Рішення

від 10.05.2023 по справі 903/92/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 травня 2023 року Справа № 903/92/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Вороняка А. С., за участі секретаря судового засідання Коритан Л. Ю., розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньхім

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7

про розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити дії,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: Студницький А. Б., адвокат, ордер серія АС № 1047227 від 14.03.2023;

від відповідача: Столярук В. В., адвокат, ордер серія ВЛ № 000,078500 від 13.03.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу Діловодство суду.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю Волиньхім звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7 в якому просить суд:

- розірвати договір оренди торгового місця № 19 від 28.05.2009, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньхім та Товариством з обмеженою відповідальністю Дельта-7;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Дельта-7 підписати акт прийому-передачі та прийняти за актом торгову площу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач втратив доцільність здійснювати торгову діяльність(відсутня потреба в орендованому майні) за місцем розташування торгового павільйону через порушення істотних умов спірного договору відповідачем, сторони не досягли домовленості про дострокове розірвання договору оренди торгового місця №19 від 28.05.2009, відповідно останній не підписав акт прийому-передачі та не прийняв за актом торгову площу, чим на переконання позивача порушив його право на розірвання договору.

Ухвалою суду від 30.01.2023 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме подати суду докази сплати судового збору у розмірі 2684,00 гривень.

08.02.2023 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 13.02.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 14.03.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу відповідь на відзив.

07.03.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, при цьому вказує, що підставою розірвання договору позивач вказує - відсутність потреби в орендованому майні, а з іншої - істотне порушення договору, які взаємовиключають одна одну. Зазначає, що 30.08.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору №19 оренди торгового місця від 28.05.2009, яка була мотивована тим, що ТзОВ Волиньхім не планує використовувати у своїй господарській діяльності вищезазначене приміщення. Також листом від 30.10.2022 року з вкладеними Актами прийому-передачі нежитлового приміщення від 30.10.2022, позивач зазначив про бажання розірвати договір, оскільки не планує використовувати у господарській діяльності вищезгадане приміщення, але зі сторони ТзОВ Дельта- 7, дані акти підписані не були. З даних документів вбачається, що причиною розірвання договору оренди торгового місця було не порушення істотних умов договору, а саме відсутність потреби використовувати орендоване майно позивачем. Крім того, звертає увагу суду, що розірвання договору не звільняє торгове місце від металевої конструкції орендаря, оскільки дані дії неможливо провести без завдання шкоди сусіднім орендарям, та безпосередньо товариству, оскільки зведення торгового комплексу здійснювалося із встановленням суміжних стін та спорудження загального даху над суміжними рядами, що включає 22 місць, а тому дії щодо переміщення павільйону призведуть до порушення конструкції та завдання матеріальної шкоди іншим орендарям та товариству зокрема, про що відповідач попереджав ТзОВ Волиньхім листом від 22.08.2022 №490. Даний відзив з додатками приєднано до матеріалів справи.

В судовому засіданні 14.03.2023 оголошено перерву до 29.03.2023.

20.03.2023 позивач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав відповідь на відзив в якій просить позов задовольнити повністю. При цьому вказує, що відповідачем не виконано належним чином умови договору оренди, порушено його істотні умови, а саме прибудова до павільйону № 1 ще одного павільйону № 1-а і загромадження території ринку старими контейнерами, що не дає можливість використовувати торгове місце № 1 за призначенням. Дана відповідь на відзив з додатками приєднана до матеріалів справи.

24.03.2023 відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав заперечення на відповідь на відзив в якому вказує, що згідно п.1.1 договору орендодавець зобов`язався передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування торгове місце в ряду № 14 місце № 1, що і було зроблено, а розміщення поряд металевої конструкції за № 1а не вплинуло на використання позивачем наданого йому торгового місця, скільки його місце залишилось незмінним та не перешкоджає позивачу здійснювати свою торгову діяльність. Дані заперечення приєднано до матеріалів справи.

29.03.2023 позивач подав клопотання про приєднання додаткових доказів, яке судом залишено без розгляду на підставі ч.2 ст. 118 ГПК України, оскільки відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Позивач не обґрунтував причин, які перешкоджали йому подати дане клопотання разом з позовом. Клопотань про поновлення строку на подачу клопотання, як це передбачено ст. 119 ГПК України, представник позивача не заявляв.

У судовому засіданні 29.03.2023 суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті та оголошено перерву до 11.04.2023.

У судовому засіданні 11.04.2023 оголошено перерву до 10.05.2023.

У судовому засіданні 11.04.2023 та 10.05.2023 представник позивача позов підтримав з підстав наведених у ньому та відповіді на відзив, представник відповідача позов заперечив з підстав наведених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

встановив:

28.05.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю Волиньхім (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дельта-7 (орендодавець) укладено договір №19 оренди торгового місця, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце площею 17,5 кв.м., яке знаходиться ряд № 14 місце № 1 на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою: вул.Європейська,3, с.Рованці, Луцький район, Волинська область, Україна (а.с.16-20).

Торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа, з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг) (п.1.2 договору). Встановлена орендарем споруда є його власністю (п.1.4 договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що за користування торговим місцем орендар сплачує орендодавцю орендну плату у розмірі 20,00 грн за 1 м.кв. без податку на додатну вартість, що становить 350,00 грн без ПДВ на один календарний місяць.

Згідно з п.5.1 договору цей договір вступає в дію з 01.06.2009 та укладається до 31.05.2058. Зміни та доповнення до договору вносяться шляхом підписання додаткових угод, які є невід`ємною частиною цього договору (п.5.2 договору).

Відповідно до п. 5.5 договору цей договір може бути достроково розірваний за згодою сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання.

Даний договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено їх печатками без будь яких зауважень.

30.04.2014 між сторонами було підписано додаткову угоду до договору № 19 оренди торгівельного місця, площі, якою сторони змінили п. 3.1 договору щодо розміру орендної плати (а.с.21).

Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставою заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та правову підставу вимог, а також зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Обґрунтованість позовних вимог, а відтак наявність підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві визначається судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги. Одним з таких юридичних фактів є договір як один із різновидів правочину (частина друга статті 202 ЦК України).

У випадку виникнення між сторонами договірних правовідносин визначальною в даному контексті є оцінка договору, який згідно із частиною другою статті 11 ЦК України є підставою виникнення у сторін певного обсягу прав та обов`язків.

Відтак у разі обґрунтування заявленого позову посиланням на договірні відносини сторін, розглядаючи спір, суд перш за все має встановити правову природу договору з урахуванням якої визначається зміст спірних правовідносин та їх нормативне регулювання з наступним встановленням обсягу прав та обов`язків сторін, моменту виникнення зобов`язання.

Отже, визначення правової природи договору, як правочину, нерозривно пов`язано з оцінкою дій сторін, направлених на набуття (зміну, припинення) ними певних прав та обов`язків. Досліджуючи дійсні правовідносини сторін суди повинні проаналізувати його правову природу (суть умов договору) та ті дії, які сторони мали вчинити або вчинили на виконання зобов`язань, їх відповідність умовам договором.

Предметом даного спору, як визначив позивач є дострокове розірвання договору оренди торгового місця на підставі ст. 651 ЦК України.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України).

Згідно з статтею 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Відповідно до приписів статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Як визначено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналізуючи природу спірного правочину, суд прийшов до висновку, що вказаний договір є частина площі на території відведеної для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об`єкту оренди в розумінні норм ЦК України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За змістом частини першої статті 760 цього Кодексу предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Положеннями частини 1 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною першою статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення (стаття 631 ЦК України).

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (далі ГК України), іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина 2 статті 180 ГК України).

Господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом( стаття 181 ГК України).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (стаття 283 ГК України).

Частиною 1 статті 284 ГК України встановлено, що істотними умовами договору оренди є: строк, на який укладається договір оренди.

Відповідно до вимог статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Таким чином, виходячи з аналізу зазначених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, істотними умовами договору найму (оренди) є предмет, строк такого договору і плата за користування майном.

Позивач листом № б/н від 30.08.2022 повідомив відповідача про намір достроково розірвати договір оренди з 30.09.2022, оскільки не планує використовувати у своїй господарській діяльності торгове місце, що є предметом договору, зобов`язався провести остаточний розрахунок за користування торговим місцем та повернути його власнику за актом прийому передачі (а.с.22).

Відповідач листом № 303 від 14.09.2022 повідомив позивача, що не вбачає підстав для дострокового розірвання даного договору та не надає своєї згоди на розірвання даного договору, звертає увагу орендаря на п.5.5 договору яким передбачено, що договір може бути розірваний лише за згодою сторін (а.с.25).

Предметом даного спору, як визначив позивач є дострокове розірвання договору оренди торгового місця на підставі ст. 651 ЦК України.

Реалізація права дострокового розірвання договору повинна відбуватися в світлі правозастосування приписів статті 188 ГК України, статей 651 ЦК України, що регулює порядок здійснення орендних відносин.

Як вбачається із ч. 3 ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Згідно з положеннями частини 2 статті 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду (ч. 3 ст. 188 ГК України).

У разі прийняття пропозиції договір вважається розірваним за згодою сторін (про що інша сторона повідомляється письмово або сторонами складається єдиний документ).

Тобто передумовою дострокового розірвання договору оренди є необхідність направлення ініціюючою стороною іншій стороні пропозиції про дострокове припинення договірних відносин. Така пропозиція повинна бути зроблена за 20 календарних днів до запланованої дати розірвання, якщо інший строк не встановлений у самому договорі. Додатком до пропозиції повинна бути додаткова угода про дострокове розірвання договору оренди, якою визначатимуться усі істотні умови повного припинення господарських зобов`язань між сторонами.

У відповідності до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Чинне в Україні законодавство розділяє підстави дострокового розірвання договору на дві групи:

- перша пов`язана із істотним порушенням умов договору;

- друга пов`язана із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися під час укладання договору.

Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України (на яку посилається позивач, як правову підставу позову для розірвання договору через істотне порушенням умов договору) зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, від 31.07.2018 у справі №922/3248/18.

Тобто, аналізуючи можливість дострокового розірвання договору з підстав істотного порушення його умов, суд звертає увагу, що пропозиція про дострокове припинення договірних відносин (яку направлятиме ініціююча сторона) повинна містити посилання на конкретну обставину, що вказує на порушення іншою стороною своїх зобов`язань за договором. Така підстава повинна бути очевидною та обґрунтованою. Обґрунтованість підстави може підтверджуватися відповідними документами (наприклад, акт виявлення порушень), які можуть бути складені ініціюючою стороною в односторонньому порядку із зазначенням відмови іншої сторони від підписання таких документів.

Водночас, позивач обґрунтовуючи пропозицію про дострокове розірвання договору підставою вказав відсутність потреби в орендованому майні, що на переконання суду не є посиланням на конкретну обставину, що вказує на порушення іншою стороною своїх зобов`язань за договором.

У відповідності до статті 3 ГК України господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з приписами статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Слід зазначити, що між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб`єктів господарювання.

Сторони підписуючи спірний договір, усвідомлювали можливі ризики господарської діяльності, при реалізації даного договору, проте в п. 5.1 договору погодили, що договір укладається до 31.05.2058 і може бути достроково розірваний за згодою сторін (п.5.5 договору).

Щодо посилань позивача вже у позовній заяві (а не у пропозиції на розірвання договору), що відповідачем було порушено істотні умови договору, а саме його предмет (місце розташування торгової площі) шляхом приєднання ще одного павільйону перед його павільйоном та присвоєння йому номера 1а, відповідно магазин «Родюче поле» вже перестав бути першим, судом відхиляються, з огляду на таке.

Як вбачається з умов договору, а саме п.1.1 орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування торгове місце площею 17,5 кв.м., яке знаходиться ряд № 14 місце № 1 на території торгового комплексу «Новий ринок», який розташований за адресою: вул.Європейська,3, с.Рованці, Луцький район, Волинська область, Україна (а.с.16-20). Торговим місцем, що є предметом за цим договором, являється площа, з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг).

На даний час торгове місце (предмет договору) площею 17,5 кв.м. так і залишається № 1 в ряді № 14 на території торгового комплексу «Новий ринок», що не заперечується сторонами, тобто предмет договору не змінився, а залишився тим самим, який визначений умовами договору, що на переконання суду також не є посиланням на конкретну обставину, що вказує на порушення іншою стороною своїх зобов`язань за договором.

Приймаючи до уваги, що підставою позову позивачем було визначено факт істотного порушення договору (ст.651 ЦК України), а не факт істотної зміни обставин (ст.652 ЦК України), суд не надає оцінки наявності або відсутності істотної зміни обставин, щодо прикріпленої вивіски на павільйоні «Родюче поле», яку після приєднання ще одного павільйону перед його павільйоном, на переконання позивача перестало бути видно з дороги, у зв`язку з чим втрачено доцільність здійснювати торгову діяльність.

На запитання головуючого в судовому засіданні при розгляді спору по суті, які саме істотні порушення саме умов спірного договору допущено відповідачем, представник позивача відповів, що відповідачем порушено пп.5.4.2 п.5.4 договору, яким передбачено, що дія договору припиняється внаслідок дострокового розірвання.

В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог про розірвання договору слід відмовити через безпідставність по обраному способу захисту з підстав істотного порушення відповідачем саме умов договору та необґрунтованістю. Відповідно, суд відмовляє в задоволенні похідних вимог про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7 підписати акт прийому-передачі та прийняти за актом торгову площу через безпідставність та необґрунтованість основної вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, у зв`язку із прийняттям судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, сплата судового збору покладається на позивача, за результатами розгляду позовної заяви.

Керуючись ст. ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-

вирішив:

у позові Товариства з обмеженою відповідальністю Волиньхім до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельта-7 про розірвання договору оренди та зобов`язання вчинити дії по підписанню акту прийому-передачі та прийняття за актом торгову площу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного

судового рішення

22.05.2023.

СуддяА. С. Вороняк