Рішення

від 30.08.2010 по справі 2694-2010

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

30.08.2010

Справа №2-19/2694-2010

За позовом – Приватного підприємства «Еталон-2006», АР Крим, м.Сімферополь

До відповідача – Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, АР Крим, м.Сімферополь

За участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання Залізничного району м.Сімферополя», АР Крим м.Сімферополь ; 2) Сімферопольська міська рада, АР Крим м.Сімферополь

про визнання незаконною відмови та спонукання до виконання певних дій

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача: Мезенцева Н.О. – представник, дов. б/н від 15.06.2010 р.;

Від відповідача: не з’явився;

Від третіх осіб: не з’явились;   

Суть спору Позивач - Приватне підприємство «Еталон-2006» звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим  з позовною заявою до відповідача - Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради, у якій просить суд визнати незаконною відмову Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради від 27.11.09 р. у проведенні Приватним підприємством «Еталон-2006» приватизації нежилого приміщення, розташованого за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул.Гоголя, 23; зобов’язати  Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради належним чином оформити приватизаційні документи для приватизації Приватним підприємством «Еталон-2006» нежилого приміщення, розташованого за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул.Гоголя, 23 шляхом викупу, уклавши договір купівлі-продажу вказаного приміщення; стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради на користь Приватного підприємства «Еталон-2006» судові витрати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Рішенням 46-сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 19.03.2009 р. № 690 «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік»  приміщення за адресою: м.Сімферополь, вул.Гоголя, 23 було включено до Переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, однак Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради було відмовлено у проведенні заходів з приватизації вказаного приміщення, посилаючись на те, що це приміщення є допоміжним.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 15.06.2010 р. до участі у справі у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне об’єднання Залізничного району м.Сімферополя» та Сімферопольську міську раду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 15.06.2010 р. вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

05.07.2010 р. позивач надав  уточнення до позовної заяви, у яких з метою уточнення вимог та усунення допущених у позовній заяві помилок просить читати прохальну частину позовної заяви у наступній редакції: спонукати Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради виконати рішення 46 сесії Сімферопольської міської ради 5-го скликання від 19.03.2009 р. № 690 «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» шляхом укладення з Приватним підприємством «Еталон-2006» договору купівлі-продажу  нежилого приміщення, розташованого за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Гоголя, 23, загальною площею 29,7 кв.м.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 05.07.2010 р.  вказані уточнення до позовної заяви були прийняті судом до розгляду як заява про зміну позовних вимог.

Також,  ухвалою господарського суду АР Крим від 05.07.2010 р. провадження по справі було зупинено у зв’язку з призначенням будівельно-технічної експертизи, проведення якої було доручено експерту ТОВ «Укравтотехекспертиза» Рябчуку Валентину Вільямовичу.

На вирішення експерта було поставлено питання: «Чи є нежитлове приміщення   площею 29,7 кв.м., яке передане за договором оренди нежитлових приміщень  № 61 від 30.11.2001 р, укладеним між КП «Житлово-експлуатаційне об’єднання Залізничного району м.Сімферополя» та Приватним підприємством «Еталон-2006», допоміжним приміщенням житлового будинку № 23 по вул.Гоголя у м. Сімферополі ?».

26.07.2010 року до суду від ТОВ «Укравтотехекспертиза» надійшов висновок судової будівельно-технічної експертизи № 31-0441 від 21.07.2010 р., у зв’язку з чим ухвалою від 09.08.2010 р. провадження по справі було поновлено та призначено судове засідання на 30.08.2010 р.

Представник позивача у судовому засіданні 30.08.2010 р. надав письмові пояснення на висновок експерта № 31-0441 від 21.07.2010 р., відповідно до яких з висновком експертизи погоджується та наполягає на задоволенні позовних вимог. Дані пояснення судом прийняті.

Відповідач правом на участь у судовому засіданні не скористався, письмових пояснень на висновок судової будівельно-технічної експертизи не надіслав, про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином: рекомендованою кореспонденцією на юридичну адресу.

Треті особи явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, письмових пояснень на висновок судової будівельно-технічної експертизи не надіслали.

Відповідно до ст.9, 10 Конституції України, ст.9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст.10 Закону України «Про судоустрій» (від 07.02.2002 року № 3018), ст.18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст.ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотанням сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) сторонами не заявлялось.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

30.11.2001 р. між ЖЕО Залізничного району  (Орендодавець) та підприємством «Еталон» (Орендар, код ЄДРПОУ 22322141) був укладений договір оренди нежитлових приміщень № 61 (а.с.30-33).

Відповідно до п.1.1. вказаного договору Орендодавець на підставі рішення райвиконкому № 397 від 21.11.2001 р. передає, а Орендар приймає в оренду нежитлове приміщення для експлуатації складу за адресою: вул.Гоголя, 23 площею 29,7 кв.м.

Відповідно до п.1.3. вказаного договору  приміщення мають використовуватися Орендарем за цільовим призначенням, згідно договору у відповідності з профілем діяльності.

У пункті 7.5 договору сторони передбачили, що пролонгація договору здійснюється на підставі розпорядження виконкому або Представництва Фонду майна АР Крим в м.Сімферополі за письмовим зверненням Орендаря.

Вказаний договір оренди нежитлового приміщення від 30.11.2001 р. продовжувався за заявою Орендаря згідно з Розпорядженнями (Рішеннями) Залізничної районної ради м.Сімферополя, зокрема Рішенням  Виконавчого комітету Залізничної районної ради  м.Сімферополя № 385 від 13.10.2009 року договір оренди нежитлового приміщення (цоколь) площею 29,7 кв.м., розташованого по вул.Гоголя, 23, приватного підприємства «Еталон-2006» для розміщення складу строком на 12 місяців (а.с.21).

Згідно п.2.3  Статуту Приватне підприємство «Еталон-2006» створено на базі Підприємства «Еталон» у зв’язку зі зміною його найменування. Підприємство є правонаступником  всіх майнових прав та обов’язків Підприємства «Еталон», зареєстрованого Виконавчим комітетом Київської районної ради народних депутатів м.Сімферополь Рег.№ 435/57 від 13.12.1994 р. (а.с.25-27).  

Рішенням 46 сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради № 690 від 19.03.2009 р. «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» був затверджений перелік об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради, що підлягають приватизації (а.с.12).

Зокрема, до цього переліку, який є додатком 2 до вказаного рішення, було включено нежитлове  приміщення по вул. Гоголя, 23 у м.Сімферополі площею 29,7 кв.м., яке передане ТОВ «Еталон-2006» на підставі договору оренди. Рекомендованим способом приватизації вказаного приміщення був зазначений викуп (а.с.13).

Вказане рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку не оскаржено, не скасовано, тобто є чинним.

Згідно з п.51 Державної програми приватизації, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації» №1723-ІІІ від 18.05.2000 р., у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, приміщення) орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об’єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як 25 відсотків залишкової (відновної за вирахуванням зносу) вартості майна (будівлі, споруди, приміщення). Оцінка вартості об’єкта приватизації у цьому разі здійснюється із застосуванням експертної оцінки. Таке ж право одержує орендар у разі прийняття рішення про приватизацію відповідно до законодавства України.

Статтею 8 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (від 06.03.1992 р., № 2171-XII із змінами та доповненнями)  передбачено, що з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об'єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які:

- визначають ціну продажу об'єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об'єкта на аукціоні, за конкурсом;

- готують та публікують інформацію про об'єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації;

- проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства;

- замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.

Строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.

Проте, після включення орендованих позивачем приміщень до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, будь-які подальші дії Фондом комунального майна Сімферопольської міської ради здійснені не були.

Так, Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради направив на адресу позивача лист № 5177/40/03 від 27.11.2009 р., в якому повідомив, що на теперішній час питання правового режиму власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, горищ, колясочних тощо), визначення категорій вказаних приміщень залишаються законодавчо неврегульованими, у зв’язку з чим Фонд позбавлений можливості провести заходи з приватизації підвальних приміщень (а.с.11).

Проте, суд не може погодитися з правомірністю вказаної позиції відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до ст.25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (№ 2269-ХІІ від 10.04.1992 р. із змінами та доповненнями) приватизація об'єкта оренди здійснюється   відповідно до чинного законодавства.

Приватизація державного в комунального майна здійснюється згідно з вимогами Законів України «Про приватизацію державного майна» (від 04.03.1992 р. № 2163-ХІІ із змінами та доповненнями), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (від 06.03.1992 р. № 2171-XII із змінами та доповненнями) та інших нормативних актів, які не суперечать вимогам названих актів.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (№2171-ХІІ від 06.03.1992 р.  із змінами та доповненнями) передбачено, що об’єктами малої приватизації є:

- цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А;

- окреме індивідуально визначене майно;

- об’єкти незавершеного будівництва та законсервовані об’єкти.

Згідно зі ст.3 вказаного Закону приватизація об’єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (№2171-ХІІ від 06.03.1992 р.  із змінами та доповненнями) продавцями об’єктів малої приватизації, що перебувають у загальнодержавній та комунальній власності, є відповідно: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва; органи приватизації, створені місцевими Радами. Таким органом у даному випадку є Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради.

Покупцями об’єктів малої приватизації, згідно зі ст.5 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (№2171-ХІІ від 06.03.1992 р.  із змінами та доповненнями), можуть бути фізичні та юридичні особи, які визнаються покупцями відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», тобто громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства; юридичні особи, зареєстровані на території України, крім передбачених частиною третьою цієї статті; юридичні особи інших держав.

Як вже було вказано вище, орендоване позивачем нежиле приміщення загальною площею 29,7 кв. м., розташоване в будівлі за адресою: м.Сімферополь, вул.Гоголя, 23, було включено Сімферопольською міською радою до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, тобто, з урахуванням положень частини 5 статті 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», Сімферопольська міська рада підтвердила відсутність підстав для відмови у приватизації.

У той же час, відповідач відмовляється від вчинення подальших дій по приватизації спірного майна з посиланням на неврегульованість на законодавчому рівні правового питання власності допоміжних приміщень житлового комплексу (підвалів, сараїв, горищ тощо).

Однак, вказані посилання не є переконливими.

Так, резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. у справі №4-рп/2004 передбачено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (від 19.06.1992 р. № 2482-ХІІ із змінами та доповненнями) треба розуміти так:

1.1. Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.

1.2. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир.

1.3. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Отже, вказаним рішенням дано офіційне тлумачення Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (від 19.06.1992 р. № 2482-ХІІ із змінами та доповненнями).

Проте, ст.4 Житлового кодексу Української РСР (від 30.06.1983 р. № 5464-Х із змінами та доповненнями) передбачено, що до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Крім того, в Листі Фонду державного майна України №10-20-1155 від 30.01.2004 р. передбачено, що відповідно до статті 4 Житлового кодексу до житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру. Відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (№2171-ХІІ від 06.03.1992 р.  із змінами та доповненнями) та Державної програми приватизації на 2000-2002 роки зазначені нежитлові приміщення є окремим індивідуально визначеним майном і підлягають приватизації, як об’єкти державної власності групи А.

Також, відповідно до п.п. 2.50 Державних будівельних норм України «Житлові будинки. Основні положенн» ДБН В.2.2-15-2005 у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розміщувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 кв. м., банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів (в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 кв. м., культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що рішення Конституційного Суду України стосується лише тих нежитлових приміщень, які є допоміжними приміщеннями.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (№2866-ІІІ від 29.11.2001 р.) допоміжні приміщення багатоквартирного будинку —приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Таким чином, критерієм віднесення приміщення до допоміжного є призначення вказаного приміщення для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

З метою з’ясування, чи є спірні нежилі приміщення допоміжними в розумінні чинного законодавства України, судом була призначена будівельно-технічна експертиза, в ході проведення якої було встановлено наступне:

- нежитлові приміщення площею 29,7 кв.м., розташовані в цокольній частині будівлі, орієнтованій фасадом на вул.Гоголя, під частиною житлових приміщень 1-го поверху;

- технічні приміщення будівлі розташовані поза межами нежитлових приміщень, що обстежувались;

-  приміщення побутового обслуговування мешканців розташовані за межами нежитлових приміщень, що обстежувались, так як ці приміщення за технічним паспортом БТІ числяться як жила квартира № 28;

-   на момент обстеження нежитлові приміщення площею 29,7 кв.м. використовувались у якості косметологічного кабінету;

-   мережа каналізації має самостійний випуск;

-   опалення приміщення автономне з використанням електроенергії;

-  мережа холодної води та електроенергії підключена до мереж будівлі житлового будинку за радіальною схемою.

За результатом проведеного дослідження експертом був зроблений висновок, що нежитлові приміщення площею 29,7 кв.м., які передані за договором оренди нежитлових приміщень № 61 від 30.11.2001 р., укладеного між КП «ЖЕО Залізничного району м.Сімферополя» та приватним підприємством «Еталон-2006», не є допоміжними приміщеннями житлового будинку № 23 по вул.Гоголя в м.Сімферополі. Вказані нежитлові приміщення за документами числяться в БТІ як жила квартира. Мережа каналізації має самостійний випуск. У приміщеннях немає мереж, що призначені для експлуатації житлового будинку.

Таким чином, спірне нежиле приміщення є окремим індивідуально визначеним майном, а тому, згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» (№2171-ХІІ від 06.03.1992 р.  із змінами та доповненнями) є об’єктом малої приватизації, а висновки, викладені відповідачем в листі №5177/40/03 від 27.11.2009 р., є передчасними та не засновані на положеннях чинного законодавства України.

При цьому, згідно із ст.19 Конституції України, органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією і Законами України.

Стаття 23 Господарського кодексу України (Закон України № 436 у редакції від 16.01.2003 року із змінами та доповненнями) передбачає, що спори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами та доповненнями) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд зазначає, що безпідставне ухилення відповідача від виконання рішення 46-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради №690 від 19.03.2009 р. порушує права позивача на приватизацію орендованого ним приміщення, що, в свою чергу, потребує судового захисту.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

 Судові витрати господарський суд покладає на відповідача відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII).

У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами та доповненнями) суд

ВИРІШИВ:

·          Позов задовольнити.

·          Спонукати  Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради АР Крим (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15, код ЄДРПОУ 20687358) виконати рішення 46-ї сесії 5-го скликання Сімферопольської міської ради №690 від 19.03.2009 р. «Про затвердження Програми приватизації об’єктів комунальної власності Сімферопольської міської ради на 2009 рік» шляхом укладення з Приватним підприємством «Еталон-2006» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Серова, 4, кв.24, код ЄДРПОУ 22322141) договору купівлі-проджау нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АР Крим, м.Сімферополь, вул. Гоголя, 23, загальною площею 29,7 кв.м.  

·          Стягнути з Фонду комунального майна Сімферопольської міської ради АР Крим (95000, АР Крим, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15, код ЄДРПОУ 20687358) на користь Приватного підприємства «Еталон-2006» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Серова, 4, кв.24, код ЄДРПОУ 22322141) витрати по сплаті державного мита у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.

·          Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06.09.2010 р.

 Рішення направити:

-          Приватне підприємство «Еталон-2006», м.Сімферополь, вул. Серова, 4;

-          Фонд комунального майна Сімферопольської міської ради, м.Сімферополь, вул.Толстого, 15;

-           КП «ЖЕО Залізничного району м.Сімферополя», м.Сімферополь, вул. Дзюбанова, 13;

-          Сімферопольська міська рада, м.Сімферополь, вул. Толстого, 15.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Мокрушин В.І.