Рішення

від 10.05.2023 по справі 395/940/22

НОВОМИРГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 395/940/22 Провадження № 2/395/23/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С. М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Анісової О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реактор» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати-

ВСТАНОВИВ:

До суду із позовом звернувся ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реактор» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати.

В обґрунтування позову зазначив, що 14.02.2022 року між ОСОБА_2 і ТОВ «Реактор» укладено трудовий договір і прийнято на роботу на посаду інженера-програміста. Останню заробітну плату позивачу частково виплачено в червні 2022 року в сумі 21739,13 грн. В травні заробітна плата позивача склала 60869,56 грн. Заборгованість з заробітної плати розрахована приблизно виходячи з заробітної плати за травень 2022 року, а саме за п`ять місяців заборгованість з заробітної плати складає 304347,8 грн. У зв`язку з вищевикладеним позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

У зв`язку з цим просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Реактор» на користь ОСОБА_2 заборгованість із невиплаченої заробітної плати в сумі 304347,8 грн та судові витрати у справі.

27 грудня 2022 року до суду від представника відповідача - адвоката Анісової О. І. надійшов відзив на позовну заяву в якому сторона відповідача відкидає аргументи сторони позивача та вказує, що враховуючи фактичні обставини справи та приписи ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15 березня 2022 року, ТОВ «Реактор» у встановлений чинним законодавством України спосіб та порядку, цілком обґрунтовано з 14.06.2022 року призупинило дію трудового договору, укладеного з ОСОБА_2 , що має своїм наслідком припинення виплати заробітної плати працівнику, та спростовує доводи позову щодо наявності будь-якої заборгованості ТОВ «Реактор» з виплати заробітної плати позивачу, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог, а тому просить відмовити у позові провністю.

11 січня 2023 року до суду від представника позивача - адвоката Усатенка Ю. Ю. надійшла відповідь на відзив на позовну заяву в якій сторона позивача не погодилася з аргументами наведеними відповідачем у відзиві, вказав, що позивача було звільнено, що підтверджується відомостями про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду.

Представник позивача у судовому засіданні, в режимі відео конференції, підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні, в режимі відео конференції, заперечила проти аргументів представника позивачка, позовні вимоги не визнає повністю, вважає їх безпідставними, необґрунтованими, недоведеними, надуманими та просила суд відмовити у позові повністю.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову в задоволені позову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

За змістом частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ТОВ «Реактор» на посаду інженера-програміста 14.02.2022 року відповідно до поданої позивачем заяви про прийняття на роботу від 11.02.2022 року (а.с.46-46зв) та наказу відповідача «Про прийняття на роботу» № 11/02-02 від 11.02.2022 року(а.с. 47).

Пунктами 1 - 3 вказаного наказу визначено, що ОСОБА_2 приймається на посаду інженера-програміста з 14.02.2022 року за основним місцем роботи. ОСОБА_2 запроваджено дистанційну роботу з можливістю віддаленого доступу до робочого комп`ютера та з дотриманням встановленого на підприємстві режиму праці з 09:00 до 18:00 та обідньою перервою з 13:00 до 14:00 із поєднанням з роботою в офісі (за необхідністю). Робоче місце працівника встановлено за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, між сторонами був укладений письмовий трудовий договір про дистанційну роботу від 14.02.2022 року, який деталізує умови праці, оплату, режиму роботи та взаємні права і обов`язки роботодавця (ТОВ «Реактор») та працівника ( ОСОБА_2 ), що підтверджується копією трудового договору від 14.02.2022 року. (а.с.48-49зв)

Пунктом 3.3.1. трудового договору сторонами погоджено, що за виконання роботи, передбаченої цим договором, працівнику встановлюється посадовий оклад 35 000,00 гривень; премія за підсумками роботи за місцем відповідно до особистого внеску в загальні результати.

Також у відповідності до п.6.1. трудового договору встановлено, що з метою належної організації виконання дистанційної роботи, ознайомлення працівника з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, дорученнями, завданнями та іншими документами роботодавця комунікація та взаємодія між сторонами під час виконання дистанційної роботи здійснюється шляхом: Робоча електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1; Контактний номер телефону: НОМЕР_1 ;Додаткові програми для проведення аудіо і відео дзвінків skype: НОМЕР_2.

В період часу з 14.02.2022 року по 14.06.2022 року позивачу нараховувалася та виплачувалась заробітна плата відповідно до погоджених сторонами умов трудового договору, що підтверджується, крім іншого, довідкою ТОВ «Реактор» «Про доходи ОСОБА_2 » № 12/22-01 від 12.12.2022 року, відповідно до якої позивачу була нарахована заробітна плата в наступному розмірі (загальна сума доходу за вирахуванням утримань): лютий 2022 року - 81 677,02 грн., березень 2022 року - 56 521,74 грн., квітень 2022 року - 59 006,21 грн., травень 2022 року - 60 869,56 грн., червень 2022 року - 21 739,13 грн. (а.с. 45)

Зазначений заробіток, після вирахування податків та обов`язкових платежів, був в повному обсязі перерахований ОСОБА_2 , що представником позивача в судовому засіданні не оспорювалося.

На підставі доповідної записки керівника відділу розробки програмного забезпечення ТОВ «Реактор» ОСОБА_3 (а.с. 50) в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 вчергове не вийшов на зв`язок, в тому числі 06.06.2022 року, не приступив до виконання своїх обов`язків та не попередив про свою відсутність, відповідачем була надана ОСОБА_2 щорічна основна оплачувана відпустка за фактично відпрацьований час тривалістю вісім календарних днів, що підтверджується копією наказу «Про надання відпустки» № 06/06-01 від 06.06.2022 року. (а.с. 51)

Наказом ТОВ «Реактор» «Про призупинення дії трудового договору» № 13/06-01 від 13.06.2022 року була призупинена дія трудового договору ОСОБА_2 з 14.06.2022 року до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану, що підтверджується копією наказу № 13/06-01 від 13.06.2022 року. (а.с. 52)

Копія вказаного наказу була направлена головним бухгалтером ТОВ «Реактор» ОСОБА_4 на електронну адресу позивача: ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена в п.6.1. трудового договору як його адреса для комунікації, що підтверджується копією скріншоту з електронної пошти ОСОБА_4 (а.с. 53)

У відповідності до інформації, наведеної у довідці Державної прикордонної служби України № 395/940/22/2167/2023 від 02.03.2023 року, ОСОБА_2 19.05.2022 року перетнув Державний кордон України, отже на момент призупинення дії трудового договору із ним, позивач знаходився поза межами території України, в зв`язку з чим не міг виконувати свої трудові обов`язки відповідно до встановлених умов трудових відносин, наведених у трудовому договорі від 14.02.2022 року. (а.с. 118)

Відомості, викладені у листі ГУ ПФУ в Дніпропетровській області «Про результати розгляду» № 1295/23/К від 01.03.2023 року, підтверджують той факт, що ОСОБА_2 на теперішній час продовжує знаходитися у трудових відносинах з ТОВ «Реактор».(а.с.102-102зв)

Основоположні права громадян, пов`язані з реалізацією права на працю передбачені статтями 43-46 Конституції України. Разом з тим, відповідно до статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Відповідно до підпункту 5 п.1 ст. 6 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» № 389-VIII від 12 травня 2015 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 389), в указі Президента України про введення воєнного стану зазначається вичерпний перелік конституційних прав і свобод людини і громадянина, які тимчасово обмежуються у зв`язку з введенням воєнного стану із зазначенням строку дії цих обмежень, а також тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як вже зазначалося вище,Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.04.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згідно з пунктом 3 Указу у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Статтею 1 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15 березня 2022 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2136), передбачено, що цей Закон визначає особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.

Згідно з пунктом 2 розділу «Прикінцеві положення» Закону № 2136 главу XIX «Прикінцеві положення» Кодексу законів про працю України доповнено пунктом 2 такого змісту: «2. Під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

З огляду на вищевикладене, положення Закону № 2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж Кодекс законів про працю - мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану. Водночас, інші норми законодавства про працю, які не суперечать положенням Закону № 2136 також можуть або повинні застосовуватися у відносинах між працівником та роботодавцем.

Статтею 13 Закону № 2136 (в редакції станом на дату винесення наказу від 13.06.2022 року) передбачено, що призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи.

Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України.

Таким чином, Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» надав право роботодавцю призупиняти дію трудового договору з працівниками, що не припиняє трудових відносин, та не виплачувати у період призупинення заробітну плату, гарантійні та компенсаційні виплати працівникам, оскільки обов`язок із здійснення останніх покладається на державу - агресора.

Аналогічні роз`яснення наведені в листі Міністерства економіки України «Про надання роз`яснення» № 4712-06/22838-09 від 09.05.2022 року, а саме:

«/…/ Відповідно до статті 13 Закону № 2136 призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором.

Дія трудового договору може бути призупинена у зв`язку з військовою агресією проти України, що виключає можливість надання та виконання роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.

Про призупинення дії трудового договору роботодавець та працівник за можливості мають повідомити один одного у будь-який доступний спосіб.

З огляду на викладене, у зв`язку з призупиненням дії трудового договору працівник звільняється від обов`язку виконувати роботу, визначену трудовим договором, а роботодавець звільняється від обов`язку забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи. Ініціатором призупинення трудового договору можуть бути як роботодавець, так і працівник.

Призупинення дії трудового договору, може відбуватися шляхом видання наказу (розпорядження) роботодавця.

Ознайомлення працівників з наказами (розпорядженнями), повідомленнями, іншими документами власника або уповноваженого ним органу щодо їхніх прав та обов`язків допускається з використанням визначених у трудовому договорі засобів електронного зв`язку. У такому разі підтвердженням ознайомлення вважається факт обміну відповідними електронними документами між власником або уповноваженим ним органом та працівником (частина третя статті 29 КЗпП).

Відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам на час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює військову агресію проти України».

Враховуючи наведені вище фактичні обставини та приписи ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15 березня 2022 року, ТОВ «Реактор» у встановлений чинним законодавством України спосіб та порядку, цілком обґрунтовано з 14.06.2022 року призупинило дію трудового договору, укладеного з ОСОБА_2 , що має своїм наслідком припинення виплати заробітної плати працівнику, та спростовує доводи позову щодо наявності будь-якої заборгованості ТОВ «Реактор» з виплати заробітної плати позивачу, свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.

Отже, за відсутності доказів виконання працівником роботи, обумовленої трудовим договором, вимоги про виплату заробітної плати є безпідставними.

З зазначених підстав, суд вважає заявлені вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258-259, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Реактор» про стягнення заборгованості із невиплаченої заробітної плати - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 19 травня 2023 року.