Постанова

від 17.05.2023 по справі 707/1144/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2023 року

м.Черкаси

Справа № 707/1144/22Провадження № 22-ц/821/643/23Категорія: 302050000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Нерушак Л.В., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Мунтян К.С.

прокурора: Куліш А.А.

учасники справи:

позивач: Черкаська обласна прокуратура в інтересах держави в особі Будищенської сільськоїради Черкаськогорайону Черкаськоїобласті

відповідач: ОСОБА_1

представник відповідача: адвокат Прядка Віталій Михайлович

розглянувши у порядку спрощеного провадження в залі суду м. Черкасиапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки Віталія Михайловича на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2023 року (ухваленого в приміщенні Черкаського районного суду Черкаської області під головуванням судді Тептюка Є.П.) у справі за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод державі в особі територіальної громади у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду шляхом зобов`язання у їх поверненні на користь держави в особі територіальної громади,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

09 червня 2022 року заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі Будищенської сільської ради звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області із позовом до ОСОБА_1 , в якому, з врахуванням заяви про зміну предмета спору, просить суд:

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 від 25.07.2022 № 47420858 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту;

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 у її поверненні на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради;

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 від 25.07.2022 № 47421199 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту;

- усунути перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 у її поверненні на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 31.07.2009 № 272 затверджено акт обстеження земельних ділянок від 21.07.2009, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 13,3632 га, згідно з яким обстежувані ділянки переведено із земель загального користування, зайнятих чагарниками, до земель запасу із визначенням виду угідь - «пасовища», а п. З земельні ділянки віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

У подальшому, розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 21.09.2009 № 323 затверджено проект відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 площею 1,9252 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02.09.2015 у справі № 2-ц/793/1067/15 розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 31.07.2009 № 272 - визнано незаконним та скасовано.

Як наслідок, розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 21.09.2009 № 323, яке видано на підставі розпорядження від 31.07.2009 № 272 та яким затверджено проект із землеустрою, прийнято з порушенням законодавчих вимог щодо неможливості перебування земель, зайнятих річками та прибережними захисними смугами, під пасовищами у приватній власності.

З огляду на вказане, 17.03.2016 заступником керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаського районного суду було подано позовну заяву до ОСОБА_2 , Черкаської РДА, третя особа: відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Черкаського районного управління юстиції про визнання розпорядження незаконним, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування реєстрації, за результатами розгляду якої заочним рішенням Черкаського районного суду від 08.02.2017 у справі № 707/590/16-ц позовну заяву заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до ОСОБА_2 , Черкаської РДА - задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 площею 1,9252 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 528888 від 06.10.2009 виданий ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту.

Вказане рішення суду набрало законної сили 21.02.2017 та сторонами не оскаржувалось.

У той же час встановлено, що від ОСОБА_2 речове право на вказану земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1 на підставі договору купівлі- продажу від 31.03.2014 № 449, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алекєєвим М.Ю.

На посвідчення переходу відповідного речового права від ОСОБА_2 до ОСОБА_1 державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського міського нотаріального округу Алекєєвим М.Ю. на підставі рішення № 12043924 від 31.03.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності № 5169508 від 31.03.2014.

Враховуючи те, що розпорядження Черкаської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323, яким відведено у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку визнано незаконним та скасовано, добросовісність набуття ОСОБА_1 речових прав на неї ставиться під обґрунтований сумнів, а тому позивач вважає за необхідне скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на незаконно передану земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 та усунення перешкод у користуванні та розпорядженні нею шляхом повернення.

У той же час, після відкриття Черкаським районним судом провадження у даній справі, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 площею 1,9252 га на земельні ділянки площею 1,1191 га та площею 0,8061 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Будищенської сільської ради (за межами населеного пункту), виготовленої ФОП ОСОБА_3 21.07.2022 на підставі договору від 11.07.2022 № 18, державним реєстратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіновою-Богдановою К.О. здійснено поділ вказаного об`єкту нерухомого майна на земельні ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га та за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га.

Як наслідок, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64289496 за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га зареєстроване право власності від 25.07.2022 №47420858.

Також, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64289942 за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га зареєстроване право власності від 25.07.2022 №47421199.

Таким чином, на переконання прокурора, належним способом захисту порушеного права державної власності, з урахуванням дій ОСОБА_1 щодо поділу первинної земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 площею 1,9252 га є усунення перешкод державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні земельними ділянками водного фонду за кадастровими номерами 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га та 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га, розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту шляхом зобов`язання ОСОБА_1 у їх поверненні на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2023 року року позов задоволено.

Усунуто перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 від 25.07.2022 № 47420858 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту та зобов`язання ОСОБА_1 у її поверненні на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради .

Усунуто перешкоди державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 від 25.07.2022 № 47421199 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту та зобов`язання ОСОБА_1 у її поверненні на користь держави в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради .

Вирішено питанння про судові витрати.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що оскільки розпорядження Черкаської РДА, в тому числі щодо надання у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, було визнане незаконним та скасоване, а рішенням Черкаського районного суду від 08.02.2017 у справі № 707/590/16-ц є встановленою обставина перебування у складі земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 земель водного фонду, тому, в даному випадку, відповідачка має юридичний обовязок повернути територіальній громаді с. Будище в особі Будищенської сільської ради спірні земельні ділянки з тих підстав, що останні передані у власність з порушенням вимог законодавства.

При цьому, суд прийшов до висновку, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 29 березня 2023 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Прядка В.М. вважаючи, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесене із порушенням норм процесуального права, при неправильному застосуванні норм матеріального права, при невідповідності висновків суду обставинам справи та при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для вирішення спору по суті, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2023 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог заступника керівникаЧеркаської окружноїпрокуратуривідмовити в повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга,зокрема,мотивована тим,що суд першої інстанції не дослідив ту обставину, що на момент укладення договору купівлі- продажу земельної ділянки від 31.03.2014 № 449 державний акт на право власності на спірну земельну ділянку на ім`я ОСОБА_2 був дійсним та державна реєстрація не була скасована.

При цьому, державна реєстрація права власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 була здійснена до моменту прийняття заочного рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 08 лютого 2017 року, тому таке право набуто відповідачкою правомірно та остання є добросовісним набувачем нерухомого майна.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 25 квітня 2023 року, заступник керівника Черкаської окружної прокуратури, вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними, просить залишити рішення Черкаського районногосуду Черкаськоїобласті від 13лютого 2023 без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката ПрядкиВ.М. залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи

Як вбачається із наявних матеріалів справи, Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 31.07.2009 № 272 затверджено акт обстеження земельних ділянок від 21.07.2009, розташованих в адміністративних межах Будищенської сільської ради за межами населеного пункту, загальною площею 13,3632 га.

Зазначеним розпорядженням від 31.07.2009 № 272 переведено обстежувані ділянки із земель загального користування, зайнятих чагарниками, до земель запасу із визначенням виду угідь - «пасовища», а п. 3 земельні ділянки віднесено до категорії земель сільськогосподарського призначення.

Розпорядженням голови Черкаської районної державної адміністрації від 21.09.2009 № 323 затверджено проект відведення земельних ділянок та передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 площею 1,9252 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 02.09.2015 у справі № 2-ц/793/1067/15 задоволено позовну заяву прокурора Черкаського району до ОСОБА_4 , Черкаської районної державної адміністрації, третя особа Реєстраційна служба Черкаського РУЮ про визнання розпоряджень незаконними, визнання державного акту на право власності недійсним, скасування реєстрації, згідно з яким розпорядження голови Черкаської районної державної адміністрації від 31.07.2009 № 272, визнано незаконним та скасовано.

Заочним рішенням Черкаського районного суду від 08.02.2017 у справі № 707/590/16-ц визнано незаконним та скасовано розпорядження Черкаської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323 в частині передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 площею 1,9252 га, розташованої в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ № 528888 від 06.10.2009, виданий ОСОБА_2 та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту.

Вказане рішення суду набрало законної сили 21.02.2017 та сторонами не оскаржувалось.

На підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2014 № 449, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алекєєвим М.Ю., від ОСОБА_2 речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 перейшло до ОСОБА_1 .

Державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алекєєвим М.Ю. на підставі рішення № 12043924 від 31.03.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності № 5169508 від 31.03.2014.

Після надходження даного позову до суду, спірна земельна ділянка за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 площею 1,9252 га була поділена на земельні ділянки, відповідно, площею 1,1191 га та 0,8061 га для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Будищенської сільської ради (за межами населеного пункту), виготовленої ФОП ОСОБА_3 21.07.2022 на підставі договору від 11.07.2022 № 18, державним реєстратором Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіновою-Богдановою К.О. здійснено поділ вказаного об`єкту нерухомого майна на земельні ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га та за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га.

Як наслідок, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64289496 за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га зареєстроване право власності від 25.07.2022 №47420858.

Також, на підставі рішення державного реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудінової-Богданової К.О. від 26.07.2022 № 64289942 за ОСОБА_1 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га зареєстроване право власності від 25.07.2022 №47421199.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідьсудді-доповідача,перевіривши законністьі обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Прядки В.М. підлягаєдочасткового задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Переглядаючи спір по по суті, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтями 13 та 14 Конституції України передбачено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності українського народу, від його імені права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. ст. 19, 20 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі й землі водного фонду; віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Подібний порядок встановлено й для зміни цільового призначення земель, що згідно із ч. 2 ст. 20 ЗК України проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Так, ст. 59 ЗК України передбачає обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлює можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

За змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями ч. 2 ст. 59 ЗК України.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (ч. 2 ст. 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і річкового транспорту в порядку, встановленому законом (ч. 4 ст. 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права, землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За приписами ч. 2 ст. 321 Цивільного кодексу України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України). Залежно від обставин справи вимогу зобов`язати повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов.

Згідно ч. 2 ст. 90 Земельного кодексу України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Предметом даного позову прокурор обрав вимоги про усунення перешкод державі в особі громади с.Будище в особі Будищенської сільської ради шляхом скасування державної реєстрації та зобов`язання відповідача повернути таку земельну ділянку в державну власність в особі територіальної громади, яка є власником та володільцем такої земельної ділянки, як земель водного фонду.

Підставами заявлених прокурором вимог, визначено обставини набуття ОСОБА_2 права власності на землі водного фонду (яке було відчужено до ОСОБА_1 ) згідно розпоряджень голови Черкаської районної державної адміністрації від 31.07.2009 № 272 та Черкаської районної державної адміністрації «Про передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства» від 21.09.2009 № 323, що визнані незаконними та скасовані рішеннями апеляційного суду Черкаської області від 02.09.2015 у справі № 2-ц/793/1067/15 та Черкаського районного суду від 08.02.2017 у справі № 707/590/16-ц

При цьому, рішенням Черкаського районного суду від 08.02.2017 у справі № 707/590/16-ц є встановленою обставина перебування у складі земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 земель водного фонду.

Матеріалами даної справи встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 31.03.2014 № 449, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алекєєвим М.Ю., від ОСОБА_2 речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 перейшло до ОСОБА_1 .

Державним реєстратором реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алекєєвим М.Ю. на підставі рішення № 12043924 від 31.03.2014 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності № 5169508 від 31.03.2014.

Згідно із частиною другою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиційні факти це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Зазначені факти не потребують додаткового доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: (а) обставина встановлена судовим рішення; (б) судове рішення набрало законної сили; (в) у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування обставини, встановлені рішенням суду, тобто ті обставини, щодо яких мав місце спір і які були предметом судового розгляду. Преюдиційне значення можуть мати ті факти, щодо наявності або відсутності яких виник спір і які, зокрема, зазначені у резолютивній частині рішення.

Для спростування преюдиційних обставин учасник цивільного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами, визначеними процесуальним законодавством.

Суд першої інстанції, приймаючи до уваги встановлені обставини у справі № 707/590/16-ц щодо належності земельної ділянки за кадастровим номером 7124981500:01:001:1094 до земель водного фонду (яка була поділена на дві нові земельні ділянки, відповідно, з кадастровими номерами 7124981500:01:001:2623 та 7124981500:01:001:2622), враховуючи незаконність розпорядження Черкаської РДА, зокрема, щодо надання у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки та визнання недійсним державного акту на право власності, а також відсутність доказів, якими б дані обставини були спростовані, прийшов до обгрунтованого висновку про те, що незважаючи на поділ первинної земельної ділянки на дві нові з кадастровими номерами 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га та 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га ОСОБА_1 має юридичний обов`язок повернути територіальній громаді с. Будище в особі Будищенської сільської ради всі спірні земельні ділянки.

Доводи представника скаржника адвоката Прядки В.М. щодо дійсності правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку у її попереднього власника на момент купівлі ОСОБА_1 земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, оскільки даному доводу була обгрунтовано надана оцінка місцевим судом, який зауважив, що оскільки на спірній земельній ділянці на момент її придбання у власність ОСОБА_1 був розташований водний об`єкт, то в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, й набуття приватної власності на такі ділянки є неможливим, що також неодноразово підкреслював Верховний Суд у подібних правовідносинах.

Окремо слід зазначити, що у практиці Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, наприклад, рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited»"проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Апеляційний суд констатує, що у даній справі зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки територіальній громаді відповідає критерію законності, оскільки воно здійснюється на підставі норми статті 391 ЦК України у зв`язку з порушенням низки вимог Водного кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають критеріям доступності, чіткості, передбачуваності.

При цьому, повернення територіальній громаді спірних земельних ділянок переслідує легітимну мету контролю за збереженням земель водного фонду, їх раціональним використанням, забезпечення конституційного права кожного громадянина користуватися землями водного фонду у встановлений законом спосіб та відповідає загальним інтересам інших громадян і всього суспільства на безпечне довкілля, а також спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності.

Водночас, колегія суддів враховує, що у рішеннях у справах "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) від 20 жовтня 2011 року, "Кривенький проти України" (заява № 43768/07) від 16 лютого 2017 року, пов`язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про те, що справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2018 року (провадження № 14-76цс18) наголосила, що висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

Відповідач ОСОБА_1 , розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, питання про компенсацію у випадку позбавлення її права власності на спірні земельні ділянки не порушувала, що свідчить про те, що витребування у неї земельних ділянок не становитиме індивідуальний надмірний тягар.

До того ж, згідно з принципами диспозитивності та змагальності у цивільному процесі, сторони вільні у розпорядженні їхніми процесуальними правами (зокрема, і щодо подання зустрічного позову), несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ними процесуальних дій, а суд не має можливості розглянути не ініційовані сторонами питання.

Вжиття заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод відповідачки ОСОБА_1 , окрім як зобов`язання повернути спірні земельні ділянки, не передбачено законом.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що загальний інтерес у контролі за раціональним використанням земель водного фонду для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_1 у збереженні права на земельні ділянки.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що зобов`язання відповідача ОСОБА_1 повернути спірні земельні ділянки, які є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, не порушуватиме принцип пропорційності втручання у право мирного володіння майном.

Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок належністю їх до земель водного фонду та перебуванням під об`єктом природно-заповідного фонду.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року). Крім того, Європейський суд з прав людини також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року).

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20) вказано, що: «відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див., зокрема, пункт 100 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Велика Палата Верховного Суду також звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності підлягає державній реєстрації. Задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності суперечить зазначеній імперативній вимозі закону, оскільки виконання судового рішення призведе до прогалини в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно в частині належності права власності на спірне майно. Отже, замість скасування неналежного запису про державну реєстрацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно має бути внесений належний запис про державну реєстрацію права власності позивача. Такий запис, як зазначено вище, вноситься на підставі судового рішення про задоволення віндикаційного позову».

На вищезазначене, суд першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на спірні земельні ділянки.

Відтак, позовні вимоги про усунення перешкод державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності на спірні земельні ділянки за відповідачем ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Оскільки судом першої інстанції рішення постановленоз з неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, таке рішення підлягає скасуванню в частині усунення перешкод державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га та за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га, розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні даних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Згідно з доданого до апеляційної скарги пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 24.11.2009 року ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (том 2, а.с. 45).

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи те, що відповідачка звільнена від сплати судового збору на підставі п.9 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а також те, що апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог прокурора (50%), тому витрати зі сплати судового збору за розгляд позовної заяви необхідно стягнути з Державного бюджету України на користь Черкаської окружної прокуратури пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 5582,25 грн.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Черкаський апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Прядки Віталія Михайловича задовольнити частково.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2023 року року в частині усунення перешкод державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельні ділянки водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га та за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га, розташовані в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту, а також в частині стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог заступника керівника Черкаської окружної прокуратури про усунення перешкод державі в особі територіальної громади с. Будище в особі Будищенської сільської ради у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 від 25.07.2022 № 47420858 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2622 площею 0,8061 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту та скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 від 25.07.2022 № 47421199 на земельну ділянку водного фонду за кадастровим номером 7124981500:01:001:2623 площею 1,1191 га, розташовану в адміністративних межах Будищенської сільської ради, за межами населеного пункту відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь Черкаської окружної прокуратури (ЄДРПОУ 02911119) судовий збір за подачу позову у розмірі 5582,25 грн.

В іншій частині рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді Л.В. Нерушак

Л.І. Василенко

(повний текст постанови суду складено 19 травня 2023 року)