Ухвала

від 16.05.2023 по справі 754/3868/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/2682/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер: № 754/3868/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Констракшн» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року, -

за участі:

представника власника майна - ОСОБА_6

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Фрейм Констракшн» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4 літ. Б (перелік майна згідно резолютивної частини ухвали).

Не погоджуючись з таким висновком слідчого судді представник власника майна - адвокат ОСОБА_6 подав в інтересах ТОВ «Фрейм Констракшн» апеляційну скаргу, у якій просив ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28.03.2023 року скасувати та відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення.

Як зазначає сторона захисту, розгляд клопотання про арешт майна здійснювався слідчим суддею за відсутності власника майна та його представника. Копію оскаржуваного судового рішення представник отримав 05.04.2023 року у відповідь на адвокатський запит. З апеляційної скаргою представник звернувся 10.04.2023 року, тобто в межах визначених законом процесуальних строків.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою та арешт накладено необґрунтовано, у зв`язку з чим така ухвала підлягає скасуванню.

Як зазначає представник власника майна, слідчим суддею помилково встановлено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України. З оскаржуваної ухвали вбачається, що фактично арештованими є речі та документи, які були складені ТОВ «Фрейм Констракшн» з його контрагентами під час виконання будівельно-підрядних робіт на об`єктах в м. Києві, що знаходяться за зовсім іншими адресами ніж ті, щодо яких здійснюється досудове розслідування та майно, яке належить співробітникам ТОВ «Фрейм Констракшн» і не має жодного відношення до предмету досудового розслідування.

Мотивуючи апеляційні вимоги представник зазначає також, що слідчий суддя належним чином не перевірив необхідність накладення арешту на вилучене в ТОВ «Фрейм Констракшн» майно та документи, а також не встановив наявність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України.

Представник звертає увагу суду, що слідчим суддею при вирішенні питання про арешт майна застосовано найбільш обтяжливий спосіб арешту майна, що не відповідає вимогам ч. 4 ст. 173 КПК України та який призводить до повного зупинення підприємницької діяльності товариства, оскільки під час обшуку була вилучена фактично уся первинна документація, яка необхідна підприємству в повсякденній господарській діяльності.

Апелянт стверджує також, що слідчий порушив строки звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

В судове засідання прокурор не з`явився, однак заступник керівника Деснянської окружної прокуратури міста Києва направила клопотання про відкладення судового розгляду у зв`язку з тим, що прокурор ОСОБА_9 перебуває на лікарняному, а прокурор ОСОБА_8 задіяний в проведенні слідчих дій в іншому кримінальному провадженні. При цьому заступник керівника не надала жодного підтвердження відомостей, на які посилається у клопотанні.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що причина неприбуття у судове засідання прокурора є неповажною та призводить до необґрунтованого затягування розгляду апеляційної скарги та вирішення питання щодо законності оскаржуваного судового рішення.

При цьому апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов`язки.

За таких обставин колегія суддів вирішила за можливе розглянути дане провадження за відсутності прокурора, оскільки це не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити в повному обсязі, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, слідчим відділом Деснянського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 42022102030000202 від 18.08.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 191 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що службові особи Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, зловживаючи своїм службовим становищем, вчинили замах на розтрату грошових коштів місцевого бюджету під час ремонту підвальних приміщень, які використовуються під найпростіше укриття у дошкільних навчальних закладах.

За версією органу досудового розслідування ТОВ «Фрейм Констракшн» має відношення до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення.

24.03.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 20.03.2023 року було проведено обшук за місцезнаходженням ТОВ «Фрейм Констракшн» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4 літ. Б, в ході проведення якого було виявлено та вилучено документацію, яка має відношення до обставин кримінального правопорушення.

Крім того в ході обшуку у сейфі офісу ТОВ «Фрейм Констракшн» було виявлено та вилучено мобільні телефони з банківськими картками, які рахуються за суб`єктами господарювання, через які обготівковуються бюджетні кошти.

24.03.2023 року постановою слідчого у кримінальному провадженні речі та документи, які були вилучені під час проведення обшуку визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

27.03.2023 року старший слідчий СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 звернувся до Деснянського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Фрейм Констракшн» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4 літ. Б (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали).

Клопотання сторони обвинувачення мотивовано необхідністю у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

28.03.2023 року ухвалою Деснянського районного суду міста Києва задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Фрейм Констракшн» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4 літ. Б.

Задовольняючи клопотання слідчого про накладення арешту на майно, слідчий суддя дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, про необхідність у накладенні арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42022102030000202, про накладення арешту на вищевказане майно, слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні, а тому необхідно накласти на нього арешт.

З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердженням автора апеляційної скарги, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1 ст. 170 України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як вважає колегія суддів, відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

За версією органу досудового розслідування усі вилучені речі та документи можуть бути в подальшому використані для доказування вини службових осіб Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, а також ТОВ «Фрейм Констракшн» у вчиненні кримінального правопорушення, тому доводи представника про те, що матеріали справи не містять підстав вважати, що таке майно відповідає критеріям речового доказу не знаходять свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доводи представника про те, що арешт на вищевказане майно накладено безпідставно, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності законних підстав для накладення арешту на вилучене майно на даній стадії досудового розслідування. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. 170 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування з встановленням наявних у кримінальному провадженні доказів, які вказують на відповідність майна вимогам ст. 98 КПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий процесуальний примус як накладення арешту на майно, що надасть змогу виконати завдання, для виконання якого прокурор звернувся із клопотанням.

А тому доводи автора апеляційної скарги про відсутність правових підстав для арешту майна, не є переконливими.

Крім того не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали доводи представника щодо пропущення органом досудового розслідування процесуального строку на звернення до суду з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.

Відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Згідно з ч. 6 ст. 115 КПК України, якщо відповідну дію належить вчинити в суді або в органах досудового розслідування, то строк закінчується у встановлений час закінчення робочого дня в цих установах.

Відповідно до ч. 7 ст. 115 КПК України, при обчисленні процесуального строку в нього включаються вихідні і святкові дні, а при обчисленні строку годинами - і неробочий час. Якщо закінчення строку, який обчислюється днями або місяцями, припадає на неробочий день, останнім днем цього строку вважається наступний за ним робочий день, за винятком обчислення строків тримання під вартою та перебування в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи.

Як вбачається з наданих до суду матеріалів обшук та вилучення майна відбулося 24.03.2023 року в п`ятницю, а 48 годин після вилучення такого майна припадало на неробочий день 26.03.2023 року - неділю. Орган досудового розслідування звернувся до слідчого судді із клопотанням про арешт тимчасово вилученого під час обшуку майна в наступний за ним робочий день - 27.03.2023 року, тобто в межах визначених законом процесуальних строків.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно, що виявлено та вилучено в ході проведення обшуку за місцезнаходженням ТОВ «Фрейм Констракшн» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4 літ. Б, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, всупереч доводам апеляційної скарги.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на вказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи автора апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Інші доводи апелянта не є безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі представника власника майна, не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_8 про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, виявлене та вилучене під час проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Фрейм Констракшн» за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7/4 літ. Б (перелік майна згідно резолютивної частини оскаржуваної ухвали), - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейм Констракшн» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4