Рішення

від 19.05.2023 по справі 420/882/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/882/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ананьївської міської ради Одеської області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним п. 1 рішення Ананьївської міської ради від 28.12.2021 року №511-VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів» в частині відмови ОСОБА_1 у надані дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначено в графічних матеріалах знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП "ім. Iллiча";

зобов`язати Ананьївську міську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку прєкту землеустрою, шодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність для ведення особи селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України (далі - Дозвіл), за рахунок несформованої земельноп дiлянки комунальной власності Ананьївської міської ради Подiльського району Одеської області, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подiльського) району Одеської області, позначена на Публічній кадастровій карті ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700 Зона 01 Квартал межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002-0007.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га. Однак, відповідачем прийнято рішення від 28.12.2021 року №511-VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів», яким відмовлено позивачу у наданні такого дозволу у зв`язку із тим, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач знаходиться в межах земель, право власності, на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП «ім. Ілліча». Позивач зазначає, що вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визначений ч. 7 ст. 118 ЗК України та розширенню не підлягає.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 14 січня 2022 року, адміністративна справа №420/882/22 передана судді Бутенку А.В.

Ухвалою суду від 21 січня 2022 року (головуючий суддя Бутенко А.В.) відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

16 червня 2022 року розпорядженням керівника апарату № 465, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 420/882/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 16 червня 2022 року, адміністративна справа №420/882/22 передана судді Глуханчуку О.В.

Розпорядженням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 року відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 23 лютого 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №420/882/22.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Одеського окружного адміністративного суду від 13.03.2023 року справа призначена до розгляду судді Токмілової Л.М.

22.03.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що на теперішній час за рішеннями ОМС нерозподілені та невитребувані земельні частки (паї) можуть передаватися в оренду після їх формування в окремі земельні ділянки на строк до дня державної реєстрації права власності спадкоємцями, про що зазначається обов`язково у договорі. Ананьївською міською радою не приймалось рішення про прийняття у комунальну власність Ананьївської міської територіальної громади земельні ділянки, що обліковувалась за колишнім КСП «ім. Ілліча». Тому зазначена Позивачем земельна ділянка не належить до земель комунальної власності.

За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

17.09.2021 року ОСОБА_1 звернулась до Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області, та позначена на публічній кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700 Зона: 01 Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007.

Листом Ананьївської міської ради від 28.09.2021 року № 3075 повідомлено заявника, що Ананьївською міською радою розглянуто звернення від 17.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства, та повідомлено, що згідно наданого кадастрового матеріалу земельна ділянка знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності колишнього КСП «ім. Ілліча».

Рішенням Одеського окружного адміністративний суд 08.12.2021 року у справі №420/18786/21 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною відмову Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області, розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської міської ради Подільського району Одеської області викладену, яка викладена у листі від 28.09.2021 року №3075. Зобов`язано Ананьївську міську раду Подільського району Одеської області, повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 17.09.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність загальною (орієнтовною) площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована за межами населеного пункту Байтали на території Ананьївської сільської ради Подільського району Одеської області.

28.12.2021 року Ананьївська міська рада прийняла рішення №511-VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів», яким пунктом 1 відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьївської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначене в графічних матеріалах, знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП "ім. Ілліча"

Вважаючи, що рішення Ананьївської міської ради від 28.12.2021 року №511-VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів» в частині відмови ОСОБА_1 у надані дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Положеннями ч.1 ст.121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

За змістом ч.ч. 1-4 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Повноваження відповідних органів виконавчої влади та порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам встановлені ст.ст. 118, 122 ЗК України.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст.118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного кодексу України. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч.1 ст.122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений у ст.123 Земельного кодексу України, відповідно до ч.2 якої особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Пунктом 34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст.59 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішення місцевої ради приймаються у формі відповідних рішень.

Виходячи з положень ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки повинна бути мотивована.

Слід зауважити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суди повинні перевіряти їх на відповідність того, чи прийняті (вчинені) останні з дотриманням усіх вимог, визначених ст.2 КАС України.

Відповідно до ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, зміст спірного рішення, як індивідуального акту, що породжує для позивача права і обов`язки, має відповідати вимогам ст.2 КАС України.

При цьому, обґрунтованість в силу ст.2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, виходячи з положень даної статті, обов`язковим при прийнятті відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення за наслідками розгляду поданого клопотання є його обґрунтованість, вмотивованість.

Як вбачається зі змісту оскарженого рішення від 28.12.2021р., його прийнято, керуючись статтями 12, 81, 83, 116, 118, 122, 125, пунктом 21 Розділу "Перехідні Положення" Земельного кодексу України, статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статтями 50, 55, 57 Закону України "Про землеустрій", пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи висновки та рекомендації постійної комісії Ананьївської міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, з підстав, що бажане місце розташування земельних ділянок, зазначене в графічних матеріалах, знаходяться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП "ім. Ілліча".

Виходячи зі змісту ч.7 ст.118 ЗК України, приписами ЗК України встановлено перелік підстав для відмови у наданні такого дозволу, який розширеному тлумаченню не підлягає, а саме лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам: - законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів; - генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації; - схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;- проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення відповідним органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Проте, в оскаржуваному рішенні зазначено підстави для відмови у наданні дозволу, які не передбачені частиною 7 ст.118 ЗК України. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст.118 ЗК України.

Встановлені судом обставини свідчать про недотримання відповідачем вимог щодо ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості оскаржуваного рішення, виконання яких є запорукою передбачуваності для позивача наслідків виконання або невиконання ним законних вимог відповідача.

Відтак, невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

На виконання ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18, від 21 травня 2019 року по справі №815/2791/18.

Крім того, суд враховує, що відповідно до п.21 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" набув чинності 01 січня 2019 року.

Таким чином, з 01 січня 2019 року землі припинених колективних сільськогосподарських підприємств, крім земельних ділянок, які на день набрання чинності вказаним Законом перебували у приватній власності, вважаються власністю територіальних громад.

При цьому, суд зауважує, що відповідачем не надано доказів припинення КСП "ім. Ілліча", а надані відповідачем до відзиву графічні матеріали не дають можливості встановити, чи дійсно бажана позивачем до відведення земельна ділянка знаходиться в межах земель КСП "ім.Ілліча".

За викладених обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість прийняття рішення відповідача.

Також суд зазначає, що юридичне (правове) значення першої стадії земельно-правової процедури під час звернення особи за отриманням дозволу та безпосередньо його отримання, як і наступних етапів вказаної процедури, полягає в тому, що з отриманням такого дозволу у особи виникає обґрунтоване сподівання, що у разі проходження нею усіх визначених законом стадій цієї процедури (розробки, погодження і затвердження проекту землеустрою) бажана земельна ділянка, за умови дотримання цією особою усіх приписів закону, буде їй надана у власність або користування, а тому у особи після отримання дозволу щодо певної земельної ділянки виникає легітимний інтерес, який може бути захищений в судовому порядку.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Зокрема, Європейський Суд наголосив на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy", "Oneryildiz v. Turkey", "Megadat.com S.r.l. v. Moldova", і "Moskal v. Poland"). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Lelas v. Croatia", і "Toscuta and Others v. Romania") і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення у справі "Lelas v.").

За таких підстав, суд вважає, що п. 1 рішення Ананьївської міської ради від 28.12.2021 р. №511 - VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів» в частині відмови ОСОБА_1 у надані дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначено в графічних матеріалах знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП "ім. Iллiча" є протиправним та підлягає скасуванню.

В той же час, надаючи оцінку вимогам позивача зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Як вже було зазначено судом вище, підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з цим, відповідачем в рішенні не було зазначено передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як і не вказано належного обґрунтування їх наявності.

Таким чином, оскільки оскаржуване рішення не містить належним чином обґрунтованих підстав для його прийняття, визначених статтею 118 Земельного кодексу України, а розгляд заяви передбачає з`ясування обставин, зокрема, щодо відповідності місця розташування бажаної земельної ділянки та чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0000 га, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, суд звертає увагу, що з 24 лютого 2022 року в країні діє воєнний стан. Так, 24 лютого 2022 року Президентом України прийнято Указ №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі Указ). Відповідно до пункту 1 Указу воєнний стан діє з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Суд звертає увагу, що дію воєнного стану неодноразово продовжено.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За приписами пункту другого Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/202 військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Відтак, враховуючи, що Ананьївська міська рада є органом місцевого самоврядування, що залучений до реалізації та здійснення передбачених Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходів і повноважень воєнного стану, пріоритетними при проведенні пленарних засідань Ради є заходи спрямовані на забезпечення оборони України, захист безпеки населення та інтересів держави. А тому, в період дії воєнного стану покладення на відповідача обов`язку по розгляду клопотання позивача у бажаний для нього спосіб (на черговій (позачерговій) сесії ради), суперечитиме принципу пропорційності.

Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до ЗК України.

Так, вказаним законом розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється (пп. 5).

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земельних ділянок у власність.

Тому положення Закону України від 24.03.2022 № 7178, який повинен застосовуватися органом місцевого самоврядування при розгляді ініційованого позивачем земельного питання, виключатиме позитивне вирішення клопотання позивача під час дії воєнного стану.

Відтак, суд вбачає підстави для задоволення похідної позовної вимоги у спосіб зобов`язання Ананьївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок реформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області, та позначена на Публічної кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700, Зона: 01 Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007 та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України з урахуванням обмежень, запроваджених підпунктом 3 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

В свою чергу, вимоги в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, що відповідачем в рішенні не було зазначено конкретних та передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови у наданні вказаного дозволу, як і не вказано належного обґрунтування їх наявності.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

У відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У відповідності з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи на якій такі дії вчинялись.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч.3 ст. 134 КАС України).

За приписами ч.5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.6 ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.7 ст. 134 КАС України).

Таким чином, суд визначає розмір суми витрат на правничу допомогу, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача згідно з умовами договору про подання професійної правничої допомоги та доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2021 року між адвокатом Опалько Олегом Миколайовичем та позивачем укладено договір про надання правової допомоги.

На підтвердження виконання вказаного договору до суду надано копію акта прийому виконаних робіт від 11.01.2022 року, відповідно до якого адвокатом виконано:

- вивчив рішення Одеського окружного адміністративного суду та надав замовнику роз`яснення;

- ознайомлення з рішенням Ананьївської міської ради № 511-VIII від 28.12.2021 року, збір доказів, складання позову;

- додаткова консультація заявника, складання акту виконаних робіт, заяви про відшкодування судових витрат, підготовка відповіді на відзив.

Загальна вартість наданих послуг склала 4000 грн.

Отже, представник позивача просить суд стягнути 4000 грн. судових витрат на правничу допомогу.

В свою чергу, суд вважає необґрунтованим віднесення консультації по іншому рішенню суду до витрат на правничу допомогу у даній справі

Також, представником позивача не надавалась відповідь на відзив, а підготовка та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, подача процесуальних документів до суду не є професійною правничою допомогою.

Водночас суд вважає за необхідне зазначити, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року по справі №520/9115/19.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 1 000 грн. та саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу є пропорційним до предмета спору.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 263, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ананьївської міської ради Одеської області (вул. Незалежності, 51, Ананьїв, Одеська область, 66400, код ЄДРПОУ 04056807) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним п. 1 рішення Ананьївської міської ради від 28.12.2021 року №511-VIII «Про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі їх безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів» в частині відмови ОСОБА_1 у надані дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Ананьської міської територіальної громади за межами населених пунктів, у зв`язку з тим, що бажане місце розташування земельної ділянки, зазначено в графічних матеріалах знаходиться в межах земель, право власності на які посвідчено державним актом на право колективної власності на землю колишнього КСП "ім. Iллiча".

Зобов`язати Ананьївську міську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок реформованої земельної ділянки комунальної власності Ананьївської міської ради, яка знаходиться за межами села Байтали, Ананьївського (Подільського) району Одеської області, та позначена на Публічної кадастровій карті: ІКК Район: Ананьївський КОАТУУ: 5120280700, Зона: 01 Квартал: 001, та межує з земельною ділянкою кадастровий номер 5120282000:01:002:0007 та прийняти рішення відповідно до статті 118 Земельного кодексу України з урахуванням обмежень, запроваджених підпунктом 3 пункту 27 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Ананьївської міської ради (вул. Незалежності, 51, Ананьїв, Одеська область, 66400, код ЄДРПОУ 04056807) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень).

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.