Рішення

від 16.05.2023 по справі 904/4739/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2023м. ДніпроСправа № 904/4739/22За позовом Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод", м. Павлоград Дніпропетровської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Візаві Плюс", м. Дніпро

про стягнення 110 757,04грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Чернявська Е.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У:

Державне підприємство "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Візаві Плюс" збитки у розмірі 110 757,04грн.

За твердженням позивача відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки позбавило його можливості сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на загальну суму 110 757,04грн, що є його збитками.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2022 справу №904/4739/22 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 16.02.2023 постановлено перейти до розгляду справи №904/4739/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2023.

З 01.03.2023 підготовче засідання відкладено на 30.03.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2023 закрито підготовче провадження у справі №904/4739/22; призначено справу до судового розгляду по суті у судове засідання на 18.04.2023.

З 18.04.2023 оголошено перерву до 16.05.2023.

Сторони у судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили.

16 травня 2023 року від позивача до господарського суду надійшло клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку із неможливістю представника позивача бути присутнім у засіданні.

Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявив і про бажання надати власні пояснення по суті спору.

Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул. Володі Дубініна, буд. 8, оф. 24, м. Дніпро, 49050.

Ухвала про відкриття провадження у справі отримана відповідачем 23.01.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4930021102123, яке повернулося до суду (а.с. 94). Також, за рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень №4930021109691, №4930021130356, №4930021881696, відповідачем отримані ухвали суду від 16.02.2023, від 30.03.2023, від 18.04.2023.

У підготовчі засідання 01.03.2023, 30.03.2023 та судові засідання 18.04.2023, 16.05.2023 відповідач не з`явився.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення даної справи, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 16.05.2023 підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

15 березня 2019 року між Державним підприємством "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Візаві Плюс" (виконавець, відповідач) укладено договір на виконання робіт №528119 (а.с. 11-18).

Відповідно до умов пункту 1 договору виконавець зобов`язується за завданням замовника з дотриманням вимог законодавства виконати роботи: Реконструкція будівлі 16А для проведення підготовчих та кінцевих операцій виробів, споряджених енергетичними речовинами. ДП "НВО "ПХЗ" Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Заводська, 44. Загально-будівельні роботи в обсягах та у строки, що зазначені у календарному плані виконання робіт згідно з додатком 1 (далі календарний план), а замовник прийняти виконані роботи і оплатити їх.

Підставою для укладення договору є контракт на виконання робіт за державним оборонним замовленням від 17.12.2018 №36 (п. 2 договору).

Вартість робіт визначається з урахуванням погодженої сторонами під час проведення переговорів щодо укладання договору динамічної ціни (далі - договірна (орієнтована) ціна), яка становить 5 553 536,39грн (п`ять мільйонів п`ятсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот тридцять шість гривень 39 копійок) (п. 6 договору).

Вартість робіт без урахування податку на додану вартість на момент укладення договору становить 4 627 946,99грн (чотири мільйони шістсот двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок шість гривень 99 копійок).

Податок на додану вартість (20%) становить 925 589,40грн (дев`ятсот двадцять п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять гривень 40 копійок).

Загальна вартість робіт становить 5 553 536,39грн (п`ять мільйонів п`ятсот п`ятдесят три тисячі п`ятсот тридцять шість гривень 39 копійок) (п. 8 договору).

При наявності відповідного фінансування розрахунки проводяться шляхом здійснення замовником: попередньої оплати, а в подальшому - оплати проміжними платежами при визначенні вартості виконаних обсягів будівельних робіт, інших робіт в міру їх виконання, в строки, передбачені в календарному плані.

Остаточний розрахунок за виконані роботи проводиться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість, а саме: Акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма №КБ-3) за формою, наведеною в додатку Т та додатку У ДСТУ БД.1.1-1:2013 за виконані будівельні роботи.

Замовник перераховує виконавцю аванс на строк три місяці у розмірі 80% вартості обсягу будівельних робіт (п. 11 договору в редакції додаткової угоди №3 від 27.09.2019).

В пункті 13 договору визначено, що передача виконавцем та приймання замовником виконаних робіт оформлюється актом приймання-передачі відповідно до вимог Загальних умов та інших нормативних актів, які регламентують прийняття закінчених об`єктів в експлуатацію.

Після завершення етапу робіт виконавець подає замовникові акт приймання-передачі виконаних робіт (п. 15 договору).

Датою виконання етапу робіт є дата підписання замовником акта приймання виконаних будівельних робіт (п. 17 договору).

Замовник має право, зокрема зменшувати обсяг робіт, зазначених у календарному плані, та загальну вартість робіт залежно від реального фінансування видатків, пов`язаних з виконанням оборонного замовлення. У такому разі сторони вносять відповідні зміни до договору (п. 20 договору).

Сторони у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 24 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, з урахуванням статті 631 ЦК України (п. 32 договору).

Договір підписаний сторонами без зауважень.

В матеріалах справи відсутні докази того, що спірний договір визнавався недійсним в судовому порядку.

Додатковою угодою №3 від 27.09.2019 до договору на виконання робіт від 15.03.2019 №528119 сторони узгодили, що:

вартість робіт визначається з урахуванням погодженої сторонами під час проведення переговорів щодо укладання договору динамічної ціни (далі - договірна (орієнтована) ціна), яка становить 6 806 638,02грн (шість мільйонів вісімсот шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень 02 копійок) (п. 6 договору);

вартість робіт без урахування податку на додану вартість на момент укладення договору становить 5 672 198,35грн (п`ять мільйонів шістсот сімдесят дві тисячі сто дев`яносто вісім гривень 35 копійок).

Податок на додану вартість (20%) становить 1 134 439,67грн (один мільйон сто тридцять чотири тисячі чотириста тридцять дев`ять гривень 67 копійок).

Загальна вартість робіт становить 6 806 638,02грн (шість мільйонів вісімсот шість тисяч шістсот тридцять вісім гривень 02 копійок) (п. 8 договору) (а.с. 19-21).

Додатковою угодою №7 від 02.11.2021 до договору на виконання робіт від 15.03.2019 №528119 сторони узгодили, що:

вартість робіт визначається з урахуванням погодженої сторонами під час проведення переговорів щодо укладання договору динамічної ціни (далі - договірна (орієнтована) ціна), яка становить 5 596 244,41грн (п`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто шість тисяч двісті сорок чотири гривні 41 копійка) (п. 6 договору);

вартість робіт без урахування податку на додану вартість на момент укладення договору становить 4 663 537,01грн (чотири мільйони шістсот шістдесят три тисячі п`ятсот тридцять сім гривень 01 копійок).

Податок на додану вартість (20%) становить 932 707,40грн (дев`ятсот тридцять дві тисячі сімсот сім гривень 40 копійок).

Загальна вартість робіт становить 5 596 244,41грн (п`ять мільйонів п`ятсот дев`яносто шість тисяч двісті сорок чотири гривні 41 копійка) (п. 8 договору) (а.с. 22-23).

Відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №5 від 27.09.2019 на суму 2 668 542,22грн, у тому числі ПДВ 444 757,047грн (а.с. 24).

ДП "НВО"Павлоградський хімічний завод" згідно рахунку №5 від 27.09.2019 перерахувало на розрахунковий рахунок відповідача:

2 004 000,00грн згідно платіжного доручення №2162 від 15.10.21019, у тому числі ПДВ 334 000,00грн, що підтверджується банківською випискою за 17.10.2019 (а.с. 25, 26).

664 542,22грн згідно платіжного доручення №2286 від 20.11.21019, у тому числі ПДВ 110 757,04грн, що підтверджується банківською випискою за 22.11.2019 (а.с. 27,28).

Як зазначає позивач, на першу частину авансу податковий кредит отримано. Податкову накладну відповідачу було зареєстровано згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2020 справа №160/13009/19.

Однак, у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, не було зареєстровано податкову накладну на другу частину авансу у розмірі 664 542,22грн в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим, позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов`язання на загальну суму 110 757,04грн, що є його збитками.

Згідно інформації з Єдиного реєстру податкових накладних відповідач 05.12.2019 склав та направив на реєстрацію податкову накладну №1 від 22.11.2019 (а.с. 29) на загальну суму 664 542,22грн (в т.ч. ПДВ 110 757,036грн), однак її реєстрація згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної спочатку була зупинена (а.с. 30), а згодом за рішенням комісії відповідачу було відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 22.11.2019 (а.с. 31).

Позивач зазначає, що протягом 1095 календарних днів з дати складання податкової накладної (дата складання 05.12.2019) відповідач так і не вжив належних заходів направлених на реєстрацію податкової накладної від 22.11.2019 (порядковий номер 1) на загальну суму 664 542,22грн (в т.ч. ПДВ 110 757,04грн) та не оскаржив в судовому порядку рішення комісії про відмову в реєстрації податкової накладної, чим позбавив позивача права на включення ПДВ в сумі 110 757,04грн до складу податкового кредиту.

І таким правом (правом включення ПДВ в сумі 110 757,04грн до складу податкового кредиту) позивач скористатися вже не зможе, оскільки від дати коли відповідач намагався зареєструвати податкову накладну (у реєстрації якої відповідачу було відмовлено) пройшло 1095 календарних днів. Вказане вище позбавило позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту, внаслідок чого позивач сплатив збільшену суму ПДВ, чим позивач зазнав фінансових збитків в розмірі 110 757,04грн.

Кім того, позивачем направлялись на адресу ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Візаві Плюс" листи за вих. №38/734-370 від 10.12.2019, №38/734-106 від 14.04.2020, №38/734-140 від 20.05.2020, №38/734-318 від 10.11.2020, №38/734-50 від 18.02.2021, №38/734-225 від 22.07.2021, з проханням здійснити реєстрацію податкових накладних (а.с.46-65).

У відповідь на лист №38/734-318 від 10.11.2020 відповідач повідомив, що є рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2020 у справі №160/12035/19 про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, зокрема за вересень 2019 року (а.с. 66).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником (ч. 1 ст. 844 ЦК України).

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України передбачено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (ст. 854 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Суд приходить до висновку, що позивачем дотримано положення договору в частині виконання зобов`язань щодо оплати авансу на загальну суму 2 668 542,22грн (ПДВ 444 757,04грн).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України є порушення зобов`язання.

При цьому, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання цього обов`язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов`язку щодо складення та реєстрації належним чином податкових накладних.

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.

Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №925/1196/18.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст.201 ПКУ, саме на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Візаві Плюс" (як виконавця за договором) покладено обов`язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні.

Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №925/17/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.03.2023 у справі №925/556/21 зазначила, що з 01.01.2015 Податковий кодекс України не встановлює для платника ПДВ механізм, який би дозволяв йому включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати. Такий платник ПДВ також не має у податкових відносинах права самостійно спонукати контрагента до здійснення реєстрації, а також не може спонукати контрагента оскаржити незаконні рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, якщо вони були перешкодою у реєстрації податкової накладної у ЄРПН. Водночас саме від того, чи здійснить контрагент всі необхідні дії для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а у випадку незаконної перешкоди з боку контролюючого органу для реєстрації - від того, чи зможе контрагент успішно усунути ці перешкоди, фактично залежить виникнення права такого платника податку на податковий кредит з ПДВ.

З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.

Оскільки саме від продавця, який має визначений законом обов`язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН (а також може у необхідних випадках ефективно оскаржити рішення, дії чи бездіяльність контролюючого органу, які перешкодили виконати цей обов`язок), залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов`язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (продавець) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.

Судом встановлено, що ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Візаві Плюс" склало та направило на реєстрацію до ЄРПН податкову накладну від 22.11.2019 №1, у реєстрації яких ДПС України відмовила рішенням, яке є чинним, та за обставин цієї справи підтверджує факт неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН.

Оскільки відповідач не виконав вимог податкового законодавства, що призвело до відмови у реєстрації податкових накладних, скаржник був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 110 757,04грн.

Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку реєстрації податкових накладних та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Згідно з ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. У ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі №904/982/19, від 21.07.2021 у справі №910/12930/18, від 21.09.2021 у справі №910/1895/20, від 18.10.2022 у справі №922/3174/21.

Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).

Отже, якщо відповідач не виконав встановлений законом обов`язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов`язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21, Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 31.01.2023 у справі №904/72/22.

З урахуванням встановлених вище обставин справи, суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для стягнення збитків у розмірі 110 757,04грн.

Щодо розподілу судового збору.

Відповідно до частини другої статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.

Так, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").

Під час звернення з позовом до суду про стягнення збитків у розмірі 110 757,04грн позивач сплатив судовий збір у сумі 6671,36грн згідно платіжного доручення №255 від 30.11.2022, замість 2481,00грн.

Клопотання про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми судового збору наявне в матеріалах справи (а.с. 71-72).

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 4 190,36грн (6671,36грн-2481,00грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Про повернення судового збору постановляється ухвала.

За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача у розмірі 2 481,00грн відповідно до статті 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Візаві Плюс" про стягнення 110 757,04грн - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Візаві Плюс" (вул. Володі Дубініна, буд. 8, оф. 24, м. Дніпро, 49050; ідентифікаційний код 36395705) на користь Державного підприємства "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (вул. Заводська, буд. 44, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код 14310112) збитки у розмірі 110 757,04грн (сто десять тисяч сімсот п`ятдесят сім гривень 04коп.) та витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2 481,00грн (дві тисячі чотириста вісімдесят одну гривню 00коп.), видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути Державному підприємству "Науково-виробниче об`єднання "Павлоградський хімічний завод" (вул. Заводська, буд. 44, м. Павлоград, Дніпропетровська область, 51400; ідентифікаційний код 14310112) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 4 190,36грн (чотири тисячі сто дев`яносто гривень 36коп.), перерахований згідно платіжного доручення № 255 від 30.11.2022, яке міститься в матеріалах справи.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.05.2023

Суддя Н.М. Євстигнеєва