Рішення

від 22.05.2023 по справі 705/1361/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/1361/23

2/705/1345/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2023 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, обґрунтовуючи його тим, що вони є співвласниками 1/5 частки житлового будинку, який знаходиться по АДРЕСА_1 та співвласниками 1/5 частки земельної ділянки кадастровий номер 7110800000:02:004:0613, площею 0,0064 га, яка розташована за тією ж адресою. Інші два співвласники житлового будинку та земельної ділянки, які знаходиться по АДРЕСА_1 є діти позивача ОСОБА_1 : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які є малолітніми та не можуть представляти інтереси в суді самостійно. В належній їм на праві спільної приватної власності частці житлового будинку зареєстровано 5 осіб: ОСОБА_1 , троє дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відповідач ОСОБА_3 . З 2019 року ОСОБА_5 систематично вчиняє насильство по відношенню до позивача ОСОБА_1 в присутності дітей, чим створює загрозу життю та здоров`ю всіх членів родини, що проживають у будинку. Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2022 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України відносно потерпілої ОСОБА_1 . Неодноразово відповідача було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства в сім`ї. Крім того, рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.10.2022 до ОСОБА_3 було застосовано заходи обмеження відносно ОСОБА_1 терміном на 6 місяців. Проте протягом листопада-грудня 2022 року відповідач ігнорував вимоги обмежувального припису та продовжував вчиняти протиправну поведінку відносно ОСОБА_1 . Добровільно знятися, з реєстрації місця проживання відповідач не бажає, тому з даним позовом позивачі вимушені звернутися до суду.

Ухвалою судді від 30.03.2023 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали судді про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу копію ухвали та копію позову з додатками рекомендованими повідомленнями.

Станом на 22 травня 2023 року відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надходило.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Із досліджених доказів встановлено, що відповідно до договору дарування 1/5 частки у праві власності на житловий будинок від 25.10.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Імбері Я.С., ОСОБА_3 безоплатно передав у власність обдаровуваним 1/5 частку у праві власності на житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а обдаровувані прийняли у відповідних частках в дар, а саме: ОСОБА_1 1/10 частку, ОСОБА_2 1/30 частку, ОСОБА_4 1/30 частку, ОСОБА_5 1/30 частку.

Відповідна інформація внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягами з реєстру.

Відповідно до договору дарування 1/5 частки у праві власності на земельну ділянку від 25.10.2019, що посвідчений приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Імбері Я.С., ОСОБА_3 безоплатно передав у власність обдаровуваним 1/5 частку у праві власності на земельну ділянку площею 0,0064 га, кадастровий номер 7110800000:02:004:0613, цільове призначення: 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а обдаровувані прийняли у відповідних частках в дар, а саме: ОСОБА_1 1/10 частку, ОСОБА_2 1/30 частку, ОСОБА_4 1/30 частку, ОСОБА_5 1/30 частку.

Відповідна інформація внесена до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується витягами з реєстру.

Технічний паспорт на будинок садибного типу, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виданий на ім`я ОСОБА_1 .

Згідно до витягу з реєстру територіальної громади № 2022/002065279 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 .

Згідно до довідок про реєстрацію місця проживання особи, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.05.2019 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано.

Позивач ОСОБА_1 у позові посилається на те, що ОСОБА_3 систематично вчиняє насильство по відношенню до неї в присутності дітей, чим створює загрозу життю та здоров`ю всіх членів родини, у зв`язку з чим вона неодноразово зверталася особисто до спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи для проведення експертизи та встановлення тілесних ушкоджень, нанесених ОСОБА_3 , на підтвердження відповідних обставин позивач надала суду висновки спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи.

Вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2022 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України відносно потерпілої ОСОБА_1 .

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2022 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КК України відносно ОСОБА_1 .

Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 07.09.2022 ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КК України відносно ОСОБА_1 .

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.10.2022 видано обмежувальний припис терміном на шість місяців, яким визначено заходи обмеження прав ОСОБА_3 відносно колишньої дружини ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 зверталася із заявою до Уманського РУП ГУНП в Черкаській області щодо невиконання ОСОБА_3 рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 03.10.2022 та невиконання обмежувального припису.

06.02.2023 прокурором Уманської окружної прокуратури затверджено обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення. передбаченого ст.. 390-1 КК України. Потерпілою у даній кримінальній справі визнано ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 зверталася до виконавчого комітету Уманської міської ради із заявою про зняття ОСОБА_3 із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено, оскільки вона подала документи не в повному обсязі та відсутня згода всіх співвласників житла.

Відповідно до ч.1 ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Пунктом 34 Пленуму вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім`ї, попередніми членами його сім`ї, а також членами сім`ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Відповідно до частини першої статті 116 ЖК України якщо наймач, члени його сім`ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявилися безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Згідно п.п.3,6,7,8 ч. 1ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі.

У пункті 9 частини першої ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи. Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи.

Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких насідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Вищезазначені дії відповідача ОСОБА_3 свідчать про високу вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення по відношенню до позивача ОСОБА_1 , яка не спроможна захистити себе від агресивної протиправної поведінки відповідача.

Таким чином, надані позивачем докази містять об`єктивні дані про вчинення ОСОБА_3 дій, передбачених статтею 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», які б могли бути кваліфіковані як домашнє насильство.

Враховуючи наведені норми права та встановлені фактичні обставини суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, приходить до висновку про те, що ОСОБА_3 вчиняє відносно ОСОБА_1 фізичне та психологічне насильство, у зв`язку із чим заявниця, як жертва домашнього насильства, з урахуванням та оцінкою наявних ризиків потребує захисту у порядку, передбаченому Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

На підставі встановлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства, оцінивши пропорційність вручання у права і свободи особи, ураховуючи, що ці заходи пов`язані з протиправною поведінкою такої особи, суд доходить до висновку про необхідність задовольнити позов та визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування 1/5 часткою житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач не надав суду жодного доказу належного, допустимого та достовірного у відповідності до ст.ст. 77-79 ЦПК України щодо заперечень проти позову.

Даючи оцінку встановленим обставинам справи та аналізуючи надані суду докази, в сукупності з письмовими доказами по справі, суд дійшов висновку, що відповідача необхідно визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме належною позивачу частиною домоволодіння.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 128, 141, 258, 259, 263, 265, 274, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування 1/5 часткою житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко