Рішення

від 17.05.2023 по справі 161/5553/23

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/5553/23

Провадження № 2/161/2079/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

17 травня 2023 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Черняка В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Жаловаги І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Будинковий комітет «Мостовик», про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування вимог вказує, що з 1977 по 2005 роки перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який було припинено у зв`язку зі смертю останнього. Позивач та її покійний чоловік працювали у Мостозагоні № 60. У зв`язку з роботою, ОСОБА_2 було надано для поживання кімнату АДРЕСА_1. Власником вказаного гуртожитку на даним момент є Луцька міська рада, оперативне управління здійснює будинковий комітет «Мостовик».

В 2007 році ОСОБА_1 стала проживати однією сім`єю з ОСОБА_3 , який вселився до неї в кімнату НОМЕР_1. У 2009 році останньому діагностували важке онкологічне захворювання. Враховуючи вказане, адміністрація виділила їм у користування кімнату НОМЕР_2 (ордер на заселення видано ВК ЛМР на ім`я ОСОБА_3 ). Зважаючи на хворобу ОСОБА_3 , адміністрація з 2014 року укладала договори оренди з позивачем (спочатку на одну кімнату, згодом на дві).

30.11.2018 року вони продали кімнату НОМЕР_1 , яку на той час приватизувала позивач. Для сплати комунальних платежів за проживання в кімнаті НОМЕР_2 ОСОБА_3 нараховувалась субсидія. Не бажаючи її втратити позивач не здійснила реєстрацію місця проживання у вказаній кімнаті, однак фактично продовжила там проживати як член сім`ї ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, позивач продовжує проживати кімнаті НОМЕР_2 гуртожитку.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просить суд встановити факт свого спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 з 2007 року до моменту смерті останнього в 2021 році, а також визнати за нею право користування кімнатою АДРЕСА_4 .

Представник позивача до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Представник відповідача в письмовій заяві просить здійснювати розгляд справи без його участі, при вирішенні спору поклався на розсуд суду.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Правом подачі письмових пояснень не скористався.

Враховуючи наведене, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява підставна та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач з 1977 по 2005 роки перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 (до моменту смерті останнього).

У зв`язку з наявністю трудових відносин, ОСОБА_2 надано в користування кімнату АДРЕСА_1, де він проживав разом з дружиною.

Після смерті чоловіка ОСОБА_1 продовжувала проживати у вказаному житловому приміщенні (а.с.9-11).

З 2007 року позивач почала проживати з ОСОБА_3 у вказаній кімнаті НОМЕР_1.

2014 року у зв`язку з хворобою ОСОБА_3 видано ордер на жиле приміщення в гуртожитку (кімната НОМЕР_2) (а.с.17, 25,26).

Зважаючи на хворобу, трудові відносини ОСОБА_3 були припиненні, договори оренди на дві кімнати (НОМЕР_1, НОМЕР_2) укладались з позивачем (а.с.12-13). Крім того, з її заробітної плати утримувались комунальні платежі за вказані дві кімнати НОМЕР_2 та НОМЕР_1 (а.с. 24,26).

13 листопада 2018 року ОСОБА_1 здійснила продаж жилого приміщення гуртожитку АДРЕСА_1 , належного їй на праві власності (а.с.27).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер (а.с.8).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 листопада 2022 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні позову про визнання за нею права користування жилим приміщенням (кімнатою гуртожитку НОМЕР_2) (а.с.19-20).

Постановою Волинського апеляційного суду від 25 січня 2023 року вказане рішення залишено без змін (а.с.22-23). Вказано, що для визначення позивача як члена сім`ї наймача житлового приміщення ОСОБА_1 потрібно підтвердити факт спільного проживання з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу.

Предметом розгляду є встановлення факту спільного проживання осіб без реєстрації шлюбу та визнання права користування жилим приміщенням.

Згідно частин 2, 4 статті 3 Сімейного Кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Статтею 3 Сімейного кодексу України визначено, що сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, незаборонених законом і таких, що не суперечить моральним засадам суспільства.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню, це: спільне проживання чоловіка і жінки; спільний побут; взаємні права і обов`язки.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 р. №5-рп/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Верховний Суд у своїй постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17 зазначив, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини.

У листі Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що доводити такий факт слід документами та доказами того, що між заявником та іншою особою (померлим) мали місце фактичні шлюбні відносини - свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо. Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного з «подружжя», свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з господарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

З матеріалів справи вбачається, що сторони спільно користувались спірним нерухомим майном, сплачували комунальні платежі (а.с. 34-38), деякі з яких на ім`я ОСОБА_3 сплачено з банківської карти ОСОБА_4 (а.с.39-40, 33), мали спільних друзів, родичів та знайомих, піклувались один про одного, проводили разом дозвілля та свята (а.с.30-31 фото).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 (рідна сестра ОСОБА_3 ), ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали спільно однією сім`єю (вели спільне господарство, мали спільних знайомих, приймали гостей), більше десяти років. Спочатку в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_1 , згодом використовували дві кімнати (в т.ч. № 9). Після продажу кімнати НОМЕР_1, вони стали разом проживати в кімнаті НОМЕР_2 . Після смерті ОСОБА_3 позивач продовжує там проживати.

З урахуванням всіх досліджених доказів в їх сукупності, суд вважає доведеним те, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу з 2007 року по 10 серпня 2021 року.

Щодо вимоги про визнання права користування, суд зазначає наступне.

На підставі ст. 52 ЖК України жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надаються громадянам за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету підприємства, установи, організації, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів, а у випадках, передбачених Радою Міністрів СРСР, - за спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету з наступним повідомленням виконавчому комітетові відповідної Ради народних депутатів про надання жилих приміщень для заселення.

Положеннями ч. 1 ст. 58 ЖК України визначено, що на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї (стаття 64 ЖК УРСР).

Право користування жилим приміщенням нарівні з наймачем виникає у тих осіб, які вселилися як члени сім`ї наймача в установленому законом порядку. Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. Наявність чи відсутність реєстрації сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому (див. висновок у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2021 року у справі № 569/12946/18-ц (провадження № 61-11097св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 червня 2022 року в справі № 754/14628/17 (провадження № 61-10210св21) зазначено, що «при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що статті 33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Враховуючи постійність та тривалість часу проживання позивача з наймачем житлового приміщення ОСОБА_3 , ведення ними спільного господарства, проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у спірному житловому приміщенні, вимоги про визнання за ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення.

З огляду на предмет позову, положення ч. 7 ст. 294 ЦПК України, ст. 141 ЦПК України, судові витрати у вказаній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст. 64 ЖК України, ст.ст. 10,12,81,259,263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Луцької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Будинковий комітет «Мостовик», про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та визнання права користування жилим приміщенням - задовольнити.

Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право користування жилим приміщенням, а саме: кімнатою АДРЕСА_4 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 ; РНОКПП невідомий).

Відповідач: Луцька міська рада (Волинська область, місто Луцьк, Богдана Хмельницького 19; код ЄДРПОУ 34745204).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Будинковий комітет «Мостовик» (Волинська область, місто Луцьк, вул. Ківерцівська 30; код ЄДРПОУ 36834400).

Повний текст судового рішення складено 19 травня 2023 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.В. Черняк