Рішення

від 10.05.2023 по справі 904/193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2023м. ДніпроСправа № 904/193/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мельниченко І.Ф. за участю секретаря судового засідання Лєшукової Н.М., розглянув спір

за позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, м. Дніпро в інтересах держави в особі:

позивача - 1 Лихівської селищної ради Кам`янського району, смт Лихівка, Кам`янський р-н, Дніпропетровської обл.

позивача - 2 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро", м. Дніпро

про скасування державної реєстрації речових прав та зобов`язання повернути земельну ділянка площею 97,7816 га

Представники:

від прокуратури Карпенко О.І.

від позивача-1 не з`явився

від позивача-2 не з`явився

від відповідача не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі: позивача - 1 Лихівської селищної ради Кам`янського району та позивача - 2 Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом в якому просить:

- скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, яка розташовується на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської обл., проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 61541877 від 12.11.2021 (номеру запису про право 45002957);

- скасувати державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, яка розташовується на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської обл., проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 61541877 від 12.11.2021 (номеру запису про право 45003089);

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, яка розташовується на теріторїї Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Лихівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Лихівській селищної ради.

Судові витрати прокурор просить покласти на відповідача.

Щодо представництва прокурором інтересів держави останній посилається, серед іншого, на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру".

Як убачається з матеріалів справи, на виконання частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України та частин третьої, четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Лихівською селищною радою, які не вжили заходів для повернення спірної земельної ділянки у судовому порядку.

Дніпропетровською обласною прокуратурою надсилався запит №15/1-1054вих-22 від 25.10.2022 до Лихівської селищної ради, в якому повідомлялося про встановлені факти порушення земельного законодавства.

Проте, згідно із відповіддю виконавчого комітету Лихівської селищної ради № 2215/02-19 від 03.11.2022 матеріали щодо передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельної ділянки площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130 в оренду ТОВ «Натурбестагро» в Лихівській селищній раді відсутні.

Крім того, Дніпропетровською обласною прокуратурою надсилався запит №15/1-1083вих-22 від 01.11.2022 до Головного управління Держгеокадастру в Дніпропетровській області, в якому повідомлялося про встановлені факти порушення земельного законодавства.

Проте, згідно із відповіддю останнього № 10-4-0.62-4903/2-22 від 18.11.2022 жодних дозвільних документів, у тому числі на користь ТОВ "Натурбестагро", у тому числі щодо передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, не приймались, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалась.

Також Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області повідомлено, що заходи, в тому числі претензійно-позовні, направлені на скасування незаконної державної реєстрації речового права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та витребовування земельної ділянки з кадастровим номером 1224555600:02:002:0130, із незаконного володіння та користування не вживались.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43).

Отже, у цій справі прокурор, звертаючись з позовом до суду, дотримався передбачених чинним законодавством вимог для представництва інтересів держави.

Порушення інтересів держави, в даному випадку, полягає у вибутті з користування державою земельною ділянкою сільськогосподарського призначення площею 97,7816 га та за відсутності її волі як власника та всупереч встановленого законом порядку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 10-4-0.62-4903/2-22 від 18.11.2022, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області жодних дозвільних документів на користування ТОВ "Натурбестагро", у тому числі дозвіл на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130 не приймалися, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання-передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалася.

Крім того, згідно із інформацією Лихівської селищної ради від 03.11.2022 № 2215/02-19 матеріали щодо передачі Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області земельної ділянки площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130 в оренду ТОВ «Натурбестагро» в Лихівській селищній раді відсутні.

Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договорі оренди земельної ділянки № 58/24-12/20ДО від 24.12.2020, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу у П`ятихатському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Сердюк Н.Д. та ТОВ "Натурбестагро" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Таким чином, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності укладання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області договору оренди земельної ділянки, який на теперішній час позбавлений можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, державна реєстрація права оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, що розташована на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню із одночасним припиненням речових прав оренди за ТОВ "Натурбестагро".

Крім того, враховуючи, що станом на момент проведення державної реєстрації права власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, останнє втратило відповідні повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що розташовані поза межами населених пунктів, скасуванню підлягає державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку із одночасною зміною її власника на Лихівську селищну об`єднану територіальну громаду в особі Лихівської селищної ради.

У межах визначеного законом строку, відповіду була надана можливість скористались своїми правом на подання відзиву з документальним обґрунтуванням.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 16.01.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється за правилами загального позовного провадження., підготовче засідання призначено на 15.02.2023.

15.02.2023 підготовче засідання відкладено до 14.03.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

У подальшому строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів до 17.04.2023 та відкладено підготовче засідання до 28.03.2023.

Ухвалою суду від 28.03.2023 господарським судом закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 19.04.2023.

19.04.2023 господарським судом оголошено перерву до 10.05.2023, про що постановлено відповідну ухвалу.

У судове засідання, що відбулося 10.05.2023, представники позивачів та відповідача не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили.

Позивачі були належним чином повідомлені про розгляд справи № 904/193/23, про що свідчать залучені до матеріалів справи поштові повідомлення (а.с. 78, 107-108).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи № 904/193/23, на адресу останнього, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських, формувань надсилались ухвали Господарського суду Дніпропетровської області про відкриття провадження у справі від 16.01.2023 та від 15.02.2023.

23.03.2023 конверт з ухвалами про відкриття провадження у справі, про відкладення підготовчого засідання, який був направлений на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро", повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що неотримання відповідачем листів з ухвалами суду та повернення їх до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання" є наслідком свідомого діяння (бездіяльності) відповідача щодо їх належного отримання, тобто, є власною волею відповідача.

За приписами пунктів 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітка про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

10.05.2023 у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (стаття 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд, -

УСТАНОВИВ:

Предметом доказування у цій справі є обставини щодо правомірності вибуття із користування власника спірної земельної ділянки, правомірності державної реєстрації прав оренди спірної земельної ділянки за відповідачем та наявності правових підстав для повернення її власнику.

Як вбачається з матеріалів справи 10.11.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області Зайцевим А.В. на підставі Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку державної реєстрації речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності у зв`язку з їх розмежуванням внесено відомості про реєстрацію права власності на земельну ділянку, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, яка розташована на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Крім того, вказаним державним реєстратором 10.11.2021 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відомості про державну реєстрацію права оренди ТОВ "Натурбестагро" на спірну земельну ділянку.

Підставою реєстрації права оренди на спірну земельну ділянку слугував договір оренди земельної ділянки № 58/24-12/20ДО від 24.12.2020, що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу у П`ятихатському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Сердюк Н.Д. та ТОВ "Натурбестагро".

Відповідно до договору оренди земельної ділянки № 58/24-12/20ДО від 24.12.2020, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області в особі заступника начальника відділу у П`ятихатському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Сердюк Н.Д., яка діє на підставі довіреності від 25.02.2019 № 13-1-0.25-006/11-19 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" в особі директора Ткаченка Є.В. (орендар) орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за межами населеного пункту на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, кадастровий номер земельної ділянки 1224555600:02:002:0130, загальною площею 97,7816 га (п.п.1.1., 2.1. договору оренди).

Строк дії договору оренди 35 років (п. 3.1. договору).

Відповідно до пункту пунктом 3.2. договору право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації цього права відповідно до законодавства.

Відповідно до інформації від 18.11.2022 № 10-4-0.62-4903/2-22, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області жодних дозвільних документів на користування ТОВ "Натурбестагро", у тому числі дозволу на передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130 не приймалося, наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду не видавався, акт приймання передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладання не видавалася.

Також у спірному договорі оренди зазначено, що предметом договорів є земельна ділянка, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, що розташована на території Лихівської селищної ради П`ятихатсього району Дніпропетровської області.

Прокурор посилаючись на Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин № 1423-ІХ від 28.04.2021 вказує про те, що з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позбавлене права на розпорядження спірною земельною ділянкою, а таким правом на відповідній території наділена саме Лихівська селищна об`єднана територіальна громада в особі Лихівської селищної ради.

Вказане свідчить про відсутність у поданому для державної реєстрації договору оренди земельної ділянки № 58/24-12/20ДО від 24.12.2020, укладеному, начебто, між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в особі заступника начальника відділу у П`ятихатському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Сердюк Н.Д. та ТОВ "Натурбестагро" статусу документа, достатнього для здійснення державної реєстрації права користування.

Таким чином, оскільки документами, наявними в матеріалах справи, спростовано факт автентичності та достовірності укладання Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області договору оренди земельної ділянки, який на теперішній час позбавлений можливості розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, державна реєстрація права оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, що розташована на території Лихівської селищної ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, є протиправною та такою, що підлягає скасуванню із одночасним припиненням речових прав оренди за ТОВ "Натурбестагро".

Крім того, враховуючи, що станом на момент проведення державної реєстрації права власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, останнє втратило відповідні повноваження, щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, які розташовані поза межами населених пунктів, скасуванню підлягає державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку із одночасною зміною її власника на Лихівську селищну об`єднану територіальну громаду в особі Лихівської селищної ради.

Вказані обставини і стали підставою для звернення прокурора до суду з позовом про визнання протиправними і скасування рішень державного реєстратора та витребування майна.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокурора підлягають задоволенню з наступних підстав.

Оцінюючи обраний прокурором спосіб судового захисту свого права, суд враховує нормативні положення частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Інший підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до пункту 1 статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

За змістом статті 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Частиною першою статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 цього Закону).

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Прокурор стверджує, що права власника земельної ділянки порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про наявність права оренди за договором, який ним не укладався.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2 статті 116 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

В порушення статей 116, 122 Земельного кодексу України відповідач з відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення для надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не звертався, дозволу на розроблення такого проекту землеустрою не отримував. Проектна документація щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу не розроблялася, в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, проект землеустрою не погоджувався. Рішення відповідного органу щодо передачі у користування відповідачу спірної земельної ділянки не приймалося. Акт приймання-передачі земельної ділянки, що надається в оренду, не підписувався.

Відповідних доказів сторонами до суду не надано.

Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (частина 1 статті 407 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Істотні умови договору оренди визначені частиною першою статті 15 Закону України "Про оренду землі".

Так, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У разі ж, якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, в наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Згідно з частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін ( ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 Цивільного кодексу України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19).

Судом при розгляді даної справи встановлено, що довіреність № 13-1-0.25-006/11-19 від 25.02.2019 заступника начальника відділу у П`ятихатському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Сердюк Н.Д. на укладення з відповідачем договору № 58/24-12/20ДО від 24.12.2020 оренди спірної земельної ділянки не видавалась, договір оренди земельної ділянки не оформлявся та не підписувався, печаткою не скріплювався.

Таким чином, слід дійти висновку, що такий договір між Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" не укладався.

Отже, у державного реєстратора були відсутні підстави для державної реєстрації права оренди та суборенди спірної земельної ділянки.

Згідно із статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Відповідно до статей 142, 143 Основного Закону України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об`єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

01.01.2013 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності.

Згідно пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного Закону України з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Згідно зі статтею 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок із державної власності у комунальну і навпаки здійснюється за рішеннями самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №60-р від 31.01.2018 Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад регламентовано передачу усіх земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність відповідних об`єднаних територіальних громад, крім тих земельних ділянок, які не можуть бути передані у комунальну власність.

Частиною 1 статті 122 Земельного кодексу України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин № 1423-ІХ від 28.04.2021 внесено зміни до Земельного кодексу України та відповідно до абзацу 1 п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, зміст якого визначає, що з набрання чинності цим пунктом (27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Відповідно до абзацу 12 п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Згідно з абзацом 9 п. 24 Розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Виходячи з наведеного, сільські, селищні, міські ради наділені делегованими повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення комунальної власності та є правонаступниками Головного управління Держгеокадастру у області.

Таким чином, з 27.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області позбавлене права на розпорядження спірною земельною ділянкою, а таким правом на відповідній території наділена саме Лихівська селищна об`єднана територіальна громада в особі Лихівської селищної ради.

Отже, станом на момент проведення державної реєстрації права власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області, останнє втратило відповідні повноваження щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення, що розташовані поза межами населених пунктів, у зв`язку з чим державна реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області підлягає скасуванню із одночасною зміною її власника на Лихівську селищну об`єднану територіальну громаду в особі Лихівської селищної ради.

Відтак вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності, права оренди на підставі рішення державного реєстратора щодо спірної земельної ділянки відповідають належному способу захисту, є законними й обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (код ЄДРПОУ 42927581) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, що розташована на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Лихівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Лихівської селищної ради, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України, статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, юридичні факти.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст.317 Цивільного кодексу України).

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. (ч.ч. 1,2 ст. 319 Цивільного кодексу України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч. 1 ст. 387 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння (п. 2 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ч. 1 ст.1213 Цивільного кодексу України).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під час розгляду даної справи суд дійшов висновку, що довіреність № 13-1-0.25-006/11-19 від 25.02.2019 представнику Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - Сердюк Н.Д. на укладення з відповідачем договору № 58/24-12/20ДО від 24.12.2020 оренди спірної земельної ділянки не видавалась, а сам договір нею не підписувався, а відтак і не укладався.

Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі №653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.27).

Враховуючи підстави позову прокурора у цій справі, заявлені ним позовні вимоги про повернення земельної ділянки із неправомірного користування відповідача є належним способом захисту.

Відповідачем не надано доказів повернення спірної земельної ділянки її власнику, у зв`язку з чим вимоги про зобов`язання ТОВ "Натурбестагро" повернути спірну земельну ділянку її власнику є законними й обґрунтованими.

Враховуючи обставини справи, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Скасувати державну реєстрацію права власності земельної ділянки, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, що розташована на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської обл., проведену за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області (49004, м. Дніпро, вул. Філософська, 39А, код ЄДРПОУ 39835428) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 61541877 від 12.11.2021 (номеру запису про право 45002957) з одночасною зміною права власності на вказану земельну ділянку за Лихівською селищною об`єднаною територіальною громадою в особі Лихівської селищної ради (52120, Дніпропетровська область, Кам`янський район, смт Лихівка, вул. Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04338523).

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, яка розташовується на території Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської обл., проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (49055, м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького, 45/122, код ЄДРПОУ 42927581) на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. № 61541877 від 12.11.2021 (номеру запису про право 45003089) з одночасним припиненням речових прав Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (49055, м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького, 45/122, код ЄДРПОУ 42927581) на вказану земельну ділянку.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (49055, м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького, 45/122, код ЄДРПОУ 42927581) повернути земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 97,7816 га, кадастровий номер 1224555600:02:002:0130, яка розташовується на теріторїї Лихівської селищної ради Кам`янського району Дніпропетровської області, Лихівській селищній об`єднаній територіальній громаді в особі Лихівській селищної ради (52120, Дніпропетровська область, Кам`янський район, смт Лихівка, вул. Центральна, буд. 3, код ЄДРПОУ 04338523).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Натурбестагро" (49055, м. Дніпро, пр. Б.Хмельницького, 45/122, код ЄДРПОУ 42927581) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 38, код ЄДРПОУ 02909938) 7 443, 00 грн. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повне рішення складено 22.05.2023.

Суддя І.Ф. Мельниченко