Ухвала

від 10.05.2023 по справі 761/14478/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14478/23

Провадження № 2/761/7132/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Пономаренко Н.В., вивчивши матеріали позовної заяви Приватного підприємства «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року до Шевченківського районного суду м. Києва через систему «Електродний суд» надійшла позовна заява Приватного підприємства «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, відповідно до якої позивач просить суд6 стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» заборгованість за Договором № 11786987 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони від 08 липня 2021 року в сумі: 6 000,00 грн., яка складається з: 5 500,00 грн. сума боргу за надані послуги по Договору та 500,00 штрафні санкції передбачені п. 5.1.1. Договору.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2023 року в провадження судді Пономаренко Н.В. надійшла вказана цивільна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.05.2023 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано строку для усунення недолків.

09.05.2023 недоліки усунуто.

Положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Так, із змісту позовної заяви вбачається, що 08 липня 2021 року між Приватним Підприємством «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 11786987 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони (надалі за текстом - Договір). Пунктом 1.2. Договору визначено, що послуги надаються за адресою, яка вказана в Додатку №1. Так, згідно п.1. Додатку №1 до Договору адреса об`єкта -АДРЕСА_1. (далі - Об`єкт). Пунктом 1.2. Договору визначено, що послуги надаються за адресою, яка вказана в Додатку №1. Так, згідно п.1. Додатку №1 до Договору адреса об`єкта -АДРЕСА_1.

Так, позивач в обґрунтування підстав звернення до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом, зазначив, що вказаний позов пов`язаний з нерухомим майном, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, а тому позивач вважає, що за правилами ч. 1 ст. 30 ЦПК України вказаний позов підсудний саме Шевченківському районному суду м. Києва.

Статтями 27, 28, 30 ЦПК України врегульовано питання загальної територіальної підсудності за місцем проживання (місцезнаходженням) відповідача, підсудності справ за вибором позивача та виключної підсудності.

За загальним правилом територіальної підсудності, яке закріплене в ч.ч.1,2 ст.27 ЦПК України передбачено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Виняток з вказаного правила становить альтернативна підсудність (стаття 28 ЦПК України) та виключна підсудність (стаття 30 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями, які викладені у пунктах 41, 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, які виникають щодо нерухомого майна (ч.1 ст.30 ЦПК України). Згідно з положеннями ст.181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (ст.358 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.364, 367 ЦК України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (ст.ст.370, 372 ЦК України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18.

З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю вбачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язкуз нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення.

Подібні правові висновки щодо застосування правил виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №910/6644/18, від 26 травня 2021 року у справі №506/33/19, від 02 лютого 2022 року у справі №185/8191/16-ц.

Згідно з ч.1 ст.30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Відповідно доп.1 ч.1 ст.31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача: ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором оренди.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 08 липня 2021 року між Приватним Підприємством «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 11786987 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони (надалі за текстом - Договір). Пунктом 1.2. Договору визначено, що послуги надаються за адресою, яка вказана в Додатку №1. Так, згідно п.1. Додатку №1 до Договору адреса об`єкта -АДРЕСА_1. (далі - Об`єкт). Пунктом 1.2. Договору визначено, що послуги надаються за адресою, яка вказана в Додатку №1. Так, згідно п.1. Додатку №1 до Договору адреса об`єкта -АДРЕСА_1.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що предметом даного позову є стягнення заборгованості за Договором Договір № 11786987 про надання послуг за допомогою технічних засобів охорони, щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_1.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що хоча об`єкт охорони за адресою: АДРЕСА_1 , і не виступає безпосереднім об`єктом спірних правовідносин, однак, вимоги за даним спором її стосуються, а тому підсудність даного спору має визначатися за правилами, встановленими ч.1 ст.30 ЦПК України за місцезнаходженням нерухомого майна.

При цьому позивачем помилково визначено, що об`єкт розташоване за адресою: АДРЕСА_1, територіально відноситься до дислокації Шевченківського району м. Києва, однак вказаний згідно договору об`єкт охорони, територіально відноситься до дислокації Голосіївського району м. Києва.

В свою чергу, відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суддя передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Із наведеного вбачається, що позов надано з порушенням правил виключної підсудності.

Таким чином, оскільки нерухоме майно розташоване поза межами дислокації Шевченківського району м. Києва, існують підстави для передачі матеріалів вказаної справи на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва, як суду, до територіальної юрисдикції (підсудності) якого належить вказаний позов.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Приватного підприємства «ШЕРИФ-ПУЛЬТОВА БЕЗПЕКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, - передати на розгляд до Голосіївського районного суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Суддя: