Вирок

від 02.05.2023 по справі 761/2745/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/2745/17

Провадження №1-кп/761/208/2023

В И Р О К

іменем України

02 травня 2023 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю прокурора ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

при секретарі ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100100015663 від 09 грудня 2016 року)

в с т а н о в и в :

Відповідно до обвинувального акту складеного в даному кримінальному провадженні, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_3 приблизно о 22 годині 55 хвилин перебував в стані алкогольного сп`яніння за адресою: м. Київ, вул. Д. Щербаківського, 36, біля магазину «Кошик», який в цей час був вже зачинений. В свою чергу ОСОБА_3 вирішив зайти до приміщення магазину, на що працівник магазину «Кошик» ОСОБА_5 повідомив останньому, що магазин зачинений та каса не працює.

В цей час у ОСОБА_3 виник злочинний умисел направлений на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та вчиненням наступних активних дій, а саме ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння у громадському місці, почав стукати руками та ногами по вхідним дверям магазину « Кошик », нецензурно лаятись і погрожувати фізичною розправою працівнику магазину ОСОБА_5 , на що останнім ОСОБА_3 були зроблені зауваження, однак останній на них не реагував.

Після чого, продовжуючи свої злочинні дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, не реагуючи на протидію з боку сторонніх осіб, ОСОБА_3 наніс удар по склу вхідної двері до магазину « Кошик » в результаті чого спричинив його пошкодження, чим завдав ТОВ «Кошик», ЄДРПОУ 40284671, матеріальну шкоду в сумі 3600 гривень, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю (хуліганство), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 , допитаний у судовому засіданні, винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, зазначив, що він нікуди не тікав. Зазначив що охоронець у своїх поясненнях повідомляв, що він біг за кимось, але даної інформації ніде нема. Обвинувачений повідомив, що ніяких доказів його винуватості не має.

Також ОСОБА_3 зазначив, що він проходив повз магазин «Кошик», приблизно біля 11 години вечора 8 грудня 2016 року, проходив сам. Повідомив, що причин заходить в магазин не було. Обвинувачений зазначив, що в той час він йшов в навушниках та нічого не чув, бачив що були люди, неадекватної поведінки не помітив. Пізніше бачив результат коли поліцейські підвели до магазину.

ОСОБА_3 зазначив, що проміжок часу між проходженням повз магазин та його затримання була 1 хвилина. Обвинувачений зазначив, що він не втікав, побачив, що до нього біжать поліцейські і тому стояв чекав їх, з нагрудних камер поліцейських дані обставини підтверджуються.

Обвинувачений повідомив, що патрульні поліцейські не пояснювали причину затримання, вони самі не знали так як перебували ще далі від місця події приблизно метрів 100-150. Патрульні підвели ОСОБА_3 до магазину та завели всередину. Патрульні не знали чого вони підвели ОСОБА_3 , їм пояснювали співробітники магазину.

Обвинувачений повідомив, що співробітник магазину пояснював, що хтось підійшов до магазину, хотів напевно щось придбати, але вони були зачинені і в подальшому розбилося скло. Коли обвинувачений проходив повз магазин не бачив великого скупчення людей. Обвинувачений зазначив, що коли його завели в магазин пам`ятає, що був охоронець, продавчині, поліція, інших не пам`ятає.

Також ОСОБА_3 зазначив, що він був у тверезому стані.

За змістом ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод, законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до частини 2 статті 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно з частиною 1 статті 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Положеннями статті 25 КПК України передбачено обов`язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до статті 9 КПК України.

Так, у статті 62 Конституції України закріплено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Європейський Суд з прав людини зазначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного (п. 146 справи «Барбера, Мессегуз і Джабардо проти Іспанії» від 06.12.1998).

Згідно п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1954 року кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії" від 06 грудня 1998 року Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).

За правилами статті 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Відповідно до частини 1 статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених статтею 91 КПК України, покладається на прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Тобто, обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Так, на обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, сторона обвинувачення посилається на фактичні дані, які досліджені судом безпосередньо в судовому засіданні, та містяться в:

Показаннях свідка ОСОБА_6 допитаної у судовому засіданні, яка зазначила, що вона працювала в магазині кошик, який знаходився на АДРЕСА_3 . На разі там гімназія. ОСОБА_6 повідомила що подія трапилась у вечірній час сім років тому.

ОСОБА_6 зазначила, що обвинуваченого трохи пам`ятає.

ОСОБА_6 повідомила, що в той вечір особа дебоширила, та була на підпитку. ОСОБА_6 зазначила що вони в той вечір вже закрили магазин, двері і вікна були скляні. Точних обставин не пам`ятає. ОСОБА_6 повідомила, що пам`ятає як обвинувачений бив скло. В подальшому викликали поліцію. ОСОБА_6 повідомила, що була в іншому відділі у час інциденту. В цей час у магазині був ще касир ОСОБА_7 та охоронець ОСОБА_8 .

ОСОБА_6 повідомила, що вона почула, що розбили скло і вона вискочила.

ОСОБА_6 повідомила, що знаходилась в іншому залі на момент розбиття скла, і тільки почула як це трапилось.

Показаннях свідка ОСОБА_9 допитаної у судовому засіданні, яка зазначила, що вона працювала в магазині кошик на посаді касира, який це був рік вона не пам`ятає. ОСОБА_9 зазначила, що в той вечір вони закрили магазин об 11 годині, свідок почала рахувати гроші і хтось почав стукати та кричати, а потім вже розбили скло. Свідок повідомила, що не пам`ятає особу, яка розбила скло.

На питання прокурора свідок повідомила, що коли почали стукати вона визирнула і сказала, що закрито, а особа дуже рвалась потрапити до магазину. Свідок не бачила моменту розбиття і не знає чим розбилось. Особа, яка розбила скло нецензурно лаялась. Свідок повідомила, що була одна особа, охоронець в той момент був десь в магазині. Деталей подій ОСОБА_9 не пам`ятає. Особу затримала поліція, слідів крові на особі не бачила. ОСОБА_9 повідомила, що каса знаходиться збоку за стойкою, вхідні двері звідти не видно.

ОСОБА_9 повідомила, що робоче місце від двері зліва на відстані крок два, каса за колоною. ОСОБА_9 не виходила на вулицю, бачила силует чоловіка, але описати його не може.

Показаннях свідка ОСОБА_10 допитаного у судовому засіданні, який зазначив, що він працював в управлінні патрульної поліції, ввечері працювали по вулиці Щербаківського. Свідок зазначив, що вони з напарником зупинили автомобіль та спілкувалися з водієм, почули галас, але спочатку не звертали увагу, зреагували лише коли почули розбите скло. ОСОБА_10 повідомив, що від магазину відходило двоє чоловіків, вони почали до них наближатися, а чоловіки тікали, одного затримали, інший втік. Коли затримали особу відразу викликали слідчу групу. ОСОБА_10 пам`ятає особу яку затримали. Від магазину тікало двоє, ОСОБА_10 не знає хто саме розбив скло. Слідів злочину на затриманій особі не було. ОСОБА_10 вважає що затримана особа була на підпитку, був характерний запах.

ОСОБА_10 повідомив, що стояв спиною до магазину, особисто не бачив розбиття скла. Особу затримали на дистанції від магазину 40-50 метрів. Затриманого підвели до магазину, співробітники вказали, що хтось розбив скло, саме на обвинуваченого не вказували.

ОСОБА_10 повідомив, що був на зміні з ОСОБА_11 . ОСОБА_10 зазначив, що він чув галас, але не звернув увагу.

ОСОБА_10 повідомив, що він з напарником були на відстані від «Кошика» приблизно метрів 20-25 там де зупинили машину. Стояли на іншій стороні вулиці по дорозі яка йде до метро «Нивки», були трохи позаду магазину. ОСОБА_10 повідомив, що коли почули биття скла люди пішли в напрямку вулиці Естонської. Також ОСОБА_10 зазначив, що обвинувачений від магазину йшов, а потім побіг, коли підбігали до особи, яку затримали, то він вже не тікав, інша особа втекла.

Також, на обґрунтування винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, сторона обвинувачення, посилається на наступні докази, які в судовому засіданні були безпосередньо досліджені судом, а саме:

-витяг з кримінального провадження № 12016100100015663 від 09 грудня 2016 року;

-протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке що готується) від 08.12.2016 року;

-приказ № 9 від 06.04.2016 року;

-договір № 16/13/01 оренди нежилих приміщень від 01.03.2016 року;

-протокол огляду місця події від 08.12.2016 року, з долученою до нього фото таблицею;

-результат тестуванні на стан сп`яніння на приладі «DRAGER»;

-протокол огляду від 13.12.2016 року;

-постанова про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 13.12.2016 року;

-CD-R диск (серії LH3183UC20050026D1);

-квитанцію до прибуткового касового ордера № 45 від 14.12.2016 року;

-повідомлення про підозру від 17.12.2016 року;

-документи, які характеризують особу ОСОБА_3 .

Суд, проаналізувавши та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, перевіривши та оцінивши усі доводи учасників судового провадження, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, обґрунтованим є рішення ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючи законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.

Суд, безпосередньо, всебічно, ретельно, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний наданий доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, дійшов висновку, що в судовому засіданні не доведено вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України обвинуваченим ОСОБА_3 , виходячи із наступного.

Так в судовому засіданні було допитано трьох свідків. Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 зазначили, що не бачили, хто розбив скло у магазині, та упізнати ОСОБА_3 , як особу, яка вчинила такі дії не можуть.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що обвинуваченого трохи пам`ятає, однак вказала, що не бачила моменту розбиття. Також свідок ОСОБА_6 повідомила, що чоловіка, який вчинив напад описати не може. Крім того як було встановлено в ході допиту свідка ОСОБА_9 та що підтвердила сама ОСОБА_6 , на момент розбиття скла вона знаходилась за касою, звідки неможливо побачити двері магазину «Кошик».

Тобто жодним свідком не підтверджено, що саме обвинувачений вчинив хуліганські дії. Будь-яких інших слідів злочину на обвинуваченому виявлено не було.

Також в матеріалах кримінального провадження міститься протокол огляду місця події від 08.12.2016 року, в якому зазначено, що в приміщенні магазину «Кошик» знаходилась особа, яка представилась як ОСОБА_3 . Від пояснень особа відмовилась.

Як було встановлено в судовому засіданні в магазині «Кошик» ОСОБА_3 завели представники поліції. Жодних доказів того, що ОСОБА_3 був там до цього моменту суду не надано.

Також в матеріалах кримінального провадження міститься протокол огляду CD-R диск (серії LH3183UC20050026D1), на якому зазначено, що в ході огляду вказаного диску було встановлено, що співробітниками поліції було зупинено громадянина, який відійшов від магазину в сторону вулиці Ставропільська у м. Києві. Надалі патрульні встановлюють особу, яку зупинили.

В судовому засіданні також було досліджено вказаний CD-R диск, в той же час останній не містить аудіо запису, а тому дослідити розмови, які були записані на ньому, не виявилось за можливе.

Отже з наявних у кримінальному провадженні доказів не вбачається ознак причетності ОСОБА_3 до нанесення удару по склу вхідної двері до магазину « Кошик », тобто до вчинення ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 296 КПК України.

Також факт причетності ОСОБА_3 до інкримінованого йому кримінального правопорушення не був підтверджений в судовому засіданні показаннями представника потерпілого, який за викликом суду, в судове засідання не з`явився. Також факт вчинення ОСОБА_3 злочину відносно потерпілого ТОВ «Кошик» не підтверджується показаннями будь-якої іншої особи, або ж будь-яким іншим доказом.

Так, обвинувачений в ході допиту в судовому засіданні заперечив факт вчинення ним кримінального правопорушення.

Отже суд вважає, надані прокурором докази, на підтвердження факту вчинення ОСОБА_3 злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України недостатніми, для доведеності вини останнього.

Також прокурором не надано жодного реального доказу, вказуючого на причетність ОСОБА_3 до вчинення хуліганства, оскільки жодний свідок та навіть представник потерпілого на стадії досудового розслідування не вказував на ОСОБА_3 , як особу, що вчинила кримінальне правопорушення.

Представник потерпілого ОСОБА_12 на виклики суду не з`явилась, та в судовому засіданні не підтвердив факт вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_3 .

Отже в судовому засіданні жодною особою не підтверджено факту вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а відтак і не доведено винуватість обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні.

Суд зазначає, що презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження. Вказане положення закріплено в п.2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєнні кримінального правопорушення вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що докази здобуті під час досудового розслідування не доводять вини обвинуваченого, фактично є не допустимими та неналежними, позиція сторони обвинувачення фактично є припущенням, а відтак в діях ОСОБА_3 відсутній склад інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Таким чином, з урахуванням викладеного раніше, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий сторонами обвинувачення та захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки доказів наявності в діянні ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення, стороною обвинувачення не надано та судом не виявлено, в зв`язку з чим суд вважає за необхідне в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України, виправдати обвинуваченого на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки у судовому засіданні не було доведено, що ОСОБА_3 було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 296 КК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 17, 22, 23, 24, 83, 84, 91, 92, 94, 95, 98, 100, 337, 369-373, 376 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдати у зв`язку з недоведеністю, що він вчинив вказане кримінальне правопорушення.

Речовий доказ залишити в матеріалах кримінального провадження.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, - в той же строк із моменту отримання його копії. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1