Постанова

від 18.05.2023 по справі 585/2017/22

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року м.Суми

Справа №585/2017/22

Номер провадження 22-ц/816/452/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

з участю секретаря судового засідання Назарової О.М.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської області,

треті особи Управління Державної інспекції архітектури та містобудування України, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2022 року в складі судді Євлах О.О., ухвалене в м. Ромни, повний текст рішення складено 22 листопада 2022 року,

в с т а н о в и в:

01.09.2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, третя особа: Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Сумській області, в якому просить визнати за ним право власності на самочинно збудований гараж літ. А-1, площею 16,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що йому на праві особистої приватної власності належить земельна ділянка площею 0,0025 га, кадастровий номер 5910700000:05:044:0125, цільове призначення: для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У 2013 році він на вказаній земельній ділянці без відповідного дозволу на виконання будівельних робіт та належним чином затвердженого проекту збудував гараж літ. А-1, площею 16,8 кв. м. У зв`язку із зазначеним він звернувся до виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області із заявою щодо введення гаражу в експлуатацію, проте отримав від відповідача повідомлення, що введення в експлуатацію гаража можливе після визнання ним в судовому порядку права власності на самочинне будівництво та подання після цього декларації щодо самочинно збудованого об`єкту за рішенням суду.

Посилаючись на вказані обставини, просить позов задовольнити.

Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 жовтня 2022 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно збудований гараж літ. А-1, площею 16,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем спірний гараж було збудовано самовільно, у зв`язку з чим він не може вирішити питання про визнання за ним права власності на вище вказаний гараж. При цьому судом було враховано, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка для будівництва індивідуального гаражу під вже збудований гараж, який відповідає вимогам безпечності та надійності експлуатації, а також те, що права інших осіб при цьому не порушуються, відповідач позовні вимоги визнав, тому вважав наявними підстави для визнання за позивачем права власності на самочинно збудований об`єкт.

В апеляційній скарзі Державна інспекція архітектури та містобудування України ( у зв`язку із проведенням реорганізації та припиненням Державної інспекція архітектури та містобудування у Сумській області) посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд не врахував, що технічне обстеження, звіт про яке наявний в матеріалах справи, встановлює технічний стан будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта та не є доказом відсутності порушень будівельних норм, а лише встановлює технічну можливість експлуатації. В свою чергу встановити наявність або відсутність відхилень від вимог державних будівельних норм можливо тільки за результатами експертизи проектів будівництва в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 560.

Позивачем до суду не надано і матеріали справи не містять результатів експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, тому, на думку скаржника, відсутні умови для визнання права власності на гараж на підставі рішення суду.

Зазначає, що суд не врахував той факт, що позивачем суду не надано і матеріали справи не містять відомостей про наявність у позивача проектної та робочої документації.

Вказує на те, що звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27.05.2015 у справі № 6-159цс15, від 02.12.2015 у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04.06.2018 у справі № 640/13030/16-ц та від 18.02.2019 у справі № 308/5988/17.

Вважає, що лист виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області не можна розцінювати як відмову у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованого об`єкта будівництва, оскільки заяву було розглянуто в порядку Закону України «Про звернення громадян» та вказаний лист є відповіддю на звернення. Позивач не звертався до органу державного архітектурно-будівельного контролю для введення об`єкта в експлуатацію у встановленому законом порядку, а одразу звернувся до суду з позовом про визнання права власності. Таким чином, він не вичерпав усі можливі заходи узаконення самовільно збудованого об`єкта у позасудовому порядку. Отже, суд, порушуючи вимоги законодавства, замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право.

Наголошує на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 року у справі № 200/22329/14 наголосила на тому, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено. А у ОСОБА_1 відсутні, як документи, що надають право виконувати будівельні роботи, так і документи, що засвідчували прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

Від позивача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що спірний гараж відноситься до класу наслідків (відповідальності) будівель і споруд: незначні наслідки СС1. Отже, викладені скаржником доводи про недотримання судом при ухваленні рішення вимог щодо обов`язковості наявності проектної та робочої документації на будівництво гаражу та необхідність її експертизи суперечить вимогам ст.ст. 31, 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» Крім того, зазначає, що згідно Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, 06.01.2023 Державною інспекцією архітектури та містобудування України за реєстраційним номером ІУ131230104948 проведено реєстрацію поданої ним Декларації про готовність об`єкта до експлуатації за рішенням суду та 18.01.2023 державним реєстратором Управління адміністративних послуг Роменської міської ради проведено державну реєстрацію його права власності на спірний гараж.

В судовому засіданні представник управління підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що обстеження об`єкту самочинного будівництва відбувається, тільки за окремою заявою іншої особи або правоохоронних органів, після скасування оскарженого рішення для вирішення питання прийняття побудованого гаражу до експлуатації позивач повинен був подати декларацію через центр надання адміністративних послуг при міській раді.

Позивач пояснив, що він з 1993 року є членом гаражного кооперативу, де йому було виділено земельну ділянку, на якій він зміг тільки у 2013 році добудувати гараж і суд вирішуючи питання визнання за ним права власності з`ясовував питання щодо порушення його самочинним будівництвом прав інших осіб, належні гаражі яких розташовані біля.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно рішення дев`ятої сесії шостого скликання Роменської міської ради Сумської області від 31.05.2011 «Про надання дозволів на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою», на підставі заяв громадян міська рада вирішила: затвердити матеріали вибору місця розташування земельної ділянки і надати дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель житлової і громадської забудови (земель запасу), в тому числі ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , для індивідуального гаражного будівництва (кооператив Сигнал-3) (а.с.36-37).

Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.07.2014 року, індексний номер 24172876, вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910700000:05:044:0125, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,0025 га (а.с.8). 12.07.2014 року було проведено державну реєстрацію права власності позивача на вказану земельну ділянку (а.с.9).

Відповідно до технічного паспорту на гараж за адресою АДРЕСА_1 , фізична особа-підприємець ОСОБА_4 01 листопада 2021 року виготовив технічний паспорт на гараж на замовлення ОСОБА_1 , із зазначенням схеми розташування гаража та плану гаражу. В експлікації приміщень гаража зазначено : гараж А-1, загальною площею 16.8 кв.м. В характеристиці гаража зазначено: гараж літ А-1, рік спорудження 2013, фундамент бетонні блоки, стіни цегла, покрівля рулонна, перекриття залізобетоні плити, підлога бетон, мається електрика, висота 2,55 м, площа основи 20.05 кв. м, об`єм 52,3 куб.м. (а.с.10-14).

Згідно звіту з обстеження та оцінки технічного стану гаража по АДРЕСА_1 зазначено, що результати візуального обстеження дозволяють зробити висновок, що гараж по АДРЕСА_1 , (літ А-1 на схематичному плані земельної ділянки технічного паспорта), відповідає категорії технічного стану як І нормальний відповідно ДСТУ-Н Б.1.2.-18.2016 « Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану». У будівлі відсутні несучі та огороджувальні конструкції, що відповідають ІІ ( задовільна), ІІІ ( непридатна до нормальної експлуатації) та IV (аварійна) категоріям технічного стану. Під час технічного обстеження на предмет визначення можливості або неможливості надійної та безпечної експлуатації об`єкта встановлено його готовність до експлуатації. Рекомендації виконати вимощення навколо будівлі (а.с. 15-18).

З відповіді виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області від 03.08.2022 року № 03-70/2025 на заяву ОСОБА_1 , вбачається що введення в експлуатацію самочинно збудованого гаражу літ. А-1, площею 16,8 кв.м., розташованого за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці для будівництва індивідуальних гаражів площею 0,0025 га, кадастровий номер 5910700000:05:044:0125 можливо після визнання за ОСОБА_1 в судовому порядку права власності на самочинне будівництво та подання після цього декларації щодо самочинно збудованого об`єкта, на яке визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ від 13 квітня 2011 року № 461 (а.с. 20).

Відповідно до звіту про оцінку майна від 31.08.2022, а саме індивідуального гаражу літ.»А-1» за адресою АДРЕСА_1 , оціночна вартість об`єкту оцінки з урахуванням основних факторів, умов та обмежень цивільно-правового і соціально-економічного характеру, на дату оцінки, без урахування ПДР та без вартості земельної ділянки складає 45 600 грн (а.с.21).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , 11 вересня 1982 року ОСОБА_1 , зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с.35).

06.01.2023 відбулась реєстрація державною інспекцією архітектури та містобудування України декларації про готовність до експлуатації об`єкта за рішенням суду.

За інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 20.01.2023 вже відбулась реєстрації права власності позивача на гараж і підставою для проведення такої реєстраціє є оскаржене рішення суду від 16.11.2022.

В судовому засіданні позивач підтвердив, що окрім виконавчого комітету Роменської міської ради Сумської області, він із аналогічною заявою звертався до діючого на той час Управління Державної інспекції архітектури та містобудування у Сумській області, яке залишено без реагування.

Надати підтвердження рекомендованого відправлення листа до цього управління через оператора зв`язку АТ «Укрпошта» не зміг через відсутність квитанції відправлення.

На виконання доручення апеляційного суду Управління Державної інспекції архітектури та містобудування України повідомило, що звернення ОСОБА_1 до їх установи на надходили.

Відповідно дост. 328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК Українивстановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Крім того, відповідно до частини другоїстатті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об`єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об`єкт проводиться після прийняття його до експлуатації в установленому законодавством порядку.

За змістом частин четвертої, п`ятоїстатті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбаченихстаттею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов`язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.

У частині четвертійстатті 373 ЦК Українизазначено, що власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

Нормативно регламентованим є право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третястатті 375 ЦК України). Відповідно до змісту частини четвертоїстатті 375 ЦК Україниу разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюютьсястаттею 376 ЦК України.

Відповідно до частини першоїстатті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

У пункті 45 постанови від 23 червня 2020 року у справі 680/214/16-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 зазначила, що особа не набуває права власності на об`єкт самочинного будівництва (пункт 148).

Разом з цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина другастатті 375 ЦК України), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це право не порушує права інших осіб (частина п`ятастатті 376 ЦК України).

Вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушення будівельних норм та істотних правил.

На підставі частини третьоїстатті 376 ЦК Українисуд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване майно на земельній ділянці, що не надавалася у власність чи користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було передано земельну ділянку у власність або надано у користування під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно достатті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право на виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених статтями27,29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (статті34,37цьогоЗакону).

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів належить до одного з етапів проектування та будівництва об`єктів, що здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок (пункт 5 частина п`ятастаття 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Частиною другоюстатті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»встановлено заборону на виконання будівельних робіт без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Частиною восьмою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівельної діяльності» передбачено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 р. № 461 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2015 р. № 750) (далі Порядок № 461) у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію згідно з цим Порядком за умови можливості його надійної та безпечної експлуатації за результатами проведення технічного обстеження такого об`єкта.

Технічне обстеження проводиться суб`єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно ізЗаконом України«Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою - підприємцем, яка згідно із зазначеним Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі - виконавці).

З метоювизначення правових,економічних,соціальних таорганізаційних засадмістобудівної діяльностів Україніі спрямуваннюна формуванняповноцінного життєвогосередовища,забезпечення прицьому охоронинавколишнього природногооточення,раціонального природокористуваннята збереженнякультурної спадщинибуло прийнято16.11.1992 ЗаконУкраїни « Прооснови містобудування» №2780, якийнабрав чинності,який набравчинності з09.12.1992року Головниминапрямами містобудівноїдіяльності є: планування, забудова та інше використання територій.

Відповіднодо п.10 постановиКабінету МіністрівУкраїни від 11травня 2011р.N560 Про затвердження Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, що: належать до IV іVкатегорії складності, -щодо дотриманнявимог доїх міцності, надійностіта довговічності, санітарногоі епідеміологічногоблагополуччя населення,екології,охорони праці,енергозбереження, пожежної, техногенної, ядерноїта радіаційноїбезпеки; споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, - щодо їх міцності, надійності та довговічності; споруджуються із залученням коштів державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, - щодо кошторисної частини проекту будівництва.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги.

У постанові ВС від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17-ц, на яку посилається апелянт, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанції виходячи з того, що «якщо спірний будинок у передбаченому законом порядку до експлуатації не приймався,даних щодо звернення позивача до компетентних органів стосовно узаконення самочинно збудованої прибудови, а також про відмову цих органів у вирішенні спірного питання матеріали справи не містять, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову»

Однак, як встановлено судом першої інстанції, позивачу за рішенням Роменської міської ради Сумської області від 31.05.2011 «Про надання дозволів на виготовлення проектів із землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічної документації із землеустрою» ОСОБА_1 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок із земель житлової і громадської забудови (земель запасу), у АДРЕСА_1 , для індивідуального гаражного будівництва (кооператив Сигнал-3). Такий проект землеустрою ним було виготовлено згідно свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 12.07.2014 року, індексний номер 24172876 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910700000:05:044:0125, з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, площею 0,0025 га (а.с.8). 12.07.2014 року було проведено державну реєстрацію права власності позивача на вказану земельну ділянку (а.с.9).

Отже матеріалами справи доведено, що позивач здійснив самочинне будівництво гаражу на переданій йому у власність земельній ділянці зі її цільовим призначенням - для будівництва індивідуальних гаражів.

Факт його звернення до виконавчого комітету Роменської міської ради, ані до управління адміністративних послуг Роменської міської ради, т.т. з порушенням порядку подання заяви про прийняття самочинно збудованого гаражу до експлуатації доведено в суді.

І цей факт спростовує твердження скаржника, що позивач не отримав відмову у проведені процедури затвердження декларації щодо самочинно збудованого об`єкта, бо у відповіді йому роз`яснено, що введення в експлуатацію самочинного збудованого гаражу в експлуатацію можливо після визнання в судовому порядку права власності на самочинно будівництво та подання після цього декларації, на яке визнано право власності за рішенням суду.

Отже в даному випадку вбачається, що земельна ділянка площею 0,0025 га, кадастровий номер 5910700000:05:044:0125, розташована за адресою: АДРЕСА_1 була відведена для будівництва індивідуальних гаражів, та позивач, який збудував спірний об`єкт нерухомості у 2013 році, в подальшому оформив право власності на земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об`єктом, саме з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів, що підтверджується відповідним Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 12.07.2014, індексний номер: 24172876.

Під час технічного обстеження на предмет визначення можливості або неможливості надійної та безпечної експлуатації об`єкта встановлено готовність гаража до експлуатації. В результаті самочинної забудови права інших осіб не порушено, при цьому відповідач - виконавчий комітет Роменської міської ради Сумської міської ради про задоволення позову не заперечує.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що звіт про технічне обстеження не є доказом відсутності порушень будівельних норм, а позивачем не було надано результати експертизи проекту будівництва, як доказ відсутності істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4, 5 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі Закон № 3038-VI) не підлягають обов`язковій експертизі проекти будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім випадків, передбачених частиноючетвертоюцієї статті.

Обов`язковій експертизі підлягають проекти будівництва об`єктів, які:

1) за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, - щодо додержання нормативів з питань санітарного та епідеміологічного благополуччя населення, екології, охорони праці, енергозбереження, інженерно-технічних заходів цивільного захисту, пожежної, техногенної, ядерної та радіаційної безпеки, перевезення небезпечних вантажів, міцності, надійності, довговічності будинків і споруд, їх експлуатаційної безпеки та інженерного забезпечення, у тому числі щодо додержання нормативів з питань створення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення;

2) споруджуються на територіях із складними інженерно-геологічними та техногенними умовами, - в частині міцності, надійності та довговічності будинків і споруд;

3) споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, якщо їх кошторисна вартість перевищує 300 тисяч гривень, - щодо кошторисної частини проектної документації;

4) підлягають оцінці впливу на довкілля згідно ізЗаконом України"Про оцінку впливу на довкілля" в частині врахування результатів оцінки впливу на довкілля.

За рішенням замовника може проводитися також експертиза проектів будівництва інших об`єктів, ніж передбачені у цій частині, або окремих розділів проектної документації.

Встановлення випадків та порядку проведення експертизи проектів будівництва іншими законами не допускається.

Згідно ч. 8 ст. 32 Закону № 3038-VI під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на об`єктах самочинного будівництва клас наслідків таких об`єктів визначається самостійно відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю або із залученням експертної організації чи експерта, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат.

В даній справі згідно звіту з обстеження та оцінки технічного стану гаража, АДРЕСА_1 21-12,ОБ, від 01.11.2021, здійсненого фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 , який має кваліфікаційний сертифікат відповідальності виконавця окремих видів робіт (послуг), пов`язаних із створенням об`єкта архітектури, Серія АЕ №000307 від 31.05.2012 року, гараж відповідає категорії технічного стану як І нормальний відповідно ДСТУ-Н Б.1.2.-18.2016 « Настанова щодо обстеження будівель і споруд для визначення та оцінки їх технічного стану». У будівлі відсутні несучі та огороджувальні конструкції, що відповідають ІІ ( задовільна), ІІІ ( непридатна до нормальної експлуатації) та IV (аварійна) категоріям технічного стану. Під час технічного обстеження на предмет визначення можливості або неможливості надійної та безпечної експлуатації об`єкта встановлено його готовність до експлуатації.

Отже, спірний гараж за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), а тому відповідно до приписів ч. 3 ст. 31 Закону № 3038-VI підстав для проведення обов`язкової експертизи документації не вбачається.

За встановлених обставин справи та з врахуванням наведених норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки позивачу на даний час належить на праві власності земельна ділянка для будівництва індивідуального гаража, під вже збудований гараж, який відповідає вимогам безпечності та надійності експлуатації, при цьому права інших осіб не порушуються, а відповідач визнав позовні вимоги, а тому наявні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на самочинно збудований гараж літ. А-1, площею 16,8 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо доводів скаржника, що визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено, слід зазначити, що об`єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику (особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво). Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 ЦК України, яка унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені. В даній справі предметом спору є самочинно збудований гараж, а не об`єкт незавершеного будівництва.

Як зазначено вище, апелянт, який був залучений до справи в якості третьої особи, погодився із судовим рішенням від 16.11.2023, здійснивши 06.01.2023 реєстрацію декларації про готовність самочинного гаражу. Проте, здійснивши таку реєстрацію 15.02.2023 подає апеляційну скаргу, оскаржуючи це рішення з підстав недотримання позивачем порядку та процедури прийняття самочинного об`єкту будівництва до експлуатації, що дає колегії суддів вважати недобросовісною поведінку самого апелянта, який наполягає на скасуванні рішення з формальних підстав, при тому, що його рішення про реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об`єкта за рішенням суду (гаражу), як уповноваженого органу у реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва за № 1У131230104948 є діючим до цього часу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов`язує можливість прийняття судового рішення про скасування оскарженого рішення суду.

Відтак,на думкуколегії суддів, судпершої інстанції,розглядаючи спір,правильно визначивхарактер спірнихправовідносин танорми права,які підлягаютьзастосуванню,повно тавсебічно дослідивнаявні усправі доказиі давїм належнуоцінку іухвалив законней обґрунтованесудове рішення,яке відповідаєвимогам матеріальногота процесуальногоправа.

Враховуючи ціну позову (45600 грн), дана справа відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, а тому касаційному оскарженню згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Державної інспекції архітектури та містобудування України залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 16 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття ікасаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - С. С. Ткачук

Судді: О. Ю. Кононенко

В. І. Криворотенко