Рішення

від 15.05.2023 по справі 904/4954/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4954/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Загинайко Т.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 14308368)

до Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 24433063)

про стягнення 402 грн. 80 коп.

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ПРОЦЕДУРА:

Позивач - Державне підприємство "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою (вх.№4676/22 від 26.12.2022) про стягнення з відповідача - Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" 402 грн. 80 коп., що складає 207 грн. 28 коп. - заборгованості за Договором від 01.09.2010 №104/2839 про технічне забезпечення електропостачання споживача, 15 грн. 29 коп. - 3% річних, 37 грн. 20 коп. - пені та 143 грн. 03 коп. - інфляції.

Також просить:

- стягнути з відповідача судовий збір;

- розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Пунктом 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є 49000, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1 на яку і була направлена кореспонденція господарського суду відповідачу (а.с.67).

Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з частиною 6 статті 242 цього Кодексу днем вручення судового рішення є, окрім іншого, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції суду, ухвала суду від 30.12.2022 фактично була надіслана відповідачу лише 09.03.2023.

Станом на 15.05.2023 до суду повернулося поштове відправлення на адресу відповідача, в якому містилася ухвала суду від 30.12.2022, з довідкою АТ "Укрпошта" форми 20 від 14.03.2023 "Адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.61-65)

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов`язує й сторону у справі, зокрема позивача, з`ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її офіційним місцезнаходженням, визначеним у відповідному державному реєстрі) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

Крім того, частиною 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Також судом враховані положення Правил надання послуг поштового зв`язку, визначені постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Правила).

Так, порядок доставки поштових відправлень, поштових переказів, повідомлень про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичних друкованих видань юридичним особам узгоджується оператором поштового зв`язку разом з юридичною особою. Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил (пункт 94 Правил).

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу (фізичну особу-підприємця).

У разі якщо копію прийнятого судового рішення (ухвали, постанови, рішення) направлено судом листом за належною поштовою адресою, тобто повідомленою суду учасником справи, і повернено підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання чи закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про прийняте судове рішення.

Вказана правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №923/1432/15.

При цьому, суд окремо звертає увагу, що з 01.01.2020 набрали чинності зміни до Правил надання послуг поштового зв`язку, внесені Постановою Кабінету Міністрів України № 1149 від 27.12.2019, відповідно до яких:

- рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка". Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка", працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 991 Правил);

- рекомендовані поштові відправлення з позначкою "Судова повістка", адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за вказаною адресою", яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 992 Правил).

Таким чином, зберігання відділенням АТ "Укрпошта" поштових відправлень суду, які є "Судовими повістками" в розумінні чинного законодавства України в період більше, ніж три робочі дні, а також їх повернення із непередбачених для "Судових повісток" причин є неправомірним. Більше того, такі дії зумовлюють порушення права позивача на своєчасне вирішення справи судом.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Враховуючи викладене, неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі № 923/441/17.

За таких обставин можна дійти висновку, що невручення ухвали суду відбулось через недотримання відповідачем вимог законодавства щодо забезпечення отримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням (поштовою адресою), що розцінюється судом як фактична відмова від отримання адресованих йому судових рішень (ухвал). Відповідач, у разі незнаходження за своєю офіційною (юридичною) адресою, повинен був докласти зусиль щодо отримання поштових відправлень за цією адресою або повідомлення суду про зміну свого місцезнаходження.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Так, ухвалою суду від 30.12.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 15.05.2023 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Отже, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Справа розглядається відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод протягом розумного строку з урахуванням введення в Україні воєнного стану.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Як вбачається, між позивачем - Державним підприємством "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова", як власником мереж, та відповідачем - Державним підприємством "Дніпро-ВДМ", як споживачем, було укладено Договір від 01.09.2010 №104/2839 про технічне забезпечення електропостачання споживача (надалі - Договір) (а.с.11-30).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що власник мереж забезпечує технічну можливість передачі електричної енергії споживачу в обсягах згідно з договором про постачання або про купівлю-продаж електричної енергії, з показниками допустимих відхилень від стандартних умов надання обсягу електричної енергії та рівня дозволеної потужності за класами напруги, а споживач дотримується установленого режиму споживання електричної енергії та своєчасно сплачує за отримані послуги, визначені пунктом 4.1. цього Договору.

Відповідно до пункту 4.1.1. Договору спожива зобов`язується здійснювати оплату за перетік реактивної електричної енергії на межі балансової належності електропередавальної організації згідно з додатком №5 "Порядок розрахунку за перетікання реактивної електричної енергії".

Пунктом 14 Додатку №5 до Договору визначено, що за підсумками розрахункового періоду власник мереж за даними Акту про використану електричну енергію споживачем (додаток 7 до цього договору), здійснює обчислення платежів і виписує споживачу платіжний документ за перетікання реактивної електричної енергії. Платіжний документ надається представнику споживача на руки, нарочним (через канцелярію споживача), рекомендованим листом або платіжною вимогою-дорученням через Банк. Оплата за перетікання реактивної електричної енергії здійснюється споживачем на підставі платіжного документу протягом 5 банківських днів після його отримання. У платіжному дорученні або реєстрі централізованої оплати у графі призначення платежу споживач після слів "за перетікання реактивної електроенергії"", повинен зазначати таку інформацію: період, за який проводиться розрахунок; № рахунку на сплату за спожиту електроенергію; № особового рахунку; дата складення та № договору про постачання електричної енергії; сума податку на додану вартість. У разі, коли платіжний документ не має зазначеної вище інформації чи якоїсь її частини, або наведена інформація не відповідає даним особового рахунку, або період за який здійснюється оплата не відповідає стану розрахунків за цей вид товарної продукції, власник мереж самостійно виконує коригування наданої інформації (а.с.19-21).

Згідно з пунктом 10.7. Договору в редакції Додаткової угоди від 27.12.2019 №6 цей Договір укладається на строк до 31.12.2020, набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього Договору або його перегляд. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (а.с.30).

Також сторонами підписано додатки до Договору, а саме:

- додаток №1 "Загальна схема електропостачання" (а.с.15);

- додаток №2 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін (а.с.16);

- додаток №3 "Перелік об`єктів і точок комерційного обліку споживача та субспоживачів" (а.с.17);

- додаток №4 "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" (а.с.18);

- додаток №5 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (а.с.19-21);

- додаток №6 "Розрахунок втрат електроенергії в мережах споживача " (а.с.22);

- додаток №7 "Акт про обсяги переданої електричної енергії" (а.с.23);

В матеріалах справи містяться підписані сторонами акти прийому-передачі електричної енергії на загальну суму 235 грн. 11 коп., а саме:

- від 31.01.2020 №01/104 на загальну суму, з урахуванням ПДВ - 89 грн. 12 коп. (а.с.34);

- від 29.02.2020 №02/104 на загальну суму, з урахуванням ПДВ - 140 грн. 18 коп. (а.с.35);

- від 31.03.2020 №03/104 на загальну суму з урахуванням ПДВ - 5 грн. 81 коп. (а.с.36).

Також в матеріалах справи містяться копії платіжних вимог-доручень за період з січня 2020 по жовтень 2020 включно на загальну суму 277 грн. 14 коп., а саме:

- від 31.01.2020 №012022 на суму 89 грн. 12 коп. (а.с.37);

- від 29.02.2020 №012097 на суму140 грн. 18 коп. (а.с.37);

- від 31.03.2020 №012141 на суму 5 грн. 81 коп. (а.с.38);

- від 30.04.2020 №012182 на суму 8 грн. 56 коп. (а.с.38);

- від 31.05.2020 №012229 на суму 9 грн. 00 коп. (а.с.39);

- від 30.06.2020 №012274 на суму 4 грн. 81 коп. (а.с.39);

- від 31.07.2020 №012349 на суму 4 грн. 07 коп. (а.с.40);

- від 31.08.2020 №012391 на суму 4 грн. 24 коп. (а.с.41);

- від 30.09.2020 №012433 на суму 4 грн. 91 коп. (а.с.41);

- від 31.10.2020 №012476 на суму 6 грн. 44 коп. (а.с.40).

Як вбачається, позивачем 01.03.2021 цінним листом направлено відповідачу претензію на суму 244 грн. 48 коп., до якої додано копії платіжних вимог-доручень від 31.01.2020 №012022, від 29.02.2020 №012097, від 31.03.2020 №012141, від 30.04.2020 №012182, від 31.05.2020 №012229, від 30.06.2020 №012274, від 31.07.2020 №012349, від 31.08.2020 №012391, від 30.09.2020 №012433, від 31.10.2020 №012476. Відповідно до накладної АТ "Укрпошта" розрахункова дата доставки 04.03.2021 (а.с.31-33).

Позивач стверджує, що виконав свої зобов`язання за Договором, проте сплата відповідачем проведена лише частково; у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування 3% річних, пені ті інфляційне нарахування на суму заборгованості, що і стало причиною звернення до суду.

Щодо правовідносин сторін

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається між сторонами було укладено Договір від 01.09.2010 №104/2839 про технічне забезпечення електропостачання споживача.

Аналізуючи зміст вказаного договору, цей Договір фактично є договором на надання послуг з захоронення твердих побутових, будівельних відходів або твердих промислових відходів IV класу небезпеки на полігоні виконавця.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановлених договором (частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново- господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події; якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час; боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до умов Договору оплата за перетікання реактивної електричної енергії здійснюється споживачем на підставі платіжного документу протягом 5 банківських днів після його отримання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем 01.03.2021 цінним листом спрямовано відповідачу претензію до якої додано копії платіжних вимог-доручень.

Про спрямування вказаної претензії позивачем відповідачу свідчать опис вкладення у цінний лист, фіскальний чек та накладна АТ "Укрпошти" від 01.03.2021 №4900810057489, відповідно до якої розрахункова дата доставки: 04.03.2021.

Наказом Міністерства Інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" затверджено нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 вказаних нормативів нормативний строк пересилання поштових відправлень (крім простих листів та поштових карток) - час, установлений для пересилання поштових відправлень від об`єкта поштового зв`язку місця приймання до об`єкта поштового зв`язку місця вручення.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу II нормативів визначено, що нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2.

З урахуванням викладеного, днем отримання відповідачем претензії та платіжних вимог-доручень суд вважає 04.03.2021 (+ 5 банківських днів, з урахуванням того, що 08.03.2021 - офіційний вихідний день)

Таким чином, строк оплати за Договором є таким, що настав:

- за платіжною вимогою-дорученням від 31.01.2020 №012022 - 13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученням від 29.02.2020 №012097 - 13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученням від 31.03.2020 №012141 - 13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученням від 30.04.2020 №012182 -13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученнямвід 31.05.2020 №012229 - 13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученнямвід 30.06.2020 №012274 - 13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученнямвід 31.07.2020 №012349 - 13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученнямвід 31.08.2020 №012391 - 13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученнямвід 30.09.2020 №012433 - 13.03.2021;

- за платіжною вимогою-дорученнямвід 31.10.2020 №012476 - 13.03.2021.

Проте, позивач стверджує, що відповідачем лише частково проведено сплату за платіжною вимогою-дорученням від 31.01.2020 №012022 на суму 69 грн. 86 коп., з урахуванням чого залишок заборгованості за даною платіжною вимогою складає 19 грн. 26 коп.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 207 грн. 28 коп.

На момент розгляду справи доказів погашення заборгованості перед позивачем відповідачем не надано.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 207 грн. 28 коп. - заборгованості.

Щодо нарахування пені

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

За нормами частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частинами 1, 2 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно; якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За умовами пункту 8.2. Договору у разі внесення платежів, передбачених п.4.1. цього Договору з порушенням термінів, споживач сплачує власнику мереж пеню в розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається в розрахунковому документів окремим рядком.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 37 грн. 20 коп. за загальний період з 08.02.2020 по 23.02.2021.

Суд не погоджується з наданим розрахунком та вважає за необхідне зазначити таке.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Положення частини 6 статті 231 Господарського кодексу України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов`язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.

Разом з тим за частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України, як спеціальною нормою, яка регулює відповідальність за порушення строків розрахунків, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також за статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як зазначено в пункті 6.31 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

З урахуванням того, що строк оплати за Договором є таким, що настав 13.03.2021, а позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 08.02.2020 по 23.01.2021 вимога позивача про стягнення пені не може бути задоволена судом.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань

Згідно з частинами 1, 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається позивачем здійснено інфляційні нарахування у розмірі 143 грн. 03 коп. за загальний період з січня 2020 року по серпень 2022 року, а також нараховано 3% річних у розмірі 15 грн. 29 коп. за загальний період з 11.02.2020 по 01.10.2022.

Після перерахунку суду інфляційні нарахування за період з березня 2021 по серпень 2022 включно складають 59 грн. 14 коп., а розмір 3% річних за період з 14.03.2021 по 01.10.2022 складає 10 грн. 17 коп.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Щодо судового збору

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1 703 грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як вбачається позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 600 грн. 00 коп., що перевищує мінімальний розмір судового збору, який на дату звернення до суду складав 2 481 грн. 00 коп.

З урахуванням викладеного судовий збір у розмірі 119 грн. 00 коп. підлягає поверненню позивачу за його клопотанням з Державного бюджету України.

Керуючись пунктом 19.1 Розділу ХІ Перехідних положень, статтями 123, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 14308368) до Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 24433063) про стягнення 402 грн. 80 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дніпро-ВДМ" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 24433063) на користь Державного підприємства "Виробниче об`єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1; ідентифікаційний код 14308368) 207 (двісті сім) грн. 28 коп. - заборгованості, 10 (десять) грн. 17 коп. - 3% річних, 59 (п`ятдесят дев`ять) грн. 14 коп. - інфляційних нарахувань та 1 703 (одна тисяча сімсот три) грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.В. Загинайко

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 238 ГПК України,

19.05.2023