Рішення

від 19.05.2023 по справі 159/1807/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1807/23

Провадження № 2/159/612/23

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2023 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

в складі головуючого судді Панасюка С.Л.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Ковелі справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» про стягнення заборгованості при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги, пояснює, що він в період з 01 лютого 2017 року по 20 лютого 2023 року працював в ТзОВ «Вінтерхом» машиністом холодильних установок. Наказом № 2К від 06.02.2023 його звільнено з роботи, згідно ст.38 КЗпП України, за власним бажанням. При звільненні відповідач не провів повністю розрахунок. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість при звільненні та середній заробіток за час затримки розрахунку.

Заперечення відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

Мотивувальна частина рішення.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Згідно витягу з трудової книжки, позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» з 01.02.2017 та був звільнений 20.02.2023, на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням.

В день звільнення належні позивачу суми не були виплачені повністю.

Позивач надав розрахунок заборгованої відповідачем суми при звільненні. Ця сума складає 75994 грн. 15 коп.: 44490 грн. (зарплата) + 31504 грн. 15 коп. (компенсація за невикористану відпустку).

Відповідач докази щодо розміру заборгованості не надав.

Відповідно до ст.83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

За період роботи з 01.02.2017 по 01.01.2023, позивач у відпустках не перебував, число невикористаних календарних днів відпустки складає 145.

Обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або компенсації за невикористані відпустки проводиться відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Середня заробітна плата для оплати компенсації за невикористані відпустки становитиме: ((58769,84 грн. + 20100,00 грн.) : (364 1) календарні дні = 217,27 грн.

Розмір компенсації за невикористані відпустки становить: 217,27 грн. х 145 (календарних днів) = 31504,15 грн.

Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку.

Згідно ч.2 ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Суду належить вирішити питання про розмір відшкодування позивачу за час затримки розрахунку.

Для визначення цього розміру необхідно визначити середньоденний заробіток, який належить розрахувати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995.

Відповідач, на підставі наданих ним документів, розрахував цей розмір і визначив його у 304,55 грн. ((6700,00 грн. + 6700,00 грн.) : (22+22) = 304,55 грн.).

Число робочих днів за період з 20 лютого 2023 року (з дня звільнення) по 09 травня 2023 становить 56 дні.

Сума середньогозаробітку завказаний періодскладає:304,55 грн.(середньоденнийзаробіток позивача)х 56=17054,80 грн.

Позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої несвоєчасним розрахунком.

Виходячи з засад розумності, справедливості та збалансованості інтересів сторін, суд вважає справедливим розмір компенсації моральної шкоди у сумі 2000 грн.

Керуючись ст.12, 81, 82, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, на підставі ст.47, 116, 117, 237-1 КЗпП України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» в користь ОСОБА_1 75994 грн. (сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 15 коп., які складаються з 44490 грн. (зарплата) + 31504 грн. 15 коп. (компенсація за невикористану відпустку), заборгованих при звільненні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» в користь ОСОБА_1 17054 (сімнадцять тисяч п`ятдесят чотири) гривні 80 копійок відшкодування за час затримки розрахунку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» в користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінтерхом» в дохід держави судові витрати у справі в сумі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на його апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

Головуючий:С. Л. ПАНАСЮК