Постанова

від 10.05.2023 по справі 922/1734/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року м. Харків Справа № 922/1734/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М. , суддя Лакіза В.В.,

за участю секретаря судового засідання Садонцевої Л.К.,

представники сторін: не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продснаб Плюс", Харківська область, Харківський район, с. Кутузівка,

на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області в м. Харкові, повний текст якого складений 10.02.2023 (суддя Жигалкін І.П.),

у справі №922/1734/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-Виробнича Група Український папір", м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Продснаб Плюс", Харківська область, Харківський район, с. Кутузівка,

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Продснаб Плюс" суми боргу в розмірі 799024,43грн (де: 590115,60грн - борг за невиконання п. 2.1 Договору; 104536,47грн - пеня; 92949,83грн - інфляційне збільшення; 11422,53грн - 3% річних), а також суми судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ "Продснаб Плюс" як покупцем свого обов`язку за договором купівлі-продажу щодо повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1734/22 в позові відмовлено частково. Стягнуто з ТОВ "Продснаб Плюс" на користь ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" 799024,43грн (де: 590115,60грн борг, 104536,47грн пеня, 92949,83грн - інфляційне збільшення, 11422,53грн - 3% річних), а також суми судових витрат у розмірі 11985,37грн. Зобов`язано орган (особу), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду проводити нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання починаючи з 28.09.2022 до повної її сплати за формулою: (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти. В частині застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України стосовно пені відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач повністю виконав свої зобов`язання з поставки товару за договором, однак, оплата відповідачем фактично отриманого товару в узгоджені сторонами строки у повному обсязі не здійснена. У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору в частині оплати сума заборгованості складає 590115,60грн. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що його здійснено арифметично вірно, та дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 11422,53грн 3% річних за період прострочення платежів за кожною окремою видатковою накладною за загальний період з 19.10.2021 по 27.09.2022, а також 92949,83грн інфляційних втрат за період прострочення цих же платежів з жовтня 2021 року по вересень 2022 року включно. Перевіривши нарахування пені, суд також встановив, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача 104536,47грн пені не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично правильним. Щодо вимог про нарахування 3% річних на суму боргу до моменту сплати відповідачем цього боргу, відповідно до положення ч.10 ст. 238 ГПК України, суд зазначив, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення, а тому вважав за можливе задовольнити вимогу позивача щодо нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, починаючи з 28.09.2022 року до повної її сплати. Розглянувши вимоги про нарахування пені на суму боргу до моменту сплати відповідачем цього боргу, відповідно до положення ч.10 ст. 238 ГПК України, суд наголосив, що судом застосовано строкове обмеження, передбачене ч.6 ст. 232 ГК України щодо вимог про стягнення пені в межах шестимісячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а тому дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача про зазначення в рішенні суду про нарахування пені до моменту виконання рішення.

Не погодившись з рішенням, ухваленим судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось ТОВ "Продснаб Плюс", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1734/22 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, судові витрати покласти на позивача.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом першої інстанції проігноровано заяву відповідача про доступ до матеріалів справи через підсистему "Електронний суд", чим позбавлено останнього процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи, надання відзиву та клопотання про витребування доказів. За доводами апелянта рішення суду не може ґрунтуватися на копіях письмових доказів за умови, що відповідач ставить під сумнів їх відповідність.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем заявлено клопотання про витребування доказів, а саме: оригіналів наданих до суду в копіях видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Позивач зазначає, що судом першої інстанції вчинено всі належні дії щодо повідомлення відповідача про розгляд справи. Наголошує, що відповідач станом на 18.11.2022 був обізнаний про дату розгляду справи, проте не скористався наданими йому процесуальними правами на подання відзиву на позов, додаткових письмових доказів, висновків експертів, клопотань, заяв та пояснень. Також відповідач мав можливість ознайомитися з матеріалами справи безпосередньо звернувшись до Господарського суду Харківської області.

20.04.2023 до Східного апеляційного господарського суду від ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" надійшла заява про розгляд справи без участі представника позивача.

Враховуючи, що відповідно до положень ч. 12 ст. 270 ГПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, заява позивача підлягає задоволенню як така, що не суперечить положенням Господарського процесуального кодексу України.

09.05.2023 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, судова колегія зазначає про таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що повноваження щодо відкладення судового розгляду на підставі поданого учасниками судового процесу клопотання є дискреційними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2022 у справі №260/4504/20 зазначив, що за загальним правилом при вирішенні питання щодо можливості відкладення розгляду справи в період дії воєнного стану на підставі поданої учасниками судового процесу заяви суд залежно від інтенсивності бойових дій на певній території, загальної воєнної ситуації як в країні, так і в певному регіоні, де знаходиться суд, або учасник справи (його представник), поведінки суб`єктів владних повноважень, що мають компетенцію в сфері повідомлень щодо ризиків перебування на певній території (об`єкті нерухомості) та інше, має дотримуватися балансу між безпекою суддів, працівників апарату, учасників справи та дотриманням процесуальних прав учасників справи і засад судочинства. При цьому врахуванню підлягають попередня поведінка учасника справи, можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, можливість прибути у судове засідання та скористатися правом участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи представник відповідача адвокат Щеглов Д.С. зазначає, що з 10.05.2023 до 02.06.2023 буде знаходитись у щорічній основній відпустці. На підтвердження зазначених обставин заявником надано електронну копію наказу від 09.05.2023 №1, відповідно до якого керуючому бюро адвокату Щеглову Д.С. з 10.05.2023 до 02.06.2023 надано щорічну основну відпустку.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Продснаб Плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1734/22 та призначено розгляд справи на 10.05.2023 о 12:30 годині.

Зазначена ухвала доставлена до Електронного кабінету представника апелянта 27.03.2023 о 15:9 годині, про що свідчить довідка про доставку електронного листа.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення у паперовому вигляді копія зазначеної ухвали отримана відповідачем за адресою місця реєстрації: 62405, Харківська обл., Харківський р-н, селище Кутузівка, вул. Шкільна, 6, 05.04.2023.

Отже, відповідач був завчасно повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та мав достатньо часу підготуватися до судового засідання, направити до судового засідання уповноваженого представника або звернутися до суду з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судова колегія зауважує, що за відсутності можливості у представника прибути до судового засідання, відповідач не позбавлений можливості уповноважити на участь у судовому засіданні іншого представника або взяти участь в порядку самопредставництва.

Обґрунтування підстав для відкладення розгляду справи наказом про відпустку адвоката, що прийнятий за один день до судового засідання, за умови завчасної обізнаності представника про дату та час судового розгляду може свідчити про зловживання процесуальними правами учасником справи та намагання необґрунтовано затягнути розгляд судової справи.

З огляду на необхідність розгляду апеляційної скарги впродовж розумних строків в контексті встановлених п. 1 ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантій, з огляду на приписи пункту 10 частини 3 статті 2 ГПК України, якими встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, враховуючи, що відповідач завчасно був повідомлений про дату та час розгляду справи, мав достатньо часу для підготовки до судового розгляду та забезпечення участі свого представника у судовому засіданні, представником відповідача не наведено обґрунтованих об`єктивних підстав для відкладення судового засідання, враховуючи, що матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги відповідача у судовому засіданні 10.05.2023, загальна обстановка у м. Харків є такою, що дозволяє проведення судового засідання, судова колегія дійшла висновку про необґрунтованість клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та про відмову у його задоволенні.

Оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши клопотання скаржника про витребування доказів - оригіналів наданих до суду в копіях, а саме: видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України),

Частиною 1 ст. 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Отже, чинним законодавством передбачено право надавати письмові докази як в оригіналі, так і у належним чином засвідчених копіях.

Відповідно до ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Статтею 81 ГПК України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено, який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Відповідно до ч. 6 ст. 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.

Тобто, згідно з положеннями ст. 91 ГПК України витребування оригіналу письмового доказу є правом, а не обов`язком суду.

Згідно з ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 80 та ч. 1 ст. 81 ГПК України, клопотання про витребування доказів повинно бути подане разом з відзивом на позовну заяву.

Як встановлено судом, до суду першої інстанції відповідач не звертався з клопотанням про витребування будь-яких доказів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування клопотання про витребування доказів апелянт зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у Харківській області за фактичним місцем знаходження відповідача відбувались бойові дії, в результаті яких частково зруйновані промислові приміщення, спричинено значні пошкодження всьому комплексу (адміністративні будівлі, цехи, склади, гаражі та інше), знищено та пошкоджено обладнання, офісні меблі, оргтехніку, сировину, транспортні засоби, готову продукцію в складах, сейфи з документацією та інше. Через зазначені події відповідач не має можливості перевірити надані позивачем копії документів або надати суду власні письмові докази.

Разом з тим, на підтвердження зазначених обставин, зокрема, щодо знищення відповідної документації, скаржником не надано жодних доказів.

Крім того, скаржником у клопотанні про витребування доказів не зазначено, які дії вчинялися ним самостійно для отримання оригіналів видаткових накладних, податкових накладних, товарно-транспортних накладних, доказів звернення покупця до позивача за отриманням дублікатів зазначених документів та відмови позивача у їх наданні матеріали справи не містять.

Також відповідачем не обґрунтовано, в чому саме на його думку полягає неналежність наданих до матеріалів справи копій письмових доказів, їх недійсність чи недостовірність.

Судова колегія зауважує, що з наданих позивачем копій письмових доказів, а саме: видаткових, податкових та товарно-транспортних накладних, вбачається факт постачання позивачем відповідачу товару, дата здійснення та обсяги поставки, вартість поставленого товару, обставини прийняття товару відповідачем та обставини фактичного переміщення зазначеного товару від продавця до покупця.

Враховуючи, що відповідачем належним чином не обґрунтовано ні неможливості самостійного отримання зазначених доказів, ні необхідності їх витребування, клопотання відповідача про витребування доказів не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

Між ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" (продавцем) та ТОВ "Продснаб Плюс" (покупцем) 02.09.2021 укладений договір купівлі-продажу № 16/05, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити продукцію в асортименті, найменуванні, за ціною, в кількості і в строки, передбачені даним договором, а також специфікаціями (додатками/додатковими угодами), укладеними окремо.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Згідно з п. 2.2 договору оплата здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Поставка здійснюється транспортом продавця за адресою: м. Харків, вул. Грищенко, 17 (п. 3.1 договору).

Відповідно до п. 3.13 договору при поставці продукції продавець зобов`язується надавати необхідні товаро-транспортні накладні, податкові накладні та видаткові накладні з обов`язковим зазначенням номеру договору.

Положеннями п. 4.1 договору визначено, що за порушення умов договору сторони несуть взаємну цивільно-правову відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Згідно з п. 4.4 договору у разі якщо покупець порушить терміни оплати продукції, поставленої йому продавцем, він (покупець) сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення, від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 8.1 договору термін дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2021. Якщо за 15 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявляє письмово про розірвання договору, то термін дії договору пролонгується на аналогічний термін на тих же умовах.

Договір купівлі-продажу від 02.09.2021 №16/05 підписано представниками та скріплено печатками сторін.

З матеріалів справи вбачається, що 02.09.2021 між позивачем та відповідачем укладено протокол розбіжностей до договору купівлі-продажу від 02.09.2021 №16/05.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв без жодних зауважень обумовлений договором товар за видатковими накладними: № КВ-02101240 від 17.09.2021 на суму 69336,00грн, № КВ-02101297 від 24.09.2021 на суму 169200,00грн, №КВ-02101449 від 04.10.2021 на суму 52200,00грн, №КВ-02101587 від 12.10.2021 на суму 4500,00 грн, №КВ-02101674 від 22.10.2021 на суму 199200,00грн, №КВ-02102081 від 24.11.2021 на суму 99600,00грн, №КВ-02102167 від 02.12.2021 на суму 99600,00грн, №КВ-02102227 від 10.12.2021 на суму 144960,00грн, №КВ-02102310 від 17.12.2021 на суму 208800,00грн, №КВ-02102313 від 17.12.2021 на суму 6564,00грн, №КВ-02102519 від 29.12.2021 на суму 17100,00грн, №КВ-02200047 від 12.01.2022 на суму 159360,00грн, №КВ-02200124 від 20.01.2022 на суму 139440,00грн, №КВ-02200125 від 20.01.2022 на суму 238500,00грн, №КВ-02200126 від 20.01.2022 на суму 171000,00грн, №КВ-02200326 від 07.02.2022 на суму 7425,60грн, №КВ-02200438 від 15.02.2022 на суму 33750,00грн, №КВ-02200375 від 23.03.2022 на суму 44640,00грн, №КВ-02200622 від 18.04.2022 на суму 93500,00грн, №КВ-02200798 від 24.05.2022 на суму 83030,40грн, №КВ-02200803 від 24.05.2022 на суму 41515,20грн, №КВ-02200812 від 25.05.2022 на суму 73092,60грн, №КВ-02200917 від 09.06.2022 на суму 4500,00грн, №КВ-02201074 від 04.07.2022 на суму 85650,00грн, №КВ-02201126 від 08.07.2022 на суму 25650,00грн, №КВ-02202031 від 21.09.2022 на суму 12840,00грн, на загальну суму 2284953,80грн.

Копії видаткових накладних, а також товарно-транспортних та податкових накладних додано до позовної заяви.

Відповідно до платіжних доручень: №978263050 від 01.12.2021 на суму 96336,00грн, №978261632 від 27.10.2021 на суму 69200,00грн, №978261721 від 28.10.2021 на суму 100000,00грн, №978262742 від 23.11.2021 на суму 52200,00грн, №978263295 від 06.12.2021 на суму 4500,00грн, №978262921 від 25.11.2021 на суму 199200,00грн, №978264165 від 30.12.2021 на суму 99600,00грн, №2 від 04.01.2022 на суму 99600,00грн, №978264812 від 27.01.2022 на суму 144960,00грн, №978264813 від 27.01.2022 на суму 208822,00грн, №978264814 від 27.01.2022 на суму 6564,00грн, №978264907 від 28.01.2022 на суму 17100,00грн, №978265862 від 23.02.2022 на суму 159360,00грн, №978266003 від 22.03.2022 на суму 44650,00грн, №978266032 від 15.04.2022 на суму 93500,00грн, №978266148 від 23.05.2022 на суму 83030,40грн, №978266147 від 23.05.2022 на суму 41515,20грн, №978266218 від 31.05.2022 на суму 73092,60грн, №978266267 від 03.06.2022 на суму 4500,00грн, №978266552 від 01.07.2022 на суму 85650,00грн, №978266607 від 07.07.2022 на суму 25650,00грн, №978267539 від 12.09.2022 на суму 12840,00грн, відповідачем здійснено оплату за товар на загальну суму 1694838,20грн.

Позивач зазначає, що відповідач здійснював оплату за поставлений товар з порушенням строків, визначених договором купівлі-продажу, а частина отриманого відповідачем товару на суму 590115,60грн залишилася неоплаченою покупцем взагалі.

Зазначені обставини і стали підставою для звернення ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" з даним позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1734/22 в позові відмовлено частково з підстав, що викладені вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами статей 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, на виконання умов договору купівлі-продажу від 02.09.2021 №16/05 позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 2284953,80грн.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що оплата продукції здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту отримання продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Продснаб Плюс" оплату за отриманий товар здійснило частково, а саме на суму 1694838,20грн.

Враховуючи зазначене, грошові кошти у розмірі 590115,60грн, що становлять вартість поставленого позивачем та неоплаченого відповідачем товару, підлягають стягненню з відповідача ТОВ "Продснаб Плюс".

Розглянувши вимоги ТОВ "Торгово-Виробнича Група Український папір" про стягнення з ТОВ "Продснаб Плюс" пені у розмірі 104536,47грн, інфляційних втрат у розмірі 92949,83грн та 3% річних у розмірі 11422,53грн, судова колегія зазначає про таке.

Положеннями частини 1 статті 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частинами першою, третьою статті 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 4.4 договору визначено, у разі якщо покупець порушить терміни оплати продукції, поставленої йому продавцем, він (покупець) сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період прострочення, від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат за видатковими накладними № КВ-02101240 від 17.09.2021 на суму 69336,00грн, № КВ-02101297 від 24.09.2021 на суму 169200,00грн, №КВ-02101449 від 04.10.2021 на суму 52200,00грн, №КВ-02101587 від 12.10.2021 на суму 4500,00 грн, №КВ-02101674 від 22.10.2021 на суму 199200,00грн, №КВ-02102081 від 24.11.2021 на суму 99600,00грн, №КВ-02102227 від 10.12.2021 на суму 144960,00грн, №КВ-02102310 від 17.12.2021 на суму 208800,00грн, №КВ-02102313 від 17.12.2021 на суму 6564,00грн, №КВ-02200047 від 12.01.2022 на суму 159360,00грн, №КВ-02200124 від 20.01.2022 на суму 139440,00грн, №КВ-02200125 від 20.01.2022 на суму 238500,00грн, №КВ-02200126 від 20.01.2022 на суму 171000,00грн, №КВ-02200326 від 07.02.2022 на суму 7425,60грн, №КВ-02200438 від 15.02.2022 на суму 33750,00грн, сплата вартості за товар за якими відбувалася з порушенням строків, встановлених договором, судом апеляційної інстанції встановлено правильність розрахунків позивача та суду першої інстанції.

Жодних контррозрахунків, а також заперечень щодо розрахунку позивача відповідачем надано не було.

Враховуючи зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача 104536,47грн пені, 92949,83грн інфляційних втрат та 11422,53грн 3% річних.

Частиною 10 ст. 238 ГПК України визначено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Правовий аналіз наведених вище норм чинного законодавства свідчить про те, що остання передбачає право, а не обов`язок суду зазначити про нарахування відсотків або пені у рішенні про стягнення боргу, і таке право надано суду для нарахування відсотків, або для нарахування пені, тобто за вибором позивача один з видів відповідальності.

Судова колегія наголошує, що стягнення 3% річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання, а їх нарахування не припиняється в результаті ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості, на яку нараховуються відповідні відсотки.

Отже, суд першої інстанції правомірно зазначив у рішенні про нарахування 3 % річних на суму боргу. З рішення суду вбачається, що для здійснення нарахування 3% річних органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення судом першої інстанції зазначено формулу (СНЗ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СНЗ - сума непогашеної заборгованості, КДП кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, що є математично правильно.

Апеляційна скарга відповідача жодних доводів або заперечень в цій частині судового рішення не містить.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.10.2022 відкрито провадження у справі №922/1734/22 та постановлено розгляд справи №922/1734/22 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що вказану ухвалу отримав 08.11.2022 та 18.11.2022 через підсистему електронний суд представник відповідача звернувся до Господарського суду Харківської області з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано заяву відповідача про доступ до матеріалів справи через підсистему "Електронний суд", чим позбавлено останнього процесуального права на ознайомлення з матеріалами справи, надання відзиву та клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 ГПК України учасники справи мають право: 1) ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; 2) подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; 3) подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; 4) ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; 5) оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; 6) користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

В той же час, частиною 2 зазначеної статті на учасників справи покладено обов`язки, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), підсистема "Електронний суд" є модулем (підсистемою) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Підсистема "Електронний суд" (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи (п. 24 Розділу ІІІ Положення).

Згідно з п. 3 Розділу І Положення єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень (пп. 5.6 п. 5 Розділу І Положення).

За умовами п. 18 Розділу ІІІ Положення доступ до підсистем (модулів) ЄСІТС, крім вебпорталу, здійснюється за допомогою Електронного кабінету після обов`язкового проходження особою процедури реєстрації або автентифікації. Автентифікація користувача здійснюється на початку кожної сесії роботи в ЄСІТС.

Пунктом 37 Розділу ІІІ Положення передбачено, що підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених.

Згідно з п. 43 Розділу ІІІ Положення до Електронного кабінету надсилаються документи у справі лише в разі наявності ідентифікаційних даних користувача (учасника справи), внесених до автоматизованої системи діловодства. У разі надсилання користувачем документів у справі за допомогою власного Електронного кабінету ідентифікаційні дані користувача вносяться до автоматизованої системи діловодства в автоматичному режимі. У разі надсилання документів у справі особою в паперовій формі її ідентифікаційні дані вносяться до автоматизованої системи діловодства працівником суду.

З комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" вбачається, що заява представника відповідача адвоката Щеглова Д.С. через підсистему "Електронний суд" надійшла 18.11.2022, проте, як учасник останній залучений до вказаної програми 07.03.2023, та відповідно до довідок про доставку електронного листа вбачається, що до Електронного кабінету представника відповідача матеріали справи в електронному вигляді надійшли лише 07.03.2023.

Отже, в даному випадку суд першої інстанції не забезпечив можливість учаснику справи на ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді.

Разом з тим, судова колегія наголошує, що представник відповідача не був позбавлений можливості на ознайомлення з матеріалами справи безпосередньо у приміщенні Господарського суду Харківської області.

Проте, матеріали справи не містять доказів звернення відповідача для ознайомлення з матеріалами справи в паперовому вигляді.

Колегія суддів звертає увагу, що протягом чотирьох місяців з дати відкриття провадження у справі (04.10.2022) до дати ухвалення судом рішення (08.02.2023) відповідачем не вчинялося жодних активних дій для захисту своїх інтересів у суді.

Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, строк на подання відзиву відліковується від дати отримання ухвали про відкриття провадження у справі, а не з дати, коли учасник справи ознайомиться з матеріалами справи.

Частиною 1 ст. 43 ГПК України визначено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з ч.ч 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Тобто, відповідач, як учасник судового процесу повинен був належним чином користуватися наданими йому процесуальними правами (ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з копії, надавати відзив, заперечення, пояснення, викладати доводи та міркування, заявляти клопотання) та виконувати процесуальні обов`язки (зокрема, доказування).

Таким чином, доводи відповідача, що суд першої інстанції позбавив його права на подання відзиву та клопотання про витребування доказів, є необґрунтованими.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення Господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи, у зв`язку з чим підстави для його скасування відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1734/22 - без змін.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Продснаб Плюс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у справі №922/1734/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 22.05.2023.

Головуючий суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя В.В. Лакіза