Рішення

від 10.05.2023 по справі 922/2430/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2023 Справа № 922/2430/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Гаврильєві О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (адреса: 53304, Дніпропетровська обл., м. Покров, вул. Центральна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00190928) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгазобладнання" (адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 6/8; код ЄДРПОУ 32235965) про стягнення 900736,00 грн. за участю представників сторін:

позивача Василюха Т.О., Касьянов О.О.;

відповідача Атоманов Ю.Л., Ігнатенко З.В.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгазобладнання" (далі - відповідач) штрафні санкції в сумі 900736,00 грн.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що в рамках укладеного між сторонами договору поставки № Т3105/05 від 27.09.2019 позивач придбав у відповідача 2 насоси НР2-1250/20М. Однак, в процесі їх експлуатації вони неодноразово виходили із ладу, та направлялися відповідачу на гарантійний ремонт. Позивач зазначає, що після чергового виходу з ладу насоси 21.02.2022 були передані відповідачу на гарантійний ремонт який мав бути здійснений протягом 20 днів. Однак, один з насосів відповідач повернув 10.06.2022, а інший взагалі не повернув. З посиланням на допущені прострочення виконання зобов`язань та відповідні умови договору якими передбачено відповідальність відповідача у вигляді сплати штрафних санкцій за прострочення виконання робіт з гарантійного ремонту, позивач нарахував відповідачу штрафні санкції в загальній сумі 900736,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.12.2022 відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 16.01.2023.

Ухвалами Господарського суду Харківської області від 16.01.2023, від 13.02.2023 підготовче засідання відкладалось.

У підготовчому засіданні 01.03.2023 оголошено перерву до 13.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.03.2023 підготовче засідання відкладено на 15.03.2023.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав суду письмові пояснення від 01.03.2023 в яких просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на існування у відповідача форс-мажорних обставин, які підтверджуються, зокрема, сертифікатами Харківської торгово-промислової палати України за № 6300-23-0560 та № 6300-23-0561 від 08.02.2023. Відповідач вказує, що на підставі п.п. 8.1, 8.3. укладеного між сторонами договору поставки № Т3105/05 від 27.09.2019, зазначені обставини звільняють його від відповідальності за порушення своїх зобов`язань за вказаним договором.

Позивач надав суду письмові пояснення від 01.03.2023 в яких виклав власну правову позицію у спорі по даній справі. В даних поясненнях позивач спростовує доводи відповідача щодо наявності в нього форс-мажорних обставин які звільняють його від відповідальності за порушення своїх договірних зобов`язань.

Зокрема, позивач вказує, що відповідачем не виконані умови пунктів 8.3 та 8.4 розділу 8 договору поставки № Т3105/05 від 27.09.2019, а саме, не повідомлено позивача про настання в нього форс-мажорних обставин, тоді як на підставі п. 8.6. договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини права посилатися на зазначені обставини, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим договором.

Окрім того, позивач наголошує на тому, що надані за № 6300-23-0560 та № 6300-23-0561 від 08.02.2023 не є беззаперечними доказами наявності у відповідача форс-мажорних обставин, оскільки по-перше, з урахуванням умов договору поставки № Т3105/05 від 27.09.2019 Харківська ТПП не є належною організацією яка може засвідчити форс-мажорні обставини, по-друге, сертифікат Харківської ТПП № 6300-23-0561 виданий всупереч пункту 6.12 розділу 6 «Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)» Регламенту, по-третє, відповідач фактом виконання гарантійного ремонту насосу НР2-1250/20М (заводський номер №0-05.09.20) та його поверненням позивачу 10.06.2022 року після цього ремонту спростовує власну позицію щодо неможливості виконання ним своїх обов`язків за договором поставки.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду про суті на 27.03.2023.

В судовому засіданні 27.03.2023 оголошено перерву до 26.04.2023, в порядку, визначеному ч. 1 ст. 161 ГПК України надано сторонам можливість надати суду письмові пояснення щодо обставин, які мають істотне значення для вирішення даного спору.

В судовому засіданні 26.04.2023 оголошено перерву до 10.05.2023.

Відповідач надав суду заяву від 24.04.2023 щодо наміру укладення між сторонами мирової угоди, в якій пропонує позивачу укласти мирову угоду в запропонованій ним редакції.

Позивач надав суду письмові пояснення від 09.05.2023 в яких висловив власну правову позицію у спорі по даній справі. Зокрема позивач зазначає, що укладати з відповідачем мирову угоду в запропонованій ним редакції він відмовляється.

Також позивач зазначає, що обумовлена сторонами у пункті 3 Додаткової угоди № ЕЦП-6 від 19.01.2022 року до договору поставки №Т3105/05 від 27.09.2019 відповідальність у вигляді штрафу в розмірі 0.5% від вартості своєчасно неповернутого товару за кожен день прострочення фактично є господарською санкцією - пенею. Разом з тим, одночасне стягнення пені та штрафу за прострочення строків поставки товару не суперечить ст.61 Конституції України, можливість їх одночасного нарахування підтверджується судовою практикою суду касаційної інстанції. При цьому, обумовлені сторонами спору господарські санкції штраф і пеня не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності за неналежне виконання відповідачем негрошового зобов`язання, а є виключно різним набором штрафних санкцій в межах одного виду відповідальності.

Позивач також наголошує на тому, що пунктом 8.3 розділу 8 договору поставки №Т3105/05 від 27.09.2019 передбачено, що настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України або іншими державними органами, тоді як відповідачем надано суду сертифікати Харківської ТПП.

Позивач наполягає на тому, що сертифікат Харківської ТПП № 6300-23-0561 виданий всупереч пункту 6.12 розділу 6 «Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)» Регламенту.

Крім того, позивач наполягає на тому, що відповідач не має права посилатися на існування форс-мажорних обставин, оскільки ним не виконано умови пунктів 8.3 та 8.4 розділу 8 договору поставки щодо негайного повідомлення позивача про такі обставини.

Позивач наголошує на тому, що надані суду накази відповідача за № 16 від 24.02.2022 року, № 18 від 24.03.2022 року, № 21 від 22.04.2022 року, № 23 від 20.05.2022 року, № 27 від 18.08.2022 року, відповідно до яких працівникам підприємства відповідача надавалися відпустки без збереження заробітної плати на строк 30 та 90 календарних днів у зв`язку із неможливістю обох сторін трудового договору працівника та роботодавця виконувати свої обов`язки, суперечать нормі ч. 3 ст. 12 та ст. 13 (в редакціях як з 24.03.2022 року, так і з 19.07.2022 року) Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» із змінами. Стосовно наказів відповідача за №15 від 24.02.2022 року та №16 від 24.02.2022 року позивач звертає увагу суду на те, що до 24.03.2022 року дня набрання чинності Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» підприємство позивача відповідно до норми ч.1 ст.34 КЗпП України мало оголосити призупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами - простій із виплатою державної гарантії - заробітної плати не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за нормою ч.1 ст.113 КЗпП України або ж надати своїм працівникам відпустки без збереження заробітної плати в порядку ч.1 ст.26 Закону України «Про відпустки».

На судове засідання 10.05.2023 прибули представники позивача та відповідача.

Представники позивача підтримують позицію, викладену в позовній заяві, просять суд її задовольнити.

Представники відповідача проти доводів позивача заперечують, просять суд відмовити йому в задоволенні позову в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 27.09.2019 року між відповідачем, як Постачальником, та позивачем, як Покупцем, був укладений Договір поставки № ТЗ105/05, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язався передати у власність Покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид. сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в Специфікаціях (Додатках) до Договору (далі - Товар), які є його невід`ємною частиною, а Покупець зобов`язався прийняти вказаний Товар та оплатити його в порядку і на умовах, Договором.

Пунктом 7.2. Договору поставки № ТЗ105/05 від 27.09.2019 р. передбачено, якщо протягом строку гарантії виявляються недоліки: некомплектність або невідповідність Товару повністю або частково умовам Договору, Постачальник зобов`язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом заміни дефектного Товару новим Товаром, відповідним умовам даного Договору протягом 20 (двадцяти) календарних днів після письмового повідомлення Постачальника Покупцем про це або винесення висновку незалежної компетентної організації про невідповідність Товару умовам даного Договору.

30.12.2020 між Сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору поставки № ТЗ105/05 від 27.09.2019, відповідно до умов якої продовжено термін дії Договору до 31 грудня 2021 року, але не раніше повного виконання зобов`язань обома Сторонами.

Також, даною Додатковою угодою внесено зміни у п. 15.3. Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 та узгоджено, що укладення додаткових угод, додатків, змін, доповнень, актів про надання послуг та інших документів до Договору або на виконання цього Договору, обмін листами, повідомленнями, іншими документами між Сторонами здійснюється:

-шляхом оформлення таких документів в електронному вигляді з використанням кваліфікованого електронного цифрового підпису, або

-шляхом оформлення таких документів на паперовому носії.

10.02.2022 року між Сторонами укладена Додаткова угода № ЕЦП-5 до Договору поставки № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 згідно з якою продовжено термін дії Договору до 31 березня 2022 року, але не раніше повного виконання зобов`язань обома Сторонами.

Матеріали справи також свідчать про те, що 04.02.2020 між Постачальником та Покупцем укладена Специфікація (Додаток) № 2 до Договору № Т3105/05 від 27.09.2019, згідно з якою Постачальник зобов`язався поставити на адресу Покупця Товар, а саме: Насос НР2-1250/20М в кількості 2 шт., виробник ТОВ Харківгазобладнання 8413 ТУ У 29.1-32235965-001:2009 вартістю 470400 грн з ПДВ за кожен.

Відповідно до умов Специфікації (Додатку) № 2 від 04.02.2020 до Договору № Т3105/05 від 27.09.2019 гарантійний строк на товар: 12 місяців з моменту введення в експлуатацію, але не більше 18 місяців з моменту покупки, але в будь-якому випадку не менше строку зазначеного виробником.

17.06.2020 Відповідачем була здійснена поставка Товару, передбаченого Специфікацією (Додаток) № 2 від 04.02.2020 р. до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019, на адресу Позивача: насос НР2-1250/20М (ТУ У 29.1-32235965-001:2009) у кількості 1 шт., на загальну суму 470400 грн, з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0008 від 17.06.2020 р. та товарно-транспортною накладною № 27 від 17.06.2020

21.07.2020 на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0008 від 17.06.2020 позивач перерахував кошти за поставлений Товар у розмірі 470400 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок Відповідача, що підтверджується випискою AT Банк Кредит Дніпро по особовому рахунку за період з 21.07.2020 по 21.07.2020.

07.09.2020 Відповідачем була здійснена поставка Товару, передбаченого Специфікацією (Додаток) № 2 від 04.02.2020 р. до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019, на адресу Позивача: насос НР2-1250/20М (ТУ У 29.1-32235965-001:2009) у кількості 1 шт., на загальну суму 470400 грн, з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0018 від 07.09.2020 р. та товарно-транспортною накладною № 58 від 07.09.2020.

20.10.2020 на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури № СФ-0022 від 07.09.2020 позивач перерахував кошти за поставлений Товар у розмірі 470400 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок Відповідача, що підтверджується випискою AT Банк Кредит Дніпро по особовому рахунку за період 20.10.2020.

08.02.2021 придбані позивачем насоси НР2-1250/20М (зав № 0-04.06.20 та зав. № 0-05.09.20) у кількості 2 шт. були введені в експлуатацію в Чкалівському кар`єрі № 2ЕК 15/90 АУ № 174, що підтверджується актом № 1/02 від 08.02.2021 приймальних випробувань обладнання на території АТ «Покровський ГЗК».

Отже, гарантійний строк на поставлений Товар (насос НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20 та зав. № 0-05.09.20) у кількості 2 піт. був встановлений до 08.02.2022.

Як зазначає позивач, дефекти, на поставленому відповідачем Товарі (насоси НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20; зав. № 0-05.09.20) у кількості 2 шт. виявлені у період дії гарантійного строку, передбаченого умовами Договору поставки № ТЗ 105/05.

Відповідно до умов Договору поставки № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 р. та вимог Інструкції П-7 позивачем на адресу відповідача був направлений лист від 07.05.2021 р. яким було повідомлено про виявлені дефекти у поставленому Товарі.

17.05.2021 Комісією AT Покровський ГЗК за участю генерального директора ТОВ Харківгазобладнання був складений Акт № 24 про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення, поставленої відповідачем.

В подальшому, позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 1601/05 від 19.05.2021 з вимогою усунення виявлених недоліків до якого було додано Акт про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення від 17.05.2021 № 24

11.06.2021 між Сторонами була укладена Додаткова угода № ЕЦП-3 до Договору № Т3105/05 від 27.09.2019, в електронному сервісі «Вчасно».

Умовами вказаної додаткової угоди передбачено що в строк протягом 15 календарних днів після підписання цієї Додаткової угоди та підставі оригіналу довіреності, наданої Постачальником та наданим підписаним начальником оригіналом акту приймання-передачі ТМЦ в гарантійний ремонт, Покупець здійснює повернення "Насос НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і "Насос НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20) на загальну суму 940800.00 грн. з ПДВ, поставлених за Додатком (специфікацією) № 2 від 04.02.2020 до договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 в яких під час експлуатації виявлені дефекти, про що складено Акт № 24 від 17.05.2021 про про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення поставлені на AT "Покровський ГЗК".

Відповідно до пункту 2 Додаткової угоди № ЕЦП-3 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 роботи з гарантійного ремонту та повернення насосу насосів повинні бути здійснені Відповідачем у строк до 03.08.2021.

18.06.2021 згідно Акту приймання-передачі ТМЦ в гарантійний ремонт позивачем був переданий відповідачу Насос НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насос НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20) для здійснення гарантійного ремонту.

Відповідно до акту приймання-передачі ТМЦ з гарантійного ремонту від 13.08.2021 та товарно-транспортної накладної № 29 від 12.08.2021 відповідач повернув позивачу з ремонту насос НР2-1250/20М (зав. № 0-05.09.20) у кількості 1 шт. Таким чином, фактично, відповідачем роботи з гарантійного ремонту та повернення насосу вказаного насосу здійснено із порушенням строків на 10 календарних днів.

Відповідно до акту приймання-передачі ТМЦ з гарантійного ремонту від 01.10.2021 та товарно-транспортної накладної № 44 від 30.09.2021 відповідач повернув позивачу з ремонту насос НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20) у кількості 1 шт. Таким чином, фактично, відповідачем роботи з гарантійного ремонту та повернення насосу вказаного насосу здійснено із порушенням строків на 59 календарних днів.

22.12.2021 насоси НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20; зав. № 0-05.09.20) у кількості 2 шт. були введені в експлуатацію в Чкаловському кар`єрі № 2 ЕК 15/90 АУ № 174, що підтверджується Актом приймальних випробувань обладнання на території AT Покровський ГЗК № 1/12 від 22.12.2022.

Згідно з п. 7.4. Договору поставки № ТЗ105/05 від 27.09.2019 строк гарантії, визначений в п. 7.1. цього Договору, для Товару поставленого заміст дефектного, починається з моменту його введення в експлуатацію (поставки) згідно із Специфікацією (додатком до Договору).

З урахуванням вимог п. 7.4. договору, гарантійний строк на поставлений Товар - насоси НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20; зав. № 0-05.09.20) у кількості 2 шт. встановлений до 22.12.2022.

Однак, в подальшому, в період дії гарантійного строку на поставлений товар позивачем виявлено дефекти поставлених відповідачем насосів НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20; зав. № 0-05.09.20) у кількості 2 шт.

Відповідно до умов Договору поставки № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 та вимог Інструкції П-7 позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 3513/05 від 23.12.2021 яким було повідомлено про виявлені дефекти у поставленому Товарі.

28.12.2021 комісією AT Покровський ГЗК за участю уповноваженого представника відповідача був складений Акт № 59 про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення поставленої на AT Покровський ГЗК", та вказано, що поставлені ТМЦ підлягають заміні або усуненню дефектів постачальником.

Листом вих. № 164 від 29.12.2021 відповідач повідомив позивача про необхідність здійснення позивачем демонтажу насосів НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20; зав. № 0-05.09.20) із крокуючого екскаватору та підготовки до відправлення насосів на гарантійний ремонт на адресу відповідача.

10.01.2022 позивачем на адресу відповідача був направлений лист № 36/05 від 10.01.2022 яким повідомлено про необхідність усунення виявлених недоліків товару, та до якого було додано Акт про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення, поставленої на AT "Покровський ГЗК № 59 від 28.12.2021.

11.01.2022 між сторонами була укладена Додаткова угода № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 р.. в електронному сервісі Вчасно.

Зазначеною додатковою угодою передбачено, що в строк протягом 10 календарних днів після підписання цієї Додаткової угоди, на підставі оригіналу довіреності, наданої Постачальником та наданим підписаним Постачальником оригіналом акту приймання-передачі ТМЦ в гарантійний ремонт Покупець здійснює повернення Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20) на загальну суму 940 800.00 гри. з ПДВ, поставлених за Додатком (специфікацією) № 2 від 04.02.2020 р. до договору № 3105/05 від 27.09.2019, в яких під час експлуатації виявлені дефекти, про що складено Акт № 59 від 28.12.2021 про приховані недоліки продукції виробничо-технічного призначення, поставленої на AT "Покровський ГЗК.

Пунктом 2 Додаткової угоди № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 р. передбачено строк усунення дефектів та повернення покупцю товару, а саме: в строк протягом 20 календарних днів з дати отримання ТМЦ, Постачальник зобов`язався усунути виявлені дефекти і здійснити доставку назад Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 у разі порушення строків повернення Товару у строк зазначений в п. 2. цієї Додаткової угоди, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми Товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від суми Товару.

21.02.2021 згідно з Актом приймання-передачі ТМЦ в гарантійний ремонт позивачем був переданий відповідачу Насос НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насос НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20) на загальну суму 940 800,00 гри. з ПДВ для здійснення гарантійного ремонту.

На підставі пункту 2 Додаткової угоди № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ105/05 від 27.09.2019 роботи з гарантійного ремонту та повернення насосів повинні були здійснені відповідачем у строк до 13.03.2022.

Відповідно до акту приймання-передачі ТМЦ з гарантійного ремонту від 10.06.2022 відповідач повернув позивачу з ремонту насос НР2-1250/20М (зав. № 0-05.09.20) у кількості 1 шт. Таким чином, фактично, відповідачем роботи з гарантійного ремонту та повернення насосу вказаного насосу здійснено із порушенням строків на 88 календарних днів.

Насос НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20) у кількості 1 шт. станом на момент винесення даного судового рішення відповідач позивачу не повернув. Як зазначив в судовому засіданні директор підприємства відповідача, даний насос вже відремонтований, проте не повернутий позивачу з огляду з огляду на не вирішення питання про стягнення штрафних санкцій в межах даної справи.

В зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань з виконання гарантійного ремонту насосів, позивач на підставі 3 Додаткової угоди № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 нарахував відповідачу штрафні санкції в загальній сумі 900736 грн., в т. ч.:

206976 грн. штрафу за 88 днів прострочення виконання гарантійного ремонту насосу НР2-1250/20М (зав. № 0-05.09.20);

47000 грн. штрафу, виходячи з суми 10% вартості НР2-1250/20М (зав. № 0-05.09.20);

599760 грн. штрафу за 255 днів прострочення виконання гарантійного ремонту насосу НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20);

47000 грн. штрафу, виходячи з суми 10% вартості НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20);

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 101-642/63 від 07.10.2022 в якій вимагав виконати умови договору поставки №ТЗ 105/05 від 27.09.2019, а саме:

1.Усунути виявлені дефекти і здійснити поставку назад Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20).

2.Сплатити штрафні санкції за порушення строків повернення Товару із гарантійного ремонту.

У відповідь, відповідач направив на адресу позивача лист в якому не погодився із нарахуванням штрафних санкцій, пов`язуючи затримку виконання робіт гарантійного ремонту із дією форс-мажорних обставин.

Обставини щодо стягнення з відповідача нарахованих штрафних санкцій в загальній сумі 900736 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Разом з тим, відповідач в процесі розгляду даної справи не погодився із заявленими позовними вимогами, та посилається на існування у відповідача форс-мажорних обставин щодо зобов`язань з гарантійного ремонту Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20), за прострочення виконання яких позивачем нараховані штрафні санкції.

На підтвердження зазначених обставин відповідачем надано сертифікати Харківської торгово-промислової палати України за № 6300-23-0560 та № 6300-23-0561 від 08.02.2023, Штатні розписи співробітників підприємства відповідача, Накази № 16 від 24.02.2022, № 18 від 24.03.2022, № 21 від 22.04.2022, № 23 від 20.05.2022, № 27 від 18.08.2022 про надання працівникам відпусток на час продовження воєнного стану без збереження заробітної плати, Накази № 15 від 24.02.2022 № 17 від 24.03.2022, № 20 від 22.04.2022, № 22 від 20.05.2022, № 26 від 18.08.2022 про зупинення діяльності підприємства у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, № 24 від 30.05.2022 про відкликання працівника з відпустки за згодою працівника.

Відповідач наголошує на тому, що вказані обставини на підставі п. п. 8.1.-8.3 договору є такими, що звільняють його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань.

Крім того, в судовому засіданні директор підприємства відповідача повідомив, що з початком збройної агресії росії проти України 24.02.2022 підприємство відповідача фактично не веде господарську діяльність, працівники перебувають у відпустці без збереження заробітної плати та деякі з них, в т.ч. ті що могли б відремонтувати Насос НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20) знаходяться за межами України.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 673 ЦК України передбачено, що продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Згідно зі ст. 675 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк). Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 676 ЦК України, гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв`язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв`язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалося пунктом 2 Додаткової угоди № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 р. передбачено строк усунення дефектів та повернення покупцю товару, а саме: в строк протягом 20 календарних днів з дати отримання ТМЦ, Постачальник зобов`язався усунути виявлені дефекти і здійснити доставку назад Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20).

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 у разі порушення строків повернення Товару у строк зазначений в п. 2. цієї Додаткової угоди, Постачальник сплачує Покупцю штраф в розмірі 0,5% від суми Товару за кожен день прострочення. У разі продовження такого прострочення більше 10-ти календарних днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 10% від суми Товару.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання своїх зобов`язань з проведення гарантійного ремонту Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20) на 88 календарних днів, та насосу НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20) більше ніж на 255 днів (даний насос станом на момент винесення рішення взагалі не повернутий після гарантійного ремонту)

Зазначене надає позивачу право на нарахування штрафних санкцій, передбачених п 3 Додаткової угоди № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019.

Суд також зазначає та враховує те, що для договірної практики та практики правозастосування сама лише назва тієї чи іншої санкції, вжита в тексті договору, практичного значення не має. У такому випадку слід виходити з мети встановлення у законі відповідальності за порушення зобов`язання у вигляді штрафної санкції - забезпечення належного виконання зобов`язання.

В даному випадку, передбачений п. 3 Додаткової угоди № ЕЦП-6 до Договору № ТЗ 105/05 від 27.09.2019 штраф в розмірі 0,5% від суми Товару за кожен день прострочення за своєю правовою природою є пенею, оскільки нараховується у відсотках від розміру невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання протягом усього періоду прострочення, що відповідає визначенню поняття пені яке міститься в ст. 549 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 4 ст.231 ГК України, правових висновків Верховного Суду, які викладені в постановах від 23.04.2019 року в справі № 904/3565/18, від 19.09.2019 року в справі № 904/5770/18, від 17.10.2019 року в справі № 912/3237/18 штрафна санкція пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, в тому числі й негрошового.

При цьому, згідно правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 01.06.2021 в справі №910/12876/19, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 231 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Отже, передбачене пунктом 3 Додаткової угоди №ЕЦП-6 від 19.01.2022 року до договору поставки № Т3105/05 від 27.09.2019 одночасне стягнення пені та штрафу за прострочення строків поставки товару не суперечить ст. 61 Конституції України. Обумовлені сторонами спору господарські санкції штраф і пеня не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності за неналежне виконання відповідачем негрошового зобов`язання, а є виключно різним набором штрафних санкцій в межах одного виду відповідальності.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок штрафних санкцій за порушення зобов`язань з проведення відповідачем гарантійного ремонту суд приходить до висновку про його арифметичну вірність.

Щодо доводів відповідача про звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань в зв`язку з наявністю форс-мажорних щодо зобов`язань з гарантійного ремонту Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20), за прострочення виконання яких позивачем нараховані штрафні санкції.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Разом з тим, згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 8.1. укладеного між сторонами договору № Т3105/05 від 27.09.2019 сторони не несуть відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких із своїх зобов`язань за даним договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин непереборної сили як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, ембарго, війна, військові дії, рішення органів влади, а також будь-яких інших обставин непереборної сили, що знаходяться поза контролем Сторін.

Згідно з п. 8.2. договору, термін виконання зобов`язань відсувається на час протягом якого будуть діяти такі обставини.

Відповідно до п. 8.3. договору, настання форс-мажорних обставин та їх тривалість підтверджується сертифікатом ТПП України або іншими державними органами.

Пунктом 8.4. договору також передбачено, що сторона зобов`язана негайно, не пізніше 3-х (трьох) календарних днів з моменту настання форс-мажорних обставин, у письмовій формі повідомити іншу Сторону про їх настання, передбачуваний термін їх дії та про їх припинення.

Згідно з п. 8.5. договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону, що оголосила про форс-мажорні обставини права посилатися на зазначені обставини, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором.

В даному випадку матеріали справи не містять та відповідачем суду не надано будь-яких доказів негайного повідомлення позивача про наявність форс-мажорних обставин в порядку визначеному п. 8.4. договору № Т3105/05 від 27.09.2019. Відсутність такого повідомлення не заперечувалося і представниками відповідача в процесі розгляду даної справи.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права покликатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права покликання на форс-мажор). Про те, що сторона буде позбавлена права покликатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься в п. 5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 р. у справі № 904/5328/21).

В даному випадку таке застереження міститься в п. 8.5. договору.

З урахуванням вимог п. 8.5. договору не повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин позбавляє його права посилатися на зазначені обставини, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором.

Щодо наданих відповідачем сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за №6300-23-0560 та №6300-23-0561, виданих 08.02.2023 року Харківською ТПП суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ч. 1 та ч. 3 ст. 1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» із змінами, торгово-промислова палата є неприбутковою самоврядною організацією, яка об`єднує юридичних осіб, які створені і діють відповідно до законодавства України, та громадян України, зареєстрованих як підприємці, та їх об`єднання, та є юридичною особою.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово промислові палати створюються за принципом добровільного об`єднання їх засновників. Принцип добровільного об`єднання підприємців у торгово-промислову палату полягає у праві вибору входити або не входити до її складу.

Відповідно до норми ч. 2 ст. 5 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово промислові палати створюються на території Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (регіональні торгово-промислові палати). У межах кожної з цих адміністративно територіальних одиниць може бути створена лише одна торгово-промислова палата; на території України діє Торгово-промислова палата України.

За нормою ст. 9 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України, інші торгово-промислові палати набувають статусу юридичної особи з дня їх державної реєстрації у порядку, визначеному Законом України від 15.05.2003 року №755-ІУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» із змінами.

Статте13 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що членами Торгово промислової палати України є торгово-промислові палати, створені відповідно до цього Закону, юридичні особи, які створені і діють відповідно до законодавства України, громадяни України, що зареєстровані як підприємці, та їх об`єднання. Члени регіональних торгово-промислових палат одночасно є членами Торгово-промислової палати України.

Тобто, відповідно до наведених вище правових норм в Україні, окрім Торгово-промислової палати України, діють й торгово-промислові палати областей, і це різні юридичні особи.

Виходячи з норми ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань», інформація про юридичну особу, яка наявна у Єдиному державному реєстрі (ЄДР), є достовірною для державних органів та органів місцевого самоврядування, учасників цивільного обороту.

Згідно з відомостями ЄДР Торгово-промислова палата України (ТПП України) зареєстрована 11.08.1998 року та має ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 00016934;

Згідно відомостями ЄДР Харківська Торгово-промислова палата зареєстрована 04.11.1998 року та має ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 02944768;

Відповідно до абзацу 3 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а та торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з цим, за нормою ч. 1 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Порядок засвідчення встановлення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в системі ТПП України визначений Регламентом засвідчення Торгово-промислової палати України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року, №44 (5), із змінами, (в подальшому Регламент; розміщений на офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua).

Так, відповідно до розділу 4 «Розмежування компетенції ТПП України та регіональних ТПП» Регламенту:

4.1. Торгово-промислова палата України відповідно до ст.14 Закону України «Про торгово-промислові палати» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідченням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

4.2. ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за:

- умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних угод України;

- умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України;

- умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

4.3. У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

З аналізу наведених приписів Регламенту, зокрема вбачається, що:

1) регіональні ТПП мають право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), що стосуються зобов`язань за умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України тільки тоді, коли засвідчення таких обставин договірними умовами між резидентами України не віднесені до компетенції ТПП України. Якщо умовами договору між резидентами України передбачено засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) ТПП України, то регіональна ТПП є неналежною організацією щодо засвідчення таких обставин.

2) Регламент не передбачає можливості засвідчення регіональними ТПП форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку неможливості ТПП України виконувати цю функцію внаслідок військових дій або окупації.

На офіційному сайті ТПП України www.ucci.org.ua оприлюднено Розпорядження Президента ТПП України Геннадія Чижикова від 25.02.2022 за № 3, в якому він, зокрема вимагав установити, що тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до припинення або скасування воєнного стану на території України, уповноважені регіональні торгово-промислові палати, в тому числі й Харківська ТПП, мають право за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, в тому числі передбачених пунктом 4.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України і регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин, який затверджено Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 року, №44 (5), із змінами та доповненнями.

Разом з тим, до Регламенту змін, які б надавали тимчасово, на період дії воєнного стану на території України до його припинення або скасування, право регіональним торгово-промисловим палатам засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зобов`язаннях за договорами, контрактами, типовими договорами, угодами між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України, внесено не було.

В даному випадку матеріалами справи підтверджується що і підприємство позивача і підприємство відповідача є резидентами України.

Разом з тим, пунктом 8.3 укладеного між сторонами договору поставки передбачено, що функція засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), внаслідок яких унеможливлюється виконання господарських зобов`язань за цим договором його сторонами позивачем та/або відповідачем, належить ТПП України.

Таким чином, Харківська ТПП, яка видала сертифікати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за № 6300-23-0560 та № 6300-23-0561, від 08.02.2023 та в яких засвідчила факт наявності форс-мажорних обставин за зобов`язаннями відповідача з виконання гарантійного ремонту насосів, не є належною організацією. до її компетенції якої відноситься засвідчення таких обставин, а належною організацією, яка має право засвідчити такі обставини, є ТПП України.

Крім того, згідно з пунктом 6.12 розділу 6 «Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)» Регламенту, якщо Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий щодо обставин, які на момент його видачі тривають та період дії яких встановити неможливо, Заявник після закінчення дії таких обставин має право звернутися до ТПП України/регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин за подальший період з дня, наступного за датою видачі Сертифіката до дня їх закінчення. Засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у такому випадку проводиться на загальних засадах відповідно до цього Регламенту.

Відповідно до наданого відповідачем сертифікату про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Харківської ТПП від 08.02.2023 року № 6300-23-0560, дата настання форс-мажорних обставин - 24.02.2022, дата закінчення - 10.06.2022. Проте, сертифікатом про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Харківської ТПП від 08.02.2023 року № 6300-23-0561 встановлено, що датою настання аналогічних форс-мажорних обставин є 24.02.2022 року, а датою закінчення тривають на 08.02.2023 року.

Вказані сертифікати Харківської ТПП засвідчують настання однакових форс-мажорних обставин щодо зобов`язань відповідача за одним і тим же договором поставки та видані в один і той же день 08.02.2023 року на звернення відповідача №03/01-1 та №03/01-2 від 03.02.2023.

Відтак сертифікат Харківської ТПП № 6300-23-0561 виданий з порушенням пункту 6.12 розділу 6 «Порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили)» Регламенту.

Окрім того, частиною першої статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні властивості (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі вимоги. протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собою. Сертифікат про форс-мажорні властивості (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторінок спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за деякими суб`єктами малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) має можливість надати свої доводи і вкласти на висновки торгово-промислової палати.

Засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про встановлення форс-мажорних обставин для сторінки договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у разі виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних умов. як форс-мажорних.

За таких обставин, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може бути визнаний беззаперечним доказом про їх наявність, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених доказів справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 19.08.2022 № 908/287/17, від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16 , від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905 /55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про встановлення форс-мажорних особливостей (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам додає принцип змагальності на сторінці судового процесу.

В даному випадку, надаючи правову оцінку доводам відповідача про наявність в нього форс-мажорних обставин суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується факт виконання гарантійного ремонту насосу НР2-1250/20М (заводський номер №0-05.09.20) та його поверненням позивачу 10.06.2022.

Даний ремонт було виконано в той час коли підприємство відповідача, за твердженнями своїх представників, не працювало в зв`язку з веденням бойових дій на території Харкова.

Таким чином, самим фактом ремонту насосу НР2-1250/20М (заводський номер №0-05.09.20) спростовується твердження відповідача щодо неможливості виконання ним своїх обов`язків за договором поставки.

Посилання відповідача на неможливість проведення ремонту іншого насосу НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20) в зв`язку з відсутністю в місті Харків відповідальних працівників свого підтвердження матеріалами справи не знайшли, тобто відповідачем належним чином не доведені. Окрім того, відповідачем не доведено, що ремонт зазначеного насосу можуть виконати лише певні працівники, які виїхали з міста Харкова в зв`язку з веденням активних бойових дій.

З цього приводу суд критично ставиться до посилань відповідача на Накази згідно з якими працівників відправлено у відпустку без збереження заробітної плати. В період коли працівники перебували у відпустці, вони, за твердженням позивача, прибували до нього на підприємство позивача з питань проведення ремонту насосів а також вирішення інших питань пов`язаних з веденням господарської діяльності підприємств. При цьому, з метою проведення ремонту насосу НР2-1250/20М (заводський номер №0-05.09.20) наказом директора підприємства відповідача № 24 від 30.05.2022 було відкликано працівника з відпустки.

До того ж, як повідомив в судовому засіданні 10.05.2023 директор підприємства відповідача Атоманов Ю.Л., насос НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20) вже відремонтований, та не передається позивача до вирішення питання про стягнення штрафів, які розглядаються в межах даної справи.

Разом з тим, в даному випадку насос НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20) є власністю позивача, і не передача йому цього насосу після проведення гарантійного ремонту є порушенням як договірних зобов`язань, так і прав та інтересів позивача як власника вказаного насоса.

Крім того, війна (на яку посилається відповідач в якості підстав для звільнення його від відповідальності) це доволі специфічна та непередбачувана надзвичайна обставина в контексті її масштабів, тривалості, дій ворога, наслідків тощо. Тобто, не для кожного зобов`язання та не для всіх суб`єктів господарської діяльності військова агресія російської федерації проти України є тією надзвичайною обставиною, яка звільняє від відповідальності за невиконання будь-якого обов`язку або зменшує розмір цієї відповідальності. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Загальновідомим є той факт, що місто Харків дійсно тривалий час перебувало в зоні ведення активних бойових дій. Однак, в даному випадку відповідачем не надано належних та допустимих доказів неможливості виконання зобов`язань з проведення гарантійного ремонту в зв`язку з війною між російською федерацією та Україною протягом більше ніж року з моменту отримання насосу НР2-1250/20М (зав. № 0-04.06.20) на такий ремонт.

Все вищезазначене свідчить про безпідставність доводів відповідача про необхідність звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань в зв`язку з наявністю форс-мажорних обставин щодо зобов`язань з гарантійного ремонту Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20), за прострочення виконання яких позивачем нараховані штрафні санкції.

Разом з тим, при визначенні розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за порушення договірних зобов`язань з гарантійного ремонту Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20), суд враховує наступне.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом наведених норм суд має право зменшити розмір санкцій зокрема з таких підстав, у разі якщо:

- належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора;

- якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин.

Такий перелік не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки судом поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18).

В контексті вказано також зазначає, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (зазначена правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18).

В постанові від 16.03.2021 р. у справі № 922/266/20 Верховний Суд зазначає, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

В даному ж випадку загальна вартість поставлених відповідачем позивачу Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-04.06.20) і Насосу НР2-1250/20М в кількості 1 штуки (зав. № 0-05.09.20) становить 940800 грн.

При зверненні до суду з позовом у даній справі позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь штрафні санкції за прострочення виконання гарантійних зобов`язань з ремонту насосів в сумі 900736,00 грн., що становить більше ніж 95% вартості цих насосів.

Таким чином, розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій не відповідає критеріям справедливості, добросовісності, розумності, оскільки із засобу розумного стимулювання відповідача виконувати основне зобов`язання штрафні санкції перетворюються на несправедливо непомірний тягар для відповідача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем.

До того ж, відповідно до вимог статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи, зокрема, завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору, ціни позову (стаття 11 ЦПК України).

Отже, в даному випадку повне задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у заявленому розмірі не можна вважати таким, який би відповідав завданню господарського судочинства справедливому розгляду і вирішенню справи.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України та зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій на 50%, тобто на 450368 грн. Суд зазначає, що покладання на відповідача штрафних санкцій в решті заявленій до стягнення суми в розмірі 450368 грн. відповідає як ступеню допущеного відповідачем порушення зобов`язання, так і засадам цивільних та господарських відносин - справедливості, добросовісності, розумності.

За таких обставин, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню частково, а з відповідача на його користь підлягають стягненню штрафні санкції в сумі 450368 грн.

В іншій частині позову про їх стягнення слід відмовити з зазначених підстав та мотивів.

За наслідками розгляду справи, та на підставі ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 6755,52 грн судового збору, що є пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгазобладнання" (адреса: 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 6/8; код ЄДРПОУ 32235965) на користь Акціонерного товариства "Покровський гірничо-збагачувальний комбінат" (адреса: 53304, Дніпропетровська обл., м. Покров, вул. Центральна, буд. 11; код ЄДРПОУ 00190928):

450368 грн. - штрафних санкцій;

6755,52 грн. - судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "19" травня 2023 р.

СуддяО.І. Байбак