Рішення

від 19.05.2023 по справі 580/229/23

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року справа № 580/229/23

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в судове засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Корпорація Поліфасад до Черкаської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Корпорація Поліфасад з позовом до Черкаської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправним та скасувати:

- рішення Черкаської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів від 28.11.2022 №902000/2022/000044/2;

- картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення від 28.11.2022 №UA902020/2022/000183.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що у відповідача були відсутні жодні підстави для відмови у митному оформленні товарів ламінату високого тиску (HPL) та ПВХ плівки з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1%, виробника «Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co., Ltd», оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначив, що надані ним документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, не містять ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гараня С.М. від 03.01.2023 з врахуванням вимог ст. 122 КАС України прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначив, що під час розгляду поданих позивачем документів для митного оформлення товарів встановлено, що надані позивачем документи не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягала сплаті, а саме інформація щодо включення до митної вартості товарів вартості його пакування, навантаження та переміщення.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Гараня С.М. від 17.01.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Розпорядженням керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду №93 від 15 березня 2023 року справа передана для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому статтею 31 КАС України та шляхом повторного автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Гаращенку В.В.

Ухвалою суду від 20.03.2023 прийнято справу до свого провадження та постановлено здійснювати розгляд справи р на стадії повторного проведення підготовчого провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 14.07.2018 між ТОВ Корпорація ПОЛІФАСАД (покупець) та Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd, Китай (продавець) укладено контракт №65.

Відповідно до п. 1.2. розділу 1 зазначеного контракту (у редакції згідно додаткового узгодження від 01.11.2021 №8) продавець продає, а покупець купує ПВХ плівку, з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та ламінат високого тиску (HPL) виробника Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co. Ltd", Kитай, відповідно до інвойсів, які є невід`ємною частиною даного контракту.

Відповідно до п. 7.2 розділу 7 контракту оплата за товар здійснюється шляхом 100% суми вказаної в комерційному інвойсі на протязі 180 календарних днів від дати випуску коносаменту.

Відповідно до Додаткового узгодження №11 від 01.06.2022 до контракту №65 від 14.07.2018 товар поставляється продавцем на умові: CFR - будь-який порт Польщі (відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010).

Відповідно до комерційного інвойсу №CL22A112 від 29.09.2022 загальна вартість партії товару склала 14705,52 доларів США.

Умови поставки CFR - Гданьск, Польща. Перевезення товару по маршруту перевезення Прушкув (Варшава, Польща) - Черкаси (Україна) здійснювалося транспортним засобом DAF д.н.з. НОМЕР_1 разом із н/п д.н.з. НОМЕР_2 , (CMR А№263645 від 23.11.2022). Страхування вантажу не проводилося.

28.11.2022 на адресу ТОВ «Корпорація ПОЛІФАСАД» (Позивач) у зону прибуття Черкаської митниці надійшов вантаж за міжнародною товаро-транспортною накладною CMR А№263645 від 23.11.2022 за вищезазначеним контрактом.

28.11.2022 представником Позивача декларантом ТОВ «БРОКЕР УКРАЇНА» (договір №10/342 від 08.07.2021) ОСОБА_1 подано митну декларацію 22UA 902020209865U5 та документи, що підтверджують митну вартість товарів та метод її визначення за ціною договору відповідно до п. 1 ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до гр. 22 електронної митної декларації IIА 902020/2022/209066 заявлена митна вартість склала 14705,52 доларів США.

28.11.2022 о 16 год. 05 хв. декларантом було отримано повідомлення від відповідача про те, що на виконання вимог ч. ч. 3, 4 ст. 57 Митного кодексу України, між декларантом та митним органом проведено консультацію з додержанням вимог щодо її конфіденційності. В ході проведення консультації встановлено, що у митного органу та у декларанта відсутня інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів щодо оцінюваного товару, які б продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу до ввезення партії оцінюваних 'товарів, що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України. У митниці наявна інформація про вартість подібних товарів щодо оцінюваного товару на рівні 1,80 дол. СІІІА/кг, які продавались на експорт в Україну у максимально наближений період до часу ввезення партії оцінюваних товарів, митну вартість яких було визначено митницею. Декларанту запропоновано визначити митну вартість товару за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів використовуючи наявну у митниці інформацію.

Цього ж дня декларант повідомив митний орган про відсутність можливості надати додаткові документи, про відсутність у декларанта інформації щодо вартості ідентичних або подібних товарів.

28.11.2022 декларантом було отримано карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення 22UA 902020209865U5, з наступних причин: «Під час декларування митної вартості декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару №1, чим порушено вимоги ч.2 статті 52 та ч.21 статті 58 та ч. 1 ст. 53, ст. 368 МКУ. В наданих декларантом документах відповідно до умов, зазначених у частині другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Обраний декларантом метод не відповідає умовам зазначеним в статті 58 глави 9 Митного кодексу України. Застосування методу визначення митної вартості зі ціною угоди неможливо. На підставі п. 3 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митниця відмовляє у митному оформленні товару».

Також 28.11.2022 відповідач прийняв рішення про визначення митної вар гості товарів № НА 902000/2022/000044/2. Відповідно до цього рішення митна вартість товару була визначена за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів відповідно до ст.60 Митного Кодексу України (далі - МК) та має становити 1,80 дол. США кг.

Вважаючи оскаржуване рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Згідно з пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

Так частинами 1 - 3 статті 57 (глава 9 розділу ІІІ) МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами 1 - 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) (частина 1 статті 64 Резервний метод МК України).

Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

За змістом частин 1 - 3 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини 5 - 6 статті 53 МК України).

Згідно із частинами 1 - 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 зазначеної статті передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У відповідності до частин 1 та 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу (частина 12 статті 264 МК України).

Судом встановлено, що позивач на підставі контракту від 14.07.2018 №65 придбав у виробника «Jiang Yin Chen Lan Plastic Products Co., Ltd» товар ПВХ плівку зі вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та ламінат високого тиску (HPL) на загальну суму 14705,52 доларів США. Умови поставки CFR - Гданьск, Польща. Перевезення товару по маршруту перевезення Прушкув (Варшава, Польща) - Черкаси (Україна) здійснювалося транспортним засобом DAF д.н.з. НОМЕР_1 разом із н/п д.н.з. НОМЕР_2 , (CMR А№263645 від 23.11.2022). Страхування вантажу не проводилося.

Платіжним документом, SWIFT №208 від 03.10.2022, підтверджується оплата позивачем коштів за товар на суму 14705,52 дол. США, згідно контракту від 14.07.2018 №65 та інвойсу №CL22A0102 від 12.09.2022.

Щодо невідповідності суми оплати за банківськими документами вартості партії товару за інвойсом №CL22A112 від 29.09.2022, яка становить 14705,52 доларів США, суд зазначає, що позивач довів, що оплатив поставлену партію товару в повному обсязі. Отже, доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.

Доводи відповідача про те, що документами не підтверджується фактично сплачена ціна за партію оцінюваного товару у зв`язку з розбіжностями реквізитів суд оцінює критично, оскільки позивач надав відповідачу додаткові узгодження до контракту від 14.07.2018 №65, якими вносилися зміни у реквізити продавця та покупця.

Відтак, реквізити продавця, зазначені у платіжному дорученні SWIFT №208 від 03.10.2022 та контракті від 14.07.2018 №65 - належать продавцю.

У подальшому позивач через свого представника з метою митного оформлення імпорту в Україну зазначених товарів подав до Черкаської митниці в електронному вигляді митну декларацію від 14.09.2022 №UA 902020/2022/207381 та документи, що підтверджують митну вартість товарів та метод її визначення за ціною договору - ПВХ плівку зі вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та ламінат високого тиску (HPL) на суму 14705,52 доларів США.

07.11.2022 відповідач видав карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA902020/2022/000176 у зв`язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та прийняв рішення про визначення митної вартості товарів №UA902000/2022/000014/2. Підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості товару зазначено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо усіх складових митної вартості та щодо сплаченої ціни.

Верховний Суд у постанові від 11 вересня 2020 року у справі № 820/10288/15 зазначив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а у подібних правовідносинах, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Дослідивши вказані вище докази суд встановив, що задекларована позивачем вартість товару відповідала даним зазначеним у митній декларації та доданим до матеріалів справи інвойсом, платіжними дорученнями про перерахування коштів. Достовірність вказаних документів обґрунтованих сумнівів не викликає.

Отже, позивач заявив митну вартість товару, яка включала всі обов`язкові складові митної вартості, в тому числі витрати, пов`язані з транспортуванням товару.

Доводи відповідача про те, що в наявних у митниці документах, які надавались декларантом на підтвердження заявленої митної вартості за основним методом, відсутні всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товарів, та що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, повноту їх включення до ціни, та відповідно до митної вартості товарів, належними та допустимими доказами не підтверджуються.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що надані до митної декларації документи позивача є підробленими або містили неправдиву чи неповну інформацію.

Отже, обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості з поданих позивачем документів відповідач не довів, а суд не встановив.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивач заявив митну вартість товару, яка включала всі відомості щодо фактично сплаченої ціни товару, та надав всі необхідні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, визначеної за основним методом.

Судом встановлено, що визначення митної вартості товарів за митною декларацією 22UA 902020209865U5 відповідачем здійснено за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів відповідно до ст. 60 Митного Кодексу України.

Враховуючи те, що позивач правильно визначив митну вартість товару ПВХ плівки з вмістом пластифікатора (DOP) 8%+/-1% та надав вичерпний перелік документів на її підтвердження, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснено визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням методу визначення митної вартості щодо подібних товарів, оскільки доводи на підставі яких прийнято оскаржуване рішення спростовані в ході судового розгляду справи.

Суд врахував, що під час митного оформлення позивач надав усі визначені ч. 2 ст. 53 МК України документи, оскільки подані позивачем до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати товар та містять достатні відомості про складові митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими. Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Оскільки відповідач не довів правомірності коригування митної вартості поставлених товарів позивача, суд дійшов висновку визнати протиправними та скасувати рішення Черкаської митниці рішення про коригування митної вартості товарів від 28.11.2022 №902000/2022/000044/2, а також картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного використання від 28.11.2022 №UA902020/2022/000183.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до повного задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на її користь витрат на правничу допомогу в сумі 8000 грн., то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу у сумі 8000 грн. позивачем до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги від 08.12.2022 №55; додаткову угоду від 08.12.2022 №1 до договору про надання правничої допомоги від 08.12.2022 №55.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що дана справа є нескладною, підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Крім того, на момент звернення позивача до суду вже існувала практика розгляду таких спорів Верховним Судом, про що зазначено вище. Також слід врахувати, що представник позивача не приймала участі шляхом представництва інтересів клієнта у суді.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року по справі №826/841/17, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З огляду на викладене, беручи до уваги положення КАС України, враховуючи, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу лише у сумі 4000 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Черкаської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.11.2022 №902000/2022/000044/2.

Визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного використання Черкаської митниці від 28.11.2022 №UA902020/2022/000183.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської митниці (18007, м. Черкаси, вул. О.Дашкевича, 76, код ЄДРПОУ 44005652) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація Поліфасад» (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, буд. 224, код ЄДРПОУ 32741784) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. та витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 4000 (чотири тисячі) грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО