Рішення

від 15.05.2023 по справі 554/1136/23

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 15.05.2023Справа № 554/1136/23 Провадження № 2/554/3569/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2023 року Октябрський районний суд м.Полтави у складі:

головуючого - судді Савченко Л.І.

при секретарі - Грай К.В.

за участю позивача - ОСОБА_1 , представника позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Полтава цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення аліментів, у якому прохала стягнути з відповідача на її користь щомісячно на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 лютого 2023 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що вони з відповідачем проживали однією сім`єю протягом восьми років з 2009 по 2017 рік, фактично маючи сімейні відносини без реєстрації шлюбу. Проживали у орендованій квартирі АДРЕСА_1 . Від їхніх стосунків у них народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У 2017 році їхні стосунки втратили ознаки сімейних у зв`язку із різним поглядом на життя, постійні сварки та непорозуміння. Відповідач виїхав із квартири, а вона з дітьми проживає окремо. Тягар утримання дітей вона несе самостійно, так як відповідач не приймає участі у забезпеченні дітей, добровільно аліменти не сплачує. Відповідач є працездатним, зареєстрований та може проводити діяльність як адвокат, є засновником рядку підприємств. Його стан здоров`я дозволяє працювати та сплачувати заявлений розмір аліментів. Вказує, що мінімальний розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму, а тому може не обмежуватися 50 % прожиткового мінімуму. З цих підстав звернулася до суду з позовом.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 10 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 квітня 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому прохав у задоволенні позову відмовити. Вказав, що дійсно проживав однією сім`єю з позивачем з червня 2010 року по травень 2017 року за у АДРЕСА_1 . Від їхніх стосунків у них народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У травні 2018 року він придбав власне житло в АДРЕСА_2 . Позивач надала нотаріально посвідчену згоду на реєстрацію місця проживання дітей та проживання спільно з батьком. При цьому була досягнута домовленість про участь матері у вихованні дітей та встановлений графік їх зустрічей. Твердження позивача про не надання ним матеріальної допомоги на утримання дітей не відповідає дійсності та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, а покази сусідів не доводять факту постійного проживання дітей з матір`ю. Ним же були укладені декларації про надання первинної медичної допомоги з лікарем педіатром ОСОБА_6 в інтересах дітей, його участь у вихованні підтверджується чисельними фото з відпочинку під час канікул, святкування Нового року, днів народжень, поїздок на море, дистанційного навчання, відпочинку на морі, у побуті за місцем проживання. Позивач самостійно в період часу з 22.05.2018 по 22.05.2022 року жодного разу з дітьми не відвідувала сімейного лікаря, не зверталася за медичною допомогою в інтересах дітей. У червні 2018 року він звертався із заявою до школи про зарахування до першого класу сина, також приймає активну участь у шкільному житті обох дітей. За місцем його проживання створені комфортні умови для життя, навчання та розваг дітей. Зазначає, що ні рішенням суду, ні органом опіки та піклування місце проживання дітей з матір`ю не визначено. Навесні 2022 року позивач звернулася до нього із проханням посвідчити у нотаріуса дозвіл на отримання дітьми громадянства Канади та дозвіл на усиновлення їхніх дітей невідомим йому громадянином. Також вона повідомила про намір за грошову винагороду укласти фіктивний шлюб та допомогти якомусь громадянину отримати громадянство за програмою «Сімейне спонсорство», на що отримала відмову від нього, так як він вважає недопустимим експлуатувати дітей з метою особистого збагачення. Вважає, що позивач не надала доказів проживання дітей разом з нею та його ухилення від виконання батьківських обов`язків і не приймання участі у фінансовому забезпеченні дітей.

Від позивачки до суду надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що згода на реєстрацію дітей за місце проживання батька була надана для підтримання нормальних взаємовідносин між сторонами, а оскільки квартира, в якій вони проживають, є орендованою, тому ставити питання про реєстрацію в ній дітей не мало сенсу. Твердження відповідача щодо визначення місця проживання дітей разом з батьком та встановлення графіку їх відвідування матір`ю не відповідає дійсності, оскільки вони укладали згоду на місце реєстрації дітей, а не договір про визначення місця проживання та графік відвідування. Відповідач ніколи не наполягав, щоб діти проживали з ним постійно, між сторонами була домовленість, що батько забирає дітей у вівторок, четвер, інколи за бажанням у вихідні дні та під час канікул. У 2021 році зустрічі дітей з батьком поступово скорочувалися до 1-2 разів на місяць. Відповідач не надав доказів в обґрунтування своєї позиції щодо матеріального утримання дітей. Щодо медичного обслуговування у лікаря ОСОБА_7 вказує, що до неї зверталися лише за довідками, а медичну допомогу отримували у вузьких спеціалістів. У 2022 році декларації із ОСОБА_7 були розірвані, вся медична документація на дітей знаходиться за її місцем проживання. Фотокартки надані відповідачем не підтверджують факт проживання дітей з ним, а навпаки доводять, що вона не чинить перешкод у їхньому спілкуванні. Наданий відповідачем акт про встановлення факту проживання від 01.04.2023 року є неналежним доказом, так як повинен бути складений відповідними виконавчими органами. Крім того, в цей день діти не перебували за адресою місця проживання батька, тоді як з ним у квартирі проживає троє дітей його дружини. Також відповідач не приймає участі у культурному, фізичному та розумовому розвитку дітей. Доводи щодо мотивів збагачення за рахунок дітей є наклепом та не підтверджені жодними доказами. Вважає, що відповідач намагається ухилитися від обов`язку утримання дітей, а тому прохає задовольнити позов.

Позивач та її представник у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами (а.с.173).

Заслухавши учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони з 2009 по 2017 рік проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу за адресою орендованої квартири по АДРЕСА_1 , що визнається сторонами, а тому не потребує доказування, що слідує із змісту ч.1 ст. 82 ЦПК України.

Від їхніх стосунків у них народилися діти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим Київським відділом ДРАЦС Полтавського МУЮ Полтавської області 17 липня 2012 року, а/з 699, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 виданим Київським відділом ДРАЦС Полтавського МУЮ Полтавської області 14 березня 2014 року, а/з 286 (а.с.9, 12).

З 25 липня 2018 року місце проживання дітей зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10, 13), за місцем проживання батька у квартирі, яка належить йому на праві приватної власності.

Фактично діти проживають з матір`ю ОСОБА_1 за її місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що знайшло своє підтвердження у судовому засіданні. Зокрема, даний факт підтверджується показами свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 даними у судовому засіданні.

Доводи відповідача, що позивач надала нотаріально посвідчену згоду на спільне проживання дітей з ним, не підтверджені жодними належними та допустимим доказами, оскільки надання згоди на реєстрацію місця проживання дітей не свідчить про визначення місця проживання дітей з батьком. Рішення суду чи органу опікт та піклування на підтвердження цього факту також надано суду не було.

Також суд відхиляє як належний доказ на підтвердження факту проживання дітей з відповідачем Акт про встановлення місця проживання від 01.04.2023 року, складений сусідами відповідача, оскільки такий документи повинні складатися органами місцевого самоврядування чи виконавчої влади, у відповідності до Закону України «Про місцеве самоврядування», Постанова КМУ від 24.09.2008 №866 "Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини".

Окрім того, судом встановлено, що діти перебувають на утриманні матері, доказів надання матеріальної допомоги відповідачем позивачці не надано.

Згідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці признають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здатностей та фінансових можливостей.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Частиною 3 статті 181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно положень частини 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини та платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Таким чином, судом встановлено, що діти проживають із позивачкою, знаходяться на її утриманні, відповідач матеріальної допомоги на їх утримання не надає, хоча є працездатним, здоровим, оскільки протилежного суду не довів, а тому зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дітей.

Доводи відповідача, що діти проживають з ним не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, як і не спростований ним факт ненадання матеріальної допомоги.

Факт звернення відповідача до сімейного лікаря для укладення декларацій на надання медичної допомоги, проведення ним з дітьми вільного часу, спільного відпочинку, активна участь у навчальному процесі перед судом доведено, однак не звільняє його від обов`язку утримувати дітей, так як є самостійним обов`язком, передбаченим ст. 150 СК України.

Відповідно до вищенаведених вимог закону, враховуючи обов`язок батька утримувати дітей, а також той факт, що діти проживають з матір`ю та перебувають на її утриманні щоденно, відповідно до ст. 180 СК України, суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині заявленого розміру аліментів.

Разом з тим, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 182 СК України, якою визначено мінімальний розмір аліментів на одну дитину не меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає за необхідне встановити обмеження щодо мінімального розміру аліментів у вказаному розмірі.

Статтею 191 Сімейного кодексу України визначено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Виплачуються аліменти до повноліття дитини.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України та стягує їх з відповідача у сумі 1073 грн. 60 коп. на користь держави.

Згідно ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень, зокрема у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 430 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 08 лютого 2023 року і до досягнення кожною дитиною повноліття.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп.

Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою : АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Повний текст рішення складено 19 травня 2023 року.

Суддя Л.І.Савченко