Рішення

від 08.05.2023 по справі 906/92/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/92/22

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Горева К.С. - адвокат, ордер серії АЕ № 1131951 від 13.04.2022 (приймала участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: Кузик О.Ю. - начальник відділу, довіреність № 16 від 06.01.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Зевс"

до Управління економічного розвитку Бердичівської міської ради

про стягнення 271907 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 271907,00 грн. витрат, спрямованих на поліпшення вартості орендованого майна - нежитлового приміщення - торгівельного павільйону, що розташований за адресою: Житомирська область, м. Бердичів, пров. Пляжний (Піонерський), 6.

В обґрунтування позовних вимог позивач відзначив, що на протязі дії договорів оренди згаданого вище нежитлового приміщення ПП "Зевс" було здійснено невід`ємні поліпшення орендованого майна, вартість яких позивач просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 07.02.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

09.03.2022 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову та наголошує на тому, що позивачем не подано копії актів приймання виконаних робіт, підписаних замовником і підрядником, що погоджені уповноваженими особами відділу містобудування та архітектури і заступником міського голови, який згідно з розподілом обов`язків координує питання з будівництва та архітектури, а також документи, які підтверджують оплату зазначених робіт, що виключає можливість виплати будь-яких коштів в рахунок вартості поліпшень орендованого майна.

21.06.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в задоволенні позову.

25.07.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач просив задовольнити позовні вимоги та звертав увагу суду, що позивач при укладенні додатку №2 до договору оренди нежитлового приміщення від 20.06.2006 № 387 визнав свою обізнаність проведення позивачем капітального ремонту. Разом з тим, відповідач наголошував на тому, що в межах справи № 906/1130/18 просив суд зобов`язати звільнити орендоване приміщення, зокрема, з усіма невід`ємними поліпшеннями, що свідчить про те, що такі проведені саме за згодою власника цього майна.

01.08.2022 на електронну адресу суду надійшли заперечення на відзив.

29.08.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких відповідач наголошував на відсутність документів, передбачених рішенням Бердичівської міської ради від 10.02.2002 № 68 "Про управління комунальним майном територіальної громади міста" та проектно-кошторисної документації, що передбачалось рішенням Виконкому Бердичівської міської ради № 673 від 28.10.2003.

Ухвалою суду від 10.01.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не знав, з підстав, наведених вище.

Заслухавши пояснення представників та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.06.2003 року між Приватним підприємством "Зевс" (орендар/позивач) та Управлінням економічного розвитку Бердичівської міської ради орендодавець/відповідач) укладено договір № 387 оренди нежитлового приміщення (договір № 387), відповідно до якого орендодавець передає а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (Об`єкт) за адресою: провулок Піонерський (Пляжний), будинок 6, місто Бердичів, Житомирської області корисною площею - В подальшому між Позивачем та Відповідачем укладалися або додаткові угоди про подовження дії кв. м експертною вартістю - 8933,00 грн. станом на 30.04.2003.

Характер використання приміщення: закусочна, площею 52,10 кв. м (п.п. 1.2. договору).

Відповідно до п.п. 5.8 договору протягом трьох місяців після укладення договору оренди за власний рахунок провести необхідний ремонт фасаду приміщення та привести у належний вигляд закріплену за орендарем територію, згідно акту комісійного обстеження стану приміщення та прилеглої йому території.

Також п.п. 5.9. договору сторони погодили, що щороку орендар зобов`язаний проводити за власний рахунок поточний ремонт орендованого приміщення (будівлі), обладнання, інженерних мереж, що знаходяться в Об`єкті, про що письмово інформувати орендодавця. Утримувати Об`єкт у належному естетичному стані приміщення і його фасад, забезпечити його сучасний вигляд, постійно підтримувати в належному стані прибудинкову територію.

Також п.п. 6.3. договору орендар має право з дозволу орендодавця проводити капітальний ремонт, реконструкцію орендованого Об`єкта.

20.10.2003 комісією в складі: начальника департаменту архітектури, будівництва та землеустрою Шателюка А.О., начальника відділу управління комунальним майном Павлішиної Т.В., спеціалістів відділу управління комунальним майном Степової Л.Є. та Капустіної В.І., у присутності директора ПП "ЗЕВС" Синявського В.Л. склали дефектний акт (а.с. 34) обстеження технічного стану павільйону човнової станції, розташованої на території міського пляжу, для визначення необхідності проведення капремонту. За результатом згаданого обстеження комісія рекомендувала: провести капітальний ремонт стін, стелі, покрівлі, фасаду та підлоги, замінити віконні та дверні блоки, благоустроїти прилеглу територію.

Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 673 від 28.10.2003 надано дозвіл ПП "ЗЕВС" на виконання за власний рахунок капітального ремонту з реконструкцією після погодження проектно-кошторисної документації в департаменті архітектури, будівництва та землеустрою та подання ескізних пропозицій на містобудівну раду орендованого павільйону човнової станції за адресою: пров.Піонерський,6, ремонт закінчити до 30.06.04.

Пунктом 2 згаданого рішення зобов`язано ПП "Зевс" провести згідно з розробленим та погодженим в установленому порядку проектом благоустрій прилеглої до вищевказаного приміщення території.

В послідуючому - 10.10.2007 сторонами у справі було підписано додаток № 2 договору оренди нежитлового приміщення від 20.06.2006 № 387, яким в п.п. 1.1. договору № 387 слова "експертною вартістю - 8933,00 грн. станом на 30.04.2003" замінили словами - "вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку і становить - 19290,00 грн. станом на 30.06.2007".

26.06.2009 між Приватним підприємством "Зевс" (орендар/позивач) та Управлінням економічного розвитку Бердичівської міської ради орендодавець/відповідач) укладено договір № 742/1 оренди згаданого вище нежитлового приміщення (договір № 742/1) на аналогічних умовах, наведених вище.

Проте, вартість Об`єкта оренди вже визначена в сумі 58307,00 грн. станом на 30.04.2009.

26.04.2015 між сторонами у справі укладено договір № 742 оренди цього ж нежитлового приміщення (а.с. 25-29).

В договорі № 742 сторони визначили лише, що орендар має право з дозволу орендодавця проводити капітальний ремонт, реконструкцію орендованого Об`єкта (п.п. 6.3. договору).

Постановою Північно-Західного апеляційного господарського суду від 10.02.2020 частково задоволено апеляційну скаргу ПП "Зевс" та частково скасовано рішення Господарського суду Житомирської області у справі № 906/780/18; прийнято нове рішення та визнано за ПП "Зевс" право користування нежитловим приміщенням - торгівельним павільйоном загальною площею 63,00 кв. м за адресою: пров. Пляжний (Піонерський), будинок 6, місто Бердичів, Житомирської області, на підставі договору оренди приміщення №742 від 26.04.2015, який є продовжений на той самий термін 2 роки 11 місяців, тобто до 26.02.2021, на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Так, згідно Звіту про експертну оцінку майна станом на 30.04.2003 вартість об`єкта оцінки (нежитлового приміщення за адресою: провулок Пляжний (Піонерський), будинок 6, місто Бердичів, Житомирської області) становила 8933,00 грн., про що також зазначено в п. 1.1. Договору № 387 оренди нежитлового приміщення від 20.06.2003 (а.с. 32-33).

Позивач за власний рахунок провів капітальний ремонт орендованого нежилого приміщення - павільйону за адресою: провулок Пляжний (Піонерський), будинок 6, місто Бердичів, Житомирської області.

Впродовж перебування нежитлового приміщення за адресою: провулок Пляжний (Піонерський), будинок 6, місто Бердичів, Житомирської області, неодноразово складалися звіти про незалежну оцінку, відповідно до яких ринкова вартість становила:

- станом на 30.06.2007 - 19290,00 грн. (а.с. 128-131);

- станом на 30.04.2012 - 52710,00 грн. (а.с. 132-135);

- станом на 28.02.2018 - 197467,00 грн. (а.с. 37-38);

- станом на 31.01.2021 - 280840,00 грн. (а.с. 39-40).

Оскільки станом на час передачі нежитлового приміщення в оренду його вартість становила 8933,00 грн., проте після проведення капітального ремонту приміщення (невід`ємних поліпшень) вартість такого майна станом на час припинення дії Договору оренди № 742 становить 280840,00 грн., позивач вважає, що має право на компенсацію вартості збільшення в результаті таких поліпшень вартості орендованого майна в сумі 271907 грн.

Відповідач вважає такі вимоги необґрунтованими.

З метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

У відповідності до п. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Як встановлено ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У статтях 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та сформульовано загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Згідно ст. 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторони (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 ст. 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Водночас, за приписами ст. 776 ЦК України, зокрема, передбачено, що капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: 1) відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; 2) вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Наслідки поліпшення наймачем речі, переданої у найм, визначені у ст. 778 ЦК України, якою передбачено, що наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення можуть бути відокремлені від речі без її пошкодження, наймач має право на їх вилучення. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Отже, законодавством закріплено право наймача на проведення поліпшень майна, яке є предметом договору найму, лише за згодою наймача. Поліпшення майна означає проведення в ньому таких змін, завдяки яким суттєво збільшується вартість майна, його корисність, порівняно зі станом, в якому воно було до передачі його наймачу, без зміни функціонального призначення речі.

Відповідно, якщо наймодавець дає згоду на проведення таких поліпшень, він зобов`язується прийняти назад в зміненому стані річ, яка має більш високу вартість, і відшкодувати наймачеві понесені ним витрати на невіддільне поліпшення.

Цивільне законодавство надає наймачу альтернативне право щодо вибору форми відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. При цьому право вибору предмета альтернативного зобов`язання належить боржнику, якщо інше не встановлене договором.

Зважаючи на встановлену ст. 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку ст. 215 ЦК презумпцію правомірності укладених між сторонами договорів оренди нежитлового приміщення, що є комунальною власністю територіальної громади міста Бердичів, господарський суд вважає договори оренди нежитлового приміщення від 20.06.2006, 26.06.2009, 06.04.2015 є належними у розумінні статей 11, 509 ЦК і ст.173, 174 ГК підставами для виникнення та існування обумовлених такими договорами прав і обов`язків сторін.

Такі висновки суду узгоджуються з положеннями частин 1, 2 статті 14 ЦК, відповідно до яких цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, за умови, якщо вони можуть бути відокремлені від орендованого ним майна без заподіяння шкоди такому майну. Якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив невід`ємні поліпшення орендованого майна за згодою уповноваженого органу, визначеного статтею 21 цього Закону, орендар має право на відшкодування своїх витрат у межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна згідно з Порядком передачі майна в оренду, якщо інше не визначено договором оренди. Вартість невід`ємних поліпшень орендованого майна, зроблених орендарем без згоди уповноваженого органу, визначеного статтею 21 цього Закону, компенсації не підлягає, такі поліпшення є, відповідно, державною або комунальною власністю.

Разом з тим, слід відзначити, що обов`язки орендаря щодо дотримання процедури здійснення капітального ремонту та/або невід`ємних поліпшень регламентовані також Положенням про порядок, умови оренди та використання коштів, що надходять від оренди комунального майна, затвердженого рішенням Бердичівської міської ради від 10.02.2002 №68 "Про управління комунальним майном територіальної громади міста" (а.с. 96-97).

Пунктом 12 Порядку (а.с. 96-97) визначено наступне, що обов`язковим є: надання орендодавцю проектно-кошторисної документації та її погодження в установленому законом порядку, укладення додаткової угоди до договору оренди щодо здійснення ремонтно-будівельних робіт за встановленою формою.

В послідуючому рішенням Бердичівської міської ради затверджено Положення про управління комунальним майном територіальної громади міста Бердичева (а.с. 98-99), відповідно до п. 7 якого обов`язком орендаря є подання та погодження проектно-кошторисної документації на проведення ремонтно-будівельних робіт, складання відповідної додаткової угоди, а також після завершення капітального ремонту подання актів приймання виконаних робіт, підписаних замовником і підрядником, що погоджені уповноваженою особою відділу містобудування та архітектури.

Однак, дана документація до виконавчого комітету Бердичівської міської ради не позивачем подана не була, що виключає можливість стягнення з позивача компенсації вартості збільшення вартості орендованого майна в результаті проведених поліпшень в сумі 271907 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що договір № 742 оренди нежитлового приміщення від 26.04.2015, на відміну від попередніх договорів № 387 та № 742/1, навіть не містить умов щодо обов`язковості проведення будь-яких поліпшень.

Отже, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, господарський суд погоджується з обґрунтованим висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявність обставин, на які останній посилався як на підставу позовних вимог, у зв`язку з чим і відсутні підстави для задоволення позову.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, не підтверджені належними доказами та не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.05.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек.)

+ на ел. пошту: siniawska@gmail.com

+ представнику ПП "Зевс" адвокату Горевій К.С. на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу (рек.)

+ на ел. пошту: vukonkom@gmail.com

+ представнику Управління економічного розвитку Бердичівської міської ради Кузик О.Ю. на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2