Рішення від 22.05.2023 по справі 759/143/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/143/23

пр. № 2/759/1634/23

22 травня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Горбенко Н.О., секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» на його користь пені у розмірі 54,95 грн., 3% річних у розмірі 3 024,61 грн. та інфляційні втрати у розмірі 15 927,52 грн., а всього 19 007,08 грн.; також просив стягнути судові витрати у наступному розмірі: 992,40 грн. - судового збору, 7 500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а всього 8 492,40 грн.

В обґрунтування заявленого позову покликається на те, що 15.02.2019 року між ним як страхувальником та вигодонабувачем та ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» як Страховиком було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «ЄВОКАСКО 5 ЗІРОК» (пакет страхування Каско all risk 5 3IPOK) NoF0-00319444 (далі - Договір страхування) зі строком дії з 15.02.2019 року по 14.02.2020 року, відповідно до умов якого, були застраховані його майнові інтереси, що не суперечать закону, пов?язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 (далі - застрахований Т3).

03.11.2019 року в м. Бережна, Тернопільської області, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок ДТП вказаний застрахований транспортний засіб, отримав значні механічні пошкодження, а йому були спричинені істотні матеріальні збитки. На виконання вимог Договору страхування, він подав Страховику Заяву про настання страхового випадку. 28.01.2020 року Відповідач здійснив йому виплату страхового відшкодування у розмірі 11 847,34 грн. З метою визначення дійсного розміру матеріального збитку транспортного засобу «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_1 , він звернувся до СОД ТОВ «Клевер Експерт» (оцінювач ОСОБА_2 ), який здійснив оцінку матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу. Відповідно до Висновку №748/12-19 від 21.11.2019 року вартість відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу «BMW X5», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 47 772,99 грн. Не погоджуючись з виплатою страхового відшкодування у розмірі, що явно є меншим від дійсної вартості матеріального збитку завданого, і значно менше від того страхового відшкодування, на отримання якого він має право, той звернувся до суду з позовом до ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про стягнення страхового відшкодування.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі №759/10491/20, його вимоги були задоволені щодо стягнення з Відповідача на його користь несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 35 449,60 грн. та 1 015,20 грн. судового збору. Відповідно до Виписки по надходженням по банківському рахунку за 02.12.2022 року з ПАТ "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" на його користь було стягнуте страхове відшкодування у розмірі 35 449,60 грн.

Оскільки страхове відшкодування у розмірі 35 449,60 грн. було виплачене зі значним простроченням, він вимушений звернутися до суду з позовом до Відповідача про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 03 лютого 2023 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.

27.02.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1. ст.13 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи 28.01.2020 року позивачу було здійснено виплату страхового відшкодування в сумі 11 847,34 грн.

Відповідно до Висновку експерта №748/12-19 від 21.11.2019 року вартість відновлювального ремонту становить 47 772,99 грн.

Згідно з рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 15.11.2022 року у справі №759/10491/20, вимоги позивача щодо стягнення з Відповідача на його користь несплачену частину страхового відшкодування у розмірі 35 449,60 грн. та 1015,20 грн. судового збору було задоволено.

Як вбачається з Виписки по надходженням по банківському рахунку за 02.12.2022 року з АТ "СГ "ТАС" на користь позивача було сплачено страхове відшкодування у розмірі 35 449,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифікату) (частина перша статті 990 ЦК України).

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Що стосується зобов`язальних правовідносин щодо сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних то, ці правовідносини регулюються положеннями статті 611 та ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно яких за порушення зобов`язань настають правові наслідки у вигляді неустойки (пені), а також боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інших розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначає Верховний Суд України в аналізі практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, судам слід враховувати, що передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність не застосовується лише до правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Зокрема, дія статті 625 ЦК України не поширюється на трудові правовідносини (з приводу заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва тощо) та сімейні правовідносини.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, не є трудовими, сімейними, а регулюються нормами ЦК України, а тому наявні підстави для застосування статті 625 ЦК України.

Варто відмітити, що у своїй постанові від 20.01.2016 року у справі № 6-2759цс15 та від 02.03.2016 року Верховний Суд України доходив висновку про те, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (ст. 625 Цивільного кодексу України); дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Проте, 16.05.2018 року Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 686/21962/15-ц щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат на грошове зобов`язання, пов`язане із довготривалим невиконанням рішення суду (за несвоєчасне виконання вироку суду в частині цивільного позову про стягнення матеріальних збитків і відшкодування моральної шкоди), вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у:

Постанові від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15 (постанова №6-2759цс15), який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" (Закон №1404-VIII), і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України);

Постанові від 02.03.2016 року у справі №6-2491цс15 (постанова №6-2491цс15), який полягав у тому, що дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п`ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов`язальних правовідносин.

Натомість Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17 щодо можливості застосування положень статті 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов`язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов`язання воно може бути грошовим або негрошовим.

За змістом статей 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі I "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу I книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відтак, з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду у постановах від 16.05.2018 року по справі № 686/21962/15-ц та від 10.04.2018 року у справі № 910/10156/17, дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов`язання, яке існувало між сторонами як до ухвалення рішення суду, так і після його ухвалення.

З наведеного слідує, що у позивача наявні підстави для звернення із позовною заявою до страховика, який прострочив виконання зобов`язання, яке є грошовим, адже виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Щодо строків позовної давності суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи положення ст. 36.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та те, що відповідач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 11 847, 34 грн. 28.01.2020 року, тобто право на звернення до суду з позовом стосовно стягнення пені закінчується у потерпілої особи 29.01.2021 року.

Тому позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 54,95 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно п. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у гри роки.

Частиною 2 статті 258 ЦК України встановлена спеціальна позовна давність в один рік до вимог стосовно пені.

26.04.2017 року Верховний Суд України у справі №3-1522гс16 сформулював правову позицію щодо обчислення перебігу строку позовної давності, в спорах про стягнення 3% річних та інфляційних витрат після виконання боржником основного зобов`язання. Так, було зазначено, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України), а тому 02.12.2022 року (дата перерахування коштів на рахунок позивача) і є датою, коли зобов`язання припинилося.

Отже, законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Відповідачем не спростовано розрахунок наданий позивачем стосовно 3% річних та інфляційних втрат, не подано заперечень щодо даного розрахунку, а тому суд приймає до уваги розрахунок, який було надано позивачем.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач знайшли підтвердження під час судового розгляду справи, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ч. 1 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ч. 2 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ст. 141 ч. 2 п. 1 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат, стороною позивача надано договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 03.12.2022 року, укладений з адвокатом Богуцьким І.О., акт виконаних робіт від 03.12.2022 року на суму 7500,00 грн. та меморіальний ордер по договору від 03.12.2022 року на суму 4000 грн. Оскільки до суду в докази надано лише оплату на суму 4000 грн., яка підтверджується меморіальним ордером, то саме така сума підлягає стягненню з відповідача витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати у межах сплаченого судового збору підлягають стягненню із Відповідача у розмірі 989,53 грн. (18 952,13 / 19 007,08 * 992,40 = 989,53)

Керуючись ст.ст. 256, 258, 261, 267, 524, 533 535, 625, 611, 979, 988 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 12, 81, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 351-355, 430 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 3% річних у розмірі 3 024,61 грн., інфляційні втрати у розмірі 15 927, 52 грн., а всього 18 952 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) гривні 13 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «ТАС» (ЄДРПОУ 30115243) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у вигляді 4 000,00 (чотири тисячі) гривень витрат на правову допомогу та 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) гривні 53 коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О. Горбенко