Рішення

від 19.05.2023 по справі 910/1652/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.05.2023Справа №910/1652/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/1652/23

За позовом Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах Державної екологічної інспекції в Чернігівській області та Бахмацької міської ради Чернігівської області

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про відшкодування шкоди у розмірі 133720,97 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах Державної екологічної інспекції в Чернігівській області та Бахмацької міської ради Чернігівської області (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - відповідач) про відшкодування шкоди у розмірі 133 720,97 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону та збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, внаслідок чого лісовому фонду України заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 133720,97 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/1652/23 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд прийшов до висновку про необхідність розгляду даної справи на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

07.02.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява з процесуальних питань, відповідно до якої просить на підставі статей 29, 31 ГПК України передати дану справу на розгляд Господарського суду Харківської області, оскільки підставою для звернення прокурора з даним позовом до Господарського суду міста Києва стало заподіяння державі шкоди внаслідок незаконної порубки дерев на території виробничого підрозділу "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень" регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця", а відтак оскільки спірні питання виникли з діяльності регіональної філії "Південна залізниця", відповідач вважає за доцільне розглядати справу за місцезнаходженням вказаної філії - м. Харків.

Розглянувши вказану заяву суд відзначає, що за приписами пунктів 1, 15 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці, інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За змістом частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред`являтися також за їх місцезнаходженням.

Аналіз вищенаведеної норми процесуального закону дає підстави для висновку, що чинним Господарським процесуальним кодексом України було впроваджено альтернативну територіальну підсудність спору, перелік випадків якої є вичерпним.

Так, у випадку наявності спору, який випливає з діяльності філії, позов, за вибором позивача, може бути пред`явлений до господарського суду, юрисдикція якого поширюються на відповідну територію місцезнаходження філії.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, прокурором було визначено відповідачем Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця", при цьому даний позов пред`явлений позивачем до суду за місцезнаходженням юридичної особи АТ "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5) - до Господарського суду міста Києва.

Положеннями частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України передбачено право позивача обирати між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, у зв`язку з чим прокурором було правомірно обрано територіальну підсудність Господарського суду міста Києва у відповідності до приписів частини 3 статті 29 Господарського процесуального кодексу України, тому підстав для передачі даної справи на розгляд Господарського суду Харківської області немає.

07.03.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, а саме: про витребування у СВ ВП №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області матеріалів кримінального провадження № 12020270070000534 від 13.10.2020. Дане клопотання обґрунтоване тим, що зі змісту постанови від 29.03.2022 року про закриття кримінального провадження № 12020270070000534 вбачається, що провадження закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину та оскільки у ході досудового розслідування було встановлено, що даним кримінальним порушенням не було завдано значних матеріальних збитків. При цьому, на переконання відповідача, матеріали даного кримінального провадження містять відомості, з яких можна встановити дійсну суму збитків, нанесених незаконною порубкою дерев, а також факт відсутності вини працівників залізниці у даній справі.

Згідно з частиною 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 2 даної статті у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У своєму клопотанні відповідач просить витребувати у СВ ВП №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області матеріали кримінального провадження № 12020270070000534 від 13.10.2020, при цьому АТ "Українська залізниця" не вказує, яким чином матеріали кримінального провадження, яке закрито у зв`язку з неможливістю встановити місцезнаходження викраденого майна та винних у вчиненні такого кримінального правопорушення осіб, може підтвердити обставини, що є предметом розгляду у даній справі, або аргументи, які такий доказ може спростувати.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні даного клопотання через необґрунтованість.

07.03.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого АТ "Українська залізниця" проти позову заперечує, оскільки прокурором не обґрунтовано підстави для звернення з позовом до суду, так як сама по собі обставина не звернення позивачів з позовом до суду не свідчить про невиконання чи неналежне виконання Державною інспекцією в Чернігівській області та Бахмацькою міською радою як самостійними юридичними особами своїх функції відносно захисту прав держави. Відповідач також вказує на те, що після звернення прокурора з запитом від 02.01.2023 року до Держекоінспекції та від 02.01.2023 року до Бахмацької міської ради не пройшов достатній та розумний строк, який дає підстави для звернення прокурора з позовом до суду. Разом з цим, у відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на тому, що позивачем не доведено наявності в діях АТ "Українська залізниця" повного складу цивільного правопорушення, оскільки відповідальність за незаконну вирубку дерев мають нести особи, які безпосередньо здійснили порубку лісу та визнані винними у вчиненні такого правопорушення. Поряд з цим, прокурор не зазначає у позові, які саме заходи охорони лісу не було вчинено АТ ""Українська залізниця", а чинне законодавство не передбачає відповідальності за незабезпечення охорони та збереження лісу, так само як і відповідного порядку розрахунку розміру шкоди, завданої такою бездіяльністю.

Відповідач також звертає увагу суду на незаконні дії слідчого СВ ВП №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області в частині закриття кримінального провадження № 12020270070000534 від 13.10.2020, порушеного за фактом здійснення незаконної порубки дерев на підконтрольних відповідачу лісових ділянках.

17.03.2023 року через відділ діловодства суду від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій прокурор заперечує проти доводів відповідача, оскільки прокурором при зверненні до суду з даним позовом було дотримано вимоги статті 53 Господарського процесуального кодексу України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а вчинення слідчих дій і повідомлення відповідачем правоохоронних органів про факт незаконної порубки дерев не стосується предмету спору та не спростовує протиправної бездіяльності відповідача, яка полягала у незабезпеченні збереження лісу.

10.04.2023 року через відділ діловодства суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, за змістом яких відповідач зазначає про помилкове ототожнення прокурором понять "незаконна вирубка дерев" та "неналежна охорона лісу", а оперативне виявлення відповідачем самовільної порубки дерев є наслідком активних дій працівників відповідача в процесі виконання покладених на них обов`язків, тоді як прокурором не наведено, які саме заходи з забезпечення збереження лісу мав вчинити відповідач.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи суду не надано.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено судом за матеріалами справи, 13 жовтня 2020 року у захисних лісонасадженнях на 27 км ПК 0-4 лівої сторони колії дільниці Бахмач-Ромодан Ніжинського району Чернігівської області працівниками Виробничого підрозділу "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень" Регіональної філії "Південна залізниця" AT "Укрзалізниця" виявлено незаконну порубку 7 дерев породи дуб.

16.10.2020 року за фактом виявлення незаконної порубки деревини до Бахмацького ВП ГУНП в Чернігівській області Виробничим підрозділом "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень" була подана заява про вчинення злочину від 16.10.2020 № ПЧЛ-4-01-07/559 разом з розрахунком розміру шкоди, заподіяною вказаною порубкою.

За даною заявою слідчим відділенням поліції № 1 Ніжинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області відкрито кримінальне провадження № 12020270070000534 від 13.10.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 246 КК України.

Проте, у зв`язку з тим, що під час розслідування кримінального провадження №12020270070000534 від 13.10.2020 року осіб, які вчинили незаконну порубку дерев, не встановлено, постановою слідчого СВ ВП № 1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області капітана поліції Сидоренко А.М. від 29.03.2022 року вищевказане кримінальне провадження № 12020270070000534 від 13.10.2020 року закрито на підставі частини 1 статті 284 КПК України у зв`язку із відсутністю складу злочину.

У відповідності до статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Згідно із Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 №733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧН № 001371 від 25.12.2002 земельна ділянка площею 89,54 га, розташована на території Гайворонської сільської ради (на даний час Бахмацька міська рада) і передана у постійне користування Статутному Територіально-галузевому об`єднанню "Південна залізниця" в межах смуги відводу залізниці "Бахмач-Ромодан" / км 19-907- км 28-092.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (Укрзалізниці), підприємств та установ залізничного транспорту, які реорганізуються шляхом злиття, 21.10.2015 року проведено державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (код згідно із ЄДРПОУ 40075815).

Згідно статті 2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та частини 2 загальних положень Статуту АТ «Укрзалізниця», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, визначено, що усі права та обов`язки державного підприємства "Південна залізниця" (наразі Регіональна філія "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця") з 01.12.2015 перейшли до правонаступника АТ "Укрзалізниця".

Отже, правонаступником всіх прав та обов`язків Державного підприємства "Південна залізниця" є АТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця".

За Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (інформаційна довідка № 308222988), 09.04.2019 проведено державну реєстрацію прав постійного користування зазначеною земельною ділянкою за АТ "Українська залізниця".

Таким чином, АТ "Українська залізниця" є постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій здійснено незаконну порубку дерев.

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань Регіональна філія "Південна залізниця" є відокремленим підрозділом юридичної особи АТ "Укрзалізниця", до складу якої входить також виробничий підрозділ "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень".

Згідно із п. 2.2 Положення про виробничий підрозділ "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень" основними напрямами діяльності підрозділу є створення нових, збереження, експлуатація та охорона раніше створених снігозахисних, вітрозахисних, грунтозахистних, огороджувальних, озеленювальних та інших лісонасаджень у смузі відводу Філії, а також на інших землях залізничного транспорту.

До основних завдань підрозділу, згідно Положення, входить збереження та захист лісонасаджень.

Враховуючи викладене, відповідач - Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" у відповідності до статті 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов`язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій Філії території.

За встановленим фактом незаконної порубки 7 дерев породи дуб, яка мала місце 13 жовтня 2020 року у захисних лісонасадженнях на 27 км ПК 0-4 лівої сторони колії дільниці Бахмач-Ромодан Ніжинського району Чернігівської області, відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 133720,97 гривень.

Предметом зазначеного позову є стягнення з АТ "Укрзалізниця" шкоди у розмірі 133720,97 грн., заподіяної державі внаслідок незаконної вирубки лісу та порушення вимог лісового та природоохоронного законодавства.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі статтею 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закон прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).

Ці міркування Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак, висловлене Судом розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, суд вважає, що "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France), заява № 61517/00, пункт 27).

Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку думку: сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Так, як вже зазначалося, згідно з частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 53 ГПК України вимагає вказувати в господарському позові, скарзі чи іншому процесуальному документі докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог із зазначенням, у чому саме полягає порушення інтересів держави, та обставини, що зумовили необхідність їх захисту прокурором.

У даній справі прокурор в позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері охорони та захисту лісів, які є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави.

Як зазначає прокурор, забезпечення державою екологічної безпеки та підтримання екологічної рівноваги на території країни становить одну з конституційних основ правового господарського порядку. Держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення. У той час, як наразі знищення лісових насаджень в Україні є однією з найбільш актуальних проблем. На сьогодні продовжується умисне і широкомасштабне знищення лісових ресурсів, а неконтрольоване вирубування лісів досягає критичного рівня.

У контексті наведеного, прокурор зазначає, що факт незаконної вирубки дерев на території Бахмацької міської ради Чернігівської області, яка мала місце 13.10.2020 року, порушує права держави та інтереси народу України на безпечне довкілля та екологічну безпеку.

На думку суду, таке обґрунтування є сумісним з розумінням "інтересів держави", у зв`язку з чим суд вважає, що у даній справі подання заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури позову має на меті захист "інтересів держави".

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Згідно зі статтею 94 Лісового кодексу України державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюється Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, іншими органами виконавчої влади у межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства.

Згідно із Положенням про Державну екологічну інспекцію України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 02.02.2021 № 56 (в редакції чинній на момент звернення прокурора до суду з даним позовом), в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Відповідно до пункту 5 частини 2 розділу II цього Положення Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Частинами 9, 10 розділу II Положення передбачено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що саме на Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області як орган виконавчої влади покладено повноваження здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, які перебувають і є об`єктами права власності Українського народу.

У свою чергу, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України). Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до стаття 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування у галузі охорони навколишнього природного середовища належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (стаття 145 Конституції України).

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про добровільне об`єднання територіальних громад" визначено, що повноваження сільських рад та сільських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

Згідно із частиною 3 статті 8 вказаного Закону об`єднана територіальна громада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків територіальних громад, що об`єдналися, з дня набуття повноважень сільською радою, обраною такою об`єднаною територіальною громадою.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 730-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області" Гайворонська сільська рада ввійшла до складу Бахмацької міської ради.

Таким чином, Бахмацька міська рада є правонаступником, а отже розпорядником всього комунального майна, прав та обов`язків Гайворонської сільської ради, на якій здійснені незаконні порубки.

Місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Для фінансування заходів, спрямованих на охорону довкілля, утворюються місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища (стаття 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").

З матеріалів справи вбачається, що самовільна порубка мала місце у лісосмузі, що розташована на території Гайворонської ради (наразі Бахмацька міська рада Чернігівської області).

Таким чином шкода, завдана внаслідок незаконної порубки дерев в адміністративних межах Бахмацької міської ради, підлягає стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища Бахмацької міської ради на розподільчий казначейський рахунок за кодом класифікації доходів бюджету.

З огляду на зазначене суд відзначає, що Бахмацька міська рада є уповноваженим органом на здійснення відповідних повноважень з метою захисту інтересів територіальної громади, а тому має бути позивачем у справі.

Проте, як зазначає прокурор у позовній заяві, всупереч вимог чинного законодавства Державна екологічна інспекція у Чернігівській області, як орган контролю, не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев. Так само Бахмацькою міською радою належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів держави та територіальної громади здійснено не було.

Вказане свідчить про неналежне здійснення повноважень щодо захисту інтересів держави Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області та Бахмацькою міською радою, що призводить до ненадходження коштів до бюджетів різних рівнів, внаслідок чого виникає право прокурора на звернення із заявою до суду з метою захисту її інтересів.

Судом встановлено, що з метою отримання інформації щодо відшкодування шкоди та вжитих заходів обласною прокуратурою листами від 15.08.2022 року №12-349вих-22 та від 02.01.2023 року №12-2вих-23 поінформовано Бахмацьку міську раду щодо наявного правопорушення та невідшкодованої шкоди.

Згідно листів Бахмацької міськради від 29.08.2022 року №03-16/2036 та від 05.01.2023 року №03-16/47, наданих на запити прокурора, жодних заходів щодо стягнення заподіяної шкоди внаслідок незаконної порубки, міською радою не вживалося та вживатися не планується. Також міська рада вважає за можливе звернення до суду з даним позовом прокурором.

Крім того, Чернігівською обласною прокуратурою листом від 02.01.2023 №12-1вих23 поінформовано Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області про виявлену незаконну порубку дерев та наявність невідшкодованої державі шкоди, а також викладено прохання надати інформацію щодо можливості звернення Держекоінспекцією до суду з позовом про відшкодування шкоди.

На запит прокурора листом №15/60 від 10.01.2023 року Державна екологічна інспекція у Чернігівській області повідомила обласну прокуратуру про те, що Держекоінспекція також не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев.

Суд відзначає, що така позиція уповноважених органів є неналежним здійснення своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, що надає обґрунтовані підстави для вжиття заходів представницького реагування обласною прокуратурою.

Судом також встановлено, що заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури листами №12-58вих-23 від 16.01.2023 року та №12-59вих-23 від 16.01.2023 року повідомлено Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області та Бахмацьку міську раду в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" про прийняття обласною прокуратурою рішення про представництво в суді інтересів держави шляхом пред`явлення прокурором відповідного позову.

За таких обставин, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами упродовж тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом, у даному випадку, відповідно до ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявні підстави для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення до суду даного позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах про стягнення заподіяної шкоди державі.

З огляду на те, що прокурором в позові вказано, які саме інтереси держави порушено, та враховуючи нездійснення компетентними органами упродовж тривалого часу самостійного захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про доведеність прокурором підстав для захисту інтересів держави у суді.

При цьому, суд відзначає, що позов прокурором пред`явлено майже через півроку після звернення з листом від 15.08.2022 року №12-349вих-22 та отримання інформації від Бахмацької міської ради, у зв`язку з чим посилання відповідача на те, що пасивна поведінка позивачів не свідчить про неналежне виконання ними своїх функцій захисту інтересів держави є безпідставним.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Нормами статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

В силу приписів статті 69 цього Закону шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Частиною 2 статті 19 Лісового кодексу України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Приписами статті 63 цього Кодексу передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом частини 1 статті 105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до пункту 1 та 5 частини другої статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; а також у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з частиною 1 статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Суд відзначає, що зазначені вище обов`язки постійних лісокористувачів з питань охорони та захисту лісів є також основними завданнями структурного підрозділу відповідача - Регіональної філії "Південна залізниця" виробничого підрозділу "Лубенська дистанція захисних лісонасаджень", відповідно до Положення про нього.

Втім, матеріали справи підтверджується факт незаконної вирубки деревини у захисних лісонасадженнях на 27 км ПК 0-4 лівої сторони дільниці Бахмач-Ромодан Чернігівської області Бахмацького району, який стався 13.10.2020 року, невстановленими особами за відсутності відповідного дозволу на проведення вирубки дерев, що є порушенням лісового законодавства.

З постанови ВП №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області від 29.03.2022 року про закриття кримінального провадження №12020270070000534 від 13.10.2020 року вбачається, що особу, яка вчинила вказане кримінальне правопорушення, не встановлено.

В свою чергу, відповідно до матеріалів справи земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев, перебуває у постійному користуванні АТ "Укрзалізниця".

Отже, оскільки саме на АТ "Укрзалізниця" як на постійного лісокористувача покладено обов`язки із забезпечення охорони, відтворення та захисту лісових насаджень, то невжиття посадовими особами відповідача дій по забезпеченню збереження лісового фонду та належної охорони лісових насаджень, стало підставою для скоєння кримінального правопорушення у вигляді незаконної порубки дерев, що завдало шкоду навколишньому природному середовищу.

При цьому, суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що саме особа, визнана винною у незаконній порубці лісу, зобов`язана нести відповідальність за такі дії та відшкодовувати шкоду, в той час як позивачем не доведено, що шкода була завдана лісу саме відповідачем, який оперативно виявив самовільну порубку дерев та негайно проінформував правоохоронні органи, оскільки протиправність поведінки відповідача, у даному випадку, полягає у невиконанні посадовими особами АТ "Укрзалізниця" належним чином обов`язків щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду.

Системний аналіз змісту положень п. 1 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч.1 ст. 64, ч. ч. 1, 5 ст. 86, п. 5 ч. 2 ст. 105 та ст. 107 Лісового кодексу України свідчить про те, що саме відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок на підвідомчій йому території і не має значення, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, так як визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі шкоди внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 року у справі №920/1106/17, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також і постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особами.

Аналогічну правову позицію, викладено у постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі №927/1096/16, від 27.03.2018 у справі №909/1111/16, від 09.08.2018 у справі №909/976/17, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 20.09.2018 у справі №909/495/17, від 20.12.2018 у справі №924/12/18, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 24.02.2021 у справі №906/366/20, а також постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №909/976/17 від 09.08.2018.

У даній справі, факт незаконної порубки дерев на підвідомчій відповідачеві території, внаслідок чого лісу завдано шкоду, підтверджено матеріалами про лісопорушення, досудовим розслідуванням кримінального провадження та самим відповідачем не заперечується.

Разом з тим, дії відповідача щодо фіксування правоохоронним органом здійсненого невідомими особами правопорушення жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів належного забезпечення охорони лісу. В свою чергу, кримінальне провадження за даним фактом не спростовує бездіяльності відповідача та незабезпечення належної охорони лісу, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та відповідно завдано шкоду довкіллю.

Водночас посилання відповідача на незаконність дій слідчого СВ ВП №1 Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області щодо неналежного проведення розслідування за фактом незаконної вирубки дерев та безпідставність закриття кримінального провадження, суд не може прийняти до уваги, оскільки господарський суд не наділений повноваженнями давати оцінку обставинам досудового розслідування в кримінальній справі.

Таким чином, за висновком суду, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечивши збереження не призначених для порубки дерев, не здійснивши комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства, своєчасно не виявивши таких порушень і не вживши відповідних заходів щодо їх усунення.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275, Положення про Державну екологічну інспекцію у Чернігівській області, затвердженого наказом Держекоінспекції України від 02.02.2021 № 56, Державна екологічна інспекція у Чернігівській області в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Частинами 9, 10 розділу II Положення від 02.02.2021 № 56 визначено, що Держекоінспекція розраховує розмір збитків, шкоди, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, виступає позивачем та відповідачем у судах, тощо.

З урахуванням вказаних норм та відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою КМУ від 23.07.2008 № 665, Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області розраховано шкоду, завдану державі внаслідок самовільної порубки дерев, розмір якої становить 133720,97 грн.

Перевіривши наданий розрахунок, судом встановлено, що розрахунок шкоди, завданої державі внаслідок самовільної порубки дерев, здійснено відповідно до вимог законодавства та на підставі матеріалів про лісопорушення.

За таких обставин, оскільки суду надані належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності, визначених приписами статті 1166 Цивільного кодексу України, елементів цивільного правопорушення для притягнення АТ "Укрзалізниці" в особі регіональної філії "Південна залізниця" до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: вина та протиправна поведінка АТ "Українська залізниця" полягає у тому, що всупереч вимог законодавства воно не виконало обов`язок щодо охорони і збереження лісового фонду, внаслідок чого відбулась незаконна порубка дерев, чим спричинено шкоду, розрахунок розміру якої здійснено компетентною особою відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 року № 665.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача про те, що прокурор на наводить, які саме заходи охорони лісів не було вчинено АТ "Укрзалізниця", що свідчить, на думку відповідача, про відсутність в діях відповідача складу правопорушення, оскільки, по-перше, відповідач не заперечує встановлений факт виявлення незаконної вирубки на підконтрольних йому лісових ділянках, по-друге, такі доводи не спростовують факту порушення ним вимог щодо ведення лісового господарства стосовно забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної вирубки.

Виходячи із вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення з огляду на доведеність наявності всіх складових для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків на підставі статті 1166 Цивільного кодексу України, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 129, 202, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" (61052, місто Харків, вулиця Євгена Котляра, 7, ідентифікаційний код 40081216) на користь Бахмацької міської ради Ніжинського району Чернігівської області (16501, вул. Соборності, 42, м. Бахмач, Ніжинський район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 04061702) 133720 (сто тридцять три тисячі сімсот двадцять) грн 97 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Південна залізниця" (61052, місто Харків, вулиця Євгена Котляра, 7, ідентифікаційний код 40081216) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9, ідентифікаційний код 02910114) витрати по сплаті судового збору у сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.05.2023.

Суддя Т.В. Васильченко