Рішення

від 09.05.2023 по справі 558/758/21

ДЕМИДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 558/758/21

номер провадження 2/558/5/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 травня 2023 року смт Демидівка

Рівненської області

Демидівський районний суд Рівненської області

в складі:

суддя одноособово Олексюк А. О.,

секретар судового засідання Хом`як О. О.,

з участю:

представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Бойчука К. М.,

відповідачки ОСОБА_2 ,

представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Махацького Ю. М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до Боремельської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Рівненський обласний нотаріальний архів та сільськогосподарське приватне підприємство "Олімп-Агро", про визнання недійсним договору дарування земельного сертифікату, скасування права власності та державної реєстрації на земельні ділянки та визнання права власності на земельні ділянки,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Рівненський обласний нотаріальний архів та сільськогосподарське приватне підприємство "Олімп-Агро", в якій просить поновити строк звернення до суду з позовом про визнання договору дарування земельного сертифікату від 24 березня 2000 року недійсним; визнати недійсним договір дарування земельного сертифіката від 24 березня 2000 року, посвідчений державним нотаріусом Демидівської районної державної нотаріальної контори Котюбіним І. Ф., зареєстрований в реєстрі за № 335, відповідно до якого ОСОБА_1 , подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ № 0196192 в розмір 3.11 в умовних кадастрових гектарах в колективному сільськогосподарському підприємстві "Застир`я", що знаходиться в с. Боремель, Дубенського району. Позивачка також просить: скасувати право власності ОСОБА_3 на земельні ділянки площею 1,94 га та 0,30 га згідно з планом відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РВ 001675, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Боремельської сільської ради від 2 травня 2000 року № 28 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1254 та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 1,937 га, кадастровий номер 5621480700:02:000:0502, зареєстровану відділом Держгеокадастру у Демидівському районі Рівненської області 18.12.2015 за № 820403456214, а також визнати за ОСОБА_1 право власності на земельні ділянки площею 1,937 га кадастровий номер 5621480700:02:000:0502, зареєстровану відділом Держгеокадастру у Демидівському районі Рівненської області 18.12.2015 за № 820403456214 та 0,30 га згідно з планом відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РВ 001675, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Боремельської сільської ради від 2 травня 2000 року № 28 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1254. Позивачка просить стягнути понесені нею судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог позивачка вказала, що вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в с. Боремель, Дубенського району, Рівненської області та до виходу на пенсію працювала в КСП "Застир`я" с. Боремель, Демидівського району.

У зв`язку з поганим станом здоров`я та невеликою пенсією ОСОБА_1 , у дочки, яка з нею проживає, виникло питання про причини неотримання орендної плати на земельну частку (пай) і про наявність права на неї, оскільки інші колгоспні пенсіонери мають відповідні документи на земельні ділянки та отримують орендну плату.

Після неодноразових звернень до орендарів, які орендують землю, що перебувала в користуванні КСП "Застир`я" та до приватного нотаріуса Демидівського районного нотаріального округу виявилось, що відповідно до договору дарування земельного сертифікату від 24 березня 2000 року, ОСОБА_1 , що проживає в с. Боремель, Демидівського району подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар сертифікат на земельну частку (пай) серії РВ № 019192 в розмірі 3,11 в умовних кадастрових гектарах в КСГП "Застир`я", що знаходиться в с. Боремель, Демидівського району.

Спірний договір позивачка (дарувальник) не підписувала, що свідчить про відсутність волевиявлення позивачки на передачу відповідачці права власності на земельну частку (пай), що посвідчується сертифікатом на земельну частку (пай) серії РВ № 0196192 в розмірі 3,11 в умовних кадастрових гектарах в КСГП "Застир`я" та знаходиться в с. Боремель, Дубенського району.

Позивачка вважає, що є законні підстави для визнання цього договору дарування недійсним на підставі ч. 1 ст. 215 ЦК України.

ОСОБА_1 також вказала, що договору не укладала та не мала наміру іншим шляхом відчужувати сертифікат на земельну ділянку, а тому змушена звернутись за захистом порушеного права до суду.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Бойчук К. М. позовні вимоги підтримали, просять позов задовольнити у повному обсязі.

Позивачка суду пояснила, що працювала в КСГП " Застир`я" в с. Боремель дояркою та під час паювання земель отримала право на земельну частку (пай) в даному господарстві. Вона проживала в своєму будинку на одному подвір`ї зі своїм сином та внучкою ОСОБА_3 . Її син помер і на даний час вона проживає у своєї дочки ОСОБА_4 , яка її доглядає. У неї невелика пенсія і їй не вистачає коштів на проживання, придбання ліків. Вона з дочкою стали цікавитися, де знаходиться її пай, щоб здати його в оренду та отримувати за нього орендну плату. Їй відомо, що в неї є право на земельну частку (пай) і на початку, коли пай передали їй в користування, вони разом з сином, дочкою, внучкою обробляли цей пай, садили на ньому різні с/г культури. Пізніше через відсутність техніки для обробітку землі вони перестали його обробляти. Вона не цікавилася паєм до тих пір, поки до них додому не прийшов ОСОБА_5 і не запитав, чи не бажають вони здати пай йому в оренду. Це було приблизно восени 2021 року. Оскільки їй потрібні гроші на прожиття, вона стала цікавитися, хто розпоряджається її паєм. Їй стало відомо, що паєм користується її внучка ОСОБА_3 , яка виготовила на своє ім`я державний акт на право власності на землю на підставі договору дарування земельного сертифікату. В обласному нотаріальному архіві їй надали копію договору дарування від 24 березня 2000 року, який був укладений нібито з нею та внучкою ОСОБА_3 . Вона даний договір не підписувала та не мала наміру комусь цей пай передавати. Позивачка зараз проживає у дочки та бажає отримувати за нього орендну плату. Вона у нотаріуса не була, договір не підписувала, паспорт свій нікому не давала. Позивачка в той час проживала з сином, який помер, тому можливо він, маючи доступ до її речей, взяв у неї сертифікат на право на земельну частку (пай) та паспорт та поїхав сам до нотаріуса та оформив даний договір дарування. Про існування даного договору вона раніше не знала. Позивачка є неписемною, не відвідувала школу. Пенсію отримує особисто та ставить у відомості підпис, який відрізняється від того, що міститься в договорі дарування. Просить визнати договір дарування недійсним з підстав того, що вона його не підписувала.

Відповідачка ОСОБА_2 позов не визнала та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідачка вважає, що вимоги позивачки, викладені у позові є необгрунтованими та безпідставними. Позовна заява ОСОБА_1 про визнання договору дарування земельного сертифікату недійсним задоволенню не підлягає. Позивачкою не надано достаніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність правових підстав для задоволення позову. Так 24.03.2000 в смт Демидівка між ОСОБА_1 та на той час ОСОБА_3 було укладено договір дарування земельного сертифікату. Вказаний договір посвідчений державним нотаріусом Демидівської державної нотаріальної контори Котюбіним І. Ф. Відповідачка вважає, що договір дарування позивачка вчиняла добровільно та в своєму розумі. Крім того, після укладення договору дарування, позивачка на протязі 21 року не заявляла ніяких майнових прав на земельну ділянку, з претензіями про розірвання договору дарування не зверталась. Між ними не було непорозумінь з цього приводу. Після укладення договору дарування земельної ділянки було виготовлено державний акт на право приватної власності на землю, де зазначено, що власником спірної земельної ділянки являється відповідачка ОСОБА_6 ( ОСОБА_3 ) У подальшому дану земельну ділянку відповідачкою було здано в оренду.

Позивачка, як на підставу визнання оспорюваного договору дарування недійсним, покликається на те, що вона договір не підписувала, що свідчить про відсутність її волевиявлення на передачу права власності на земельну частку (пай). Однак, в присутності нотаріуса при підписанні договору позивачці було роз`яснено наслідки вчинення правочину. Підписуючи договір дарування, позивачці було розтлумачено, який саме договір вона підписуватиме та які правові наслідки у нього. Ставлячи свій підпис при оформленні договору дарування, позивачка підтвердила своє волевиявлення.

Відповідачка ОСОБА_2 оформила державний акт на право приватної власності на земельну частку (пай). Таким чином, якщо договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, при цьому у момент складання договору дарувальник підтвердила, що правочин здійснено за доброю волею, то відповідний договір є дійсним.

Відповідачка також вказала, що позовна заява про визнання договору дарування земельного сертифікату недійсним пред`явлена позивачкою до суду з порушенням строків позовної давності. Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальний строк позовної давності терміном 1 рік щодо розірвання договору дарування. Позивачка у позовній заяві не навела жодних поважних причин пропуску строку позовної давності, а лище в прохальній частині позовної заяви просить поновити строк звернення до суду з позовом про визнання договору дарування земельного сертифікату від 24.03.2000 недійсним. Крім того, відповідачка в суді пояснила, що вона є внучкою позивачки. В неї завжди були хороші відносини з нею. Її батько, а позивачки син, помер у 2000 році. Вони проживали на одному подвір`ї, лише в різних будинках. Коли бабця отримала в господарстві земельний сертифікат на право на земельну частку (пай), то вона вирішила передати цей пай своєму сину, тобто її батькові. Однак батько наполіг, щоб цей договір дарування краще оформили на внучку, тобто на його дочку, на що бабуся погодилася. Вона разом з батьком ОСОБА_7 , бабусею всі разом їздили до нотаріуса і бабця підписувала даний договір, розмовляла з нотаріусом про зміст документу. Відразу після укладення даного договору, нею було виготовлено державний акт на право власності на землю. Вони всі разом приблизно з 2000 року обробляли кілька років дану землю. Бабця ОСОБА_1 знала, що це її пай. При цьому даний пай допомагали обробляти і дочка позивачки ОСОБА_4 та її чоловік. Пояснення позивачки про те, що вона не знала нічого про пая аж до 2021 року не відповідають дійсності, оскільки всі разом його обробляли вже у 2000 році. З 2000 року позивачка не мала до неї жодних претензій, не заявляла свого права на пай, стосунки завжди були хороші і вона знала, що внучка користується паєм. Після того, як дочка ОСОБА_4 забрала бабцю проживати до себе, продала її будинок, вона немає змоги спілкуватися з бабусею, стосунки з тіткою ОСОБА_4 стали неприязні. Під час однієї з суперечок, її тітка ОСОБА_4 повідомила, що вона забере в неї пая, оскільки потрібні гроші для догляду за бабусею. Тому вважає, що саме ОСОБА_4 попросила бабцю звернутися з таким позовом до суду. Раніше, коли бабця жила сама жодних питань не виникало щодо права на пай і користування ним, хоча вони чітко знали про існування пая, право на який отримала позивачка, працюючи в колгоспі. Відповідачка повідомила, що виховує п`ятеро дітей сама без чоловіка, який помер. Разом з нею проживає матір, яка хворіє, і кошти за оренду пая також є для неї джерелом доходу.

Відповідачка ОСОБА_2 просить застосувати строк позовної давності до спірних правовідносин та у задоволенні позову відмовити у зв`язку з безпідставністю.

Представник співвідповідача Боремельської сільської ради Маркулич Петро Петрович позов не визнав. Суду пояснив, що при укладенні договору дарування земельного сертифікату ще у 2000 році за його законність відповідав нотаріус ОСОБА_8 , тому такий договір не міг би бути укладеним без участі ОСОБА_1 і без її підпису. Крім того, з часу укладення даного договору пройшло більше 20 років і ніхто не ставив жодних претензій до відповідачки за цей пай. Позивачка ОСОБА_1 проживала поруч з сином та внучкою ОСОБА_3 , маючи в користуванні спільне подвір`я. Стосунки завжди у них були хороші. Про те, що ОСОБА_1 нічого не знала про свого пая не відповідає дійсності, оскільки її сусіди мають також паї, вони разом працювали в колгоспі, між собою спілкуються. Крім того, на сьогодні позивачці виповнилося 87 років, а на час укладення договору їй було лише 64 роки. Тому в силу свого віку та стану здоров`я позивачка могла і забути про обставини укладення даного договору. Піддавати сумніву дії нотаріуса на сьогодні в суду не має підстав, тим більше, що з часу укладення договору пройшло більше 20 років і ніхто раніше не ставив питання про його недійсність. Тому просить суд відмовити в задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Рівненський обласний нотаріальний архів на розгляд справи не з`явився. Представник Рівненського обласного державного нотаріального архіву звернувся до суду з клопотанням про проведення розгляду спрваи без участі їхнього представника. /а. с. 31/.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору сільсьгосподарське приватне підприємство "Олімп- Агро" на розгляд справи не зв`явились, про причини неявки суд не повідомили, клопотання про розгляд справи без їхньої участі чи відкладення розгляду справи, позиції щодо позовних вимог на адресу суду не направили, хоча неодноразово були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи в суді.

Під час розгляду справи в суді було допитано свідків.

Так, свідок ОСОБА_4 суду показала, що є дочкою позивачки ОСОБА_1 . Раніше її мама проживала не з нею, а в своєму будинку поруч з будинком сина, який помер у 2000 році. Вона перебувала тривалий час на роботі за кордоном. Зараз її матір уже 6 років проживає з нею, вона доглядає її в старості та на її догляд не вистачає пенсії матері, вона ніде не працює, тому потрібні додаткові гроші для догляду за матір`ю. До них додому у червні 2021 році зайшов фермер ОСОБА_5 та поцікавився, чи не бажають вони здати йому пай в оренду, який належить ОСОБА_1 . Оскільки мамі вже виповнилося 87 років, вона як дочка, почала цікавитися, де знаходиться мамин пай. Вони разом зверталися у відділ земельних ресурсів, де їм повідомили, що даний пай, відповідно до державного акту, належить ОСОБА_3 . Даний державний акт на землю виготовлено на підставі договору дарування земельного сертифікату. Вона разом з матір`ю їздили в обласний нотаріальний архів і їм надали копію даного договору дарування від 24 березня 2000 року. Мама стверджувала, що такий договір дарування не укладала, не підписувала його і не мала наміру на відчуження пая. Вона, як дочка, не знала про мамин пай нічого, а їй стало відомо про пая у вересні 2021 року. Вона не спілкується з ОСОБА_3 вже 2 роки, стосунки неприязні.

Свідок ОСОБА_5 суду показав, що приблизно весною 2021 року запитував у дочки позивачки ОСОБА_4 про пая, який належить ОСОБА_1 , щоб взяти його в оренду. Однак вона відповіла, що не знає, де знаходиться пай. Йому відомо, що ОСОБА_1 працювала дояркою на фермі і їй під час паювання виділили земельну частку (пай) в господарстві, оскільки він працював керівником КСГП " Застир`я", де у свій час працювала ОСОБА_1 .

Суд, заслухавши пояснення позивачки, її представника, відповідачки та її представника, представника співвідповідача, показання свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, дійшов до наступного висновку.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачкою позовних вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи.

Ухвалою Демидівського районнного суду Рівненської області від 11 січня 2022 року прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_9 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Рівненський обласний нотаріальний архів, про визнання договору дарування земельного сертифікату недійсним.

16 травня 2022 року ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Бойчука К. М. витребувано докази по справі.

08 листопада 2022 року ухвалою Демидівського районного суду Рівненської області за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Бойчука К. М. залучено до участі у справі співвідповідача Боремельську сільську раду Дубенського району, Рівненської області та в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору сільськогосподарське приватне підприємство "Олім-Агро".

13 грудня 2022 року ухвалою Демидівського районнного суду Рівненської області закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

Судом не вживались заходи забезпечення позову, зупинення та поновлення провадження по справі.

Судом встановлено, що 22 січня 2013 року ОСОБА_3 зареєструвала шлюб з ОСОБА_10 , тому змінила прізвище на ОСОБА_11 (а.с.68).

Під час розгляду справи в суді встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним договору дарування земельного сертифікату від 24 березня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Демидівської районної державної нотаріальної контори Котюбіним І. Ф., зареєстрованого в реєстрі за № 335.

Судом встановлено, що 18 червня 1997 року ОСОБА_1 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0196192, згідно із яким їй належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСГП "Застир`я" розміром 3,24 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат зареєстровано 20 червня 1997 року у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за № 6317. (а.с.247).

Судом встановлено, що на момент розпаювання землі та отримання КСГП «Застир`я» державного акту на право колективної власності на землю, позивачка являлася членом підприємства та була внесена до списку громадян-членів КСГП, як додатку до державного акту РВ №00051, під номером 222, а отже мала право на земельну частку (пай), відповідно отримала сертифікат на право на земельну частку (пай) серії РВ № 0196192 /а.с. 217-230, 247/.

24 березня 2000 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено письмовий договір дарування земельного сертифікату серії РВ № 0196192, в розмірі 3,11 умовних кадастрових гектарів. Згідно умов вказаного договору, ОСОБА_1 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла в дар сертифікат на право на земельну частку (пай) серія РВ №0196192 в розмірі 3,11 в умовних кадастрових гектарах в КСГП " Застир`я" , що знаходиться в с. Боремель, Демидівського району, Рівненської області. Сертифікат належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Договір посвідчено Котюбіним І. Ф., державним нотаріусом Демидівської державної нотаріальної контори та зареєстровано в реєстрі за № 335. /а. с. 32/.

З реєстру для реєстрації нотаріальних дій Демидівської районної державної нотаріальної контори за 1999-2000 роки № 1, вбачається що в книзі реєстрації нотаріальних дій, договір дарування земельного сертифікату КСГП "Застир`я" с. Боремель зареєстрований під № 335. При цьому в даній Книзі наявні паспортні дані позивачки, яка подарувала земельний сертифікат та дані свідоцтва про народження відповідачки ОСОБА_3 , яка прийняла в дар подароване. /а. с. 33-35/.

Оскільки події з приводу укладення договору дарування відбулися у березні 2000 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню нормиЦК (в редакції 1963 року), які були чинні на той час.

Статтею 3 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 "Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва" установлено, що право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Відповідно до ч. 2ст. 154 ЦК (в ред. 1963 року),якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає.

Згідно ст. 243 ЦК (в ред. 1963 року)за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Положення ч. 1, ч. 3 ст. 244 ЦК (в ред. 1963 року)визначають випадки, на які поширюється форма нотаріального посвідчення договору дарування. Так, договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей - на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу, тобто теж форма нотаріального посвідчення.

Зазначений договір дарування за формою і змістом відповідає положенням ст.ст.154, 243, 244 ЦК (в ред. 1963 року).

Позивачка та її представник стверджують, що позивачка договору не підписувала, коли дізналась про його існування, то відразу звернулась до суду з даним позовом.

Разом з тим, позивачкою не надано належних і допустимих доказів того, що вона даний договір не підписувала.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як, письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Позивачка суду не надала жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що укладення спірного договору не відповідало її внутрішній волі і доказів того, що вона даний договір не підписувала. Посилання позивачкою на докази про те, що вона не навчалася у Боремельському навчальному закладі (а.с 87). є неграмотною, не є для суду переконливим доказом того, що вона не могла підписатися під договором, адже позивачка у свій час працювала в КСГП "Застир`я", отримувала заробітну плату, підписувалася у відомостях про її отримання. В подальшому особисто отримувала пенсію, де ставила свій підпис про її отримання. Крім того, судом встановлено, що позивачці відомо було про те, що вона має право на отримання земельної частки (паю), що їй видали сертифікат на право на земельну частку (пай). В судовому засіданні позивачка та відповідачка ОСОБА_2 своїми поясненнями підтвердили, що позивачка отримала право на земельну частку (пай) в колгоспі, тобто їй відомо про даний пай було ще до 2000 року. Після оформлення договору дарування сертифікату на право на земельну частку (пай), відповідачка ОСОБА_2 виготовила на своє ім`я державний акт про право власності на земельну частку (пай). Після цього вони всі разом, в тому числі і позивачка та її дочка ОСОБА_4 , обробляли даний пай, садили на землі с/г культури, разом збирали врожай. В подальшому, коли обробіток землі став затратним, через відсутність техніки для обробітку, вони перестали обробляти землю та ОСОБА_2 здала пай в оренду. Позивачка ОСОБА_1 протягом всього строку дії договору не мала до неї жодних претензій щодо користування даним паєм, подарувала земельний сертифікат їй, як своїй внучці. Як встановлено в суді, позивачка самостійно заключала договір з адвокатом про представництво своїх інтересів в суді та особисто підписувала договір з адвокатом. Суд не може зробити висновок про те, що підпис під договором дарування не позивачки, а іншої особи, оскільки для цього необхідні спеціальні знання, а почеркознавча експертиза у справі не проводилася, оскільки представником позивачки в підготовчому судовому засіданні таке клопотання заявлялося, однак ним було знято з розгляду судом, через неможливість надання експерту матеріалів для її проведення, мотивуючи тим, що позивачка неписемна та не відвідувала школу. Крім того, договір дарування вважається укладеним з моменту передачі речі. Судом встановлено, що відповідачка, внучка позивачки, з 2000 року користується паєм і протягом цього строку позивачка не мала до неї жодних претензій і не могла не знати про те, що їй належав даний пай і що вона мала право на земельну частку пай, оскільки самостійно надала суду, як доказ, державний акт на право паювання землі КСГП "Застир`я" і список осіб, які мали право на пай, де під номером 222 зазначено її прізвище, а також надала суду пояснення, що ще у 2000 році обробляла цей пай зі своїми дітьми та внучкою ОСОБА_3 .

Показання свідка ОСОБА_4 про те, що вона та позивачка нічого не знали про пай і хто ним користується до 2021 року, а також те, що позивачка не їздила до нотаріуса та не підписувала договір дарування земельного сертифікату, суд піддає сумніву, оскільки свідок перебуває в неприязних відносинах з відповідачкою ОСОБА_2 та є дочкою позивачки ОСОБА_1 . Також показання свідка ОСОБА_4 про те, що вона не знала про мамин пай до 2021 року, суперечать поясненням сторін у справі щодо того, що вони всі разом, в тому числі і ОСОБА_4 , ще у 2000 році обробляли земельну частку (пай), який отримала в КСГП "Застир`я" позивачка ОСОБА_1 .

Таким чином, підстав для визнання оспорюваного договору дарування недійсним у ході судового розгляду не встановлено. Отже, обставини, на які посилалась позивачка, як підставу своїх позовних вимог, є недоведеними, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання спірного договору дарування недійсним є безпідставними, у зв"язку з чим, до задоволення не підлягають.

Стороною відповідача ОСОБА_2 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог позивачки про визнання договору дарування земельного сертифікату недійсним. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову через безпідставність та недоведеність позовних вимог позивачки ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для застосування строків позовної давності до цих спірних правовідносин.

Оскільки інші позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме, про:

- скасування права власності ОСОБА_3 на земельні ділянки площею 1,94 га та 0,30 га згідно з планом відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РВ 001675, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Боремельської сільської ради від 2 травня 2000 року № 28 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1254;

- скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 1,9370 га, кадастровий номер 5621480700:02:000:0502, зареєстрованої відділом Держгеокадастру у Демидівському районі Рівненської області 18.12.2015 за № 820403456214;

- визнання за ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки площею 1,937 га кадастровий номер 5621480700:02:000:0502, зареєстровану відділом Держеокадастру у Демидівському районі Рівненської області 18.12.2015 за № 820403456214 та 0,30 га згідно з планом відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РВ 001675, виданого на ім`я ОСОБА_3 на підставі рішення Боремельської сільської ради від 2 травня 2000 року № 28 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 1254, є похідними від позовної вимоги про визнання оспорюваного договору дарування недійсним, то за відсутності підстав для задоволення першої позовної вимоги, похідні позовні вимоги позивачки також до задоволення не підлягають.

З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити у повному обсязі.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати слід віднести за рахунок позивачки.

На підставі наведеного, відповідно до ст. ст. 154, 243, 244 ЦК (в редакції 1963 року), керуючись ст. ст. 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та до Боремельської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Рівненський обласний нотаріальний архів та сільськогосподарське приватне підприємство "Олімп-Агро", про визнання недійсним договору дарування земельного сертифікату від 24 березня 2000 року укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , скасування права власності та державної реєстрації на земельні ділянки та визнання права власності на земельні ділянки за ОСОБА_1 .

Рішення можебути оскарженев апеляційномупорядку безпосередньо доРівненського апеляційногосуду шляхомподачі апеляційноїскарги втридцятиденний строкз дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Алла ОЛЕКСЮК

Повний текст рішення складено 17 травня 2023 року.