Постанова

від 27.04.2023 по справі 910/9239/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. Справа № 910/9239/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

секретар Місюк О.П.

за участю

представників: позивача - Поповський Л.І.

відповідача - Пиндик В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 (повне рішення складено 17.02.2023)

у справі №910/9239/22 (суддя - Сергій Балац)

за позовом ОСОБА_1

до Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2"

про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" про визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів від 28.01.2021, оформлених протоколом №1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів учасників відповідача від 28.01.2021, оформлені протоколом №1, прийняті з порушенням прав позивача на повідомлення останнього про скликання та проведення зборів, за відсутності кворуму, а також з порушенням закону.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2022 відкрито провадження справі №910/9239/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 (повне рішення складено 17.02.2023) у справі №910/9239/22 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Ромашка-2" подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права.

Житлово-будівельний кооператив "Ромашка-2" вказує на помилковість висновків суду щодо застосування приписів ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" з метою встановлення кількості членів кооперативу, оскільки позивач є членом кооперативу, а не третьою особою у розумінні вищевказаних положень закону. Тому, дійсна кількість членів кооперативу зазначена саме у протоколі загальних зборів від 28.01.2021.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2023 апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" у справі №910/9239/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.03.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №910/9239/22, призначено її до розгляду на 04.04.2023, а також встановлено позивачу строк на подання відзиву.

Позивач у встановлений процесуальний строк не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

До суду 03.04.2023 Житлово-будівельним кооперативом "Ромашка-2" подано заяву про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 вказану заяву задоволено та відкладено розгляд справи до 27.04.2023.

В судове засідання 27.04.2023 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті поданої апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи убачається, що 15.06.1992 було зареєстровано як юридичну особу, Житлово-будівельний кооператив "Ромашка-2" (ідентифікаційний код 22934849), місцезнаходженням якого є: м. Київ, вул. Драгоманова, 40, 40А, 40Б.

Відповідно до п. 1.1 статуту відповідача, затвердженого рішенням загальних зборів від 26.10.2016, оформленим протоколом №8, Житлово-будівельний кооператив "Ромашка-2" організований його засновниками на добровільних засадах та продовжує свою діяльність на даний час.

Пунктом 2.1 статуту відповідача визначено, що метою діяльності кооперативу є задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів.

Згідно з п. 5.1 статуту членами кооперативу можуть бути власники квартир або нежитлових приміщень, які досягли 16-річного віку та юридичні особи, які виявили бажання приймати участь у життєдіяльності кооперативу.

Позивач є членом Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" з часу його заснування та має у приватній власності квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" №106/40 від 09.07.1996 та свідоцтвом про право власності на квартиру.

28.01.2021 було проведено загальні збори членів Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2", на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1, зокрема, про прийняття звіту голови правління за 2020 рік (п. 3 порядку денного), прийняття звіту ревізійної комісії за 2020 рік (п. 4 порядку денного), розгляд заяв про прийняття в члени кооперативу (п. 5 порядку денного), затвердження розміру внесків на утримання будинку та прибудинкової території з 01.01.2021 (п. 7 порядку денного), затвердження розміру внеску на модернізацію теплопунктів по програмі "70/30" (п. 8 порядку денного), встановлення обмеження для боржників (п. 12 порядку денного) та інші питання.

Як зазначено у протоколі загальних зборів №1, станом на 28.01.2021 членами кооперативу є 266 чоловік. Присутні на зборах 73 члени, що складає 27,44% від загальної кількості. У письмовому опитуванні взяли участь 88 членів кооперативу, що складає 33,08% від загальної кількості членів. Загальна кількість член кооперативу, що проголосували на зборах - 161 член, що складає 60,52% від загальної кількості. Вказаний протокол підписано головою та секретарем загальних зборів.

Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 зазначає, що загальні збори членів кооперативу відбулися з порушенням порядку їх проведення та за відсутності кворуму для прийняття рішень. Також позивач вказує на те, що його не було повідомлено про скликання і проведення зборів та про порядок денний, що є підставою для визнання недійсними оспорюваних рішень. Додатково позивач також зазначив, що на загальних зборах було прийнято рішення, що суперечить чинному законодавству, а саме рішення про заборону власникам квартир, які мають заборгованість перед відповідачем зі сплати внесків, користуватися спільним неподільним майном кооперативу - загальнобудинковим електрообладнанням та загальною електричною мережею.

Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову, встановив відсутність кворуму на оспорюваних загальних зборах, що є безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів в судовому порядку.

В обґрунтування наведених висновків місцевий господарський суд посилався на приписи ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відповідно до яких якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. За висновками суду, перелік засновників (учасників) юридичної особи (кооперативу) має бути визначений саме з відомостей з Єдиного державного реєстру. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру засновниками (учасниками) кооперативу є 332 особи. Відтак, при прийнятті оспорюваних рішень кількість, осіб, що мали б бути присутніми для наявності кворуму, є 166 + 1 особа. Поряд з цим, загальна кількість проголосувавших на загальних зборах становить 161 член кооперативу.

Щодо інших підстав та доводів, наведених позивачем в обґрунтування визнання недійсними рішень, суд першої інстанції вказав, що вони жодним чином не впливають на вирішення спору по суті. Також суд вказав на те, що твердження позивача про невідповідність оспорюваних рішень діючому законодавству в частині заборони користуватися спільним неподільним майном кооперативу є виключно припущенням останнього.

Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду з приводу наявності підстав для задоволення позовних вимог. Проте, колегія суддів вказує на те, що місцевим господарським судом не з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, з огляду на що оскаржуване рішення підлягає зміні у його мотивувальній частині.

Наведене апеляційний суд вважає за необхідне обґрунтувати наступним чином.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГК України) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення.

Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Стаття 55 ГК України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Господарською діяльністю у ГК України вважається діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети (ст. 3 ГК України).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу ст. 63 ГК України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (ст. 93 ГК України).

Відповідно до ст. 94 ГК України кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього кодексу, інших законодавчих актів.

Зазначені норми кореспондуються з нормами ст. ст. 83, 85 та 86 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень ст. ст. 2, 6 та 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

З урахуванням вищевикладеного, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, 01.10.2019 у справі №910/7554/18 та 17.12.2019 у справі №904/4887/18.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України "Про кооперацію").

Згідно з п. 5.1 статуту відповідача членами кооперативу можуть бути власники квартир або нежитлових приміщень, які досягли 16-річного віку та юридичні особи, які виявили бажання приймати участь у життєдіяльності кооперативу.

Як було встановлено вище, позивач є членом Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" та має у власності квартиру за адресою коопертиву.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об`єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.

У разі коли з організаційних причин (через територіальне розміщення чи значну чисельність членів кооперативу) проведення загальних зборів членів кооперативу неможливе, статутом кооперативу може бути передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу. Кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах уповноважених визначаються статутом кооперативу.

Загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу приймаються відповідно до його статуту відкритим або таємним голосуванням.

Щодо повідомлення позивача про дату, час, місце проведення та про порядок денний загальних зборів членів кооперативу, що відбулися 28.01.2021.

Пунктом 9.6 статуту відповідача передбачено, що загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу скликаються правлінням за необхідністю, але не менше ніж один раз на рік. Про дату, час, місце проведення та порядок денний зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до призначеного строку їх проведення шляхом розміщення оголошень у відведених для цього місцях будинку кооперативу, або шляхом поштового відправлення (рекомендованим листом) на адресу члена (уповноваженого члена) кооперативу повідомлення про збори.

Поряд з цим, відповідачем не надано, а матеріали справи не містять жодних доказів щодо повідомлення у будь-який спосіб ОСОБА_1 про дату, час, місце проведення та про порядок денний загальних зборів членів кооперативу, що відбулися 28.01.2021.

Представник відповідача у наданих суду апеляційної інстанції усних поясненнях у судовому засіданні 27.04.2023 вказав, що члени кооперативу повідомлялися про проведення зборів шляхом розміщення оголошень у відведених для цього загальнодоступних місцях. Поряд з цим, на підтвердження викладеного відповідачем, знову ж таки, не надано жодних доказів.

Колегія суддів вказує на те, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим, підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Суд зазначає, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є:

- прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (ст. ст. 59, 60 Закону України "Про господарські товариства", ст. ст. 41, 42 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 15 Закону України "Про кооперацію");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (ч. 6 ст. 42 Закону України "Про акціонерні товариства");

- прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (ч. 5 ст. 61 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (ч. 6 ст. 60 Закону України "Про господарські товариства");

- відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (ст. 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Обраний особою, що скликає загальні збори учасників товариства, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направленням такого повідомлення. У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2019 у справі №916/2584/18, та 06.02.2020 у справі №906/307/19).

Таким чином, оскільки відповідачем не надано буд-яких доказів на підтвердження повідомлення позивача про проведені загальні збори, такі збори підлягають визнанню недійсними незалежно від змісту ухвалених на них рішень у зв`язку з порушенням права ОСОБА_1 на участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, та права голосу на загальних зборах.

Поряд з цим, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не дослідив наведені вище обставини, хоча вони мають суттєве та вирішальне значення для розгляду справи.

Щодо правомочності приймати рішення на загальних зборах членів кооперативу, що відбулися 28.01.2021.

Суд першої інстанції з метою встановлення кількості членів кооперативу, присутніх на зборах, та, відповідно, правомочності загальних зборів для ухвалення рішень, застосував положення ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відповідно до яких якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. За висновками суду, перелік засновників (учасників) юридичної особи (кооперативу) має бути визначений саме з відомостей з Єдиного державного реєстру, відповідно до яких членами Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" є 332 особи.

Однак, вказаний висновок суду є помилковим, оскільки позивач є членом кооперативу, а не третьою особою у розумінні вищевказаних положень закону. Тому, дійсна кількість членів кооперативу станом на день ухвалення оспорюваних рішень повинна бути доведена іншими належними та допустимими доказами.

Вище судом зазначено, що відповідно до змісту протоколу загальних зборів №1 станом на 28.01.2021 членами кооперативу є 266 чоловік. Присутні на зборах 73 члени, що складає 27,44% від загальної кількості членів кооперативу. У письмовому опитуванні взяли участь 88 членів кооперативу, що складає 33,08% від загальної кількості членів. Загальна кількість член кооперативу, що проголосували на зборах - 161 член, що складає 60,52% від загальної кількості.

При цьому, відповідачем до матеріалів справи також надано додатки до протоколу, а саме:

- додаток №1 - реєстр присутніх на загальних зборах 28.01.2021;

- додаток №7 - реєстр членів, проголосувавших на загальних зборах 28.01.2021 по п. 8 порядку денного щодо затвердження розміру внесків на модернізацію теплопунктів по програмі "70/30";

- додаток №8 - реєстр членів, проголосувавших на загальних зборах 28.01.2021 по п. 9 порядку денного щодо прийняття участі у міській програмі співфінансування капітальних ремонтів в будинках по вул. Драгоманова, 40 , 40А , 40Б у 2021 році;

- додаток №9 - листки опитування у кількості 88 штук.

Поряд з цим, матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду повного та точного переліку членів кооперативу станом на 28.01.2021, оскільки реєстр присутніх на зборах таким не є.

Так, відповідно до ст. 15 Закону України "Про кооперацію" загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених. Кожний член кооперативу чи уповноважений кооперативу має один голос, і це право не може бути передано іншій особі. Рішення загальних зборів членів (зборів уповноважених) кооперативу про прийняття, внесення змін до статуту, вступ до кооперативного об`єднання або вихід з нього та про реорганізацію або ліквідацію кооперативу вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 75 відсотків членів кооперативу, присутніх на загальних зборах кооперативу. З інших питань рішення приймаються простою більшістю голосів членів (уповноважених) кооперативу, присутніх на його загальних зборах.

Згідно з п. 9.8 статуту відповідача загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні більше половини його членів, а збори уповноважених - за наявності не менше двох третин уповноважених.

Отже, якщо взяти до відома інформацію з протоколу загальних зборів, збори могли вважатися повноважними при наявності 134 членів (50% від 266 членів + 1 член).

Поряд з цим, на зборах були присутніми 73 члени, що становить 27,44%, а інші 88 членів (33,08%) взяли участь у письмовому опитуванні.

Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що статутом відповідача не передбачено проведення загальних зборів шляхом письмового опитування членів кооперативу.

Пункт 9.9 статуту відповідача лише передбачає, що у випадку, коли під час проведення зборів для прийняття рішення не набрано достатньої кількості голосів "за" або "проти", проводиться письмове опитування членів, які не голосували на зборах.

Отже, з огляду на положення п. п. 9.8 та 9.9 статуту, загальні збори є правомочними лише у тому випадку, якщо на них присутні більше половини його членів. Однак, Законом України "Про кооперацію" не передбачено проведення загальних зборів шляхом письмового опитування. Разом з цим, письмове опитування жодним чином не впливає на кворум загальних зборів кооперативу, воно не змінює і не доповнює кількісний склад присутніх на зборах і може бути проведене лише за наявності проведення повноважних загальних зборів з метою прийняття рішень з тих питань, де не набрано достатньої кількості голосів "за" або "проти".

Отже, помилковим є висновок місцевого господарського суду стосовно того, що кількість членів, яка взяла участь у зборах, склала 161 особу.

З урахуванням викладеного, з наявних у матеріалах справи доказів взагалі не вбачається за можливе встановити загальну та точну кількість членів Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" станом на 28.01.2021.

Як було зазначено вище, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є прийняття загальними зборами рішення у разі неможливості встановлення наявності кворуму.

Зазначене є самостійною підставою для визнання недійсними та скасування рішень загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" від 28.01.2021, оформлених протоколом №1.

При цьому, відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 23.06.2021 у справі №910/4201/20, ухвалення рішень неповноважними зборами (за відсутності кворуму) порушує корпоративні права члена кооперативу незалежно від змісту ухвалених рішень.

Таким чином, порушені права позивача підлягають відновленню шляхом визнання недійсними рішень загальних зборів Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" від 28.01.2021, оформлених протоколом №1.

Насамкінець, позивач також стверджував, що на зборах було прийнято рішення (п. 12 порядку денного) про заборону власникам квартир, які мають заборгованість перед відповідачем зі сплати внесків, користуватися спільним неподільним майном кооперативу - загальнобудинковим електрообладнання та загальною електричною мережею. Вказане рішення, на переконання позивача, є незаконним, оскільки за наслідком його ухвалення квартира, належна йому на праві власності, була відключена від електропостачання.

Поряд з цим, стверджуючи про вказані порушення з боку відповідача, позивач не надав суду жодних доказів, зокрема, на підтвердження факту відключення його квартири від електропостачання.

Тому, вказана підстава для визнання недійсним окремого рішення, ухваленого на загальних зборах, судом до уваги не береться, оскільки вище суд встановив, що рішення зборів від 28.01.2021 підлягають визнанню недійсними вцілому

З огляду на усе вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову. Натомість, місцевий господарський суд не встановив усіх обставин справи та припустився неправильного застосуванню норм матеріального права.

Згідно з п. п. 2- 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються:

- перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

- висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів;

- мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі;

- мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Отже, процесуальне законодавство визначає чіткі стандарти мотивування судових рішень. Зокрема, п. п. 4 та 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України імперативно зобов`язують суд надати в мотивувальній частині судового рішення мотивовану оцінку кожному наявному в матеріалах справи доказу щодо обставин, які є предметом доказування у справі, з урахуванням правил вірогідності доказів та кожному наведеному учасниками справи аргументу щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Проте, мотивувальна частина оскаржуваного рішення вказаним вимогам не відповідає, оскільки суд не надав оцінку суттєвим аргументам позивача з приводу порушення порядку проведення та скликання загальних зборів, а, натомість, також невірно встановив обставини справи з питань, що стосуються правомочності таких зборів.

Разом з цим, наявність таких висновків суду вцілому не впливає на суть ухваленого рішення про задоволення позову.

З огляду на усе вищезазначене, мотивувальна частина оскаржуваного рішення підлягає зміні шляхом викладення її змісту у редакції, наведеній колегією суддів у цій постанові.

При цьому, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують факту порушення порядку скликання та проведення загальних зборів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76 та 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як передбачено ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У відповідності до ч. 4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосовано норми матеріального права, однак такі порушення не призвели до ухвалення неправильного рішення по суті заявлених вимог, рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/9239/22 підлягає зміні лише у його мотивувальній частині з викладенням мотивувальної частини у редакції даної постанови.

При цьому, як встановлено вище, оскільки доводи скаржника колегією суддів визнано необґрунтованими, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" не підлягає задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ромашка-2" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/9239/22 змінити у мотивувальній частині та викласти мотивувальну частину рішення у редакції даної постанови.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 у справі №910/9239/22 залишити без змін.

4. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Житлово-будівельний кооператив "Ромашка-2".

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з перебування суддів Андрієнка В.В. та Буравльова С.І. з 01.05.2023 по 05.05.2023 та головуючого судді Шапрана В.В. з 08.05.2023 по 21.05.2023 у відпустках повний текст постанови складено 22.05.2023.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов