Рішення

від 02.05.2023 по справі 510/1846/21

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1846/21

Провадження № 2/510/256/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.05.2023 р. Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді - Бошков І.Д.,

за участю секретаря - Березенко С.П.,

розглядаючи у підготовчому відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач, ОСОБА_2 позовні вимоги визнав, щодо їх задоволення не заперечував, просив розглянути справу у його відсутності, про що надав письмову заяву.

Представник позивача ОСОБА_3 на задоволенні позову наполягала, просила розглянути справу без її участі та участі позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копії паспортів сторін та їх і/н; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 ; копія заповіту ОСОБА_5 від 11.05.2006р. складного на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_2 ; копія витягу КП «РБТІ» від 26.12.2012р.; копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 27.09.2012р.; копія інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 27.09.2012р.; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; копія довідки виконавчого комітету Ренійської міської ради Ізмаїльського району Одеської області від 22.04.2021р. № 74; копія довідки Плавнівської сільської ради Ренійського району від 13.09.2012р.4 копія рішення виконкому Ренійської міської ради № 317 від 04.12.2012р.; копія державного акту на право земельну ділянку серії ЯГ № 939041; копія будинкової книги прописки громадян в АДРЕСА_1 ; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1 ; копія витягу КП «РБТІ» про реєстрацію права власності на н ерухоме майно від 30.04.2004р.; копія договору про індивідуальне житлове будівництво від 19.07.1973р. № 2235; копія протоколу опитування особи за її згодою п. 7 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ОСОБА_6 від 26.09.2021р.; копія паспорту громадянина України - ОСОБА_6 ; копія листа Ренійської районної державної нотаріальної контори від 11.06.2022р.; копії інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 10.06.2022р.; копія договору дарування від 11.02.2020р.; копія акту прийому передання за договором дарування від 11.02.2020р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що представник позивача звернувся до суду із вищезгаданими вимогами до відповідача, зазначивши, що позивач протягом року користується об`єктом нерухомого майна - житловим будинком з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельною ділянкою. Житловий будинок належав батьку відповідача - ОСОБА_5 , на підставі договору про індивідуальне житлове будівництво від 19.07.1973р. № 2235, а земельна ділянка площею 2,39 га, належала його матері ОСОБА_4 , на підставі державного акту на право земельну ділянку серії ЯГ № 939041.

У лютому 2020 року позивач з відповідачем домовились про дарування зазначеного майна та уклали договір дарування. Після дарування жилого будинку та земельної ділянки позивач почав користуватись цим майном, зробив ремонт, несе витрати на його утримання та зберігає в ньому свої речі, тому вважає що є фактичним власником. Так як, згідно законодавства подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, позивач запропонував ОСОБА_2 привести їх домовленість у відповідності до вимог закону. Позивач неодноразово звертався до відповідача із проханням переоформити відповідним чином будинок, але кожен раз відповідач запевняв, що документи виготовляються. Про те, що позивач не оформив спадщину після померлих батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , позивачу не було відомо, особисто відповідач запевнив, що усі питання вирішить та оформлять правочин. Відповідач досі не закінчив оформлення спадкових прав.

Таким чином, на момент оформлення сторонами договору дарування нерухомого майна відповідач (продавець) не мав на це право, оскільки на час укладання договору йому майно не належало. Враховуючи вищенаведене, позивач був вимушений звернутися із позовом до суду.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору дарування була досягнута угода по всіх істотних умовах, крім того відбулось повне виконання договору, а саме відповідач передав позивачу нерухоме майно та документи на нього, а позивач прийняв майно, фактично вступив у володіння цим майном.

Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Так, позивач набув право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши об`єкти нерухомості у відповідача, який вона фактично не мала права відчужувати.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на нерухоме майно.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України (2003 р.) суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку загальною площею 2,39 га, (площею 1,88 га. та 0,51 га. кадастрові номери № 1 5124184000:01:002:0462, № 2 5124184000:01:005:0412), виділена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території колишньої Плавнівської сільської ради Ренійського району.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Д. Бошков