, замовник зобов`язаний своєчасно надавати усі необхідні для безперешкодного виконання замовлення та оформлені у встановленому порядку товаросупроводжувальні та митні документи на вантаж, що перевозиться, та нести усі витрати, пов`язані з оформленням цих документів. Замовник зобов`язаний забезпечити оформлення товаросупроводжувальної документації у необхідній кількості з урахуванням того, що у експедитора-перевізника після перевезення повинно залишитися не менш ніж 2 (два) екземпляри міжнародних товарно-транспортних накладних/Книжок МДП один для розрахунку з замовником, інший для власної звітності.

3.13.Замовник зобов`язаний виконати всі розрахунки з експедитором-перевізником у повному обсязі та у строк, який передбачений умовами договору (п. 4.14 договору).

3.14.Вартість кожного окремого ТЕО та надання інших послуг узгоджується та фіксується у окремих заявках-договорах замовника, які є невід`ємною частиною договору (п. 5.1 договору).

3.15.Факт доставки (отримання) вантажу вантажоодержувачем підтверджується відповідною відміткою у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем (п. 5.2 договору).

3.16.Датою доставки (отримання) вантажу вантажоотримувачем вважається дата відмітки у товарно-транспортній накладній про отримання вантажу вантажоодержувачем (п. 5.3 договору).

3.17.Відповідно до п. 5.4 договору, оплата вартості кожного окремого ТЕО та інших послуг проводиться замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі. Термін сплати сторони погодили протягом трьох банківських днів, які відраховуються з наступного дня після отримання оригіналів документів (рахунок та акт виконаних робіт), якщо інше не зазначено в заявці-договорі. Вартість послуг може встановлюватись у гривнях, або у гривнях із встановлення еквіваленту іноземної валюти. Вартість послуг відповідно до заявки-договору встановлюється в гривні із встановленням еквіваленту відповідної вартості у іноземній валюті, вартість послуг підлягає зміні у випадках зміни курсу іноземної валюти, встановленого Національним банком України на дату оплати, по відношенню до курсу іноземної валюти, встановленого НБУ на дату укладення кожної окремої заяви-договору. При цьому, при зміні офіційного курсу іноземної валюти загальна вартість на дату проведення розрахунку відповідно змінюється. Датою оплати послуг замовником вважається перерахування коштів на поточний рахунок експедитора-перевізника.

3.18.Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2022. У разі, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору, жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про намір припинити дію договору, договір вважається пролонгованим на тих же умовах на той же строк на наступний рік (п. 11.1 договору).

3.19.Вантаж був доставлений (отриманий) вантажоодержувачем, про що свідчать наступні докази:

-Заявка-договір № 23-212423 від 22.12.2021, акт надання послуг № 933 від 24.12.2021 на суму 26200 грн 00 коп., товарно-транспортна накладна № 22/12/2021-1 від 22.12.2021, вантаж отриманий 24.12.2021.

-Заявка-договір № 23-300152 від 08.02.2022, акт надання послуг № 57 від 08.02.2022 на суму 7500 грн 00 коп., товарно-транспортна накладна № 07/02/2022-2 від 07.02.2022, вантаж отриманий 08.02.2022.

-Заявка-договір № 23-300154 від 08.02.2022, акт надання послуг № 58 від 09.02.2022 на суму 14800 грн 00 коп., товарно-транспортна накладна № 07/02/2022-3 від 07.02.2022, вантаж отриманий 09.02.2022.

-Заявка-договір № 13-300173 від 20.02.2022, акт надання послуг № 77 від 21.02.2022 на суму 11000 грн 00 коп., вантаж отриманий 08.02.2022.

3.20.Станом на 10.08.2022, заборгованість за договором склала 54000 грн 00 коп. що зафіксовано претензією № 1008/01 від 10.08.2022, яку направлено відповідачу на поштову та електронну адресу.

3.21.Після отримання відповідачем претензії, останнім проведено часткову оплату заборгованості, але порушено кінцевий термін повної оплати за договором, а саме: 16.02.2022 оплата 15000 грн 00 коп. (платіжне доручення № 902), 31.08.2022 оплата 25366 грн 71 коп. (платіжне доручення № 1262).

3.22.Станом на 31.08.2022 заборгованість за договором склала 28633 грн 29 коп., що зафіксовано в акті звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2021 04.01.2023.

3.23.Позивачем подано суду копії листів претензій про невиконання умов договору № 10/01/23 від 10.01.2023 року, лист претензія про погашення заборгованості № 11/01/2023 року з додатками та підтвердження направлення на адресу відповідача.

3.24.Згідно п. 6.11 договору, у випадку несвоєчасної оплати вартості ТЕО в строк, замовник (боржник) сплачує експедитору-перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується на загальну вартість неоплачених послуг ТЕО за кожний день прострочення.

3.25.Враховуючи що відповідач не виконав умови договору в частині сплати боргу за договором, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2021 до 04.01.2023, складає 28633 грн 29 коп., 7020 грн 97 коп. пені за період з 31.08.2022 до 26.02.2023, 421 грн 00 коп. 3 % річних за період з 31.08.2022 до 26.02.2023 та 1936 грн 22 коп. інфляційних витрат за період з жовтня 2022 до лютого 2023.

4.Оцінка доказів з посиланням на норми права, якими керувався суд. Висновки суду.

4.1.Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

4.2.Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

4.3. Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

4.4.Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

4.5.Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.6.Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

4.7.Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами

4.8.Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

4.9.Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

4.10.Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

4.11.Відповідно до ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

4.12.Відповідно до ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлене законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

4.13.З урахуванням вимог ст. 638 Цивільного кодексу України, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, а, відтак, договір є укладеним.

4.14.Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

4.15.Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

4.16.Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

4.17.Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

4.18.За умовами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

4.19.Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Щодо суми основного боргу.

4.20.Суд установив, що позивачем обов`язок за договором № 01-1150-Д на транспортно-експедиційне обслуговування від 02.12.2021 виконаний, а відповідачем не виконано розрахунки у повному обсязі та у строк, який передбачений умовами договору.

4.21.Факт виконання позивачем умов договору на суму 54000 грн 00 коп. підтверджується заявками-договорами, актами надання послуг, товарно-транспортними накладними, що підписані та скріплені печатками. Відповідач отримав надані послуги без зауважень, проте розрахувався з позивачем частково, що підтверджується платіжними дорученнями № 902 від 16.02.2022 на суму 15000 грн 00 коп. та № 1262 від 31.08.2022 на суму 25366 грн 71 коп.

Залишок несплаченої суми боргу складає 28633 грн 29 коп.

4.22.Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором та підтвердження наявності заборгованості відповідача, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 28633 грн 29 коп. основного боргу.

Щодо суми пені.

4.23. Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, передбачені договором або законом, зокрема у вигляді сплати неустойки.

4.24. У відповідності до частини другої статті 193 Господарського кодексу України, порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

4.25. Згідно з приписами статей 216-218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

4.26. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

4.27. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

4.28. За змістом ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

4.29. Частиною 4 статті 231 Цивільного кодексу України визначено, що розмір штрафних санкцій встановлюється законом. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договорі розмірі.

4.30. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

4.31. Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

4.32. Однак саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватись принцип свободи договору, оскільки сторони мають право і не встановлювати жодних санкцій за порушення строків розрахунку.

4.33. Пунктом 6.11 договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати вартості ТЕО в строк, замовник (боржник) сплачує експедитору-перевізнику пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який вона нараховується на загальну вартість неоплачених послуг ТЕО за кожний день прострочення.

4.34. Суд установив, що позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 7020 грн 97 коп.

4.35. Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем та те, що право на стягнення пені самостійно встановлено сторонами у договорі, перевіривши розрахунок нарахованої позивачем суми пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7020 грн 97 коп. пені є правомірною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо суми інфляційних втрат та 3 % річних.

4.36. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання , на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

4.37. Згідно наданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховані 421 грн 00 коп. 3% річних та 1936 грн 22 коп. інфляційних втрат.

4.38. Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання перед позивачем, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 421 грн 00 коп. 3% річних та 1936 грн 22 коп. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

5.Розподіл судових витрат між сторонам.

5.1.Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

5.2.Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

5.3.При зверненні до суду з позовною заявою позивач, в тексті позовної заяви, зазначив про понесені ним витрати, у зв`язку з розглядом справи: пересилання поштової кореспонденції 240 грн 00 коп., правнича допомога 9380 грн 00 коп., витрати на сплату судового збору 2648 грн 00 коп. Позивач просить суд стягнути з відповідача 9380 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

5.4.Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

5.5.Суд встановив, що між позивачем та адвокатом Скачковим Романом Валерійовичем укладено договір про надання правової допомоги № 11/01/23 від 11.01.2023.

5.6.Згідно розділу «Гонорар» договору про надання правової допомоги, гонорар винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. Підставою для сплати гонорару є договір та акт виконаних робіт.

5.7.Оплата послуг, згідно договору, здійснена позивачем після підписання акту наданих послуг (адвокатських послуг), що склала 9380 грн 00 коп.

5.8.На підтвердження вказаного факту представником позивача подано суду копію акту наданих послуг від 12.02.2023, копію квитанції 02АААУ № 729569 від 12.02.2023 про сплату на користь адвоката 9380 грн 00 коп., копію свідоцтва ДП № 4848 від 03.07.2020 про право на заняття адвокатською діяльністю, копію ордера від 03.03.2023 на представництво інтересів позивача в Господарському суді Сумської області.

5.9.Згідно акту надання послуг від 12.02.2023 вартість однієї години роботи становить 4690 грн 00 коп. Загальна кількість годин дві.

5.10.Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

5.11.За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

5.12.Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

5.13.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5.14.Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.15.За змістом ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

5.16.Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа «Гімайдуліна і інші проти України» від 10.12.2009, справа «Баришевський проти України» від 26.02.2015). А також висновки ЄСПЛ, викладені у справах: «East/West Alliance Limited» проти України" від 02.06.2014, за змістом яких заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим; «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002, за результатом розгляду якої ЄСПЛ вирішив, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

5.17.Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

5.18.У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.19.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.20.Таким чином, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.21.Суд враховує положення ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.22.Відповідач не скористався правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.23.Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

5.24.Дослідивши подані позивачем докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), витрачений час та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача, шляхом стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» 9380 грн 00 коп.

5.25.Витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача. При зверненні до суду з цією позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2684 грн 00 коп., що підтверджено платіжною інструкцією № 1035 від 27.02.2023.

Керуючись ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об`єднання «Сумський завод гумотехнічних виробів» (40007, м. Суми, вул. Прикордонна, буд. 47, код ЄДРПОУ 42171243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТІЛТРАНС ГРУП» (49051, м. Дніпро, вул. Курсантська, буд. 7, офіс 409, код ЄДРПОУ 42538114) 28633 грн 29 коп. боргу, 7020 грн 97 коп. пені, 421 грн 00 коп. 3% річних, 1936 грн 22 коп. інфляційних втрат; 2684 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору; 9380 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5.Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане суддею 19.05.2023.

СуддяЄ.А. Жерьобкіна