Рішення

від 19.05.2023 по справі 922/950/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/950/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238-З) в особі філії Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у м. Харкові (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 10) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілур Компані" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120Ж) про стягнення 66906,42 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" в особі філії Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у м. Харкові до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілур Компані" про стягнення заборгованості у розмірі 66906,42 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.03.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, відповідно до статті 80 ГПК України на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до статті 252 ГПК України.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом.

При цьому, суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 20.03.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджена відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було повернуто на адресу суду без доказів вручення адресату з довідкою відділення оператора поштового зв`язку Ф.20, в якій значиться причина повернення "за закінченням терміну зберігання".

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Разом з тим, суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному разі суду.

Аналогічний правовий висновок знайшов своє змістовне відображення у численних постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 тощо.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 20.03.2023 по справі №922/950/23 з огляду на вимоги статтей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Із обставин справи вбачається, що позивачем було поставлено відповідачу товарно-матеріальні цінності вартістю 66906,42 грн., про що свідчать накладні на відпуск товарно-матеріальних цінностей: №1552 від 16.02.2022 на суму 1896,48 грн., №1796 від 21.02.2022 на суму 996,00 грн., №1892 від 23.02.2022 на суму 59700,00 грн., №1913 від 23.02.2022 на суму 3234,84 грн., №1912 від 23.02.2022 на суму 1079,10 грн.

У зв`язку із вказаним вище, позивачем оформлено та виставлено відповідачу рахунки на оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей: №3335 від 15.02.2022 на суму 1896,48 грн., №3381 від 16.02.2022 на суму 996,00 грн., №3724 від 21.02.2022 на суму 59700,00 грн., №3732 від 21.02.2022 на суму 1079,10 грн., №4053 від 23.02.2022 на суму 3234,84 грн. Всього на суму 66906,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивачем у позовній заяві вказано про належне виконання своїх зобов`язань з поставки відповідачу товарно-матеріальних цінностей. Втім, відповідачем порушено права та інтереси позивача та не здійснено оплати за отриманий товар.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем було скеровано на адресу відповідача претензію від 07.02.2023 з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар у розмірі 66906,42 грн. Втім, зазначена претензія залишилася відповідачем без задоволення.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчить про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав або обов`язків.

Приписами статті 205 ЦК України визначено, що правочин може учинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Зі змісту статті 207 ЦК України випливає, що правочин в простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів зв`язку.

Частиною 2 статті 643 ЦК України зазначено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Тобто, відповідно до законодавчого визначення, правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було поставлено відповідачу товарно-матеріальні цінності вартістю 66906,42 грн., про що свідчать належним чином засвідчені копії накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей: №1552 від 16.02.2022 на суму 1896,48 грн., №1796 від 21.02.2022 на суму 996,00 грн., №1892 від 23.02.2022 на суму 59700,00 грн., №1913 від 23.02.2022 на суму 3234,84 грн., №1912 від 23.02.2022 на суму 1079,10 грн.

Зазначені вище накладні підписано позивачем та директором відповідача без жодних зауважень щодо якості, кількості та вартості товарно-матеріальних цінностей. При цьому повноваження на підписання зазначених вище накладних та отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується довіреністю №5 від 11.01.2022, що наявна в матеріалах справи.

Разом з тим, позивачем також оформлено та виставлено відповідачу рахунки на оплату поставлених товарно-матеріальних цінностей: №3335 від 15.02.2022 на суму 1896,48 грн., №3381 від 16.02.2022 на суму 996,00 грн., №3724 від 21.02.2022 на суму 59700,00 грн., №3732 від 21.02.2022 на суму 1079,10 грн., №4053 від 23.02.2022 на суму 3234,84 грн. Всього на суму 66906,42 грн.

З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору, позивачем було скеровано на поштову адресу відповідача претензію від 07.02.2023 з вимогою сплатити заборгованість за отриманий товар на підставі перелічених вище накладних у розмірі 66906,42 грн. Натомість з матеріалів справи слідує, що заборгованість у розмірі 66906,42 грн. на користь позивача не сплачена.

Статтями 525, 526 ЦК України, що кореспондуються за змістом з положеннями статті 193 ГК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Вказані вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Натомість відповідачем всупереч наведених вище норм процесуального закону не надано суду жодних доказів, які б спростовували правомірність та обґрунтованість позовних вимог та вказували б на відсутність перед позивачем підтвердженої матеріалами справи заборгованості.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та враховуючи висновки суду про задоволення позову, покладає витрати зі сплати судового збору на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сілур Компані" (61054, м. Харків, вул. Академіка Павлова, 120Ж, код ЄДРПОУ 41899674) на користь Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" (79035, м. Львів, вул. Зелена, буд. 238-З, код ЄДРПОУ 19170443) в особі філії Приватного підприємства "Торговий дім "Галпідшипник" у м. Харкові (61177, м. Харків, вул. Залютинська, буд. 10, код ЄДРПОУ 26355982) заборгованість у розмірі 66906,42 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" травня 2023 р.

СуддяГ.І. Сальнікова