Рішення

від 18.05.2023 по справі 366/245/23

ІВАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 366/245/23

Провадження № 2/366/169/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2023 року смт. Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі: головуючої судді Слободян Н.П.,

Секретаря судових засідань Німченко Н.Ю.,

За участю позивачки, її представника, адвоката Панової І.Ю.,

Відповідача,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних вимог: ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківводоканал»; Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства»; Іванківське ВОК ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія»; Іванківська дільниця Вишгородського відділення АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» про встановлення порядку користування квартирою та розподіл особових рахунків,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2023 позивач ОСОБА_1 звернулась в Іванківський районний суд Київської області з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування квартирою та поділ особових рахунків.

Згідно заявлених вимог позивач просить суд:

1.Встановити порядок користування квартирою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 наступним чином:

-У користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 11,5 кв.м;

-У користування ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 10,1 кв.м;

-У загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити : кімнату 16,9 кв.м, кухню 8.5 кв.м, ванну кімнату 4,1 кв.м, вбиральню 1 кв.м, коридор 12 кв.м, вбудовану шафу 1,3 кв.м, балкон 1,1 кв.м.

2.Зобов`язати третіх осіб (Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківводоканал»; Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства»; Іванківське ВОК ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія»; Іванківська дільниця Вишгородського відділення АТ «Київоблгаз» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України») розділити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг (відповідно водовідведення, водопостачання, житлово-комунальні послуги, постачання електроенергію, доставку природного газу, спожитий газ), що надаються в квартиру за адресою: АДРЕСА_1 на два: на ім`я ОСОБА_1 та на ім`я ОСОБА_2 .

Вимоги позову обґрунтовані тим, що сторони, разом з двома своїми повнолітніми дітьми є співвласниками зазначеної вище квартири. Фактично проживають в ній удвох (позивач і відповідач). Після розірвання у 2018 році шлюбу між ними. Вони не дійшли згоди щодо порядку користування спільною квартирою, та, відповідно, оплати отримуваних комунальних послуг. Особові рахунки з оплати комунальних послуг оформлені на відповідача. Останній, отримуючи відшкодування на олптату ком послуг, як інвалід 2 групи, не бажає в добровільному порядку нести витрати відповідно до своєї частки в квартирі та не бажає в добровільному порядку розділити особові рахунки по сплаті комунальних послуг, у зв`язку з чим позивач змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

06.02.2023 ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначене на 06.03.2023, за яке, за клопотанням відповідача було відкладене на 30.03.2023, 17.04.2023.

17.04.2023 підготовче судове засідання закрите, справа призначена до розгляду по суті на 18.05.2023.

Відповідач не скористався своїм правом та не направив до суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти неї. Проте, у судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Треті особи у направлених до суду письмових поясненнях в частині розподілу особових рахунків виклали свої заперечення.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив такі обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач, відповідач та треті особи ( ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ) є співвласниками квартири АДРЕСА_2 ( у рівній долі кожен) та зареєстровані в ній. Загальна площа квартири 66,5 кв. м. Зазначений факт підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 30.01.2003, видане Іванківською РДА Іванківського району Київської області (а.с.28, 32 ).

За змістом статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Частиною першою статті 356 ЦК України визначено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ст.150 ЖК Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, користуються нею для особистого проживання і мають право розпоряджатись цією власністю на власний розсуд.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ч. 1 ст.317 ЦК України).

Згідно змісту ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 ЦК України)

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ч.1 ст. 391 ЦК України).

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав», власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та може вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, проте при здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник не може завдати шкоди правам, свободам інших осіб, інтересам суспільства і зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Згідно статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності.

Відповідно до ст. 155 ЖК Української РСР, жилі будинки (квартири), що є у приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством СРСР і Української РСР.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі .

Щодо вимог позивача про встановлення порядку користування квартирою суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

При встановленні порядку користування будинком (квартирою) кожному із співвласників передається в користування конкретна частина будинку (квартири), виходячи з його частки в праві спільної власності на будинок (квартиру). Разом з тим виділені у користування приміщення можуть бути і неізольовані і не завжди точно відповідати належним співвласникам часткам, оскільки встановлення порядку користування майном не припиняє право спільної часткової власності на це майно.

Встановлення співвласниками порядку користування будинком (квартирою) з виділенням конкретних приміщень, не припиняє право спільної часткової власності, оскільки такі частини не перетворюються в об`єкт самостійної власності кожного з них.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року в справі № 6-79цс14.

За змістом ст. 358 ЦК України первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

Зі змісту позовної заяви убачається, що між сторонами існує певна домовленість щодо користування вищевказаною квартирою, проте відповідач допускає не сплату своєї частини комунальних послуг/ допускає несвоєчасну їх оплату.

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Згідно технічного паспорта квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 29-31), загальна площа квартири становить 66,5 кв.м, житлова площа 38,5 кв.м, з яких: перша кімната - 11,5 кв.м; друга кімната 16,9 кв.м, третя кімната 10,1 кв.м. Згідно плану квартири, кімнати окремі. Крім того, в квартирі є кухня - 8,5 кв.м, ванна кімната - 4,1 кв.м, вбиральня - 1,0 кв.м, коридор - 12,0 кв.м, вбудована шафа 1,3 кв. м, балкон - 1,1 кв.м.

У спірній квартирі фактично проживають з чотирьох співвласників лише позивач і відповідач, треті особи ( їх діти) у ній лише зареєстровані, і не заперечували проти зазначеного у позові визнання порядку користування квартирою. Відповідач також у судовому засіданні погодився із запропонованим порядком користування спільною власністю.

Відтак, відповідно до чинного законодавства суд вправі за заявленим позовом встановити порядок користування відособленими кімнатами, відповідно до заявлених вимог, оскільки такий порядок жодним чином не порушує права відповідача, в користування якого передається кімната, площа якої є більшою ніж площа, що припадає на його ідеальну частку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про розділ особових рахунків на оплату житлово-комунальних послуг, що надаються в квартиру АДРЕСА_2 , відповідно до встановленого порядку користування, шляхом відкриття позивачу і відповідачу окремих особових рахунків по оплаті за житлово-комунальні послуги по утриманню квартири, суд зазначає наступне.

Обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, позивач посилається на те, що особові рахунки з оплати комунальних послуг оформлені на відповідача. До розірвання шлюбу вона контролювала і сплачувала все, але після розірвання шлюбу, відповідач або не брав у цьому участі, утворилась заборгованість. Тому слід розділити особові рахунки, щоб кожен оплачував свої витрати.

Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Стаття 360 ЦК України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Згідно зі ст.66 ЖК Української РСР плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 10 Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, передбачений порядок розподілу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир. Мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Порядок укладення, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг врегульовано ст. 13 цього Закону, яка передбачає, що відносини між споживачами та виконавцями у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Отже, розподіл особового рахунку можливий лише за умови укладення з кожним із споживачів окремих договорів про надання послуг.

Проте, докази укладання позивачем та/або відповідачем - співвласниками квартири таких договорів з підприємствами, що надають житлово-комунальні послуги за адресою спірної квартири, в матеріалах справи відсутні.

Також матеріали справи не місять доказів щодо звернення позивача до відповідних комунальних установ з вимогою про розподіл особових рахунків чи відомостей щодо наявних домовленостей по оплаті житлово-комунальних послуг між співвласниками квартири.

Відсутні також докази того, що позивач намагалась досягти домовленостей щодо розподілу оплати житлово-комунальних із співвласником - відповідачем у справі, а останнім було відмовлено позивачу у вирішенні цього питання.

Таким чином суд вважає передчасними позовні вимоги щодо розподілу особових рахунків на сплату комунальних послуг, шляхом виділення сторонам окремих особових рахунків.

При цьому позивач не позбавлена можливості звернутися до підприємств, які надають комунальні послуги, для укладення відповідних договорів на погоджених сторонами умовах і тільки в разі виникнення спору може звернутися до суду з позовом до підприємств, які надають такі послуги.

Питання поділу особового рахунку вирішується шляхом звернення особи із письмовою заявою про вказане до відповідного житлового органу/ підприємств, які надають відповідні послуги, з додатком про підтвердження права власності особи на частину квартири. Судом не встановлено, що позивач зверталась у встановленому законом порядку із такою заявою та останній у цьому було відмовлено. У такому випадку звернення до суду з даним позовом є передчасним, тому такі вимоги підлягають залишенню судом без задоволення.

Правова позиція з подібних правовідносин викладена в Постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року в справі № 751/1560/19 (провадження № 61-15603св19).

Також слід зазначити, що способи захисту цивільних прав та інтересів чітко визначені в частині другій статті 16 ЦК України.

В силу Глави 3 ЦК України та ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно ЦПК України, в межах заявлених вимог, в тому числі і щодо способу захисту, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).

Щодо обраного позивачем способу захисту слід зазначити, що до компетенції суду не входить розподіл особових рахунків між споживачами комунальних послуг та виділення окремих особових рахунків по оплаті за житлово-комунальні послуги.

Крім того, в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року за № 14, роз`яснено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальний за це.

Слід зазначити, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст.48 ЦПК України).

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

У цій справі вимоги позивача про розподіл особових рахунків та відкриття окремих особових рахунків заявлені до фізичної особи, яка є співвласником квартири та до компетенції якої не входить вирішення вказаних питань.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача, оскільки згідно сталої практики Верховного Суду, звернення до суду з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині поділу особових рахунків задоволенню не підлягають, оскільки позивач заявляючи вимоги про зобов`язання підприємств, які надають комунальні послуги (здійснюють постачання електроенергії, водопостачання, газу), визначені позивачем як треті особи, тобто не є відповідачами у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ч. 6 ст. 141 цього Кодексу, визначено, що «Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України». Позивач, як учасник ЛНА на ЧАЕС, має відповідне посвідчення серії А, категорії 2 № 232479 від 27.03.2008, а відповідач є інвалідом 2 групи, і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни ( посвідчення серії НОМЕР_1 від 28.10.2008). Відповідно до п.10 та 9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір вони звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, отже судові витрати мають компенсуватися за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.133-134, ст.137 ст.141,142,200,206,259,263-265,353,354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити порядок користування квартирою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 наступним чином:

У користування ОСОБА_1 виділити житлову кімнату площею 11,5 кв.м;

У користування ОСОБА_2 виділити житлову кімнату площею 10,1 кв.м;

У загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити : кімнату 16,9 кв.м, кухню 8.5 кв.м, ванну кімнату 4,1 кв.м, вбиральню 1 кв.м, коридор 12 кв.м, вбудовану шафу 1,3 кв.м, балкон 1,1 кв.м.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 19.05.2023.

Відомості про учасників справи згідноп. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , за реєстр. АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Треті особи без самостійних вимог:

ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_4 );

ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3 . РНОКПП: НОМЕР_5 );

Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Іванківводоканал» (07200, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. 1-го Травня, 10. Код ЄДРПОУ: 30224197);

Комунальне підприємство Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Проскури, 1. Код ЄДРПОУ: 03346684);

Іванківське ВОК ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія» (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. Київська, 40. Код ЄДРПОУ: 42094646);

Іванківська дільниця Вишгородського відділення АТ «Київоблгаз» (07201, Київська область, Вишгородський район, смт. Іванків, вул. І. Проскури, 79-а. Код ЄДРПОУ: 20578072);

ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116. М. Київ, вул. Шолуденка, 1. Код ЄДРПОУ: 40121452).

Суддя Н.П. Слободян