Постанова

від 09.05.2023 по справі 320/6987/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/6987/22 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О. суддів: Парінова А. Б., Ключковича В. Ю. за участю секретаря: Рожок В. В.

представника позивача Новогребельської І.М., представника відповідача Кондратенко Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Київської обласної ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 19.01.2023) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської обласної ради, в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київської обласної ради щодо не реєстрації (державної реєстрації) права власності на нерухоме майно а саме нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 до 2018 року;

- зобов`язати Київську обласну раду винести на пленарне засідання ради питання призначення інвентаризації нерухомого майна яке не внесено до державного реєстру нерухомого майна та зобов`язати провести таку реєстрацію.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Київської обласної ради щодо нереєстрації (державної реєстрації) права власності на нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 до 2018 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до помилкових та необґрунтованих висновків щодо статусу позивача як представництва нерезидента, що здійснює підготовчу діяльність, оскільки таке існує на території України вже 18 років та має приміщення, що використовуються у діяльності.

До Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивачем щодо задоволення вимог апелянта заперечено, зазначено, що рішення суду першої інстанції постановлено при повному встановленні фактичних обставин справи та із вірним застосуванням норм чинного законодавства.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з`явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали нежитлову будівлю літ А загальна площа 324,1 кв.м, нежитлова будівля Б загальна площа 154,9 кв.м, нежитлова будівля В загальна площа, 16 кв.м, ганок, а, ганок, а1, рампа з ганком, а2, за розташовані по АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 29.01.2019 року, який посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Мельничук Іриною Митрофанівною, що підтверджується договором купівлі продажу, витягом з реєстру нерухомого майна та інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ-ІНВЕСТ ПЛЮС", Комунальний заклад Київської обласної ради "Навчально-курсовий комбінат", державний реєстратор КП "Пшеничне" Федунець Олег Миронович, про скасування реєстрації та витребування майна.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2021 по справі 357/3660/20 прийнято рішення яким в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 24.11.2021 рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 05.07.2021 скасовано, та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю:

- скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Мельничук І.М. від 29.01.2019 за індексним номером 45266826, відповідно до якого зареєстровано право власності за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нерухоме майно: нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

- витребувано на користь територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради із власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 нежитлові будівлі та майно загальною площею 495 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою Верховного суду від 28.03.2022 по справі №357/3660/20 постанову Київського апеляційного суду від 24.11.2021 залишено в силі.

Київським апеляційним судом встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Білоцерківської міської ради народних депутатів №35 від 07.02.1995 "Про відкриття спеціалізованої аптеки", виділено із складу центральної районної аптеки НОМЕР_2 аптеку НОМЕР_1 з наданням їй статусу юридичної особи, передано аптеку НОМЕР_1 з майном за адресою: АДРЕСА_1, в підпорядкування відділу охорони здоров`я.

Рішенням дванадцятої сесії Білоцерківської міської ради двадцять третього скликання №60 від 18.02.2000р. "Про передачу об`єктів охорони здоров`я з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність", вирішено передати з власності територіальної громадин м. Біла Церква в обласну комунальну власність комунальну міжлікарняну аптеку НОМЕР_1 АДРЕСА_1 .

Рішенням Київської обласної ради від 28.11.2013 №723-35-VI "Про передачу майна з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна аптека" на баланс Комунального закладу Київської обласної ради "Навчально-курсовий комбінат" було передано з балансу Комунального підприємства Київської обласної ради "Київська обласна аптека" безоплатно на баланс Комунального закладу Київської обласної ради "Навчально-курсовий комбінат" майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, зокрема, пежитлові приміщення площею 606,20 кв. м., підсобні приміщення площею 42 кв. м. розташовані по АДРЕСА_1 .

Під час розгляду справи №357/3660/20 встановлено, що купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_2 та ОСОБА_1 передувало:

- 25.05.2018 державна реєстрація права власності нежитлових будівель та споруд (нежитлова будівля А,, загадьною площею 324.1 кв.м., нежитлова будівля Б, загальною площею 154.9 кв.м.; нежитлова будівля В, площею 16 кв.м.; ганок, а; ганок а1; рамна з ганком а2; ворота №1), розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером. 3210300000:04:032:0073 на користь фізичної особи ОСОБА_3 , який в подальшому 20.07.2018 року відчужив вищевказані нежитлові будівлі та споруди ТОВ "Вівіт- Інвест плюс".

В провадженні слідчого відділу Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області перебуває об`єднане кримінальне провадження №12019110030000811 від 20.03.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 1 ст. 365-1 КК України, щодо незаконної первинної реєстрації зазначеного майна за ОСОБА_3 .

Позивач, вважаючи, що саме через бездіяльність відповідача, а саме не проведення належної державної реєстрації права власності на нерухоме майно настали негативні наслідки, що порушили його права, тому звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно із ч.2 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Згідно зі статтею 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, до яких належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (частина перша статті 181 цього Кодексу), обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Частиною четвертою статті 334 Цивільного кодексу України обумовлено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон №1952-IV), який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

За визначенням, наведеним в статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з приписами статті 3 Закону №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 5 Закону №1952-IV у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, а також їх окремі частини може бути зареєстроване незалежно від того, чи зареєстроване право власності чи інше речове право на земельну ділянку, на якій вони розташовані.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що протиправність дій відповідача щодо нездійснення реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна відповідачем встановлено рішенням суду у справі № 357/3660/20 за позовом першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , товариство з обмеженою відповідальністю "Віват-Інвест Плюс", Комунальний заклад Київської обласної ради "Навчально-курсовий комбінат", державний реєстратор КП "Пшеничне" Федунець Олег Миронович, про скасування реєстрації та витребування майна.

Поряд із цим, рішенням у вказаній справі встановлено, що відповідно до приписів статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, визначено чіткий перелік підстав для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, а також документів, необхідних для такої реєстрації.

Зокрема, серед передбачених в ч. 1 ст. 27 цього Закону (в редакції станом на 25 травня 2018 року) правових підстав для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав відсутня така підстава як «технічний паспорт на нежитлову будівлю» чи «довідка органу інвентаризації». Такий технічний паспорт на об`єкт нерухомості є лише документом, що підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкта та не може бути самостійною підставою виникнення права власності.

Пункт 44 Порядку врегульовує питання державної реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна державної або комунальної власності, будівництво яких завершено, але право власності на які не зареєстровано до 01 січня 2013 року, а саме за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт.

Так, у випадку визначеному вище, Порядок визначає необхідними для державної реєстрації права комунальної власності: технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує факт перебування об`єкта нерухомого майна у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування; документ, що підтверджує факт відсутності перебування об`єкта нерухомого майна у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, надання інформації з якого є безоплатним для всіх користувачів у межах їх повноважень, визначених чинним законодавством.

Відповідні рішення органів місцевого самоврядування про передачу та прийняття спірного об`єкта з власності територіальної громади м. Біла Церква в обласну комунальну власність в особі Київської обласної ради є такими документами, що підтверджують факт його перебування у комунальній власності.

Натомість, наявні в матеріалах справи документи, що нібито стали правовою підставою набуття права приватної власності ОСОБА_1 на спірну будівлю, в розумінні положень ст. 316, 318, 324, 326 ЦК України не є такими правовстановлюючими документами, як і не є документами щодо встановлення або визначення за ним будь-якого речового права на неї.

Відтак, суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, оскільки судом рішенням у справі № 357/3660/20 встановлено, що ОСОБА_1 в порядку, визначеному чинним законодавством, права власності на спірні нежитлові приміщення не набув, а тому у нього відсутні повноваження на розпорядження вказаним майном.

При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання суду першої інстанції як на доказ, обставини викладені у рішенні суду в цивільній справі №357/14059/19 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Віват-Інвест Плюс» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Віват-Інвест Плюс».

Слід зауважити, що вказане рішення постановлено за відсутності належного власника майна та до постановлення Київським апеляційним адміністративним судом рішення у справі № 357/3660/20.

Відтак, колегія суддів приходить до переконання, що доводи позивача та надані до матеріалів справи докази жодним чином не підтверджують, що не здійснення відповідачем реєстрації (державної реєстрації) права власності на нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 до 2018 року є протиправним та/або порушує права позивача.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Розглянувши доводи викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено при неповному з`ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню та прийняттю нового рішення, згідно з яким позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Київської обласної ради на рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської обласної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 19 січня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Суддя-доповідач О. О. БеспаловСуддя В. Ю. КлючковичСуддя А. Б. Парінов

(Повний текс постанови складено 19.05.2023)