Рішення

від 17.05.2023 по справі 147/263/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/263/23

Провадження № 2/147/128/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Подолян Т.І.,

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача, адвоката Дудіна Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тростянецької селищної ради, третя особа ОСОБА_3 , про визнання права власності наземельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до Тростянецької селищної ради , третя особа ОСОБА_3 , про визнання права власності на земельні ділянки.

В обґрунтування позову зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_4 . За життя остання склала заповіт від 02.06.2015, яким все своє майно заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках. ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,9900 га, яка розташована на території села Гордіївка Тростянецької селищної територіальної громади, кадастровий номер якої 0524181500:01:003:0135. Після смерті матері позивачі звернулися до Тростянецької ДНК із заявами про прийняття спадщини та 02.04.2021 отримали свідоцтва про право на спадщину за заповітом, кожна на 5/12 частин вищезазначеної земельної ділянки. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вказали, що у них є брат ОСОБА_3 , який досяг пенсійного віку та не звертався до нотаріальної контори, однак йому також було виділено частину земельної ділянки матері у розмірі 2/12 частки, згідно ч.1 ст. 1241 ЦК України. Відповідно до даних свідоцтв, спадкове майно, а саме земельна ділянка була поділена фактично між трьома спадкоємцями і таким чином, в результаті її поділу утворилося три окремих земельні ділянки. Після отримання правовстановлюючих документів на свої частки у спадщині, позивачі звернулися до ДП «Українське державне аерогеографічне підприємство» для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Так, даним підприємством було розроблено технічну документацію і в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0524181500:01:003:0135, утворились три окремих земельні ділянки, а саме ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0,8291 га, кадастровий номер 0524181500:01:003:0299; ОСОБА_2 земельна ділянка площею 0,8291 га, кадастровий номер 0524181500:01:003:0298; ОСОБА_3 земельна ділянка площею 0,3318 га, кадастровий номер 0524181500:01:003:0297. 25.01.2023 вони звернулися із заявами про реєстрацію права власності на ці земельні ділянки до державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації, однак Тростянецька селищна рада повідомила про те, що їм необхідно подати правовстановлюючий документ на земельну ділянку, ідентифікатором якої є кадастровий номер та площа, а тому в реєстраційній дії позивачам було відмовлено, чим порушено право останніх на право користування успадкованою земельною ділянкою.

На підставі викладеного просили визнати за ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,8291 га, кадастровий номер 05241812500:01:003:0299, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, успадковану після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 0,8291 га, кадастровий номер 05241812500:01:003:0298, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, успадковану після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 07.03.2023 позовну заявуприйнятодо розгляду,відкрито провадженнята призначенопідготовче засідання.

24.03.2023 від голови Тростянецької селищної ради надійшов відзив на позовну заяву у даній справі. У відзиві зазначено, що з наведеними позивачами обставинами та правовими підставами позову Тростянецька селищна рада не погоджується, оскільки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об?єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи. За нормою статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. 25.01.2023громадянка ОСОБА_1 (позивач 1) звернулася письмово до державного реєстратора відділу з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації Тростянецької селищної ради з питанням щодо реалізації її права за земельними ділянками з кадастровими номерами. 31.01.2023 позивачам було сформовано та надано письмові відповіді щодо умов реалізації їх переважного права для реєстрації відповідних успадкованих ними земельних ділянок після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 . Позивачі отримали Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, де визначено частки між позивачами у розмірі по 5/12 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , щодо земельної ділянки площею 1,9900гектарів у межах, згідно з планом, розташованої на території Гордіївської сільської ради Тростянецького району, Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0524181500:01:003:0135. Представник відповідача відзначає, що після відповідного розподілу земельної ділянки Державним підприємством «Українське державне аерогеодезичне підприємство» Центральна регіональна філія ДП «УкрДАГП» первинна земельна ділянка, що була заповідальною, припинила своє існування як об?єкт нерухомого майна, після внесення відомостей в Державний земельний кадастр (а.с.69-71).

Від представника позивачів, адвоката Дудіна Л.В., 12.04.2023 надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому заперечує проти доводів відповідача (а.с.87-89).

Ухвалою суду від 20.04.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачів підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інший спосіб не можуть належним чином зареєструвати земельні ділянки, які утворились в результаті поділу земельної ділянки, яку успадкували після смерті матері. Також вказав, що відсутні будь-які законодавчі перешкоди для реєстрації цих земельних ділянок.

Позивач ОСОБА_1 підтримала позицію свого представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. 10.04.2023 на адресу суду надійшло клопотання Тростянецького селищного голови про розгляд справи без участі представника Тростянецької селищної ради за наявними у матеріалах справи доказами.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Будь-яких клопотань не заявляв.

Суд, вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Статтею 4ЦПКУкраїни передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

За змістом пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексув межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1ст.13ЦПК України).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Велика Стратіївка Тростянецького району. Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , її батьками зазначено: батько - ОСОБА_6 , мати ОСОБА_4 (а.с.6)

ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Велика Стратіївка народилася ОСОБА_7 . Згідно копії свідоцтва про народження, її батьками зазначено: батько - ОСОБА_6 , мати ОСОБА_4 (а.с.7).

Після укладення шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с.8), а ОСОБА_7 на прізвище ОСОБА_9 (а.с.9), що підтверджується відповідними свідоцтвами про укладення шлюбу.

02.06.2015 секретар Гордіївської сільської ради Тростянецького району Вінницької області посвідчила заповіт, який зареєстровано в реєстрі за №29, згідно якого ОСОБА_4 , що проживала в с.Велика Стратіївка Тростянецького району Вінницької області, на випадок її смерті зробила заповітне розпорядження на все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, у тому числі все те, що буде належати їй на день смерті, а також належній їй майнові права на час смерті заповіла ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах (а.с.10).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть (повторно) серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років, про що 21.09.2020 складено відповідний актовий запис №20 (а.с. 11).

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Статтею 1297 ЦК України встановлено, що (спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Так, так з метою реалізації своїх спадкових прав, позивачі звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 02.04.2021 після смерті ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку площею 1,9900 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Гордіївської с/ради Тростянецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0524181500:01:003:0135, належної спадкодавцю на підставі Державного акту серії ВН №005896. Частка ОСОБА_1 за заповітом склала 5/12 (а.с.25).

ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 23.04.2021 після смерті ОСОБА_4 , а саме на земельну ділянку площею 1,9900 га у межах згідно з планом, яка розташована на території Гордіївської с/ради Тростянецького району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 0524181500:01:003:0135, належної спадкодавцю на підставі Державного акту серії ВН №005896. Частка ОСОБА_2 за заповітом склала 5/12 (а.с.26).

Своє право на дану земельну ділянку позивачі належним чином зареєстрували, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.23, 24)

Частка третьої особи ОСОБА_3 на спадщину після смерті ОСОБА_4 , а саме на частину земельної ділянки з кадастровим номером 0524181500:01:003:0135, становить 2/12, однак в матеріалах справи відсутні дані про належне оформлення його спадкових прав.

Також встановлено, що після отримання Свідоцтв про право на спадщину за заповітом, позивачі звернулися до ДП «Українське державне аерогеографічне підприємство» Центральної регіональної філії ДП «УкрДАГП» для розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0524181500:01:003:0135.

Після розробки технічної документації, в результаті поділу земельної ділянки площею 1,9900 га, кадастровий номер 0524181500:01:003:0135, утворилися три окремих земельних ділянки: І площею 0,8291 га (кадастровий номер 0524181500:01:003:0299), ІІ площею 0,8291 га (кадастровий номер 0524181500:01:003:0298), ІІІ площею 0,3318 га (кадастровий номер 0524181500:01:003:0297), що підтверджується матеріалами технічної документації та витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

У подальшому ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора з питань надання адміністративних послуг та державної реєстрації для державної реєстрації новоствореної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак державний реєстратор відмовила у державній реєстрації права власності на вказану земельну ділянки у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документу та відсутністю договору про поділ спільного майна (а.с. 55).

Аналогічну відповідь на своє звернення про проведення реєстрації отримала і позивач ОСОБА_2 .

Згідно зст. 14 Конституції Україниземля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст.ст.321,328 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно зі ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Відповідно дост. 367 ЦК Українимайно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з ст.ст.79-1,88 ЗК Україниформування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.

Статтею 392 ЦК Українивизначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи, що земельні ділянки, які є предметом спору, утворилися внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0524181500:01:003:0135, яку позивачі успадкували після смерті своєї матері ОСОБА_4 , однак після поділу виділеним часткам було присвоєно нові кадастрові номери, а тому надати правовстановлюючий документ на новоутворені земельні ділянки позивачі позбавлені можливості, так як у даних реєстру відсутні відомості про земельну ділянку, яка припинила своє фактичне існування за кадастровим номером 0524181500:01:003:013, оскільки свідоцтва про право на спадщину містять визначення часток земельної ділянки із попереднім кадастровим номером. Так як новоутворені земельні ділянки являються об`єктами цивільних прав, так як вони фактично сформовані, мають свою площу, межі та кадастровий номер, позивачі позбавлені можливості в позасудовому порядку реалізувати свою право на реєстрацію права власності на земельні ділянки, які утворились у результаті фактичного формування їх часток із земельної ділянки, яка перебувала у спільній частковій власності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Європейськийсуд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Вимоги про стягнення судових витрат позивачами не пред`являлись.

Керуючись ст. ст. 259,263-265,268,272 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Тростянецької селищної ради, третя особа ОСОБА_3 , про визнання права власності наземельні ділянки,- задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на земельну ділянку площею 0,8291 га, кадастровий номер 05241812500:01:003:0299, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на земельну ділянку площею 0,8291 га, кадастровий номер 05241812500:01:003:0298, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняякщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП: НОМЕР_3 , громадянка України, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , проживаюча в АДРЕСА_1 .

Відповідач - Тростянецька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, місцезнаходження якої: 24300 Вінницька область, Гайсинський район, смт Тростянець, вул.Соборна, 77, код ЄДРПОУ:04326224.

Третя особа ОСОБА_3 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 19.05.2023.

Суддя О.А. Натальчук