Постанова

від 16.05.2023 по справі 916/2731/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2731/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.

суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І.

секретар судового засідання - Чеголя Є.О.

за участю:

від ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» - адвокат Сторожук Д.І.;

від ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал» - адвокат Никисла О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111»

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023

по справі №916/2731/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111»

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал»

про визнання договору недійсним

суддя суду першої інстанції - Рога Н.В.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано 16 лютого 2023 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» (далі - ТОВ «ІНФОКС») про визнання недійсним типового договору №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Обґрунтовуючи звернення з позовом до Господарського суду Одеської області, позивач послався на те, що рішеннями загальними зборами співвласників багатоквартирних будинків за адресами: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26; м.Одеса, вул. Заболотного, буд. 30; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12 та м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б, обрано ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» управителем багатоквартирними будинками за переліченими адресами, проте, ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» не обрано уповноваженою особою на укладання договору від імені співвласників будинків з виконавцем (ТОВ «ІНФОКС») послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Не зважаючи на вказане, між ТОВ «ІНФОКС» та ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» укладено типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 03.07.2020 № 10338, який в силу приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги» може бути укладено лише з Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, а не з управителем багатоквартирного будинку, яким є ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» відповідно до його Статуту.

Крім того, як зазначає позивач, укладений договір призводить до порушення його прав та інтересів, яке полягає у необхідності щомісячної оплати послуг.

Також, ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» зазначає, що при укладанні Договору №10338 ТОВ «ІНФОКС» ввело його в оману та замість укладання Типового колективного договору було надано для укладення Типовий договір з колективним споживачем, яким позивач не є.

Рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/2731/21 від 08.12.2021 (суддя Гут С.Ф.) позовні вимоги ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» задоволено: визнано недійсним типовий договір №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, стягнуто судові витрати.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2731/21 від 08.12.2021 скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.09.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 08.12.2021 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.07.2022 у справі №916/2731/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

За результатом нового розгляду рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОКС» в особі філії «ІНФОКСВОДОКАНАЛ» про визнання недійсним типового договору №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 03.07.2020 - відмовлено.

Обґрунтування рішення суду.

Судом враховано висновки Верховного Суду у даній справі, що управитель багатоквартирного будинку може вважатись колективним споживачем, адже є юридичною особою, що об`єднує споживачів у будівлі, а відтак має право на укладення типового договору з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Суд дійшов висновку проте, що позивачем у справі - ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» не доведено невідповідність Типового договору №10338 в момент його укладення положенням чинного законодавства.

Крім того, суд зазначив, що позивачем у справі не доведено наявності умислу в діях ТОВ «ІНФОКС» істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.

Узагальнені вимоги та доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить апеляційну скаргу ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК - 111» на рішення Господарського суду Одеської області від 06 лютого 2023 року по справі № 916/2731/21 за позовом ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» до ТО В «Інфокс» в особі філії «Іцфоксводоканад» про визнання оспорюваного правочииу недійсним, а саме укладеного .між ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» та ТОВ «ІНФОКС» філія «Інфоксводканал» Типового договору №10338 з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення від 03.07.2020 задовольнити.

Скаржник зазначає, що судом першої інстанції не встановлений той факт, чи були в ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» повноваження на підписання Договору, та чи надані йому такі права від фізичних осіб на представлення їх інтересів в ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал».

Скаржник зазначає, що ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙ НИК-111» за своєю правовою природою та у відповідності до свого Статуту є саме Управителем. Управитель згідно Закону, не об`єднує споживачів у будівлі (для цієї мети законодавцем було передбачено таке поняття як Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку). Управитель може укладати договори від імені та за рахунок співмешканців будинків, але з урахуванням наступних умов: за рішенням співвласників будинків (що відображається в протокольній формі), за укладеним договором доручення або за договором представництва. У відповідності до Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Управитель може укладати лише колективні договори.

Як вбачається з матеріалів справи, то такі документи відсутні, як і кількість голосів у протоколах.

Знаючи про вищезазначені обставини, та достеменно будучи обізнаним про різницю в виконанні та зобов`язаннях за договором з колективним споживачем та колективним договорім, ТОВ «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» умисно надало на підписання договір, який наразі оспорюється. Оскільки, при укладання договору з колективним споживачем, борги за надану послугу сплачує підприємство зі своїх особистих коштів, а у разі виникнення заборгованості за послугу при укладання колективного договору, то борги стягуються безпосередньо Відповідачем з мешканців будинку. З чого вбачається, що з підприємства легше стягнути борг за надані послуги мешканцям будинків, чим з кожного мешканця окремо. Крім того, у Позивача відсутні договори на представництва мешканців будинків перед Відповідачем, що в свою чергу унеможливлює звернення до суду з відповідними позовами про стягнення борту з боку підприємства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі.

07.04.2023 до суду надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» на апеляційну скаргу, у якому просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по справі № 916/2731/21 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Експлуатаційник-111» без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» зазначає, що позивачем не доведено, що під час укладання цього Договору, так і впродовж його дії, Відповідач був обізнаний про відсутність або обмеження повноважень Позивача щодо укладання цього Договору. Навпаки, дії Позивача та Відповідача свідчать про реальний намір укладання та виконання цього Договору - послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надавалися та надаються мешканцям цих будинків та була часткова їх сплата ТОВ «Експлуатаційник-111».

Правова позиція ТОВ «Інфокс» щодо правомірності укладання цього Договору з ТОВ «Експлуатаційник-111» підтверджується також висновками Верховного Суду, які викладені у постановах Верховного Суду: від 27.01.2020 у справі № 761/26815/17, від 12.04.2018 у справі № 910/13411/17, від 03.02.2021 у справі № 621/2173/16, від 26.08.2021 у справі № 910/7995/19.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Савицький Я.Ф., суддів: Разюк Г.П., Ярош А.І., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2023.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду №9 від 07.03.2023 по справі №916/2731/21 було призначено повторний автоматичний розподіл справи, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Савицького Я.Ф. у відпустці.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2023 для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Разюк Г.П., Ярош А.І.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/2731/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно - західного апеляційного господарського суду від 10.03.2023 доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/2731/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по справі №916/2731/21 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

20.03.2023 матеріали справи №916/2731/21 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по справі № 916/2731/21.

Призначено розгляд справи № 916/2731/21 на 16.05.2023 о 14:30 год.

В судовому засіданні 16.05.2023 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111»доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив судове рішення залишити без змін.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду переглядає рішення Господарського суду Одеської області в межах доводів та вимог апеляційних скарг, передбачених статтею 269 ГПК України.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Відповідно до Статуту ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111», затвердженого рішенням установчих зборів товариства, оформленого протоколом від 04.09.2018 №1 (далі - Статут), а саме розділу 4 «Цілі та предмет діяльності товариства», зазначено, що основною метою та предметом діяльності підприємства є господарська діяльність, направлена на задоволення потреби населення в житлових послугах, забезпечення утримання і експлуатації житлового фонду, належного його використання, контроль за дотриманням правил експлуатації і користування житловими, нежилими приміщеннями і прибудинковою територією відповідно до вимог чинних законодавчих актів.

Згідно з пунктом 7.1.1 Статуту передбачено, що для виконання завдань та досягнення цілей, передбачених цим Статутом, в межах встановлених чинним Законодавством, Товариство має право укладати всякого роду угоди та інші юридичні акти з юридичними і фізичними особами для здійснення своєї господарської та іншої діяльності.

Пунктом 7.1.12 Статуту передбачених, що для виконання завдань та досягнення цілей, передбачений цим Статутом, в межах встановлених чинним Законодавством, Товариство має право на підставі договорів та доручень вчиняти дії в інтересах юридичних та фізичних осіб, як українських, так і іноземних.

Відповідно до рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 18.01.2020 №1/2020 (далі - Протокол №1/2020) за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б, співвласниками, серед іншого, заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано обрати ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» управителем будинку по вулиці Генерала Швигіна, 34 б (пункт 1); заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано перейти співвласникам квартир на прямі постачання з ТОВ «ІНФОКС». Для втілення переходу на прямі постачання з ТОВ «ІНФОКС» запропоновано наступні питання (пункт 5): Підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору з ТОВ «ІНФОКС» (пункт 5.1); обрати уповноваженою особою ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111», яка буде представляти інтереси перед ТОВ «ІНФОКС» внутрішньобудинкових мереж з обов`язком власників оплачувати цю послугу (пункт 5.2); визначити обов`язок співвласників сплачувати абонентську плату, нараховану ТОВ «ІНФОКС» (пункт 5.3); визначити обов`язок співвласників сплачувати внески за встановлення, обслуговування та заміну комерційного приладу обліку, розмір яких встановлено органом місцевого самоврядування м. Одеси (пункт 5.4); визначити уповноваженою особою ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» на право підписання договору з ТОВ «ІНФОКС» про перерахування Уповноваженою особою оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених співвласниками коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (пункт 5.5).

Відповідно до наявного в матеріалах справи рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 08.02.2020 №4/2020 (далі - Протокол №4/2020) за адресою: м. Одеса, вул. Заболотного, буд. 30, співвласниками, серед іншого, заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано обрати ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» управителем будинку по вул. Заболотного, буд. 30; заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано перейти співвласникам квартир на прямі постачання з ТОВ «ІНФОКС». Для втілення переходу на прямі постачання з ТОВ «ІНФОКС» запропоновано наступні питання (пункт 5): Підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору з ТОВ «ІНФОКС» (пункт 5.1); обрати уповноваженою особою ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111», яка буде мати представляти інтереси перед ТОВ «ІНФОКС» внутрішньобудинкових мереж з обов`язком власників оплачувати цю послугу (пункт 5.2); визначити обов`язок співвласників сплачувати абонентську плату, нараховану ТОВ «ІНФОКС» (пункт 5.3); визначити обов`язок співвласників сплачувати внески за встановлення, обслуговування та заміну комерційного приладу обліку, розмір яких встановлено органом місцевого самоврядування м. Одеси (пункт 5.4); визначити уповноваженою особою ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» на право підписання договору з ТОВ «ІНФОКС» про перерахування Уповноваженою особою оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених співвласниками коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (пункт 5.5).

Згідно з рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 25.01.2020 №2/2020 (далі - Протокол №2/2020) за адресою: м.Одеса, вул.Спиридонівська, 26, співвласниками, серед іншого, заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано обрати ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» управителем будинку по вул. Спиридонівська, буд. 26 ; заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано перейти співвласникам квартир на прямі постачання з ТОВ «ІНФОКС». Для втілення переходу на прямі постачання з ТОВ «ІНФОКС» запропоновано наступні питання (пункт 5): Підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору з ТОВ «ІНФОКС» (пункт 5.1); обрати уповноваженою особою ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111», яка буде мати представляти інтереси перед ТОВ «ІНФОКС» внутрішньобудинкових мереж з обов`язком власників оплачувати цю послугу (пункт 5.2); визначити обов`язок співвласників сплачувати абонентську плату, нараховану ТОВ «ІНФОКС» (пункт 5.3); визначити обов`язок співвласників сплачувати внески за встановлення, обслуговування та заміну комерційного приладу обліку, розмір яких встановлено органом місцевого самоврядування м. Одеси (пункт 5.4); визначити уповноваженою особою ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» на право підписання договору з ТОВ «ІНФОКС» про перерахування Уповноваженою особою оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених співвласниками коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (пункт 5.5).

З рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 25.01.2020 №3/2020 (далі - Протокол №3/2020) за адресою: м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12, співвласниками вбачається, серед іншого, заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано обрати ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» управителем будинку по вул. Коблевська, буд. 10/12; заслухано ОСОБА_1 , яким запропоновано перейти співвласникам квартир на прямі постачання з ТОВ «НФОКС». Для втілення переходу на прямі постачання з ТОВ «ІНФОКС» запропоновано наступні питання (пункт 5): Підписання кожним співвласником багатоквартирного будинку індивідуального договору з ТОВ «ІНФОКС» (пункт 5.1); обрати уповноваженою особою ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111», яка буде мати представляти інтереси перед ТОВ «ІНФОКС» внутрішньобудинкових мереж з обов`язком власників оплачувати цю послугу (пункт 5.2); визначити обов`язок співвласників сплачувати абонентську плату, нараховану ТОВ «ІНФОКС» (пункт 5.3); визначити обов`язок співвласників сплачувати внески за встановлення, обслуговування та заміну комерційного приладу обліку, розмір яких встановлено органом місцевого самоврядування м. Одеси (пункт 5.4); визначити уповноваженою особою ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» на право підписання договору з ТОВ «ІНФОКС» про перерахування Уповноваженою особою оператору зовнішніх інженерних мереж сплачених співвласниками коштів за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (пункт 5.5).

ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» 23.01.2020 звернувся до ТОВ «ІНФОКС» із заявою про проведення обстеження об`єкту: Генерала Швигіна, 34-В, та продовження тимчасового договору про надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення від 23.05.2019 №02930/1.

Так, позивач вважає, що вказаний договір може бути укладеним лише з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), а не з управителем, а відтак порушені норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

В подальшому 03.07.2020 між ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» та ТОВ «ІНФОКС» укладено Типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення №10338 (далі - Договір).

За умовами пункту 1.1 вказаного Договору виконавець зобов`язується своєчасно надавати колективному споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а колективний споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у порядку, строки та на умовах, передбачених договором.

Згідно з пунктом 2 Договору виконавець забезпечує якість питної води відповідно до вимог державних та санітарних норм і правил з тиском питної води відповідно до параметрів, встановлених державними будівельними нормами, на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку.

Відповідно до пункту 3 Договору послуги надаються колективному споживачеві безперервно, крім перерв, визначених частиною першою статтею 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Умовами пункту 5 Договору визначено, зокрема, що тарифи на послуги встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону і становлять на послугу з централізованого водопостачання 14,472 грн за 1 куб.метр, на послугу з централізованого водовідведення 12,252 грн за 1 куб.метр.

Відповідно до пункту 6 Договору плата за послуги розраховується виходячи з розміру затверджених тарифів на послуги та обсягу послуг, визначеного відповідно до законодавства.

Пунктом 17 Договору передбачено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 30 числа поточного місяця, якщо інше не визначеного Договором. Рахунки на оплату формуються виконавцем на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються колективному споживачеві не пізніше ніж за 5 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги. Рахунки надаються у паперовому вигляді. За згодою колективного споживача або визначеної споживачами особи, що здійснює розподіл обсягів послуг, рахунки можуть надаватись в електронному вигляді, у тому числі шляхом доступу до електронних систем обліку розрахунків.

Згідно з пунктами 18, 20 Договору обсяг спожитих послуг визначається за показаннями вузлу комерційного обліку, взятого виконавцем на абонентський облік. Зняття показань вузлу комерційного обліку здійснюється щомісячно виконавцем у присутності колективного споживача, крім випадків, коли зняття таких показань здійснюється виконавцем за допомогою систем дистанційного зняття показань.

Відповідно до пункту 56 Договір укладається строком на один рік. Якщо за місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на один рік.

ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» 29.04.2021 звернулось до ТОВ «ІНФОКС» із листом №23, в якому, посилаючись на пункти 56, 58 Договору, пропонує розірвати з 01.07.2021 Договір з подальшим укладанням нового на нових умовах.

ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» 27.05.2021 звернулось до ТОВ «ІНФОКС» із листом №34, в якому, посилаючись на відсутність повноважень у ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» на укладання колективного договору з виконавцем послуг з водопостачання та водовідведення від імені споживачів, які мешкають в будинках: м. Одеса, вул. Спиридонівська, буд. 26; м. Одеса, вул. Заболотного, буд. 30; м. Одеса, вул. Коблевська, буд. 10/12 та м. Одеса, вул. Генерала Швигіна, буд. 34-Б, що відображено у Протоколах №№01/2020, 02/2020, 03/2020, 04/2020, повідомляє про підтримання наміру розірвання Договору. Просить надати ТОВ «ІНФОКС» інформацію, за якою можливо звернутись для укладання типових договір з послуг водопостачання та водовідведення з індивідуальними споживачами.

ТОВ «ІНФОКС» 03.06.2021 листом №2356/501 у відповідь на звернення ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» від 29.04.2021 №22 повідомляє про готовність до укладання індивідуальних договорів з власниками багатоквартирних будинків або колективного договору по житловому будинку за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Заболотного, 30, та пропонує, серед іншого, надати протокол загальних зборів співвласників будинків з визначенням моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг та здійснити погашення існуючої заборгованості.

ТОВ «ІНФОКС» 14.07.2021 листом №2925-04/5302 у відповідь на звернення ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» від 27.05.2021, серед іншого, з посиланням на статтю 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» повідомляє про необхідність надання копій протоколів загальних зборів співвласників, якими обрано модель організації договірних відносин з виконавцем комунальних послуг; необхідність здійснення розрахунків за надані послуги за Договором, яка станом на 14.07.2021 становить 379 078,81 грн.

Представники мешканців буд.34-Б по вул. Генерала Швигіна у м.Одесі 27.09.2021 звернулись до ТОВ «ІНФОКС» із заявою про укладання індивідуальних договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з кожним співвласником багатоквартирного будинку.

Представник мешканців буд.26 по вул.Спиридонівській у м.Одесі 27.09.2021 звернувся до ТОВ «ІНФОКС» із заявою про укладання індивідуальних договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення з кожним співвласником багатоквартирного будинку.

Додатками до вищевказаних звернень зазначено копії Протоколів №№1/2020, 2/2020. Відповідно до описів вкладання документів, вказані звернення з копіями протоколів надіслано ТОВ «ІНФОКС» 30.09.2021.

В матеріалах справи відсутні докази, окрім вищезазначених описів вкладення, надсилання Протоколів №№01/2020, 02/2020, 03/2020, 04/2020 відповідачу, останнім, в свою чергу копії протоколів на надано.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Звертаючись з позовом до суду, ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» просило визнати Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, укладений з ТОВ "ІНФОКС", недійсним.

Так, одним із способів захисту цивільних прав та інтересу є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої 2 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

В силу приписів частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є послідовним у правозастосуванні, що підтверджується правовими висновками, що містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі №910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Щодо застосування вказаних норм висловилась і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі №905/1227/17, де, зокрема відзначила, що, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Колегія суддів зазначає, що, зокрема недійсність правочину, договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (аналогічний правовий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).

Невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/5425/18).

Крім того, необхідно розрізняти такі поняття, як недійсний, нікчемний та неукладений договір. Вказані поняття не є тотожними та мають різні правові наслідки для сторін.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У той же час, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

При цьому не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору (постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №177/1942/16-ц, від 24.11.2021 у справі №754/10279/18).

Як зазначено вище, між ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» та ТОВ «ІНФОКС» укладено Типовий договір з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

При цьому питання надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення регулюються низкою законодавчих актів, зокрема Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 тощо.

Так, відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Предметом регулювання Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору.

Житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 вказаного Закону законодавцем визначено, що споживачі поділені на індивідуальні та колективні.

Стаття 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» регламентує три види договорів, які можуть бути укладені для надання житлово-комунальних послуг, зокрема: індивідуальний, колективний та з колективним споживачем.

У свою чергу, колективний договір про надання комунальних послуг - це договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками (пункт 8 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

А колективний споживач - це юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 14 вказаного Закону договір про надання комунальних послуг з колективним споживачем, укладається з об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір.

Згідно з частиною другої статті 12 даного Закону договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. З пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначених цією частиною, за кожним видом комунальних послуг (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії).

У свою чергу Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» (тут і далі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» на підставі договору з:

- підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням та/або централізованим водовідведенням;

- підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов`язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення;

- об`єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об`єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання та/або централізованого водовідведення водовідведення на підставі укладених ними договорів;

- власниками будинків, що перебувають у приватній власності;

- індивідуальними і колективними споживачами житлово-комунальних послуг, визначеними Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (абзаци 1, 6 частини першої цієї статті 19).

Водночас у статті 20 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» закріплено, що договір про надання послуг з питного водопостачання та/або централізованого водовідведення має містити такі умови: режим надання послуг; обсяги питного водопостачання за нормативами питного водопостачання; порядок надання послуг з водовідведення; розмір та порядок оплати послуг централізованого водопостачання і водовідведення; права та обов`язки сторін договору; відповідальність сторін договору.

У договорі про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення повинні бути зроблені посилання на нормативні документи, на підставі яких здійснюватиметься питне водопостачання та/або водовідведення.

За згодою сторін договору про надання послуг з питного водопостачання та/або водовідведення у ньому можуть бути зазначені інші умови.

Крім того, варто відзначити і те, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 №690 затверджено Правила надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - Типовий договір), які, зокрема передбачають типові договори з індивідуальним споживачем, з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

З огляду на викладене, у даному випадку договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною третьою статті 184 Господарського кодексу України (далі - ГК України) закріплено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Водночас статтями 14, 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачені порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

Як зазначено Верховним Судом у даній справі, що у розумінні вищенаведених норм, управитель багатоквартирного будинку може вважатись колективним споживачем, адже є юридичною особою, що об`єднує споживачів у будівлі, а відтак має право на укладення типового договору з колективним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Так, звертаючись з позовом до суду ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» просило визнати спірний Договір недійсним з підстав:

- договір не відповідає чинному законодавству України, оскільки у позивача, як сторони договору (управителя багатоквартирних будинків), відсутні повноваження на укладення Типового договору з колективним споживачем, який, на його думку, може бути укладений лише з ОСББ;

- відповідач ввів в оману позивача та замість укладення Типового колективного договору з управителем (яким він є), уклав Типовий договір з колективним споживачем, яким позивач не є. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у справі - ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» не доведено невідповідність Типового договору №10338 в момент його укладення положенням чинного законодавства.

Щодо посилання ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» у якості підстави визнання недійсним Типового договору №10338 на введення його в оману шляхом надання для підписання Типового договору з колективним споживачем, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман може виражатися: в активних діях недобросовісної сторони правочину (наприклад, повідомлення іншій стороні відомостей, надання підроблених документів і т. п.); у пасивних діях недобросовісної сторони правочину, яка утримується від дій, які він повинен був зробити (зокрема, умисне умовчання про обставини, що мають істотне значення і т. п.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2022 року у справі № 760/21633/15 (провадження № 61-4464св21) зазначено, що «обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України. Подібні висновки викладені у поставах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі № 753/10863/16-ц (провадження № 61-34575св18, від 20 січня 2021 року у справі № 522/24005/17 (провадження № 5213св20)».

За змістом частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Тлумачення частини першої статті 233 ЦК України дає підстави для висновку, що умовами визнання правочину недійсним є: а) наявність тяжкої обставини, що «змусила» особу вчинити правочин; б) те, що цей правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах. Для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа вчиняє їх добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі. Отже, правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК України, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути: тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (постанова Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року в справі № 6-2766цс16).

Колегією суддів досліджено наявні в матеріалах справи докази та встановлено, що за наявними матеріалах справи доказами не встановлено наявності на час укладення оспорюваного договору будь-яких обставин навмисного введення позивача Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Колегія суддів суду погоджується з доводами суду першої інстанції, що Позивачем у справі не доведено наявності умислу в діях ТОВ «ІНФОКС» істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману.

Крім того, колегія суддів враховує, що 03.07.2020 позивач добровільно підписав два примірника спірного Договору та один підписаний примірник повернув Відповідачу. При передачі до ТОВ «Інфокс» підписаного договору, ТОВ «Експлуатаційник-111» не надавав будь- яких пропозицій щодо укладання договору в іншій формі, протоколу розбіжностей до цього договору, а також протоколів Загальних зборів мешканців, водночас протягом дії договору Позивач безперервно отримував послуги централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги, що судом першої інстанції не встановлений той факт, чи були в ТОВ «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» повноваження на підписання Договору, та чи надані йому такі права від фізичних осіб на представлення їх інтересів в ТОВ «ІНФОКС» в особі філії «Інфоксводоканал».

Так, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це.

Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

Отже, позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив із ним оспорюваний правочин (що не був схвалений особою, яку представляють), постанова КГС ВС від 26.08.2021 у справі №910/7995/19.

Водночас, позивачем не доведено, що під час укладання цього Договору, так і впродовж його дії, Відповідач був обізнаний про відсутність або обмеження повноважень Позивача щодо укладання цього Договору. Навпаки, дії Позивача та Відповідача свідчать про реальний намір укладання та виконання цього Договору - послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надавалися та надаються мешканцям цих будинків та була часткова їх сплата ТОВ «Експлуатаційник-111».

Встановлені колегією суддів під час апеляційного провадження обставини дають підстави для висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, адже воно прийнято при повному дослідженні та з`ясуванні обставин справи, та доказів на їх підтвердження, при правильному застосуванні норм матеріального права, при відсутності порушень норм процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та спростовуються доводами викладеними в мотивувальній частині даної постанови.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 по справі №916/2731/21- залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЛУАТАЦІЙНИК-111».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 22.05.2023.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Г.П. Разюк

Суддя А.І. Ярош