Рішення

від 04.05.2023 по справі 910/6976/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.05.2023Справа № 910/6976/22

За позовомАкціонерного товариства "ПроКредит Банк"до1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Філд", 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 простягнення 3 443 642,56 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: ОСОБА_3 ;

від відповідача-3: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/6976/22 за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (далі також - позивач, Банк) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Філд" (далі також - відповідач-1, ТОВ "Хай Філд"), ОСОБА_1 (далі також - відповідач-2, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі також - відповідач-3, ОСОБА_2 ) про:

- стягнення з ТОВ "Хай Філд" заборгованості за договором про надання траншу № 115.50993/FW115.1504 від 05.01.2021, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди № FW115.1504 від 11.12.2018 в розмірі 2 509 914,63 грн;

- стягнення з поручителя ОСОБА_1 як солідарного боржника заборгованості за договором про надання траншу № 115.50993/FW115.1504 від 05.01.2021, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди № FW115.1504 від 11.12.2018 в розмірі 2 509 914,63 грн;

- стягнення з ТОВ "ХАЙ Філд" заборгованості за договором про надання за договором про надання траншу № 115.47509/FW115.1382 від 23.02.2018, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди № FW115.1382 від 23.02.2018 в розмірі 933 724,92 грн;

- стягнення з поручителя ОСОБА_1 як солідарного боржника заборгованості за договором про надання траншу № 115.47509/FW115.1382 від 23.02.2018, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди № FW115.1382 від 23.02.2018 в розмірі 933 724,92 грн;

- стягнення з поручителя ОСОБА_2 як солідарного боржника заборгованості за договором про надання траншу № 115.47509/FW115.1382 від 23.02.2018, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди № FW115.1382 від 23.02.2018 в розмірі 933 724,92 грн.

Ухвалою суду від 10.11.2022 відкладено підготовче засідання на 19.01.2023 та зобов`язано позивача до початку наступного підготовчого засідання надати суду оригінали письмових доказів, а саме Кредитного договору № 115.47509/FW115.1382 від 23.02.2018 з додатками та договору поруки № 340200-ДП2 від 18.10.2021; надати відповіді на запитання відповідача-2 (викладені у відзиві) не пізніше як за п`ять днів до початку підготовчого засідання в порядку ст. 90 Господарського процесуального кодексу України.

05.12.2022 позивачем подано письмову відповідь на відзив.

Відповідач-2, у свою чергу, 19.01.2023 звернувся до суду із заявою про призначення експертизи та з клопотанням про залишення позову без розгляду.

Судове засідання призначене ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 на 19.01.2023 о 14:50 год не відбулося у зв`язку з технічними негараздами, про що складено відповідний акт.

Наступне підготовче засідання в справі суд призначив на 16.02.2023.

З огляду на предмет та підстави позову у даній справі, суд не вбачав необхідності у проведенні судової експертизи для вирішення спору у даній справі, а тому відмовив у задоволенні клопотання відповідача-2.

Стосовно доводів про наявність підстав для залишення позову без розгляду суд звернув увагу на те, що у відповіді на відзив позивач вказав, що не вбачає необхідності у наданні оригіналів документів та вважає, що такі запити відповідача-2 спрямовані на умисне затягування процесу.

У задоволенні заяви відповідача-2 про залишення позову без розгляду суд відмовив.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні 04.05.2023 представник відповідача-2 надав усні пояснення по суті спору.

Позивач та відповідачі -1,-3 явку уповноважених представників у судове засідання 11.05.2023 не забезпечили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно з положеннями ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав - перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Враховуючи наявні в матеріалах справи фактичні дані, строки розгляду спору по суті, суд дійшов висновку, що підстав для відкладення слухання справи немає, наявних у справі доказів достатньо для вирішення спору по суті, а неявка представників позивача та відповідачів -1,-3 не перешкоджає розгляду справи.

У судовому засіданні 04.05.2023 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай Філд" (як позичальником) та Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (як банком) було укладено рамкову угоду № FW115.1504 за умовами якої банк встановлює для позичальника наступні кредитні умови: максимальна сума 20 000 000,00 грн, максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних. Ця рамкова кредитна угода застосовується до таких кредитних послуг, які позичальник може одержати від банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій угоді:

- овердрафт; строковий кредит; відновлювальна кредитна лінія; гарантії, акредитиви (документарні операції); кредитні картки.

23.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай Філд" (як позичальником) та Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (як банком) було укладено рамкову угоду № FW115.1382 за умовами якої банк встановлює для позичальника наступні кредитні умови: максимальна сума 10 000 000,00 грн, максимальний строк - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40% річних. Ця рамкова кредитна угода застосовується до таких кредитних послуг, які позичальник може одержати від банку згідно з умовами та положеннями, визначеними в цій угоді:

- овердрафт; строковий кредит; відновлювальна кредитна лінія; гарантії, акредитиви (документарні операції); кредитні картки.

Відповідно до положень вказаних вище рамкових кредитних угод, використання будь-якої кредитної послуги в рамках цієї рамкової угоди можливе лише на підставі позитивного рішення компетентного внутрішнього органу Банку і за умови укладення окремих кредитних договорів, які є невід`ємними частинами цієї угоди і не мають самостійного значення.

05.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай Філд" (як позичальником) та Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (як банком) укладено кредитний договір № 115.50993/FW115.1504 за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 95 000,00 євро, строком на 36 місяців, від дати видачі кредиту включно. Кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів (раніше і надалі - Графік), що є Додатком № 1 до цього договору шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_1 .

23.02.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хай Філд" (як позичальником) та Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (як банком) укладено кредитний договір № 115.47509/FW115.1382 за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику строковий кредит, загальна сума якого складає 2 000 000,00 грн, строком на 60 місяців, від дати видачі кредиту включно. Кредит видається у дату, вказану в Графіку повернення кредиту і сплати процентів (раніше і надалі - Графік), що є Додатком № 1 до цього договору шляхом зарахування коштів на рахунок позичальника № НОМЕР_2 у кредитора.

З метою забезпечення виконання зобов`язань, які виникли за вказаними вище кредитними договорами, 18.10.2021 між ОСОБА_1 (як поручителем) та Акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (як кредитором) укладено договір поруки № 340200-ДП2, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов`язань позивальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Крім того, 21.02.2018 між ОСОБА_2 (як поручителем) та Публічним акціонерним товариством "ПроКредит Банк" (як кредитором) укладено договір поруки № 34203-ДП2, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання всіх зобов`язань позичальника у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник.

Порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання позичальника із врахуванням усіх кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності (п. 2.3. договору поруки № 340200-ДП2 та договору поруки № 340203-ДП2).

Як стверджує позивач, на виконання вимог кредитних договорів він перерахував на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 000 000, 00 грн (за кредитним договором №115.47509/FW115.1382) та 95 000,00 євро (за кредитним договором № 115.50993/FW115.1504). На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копії виписок по рахунках відповідача-1.

Спір у справі виник у зв`язку з тим, як вважає позивач, що відповідач-1 не виконав належним чином в частині своєчасного повернення кредитних коштів, внаслідок чого утворилася заборгованість. Відповідачі-2,-3 як солідарні боржники (зобов`язання яких виникли на підставі договорів поруки) разом із відповідачем-1 повинні сплатити такий борг, оскільки ТОВ "Хай Філд" своїх обов`язків за кредитними договорами станом на час розгляду справи не виконує.

Заперечуючи проти заявленого позову відповідачі посилалися, зокрема, на наступні обставини:

- договір поруки № 340203-ДП-2 від 21.02.2018 укладено 21.02.2018, тоді як рамкову угоду № FW115.1382 підписано лише 23.02.2018. Укладаючи договір поруки відповідач-3 не міг бути обізнаним з умовами договорів, які забезпечувалися порукою;

- підпис, що міститься в паспорті громадянина України, значно відрізняється від підпису ОСОБА_1 в договорі поруки № 340200-ДП2 від 18.10.2021 та додатку № 1 до Кредитного договору № 115.47509/FW115.1382;

- додаток № 1 кредитного договору № 115.47509/FW115.1382 не містить відбитку печатки боржника, хоча містить вказівку на відповідний реквізит, а всі попередні редакції даного додатку за підписом іншого директора містять відбиток печатки ТОВ "Хай Філд";

- заборгованість за кредитним договором № № 115.47509/FW115.1382 розрахована з пропуском строку позовної давності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Внаслідок укладення рамкових угод, договорів про надання траншу, договорів поруки між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Так, згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до норм статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно зі ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за договорами про надання траншу та рамковими угодами виконав належним чином, надавши відповідачу-1 кредит на загальну суму 95 000,00 євро та 2 000 000,00 грн, що підтверджується випискою з банківського рахунку відповідача-1, яка наявна в матеріалах справи.

Проте, відповідач-1 порушив договірні зобов`язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв`язку із чим, у відповідача-1 виникла заборгованість за кредитами.

Пунктом 16 рамкових угод передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту по будь-якому з кредитних договорів з важливої причини й оголосити кредитну послугу належною до сплати, а також вимагати негайного повного погашення кредиту з врахуванням усіх процентів та інших нарахувань. Важлива причина включає настання однієї або кількох нижчезазначених подій (кожна - "Подія невиконання зобов`язань"):

- позичальник прострочив належні до сплати платежі більше ніж 30 календарних днів;

- наявне суттєве погіршення фінансового стану позичальника або вартості наданого забезпечення, або якщо таке погіршення виглядає неминучим, і навіть якщо забезпечення було б реалізоване, зазначене погіршення все одно загрожує, чи загрожуватиме погашенню кредитної послуги;

- навіть після спливання періоду, що становить один місяць з моменту пред`явлення письмової вимоги банку, позичальник усе ще не виконав своє зобов`язання надавати, регулярно та своєчасно, інформацію про свій фінансовий стан, або зобов`язання, що випливають з кредитних відносин чи інших угод, пов`язаних з кредитними відносинами;

- порушення поручителями позичальника їх зобов`язань за договорами поруки, тощо.

Керуючись вказаними положення рамкових угод, 21.06.2022 позивач надіслав позичальнику вимогу про повне дострокове погашення кредиту.

Відповідно до п. 16 рамкових угод, позичальник зобов`язаний достроково погасити кредит протягом 5 банківських днів з дня відправлення вимоги.

Однак, як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, відповідачем-1 вимогу банку виконано не було, кредитні кошти в передбачені строки не повернуто.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як встановлено судом вище в забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитними договорами укладено договори поруки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно статті 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Проте, суд зазначає, що до матеріалів справи відповідачами не було додано належних, допустимих та достовірних доказів відповідно до норм статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повернення кредитних коштів в розмірі 95 000,00 євро й 2 000 000,00 грн та сплати відсотків за користування кредитом.

Крім того, стосовно наведених відповідачами у відзиві та під час розгляду справи заперечень, суд вважає за необхідне звернути увагу на таке.

Як вже зазначалося вище, в забезпечення зобов`язань TOB «Хай Філд» за Рамковою угодою №FW115.1382 від 23.02.21 з усіма діючими на її підставі кредитними договорами між позивачем та відповідачем-3 було укладено договір поруки № 340203-ДП2.

Згідно з вказаним договором поруки, копія якого долучена до позовної заяви, він був укладений 21.02.2018.

Позивач зазначає, що вказана дата є опечаткою, а договір укладався разом із Рамковою угодою - 23.02.2018 року. На підтвердження такого надано витяг з Реєстру Першого Всеукраїнського Бюро Кредитних Історій, згідно з яким визначено, що датою підписання кредитного договору є 23.02.2022 року. Крім того, ці ж відомості відображені у внутрішній системі банку.

Оскільки реальною датою підписання договору поруки є 23.02.2018, то твердження відповідача-3 про те, що на момент укладення вказаного договору рамкової угоди не існувало, а він не був обізнаний з її умовами є хибним.

Більше того, у договорі поруки є чіткий перелік договорів, в забезпечення яких надається порука (параграф із визначенням термінів), а також визначено у п.2.2, що Розмір зобов`язань, які виникають рамкової угоди і укладених на її підставі кредитних договорів, визначається з врахуванням усіх існуючи та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору поруки становили:

- Ліміт суми кредитування: еквівалент: 10 000 000,00 (десять мільйонів) гривень 00 коп.

- Ліміт строку кредитування: до 23.02.2028.

- Максимальний розмір процентів: 40% річних.

Крім того, відповідно до останнього параграфу договору поруки «Гарантії та підтвердження», який також підписано відповідачем-3, визначено, що своїм підписом відповідач-3 підтвердив та гарантував, що «перед підписанням договору, у визначені ним спосіб та обсязі належно ознайомився з усіма умовами цього договору та кредитних договорів, їх повністю та однаково із кредитором розуміє, вважає справедливими, адекватними, розумними, усвідомлює їх наслідки, обсяг своєї відповідальності жодних заперечень не має....», «Договір підписано Поручителем добровільно, не під впливом помилки, тиску чи тяжких обстави, Договір відповідає його внутрішній волі та намірам безумовного та реального виконання взятих на себе зобов`язань; копію Рамкової угоди отримав».

Таким чином, договір поруки був підписаний після укладення рамкової угоди, а відповідач-3 знав про всі істотні умови рамкової угоди та кредитного договору, був не тільки повідомлений про майбутні наслідки, а й погодився з ними, уклавши з банком договір поруки.

Отже, вимоги AT «ПроКредит Банк» до ОСОБА_2 як солідарного боржника є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вже було вказано вище, 18.10.2021 між AT «ПроКредит Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №340200-ДП2 у забезпечення зобов`язань TOB «Хай Філд» за рамковою угодою №FW115.1504 від 11.12.2018 та Рамковою угодою №FW115.1382 від 23.02.2018 з усіма діючими та такими, що можуть бути внесені у майбутньому змінами та доповненнями до них, а також усіма кредитними договорами з усіма діючими та майбутніми змінами та/або доповненнями до них.

Договором поруки передбачено, що порука діє протягом усього часу дії, встановленого Рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту припинення строку дії Рамкової угоди, належного виконання усіх зобов`язань Позичальника.

В своєму відзиві відповідач-2 стверджує, що його підпис в доданих до позову документах, в тому числі на копіях договору поруки, кредитних договорів та додатках до них відрізняється від його підпису в паспорті.

Згідно з п. 8 ст. 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», суб`єкти первинного фінансового моніторингу під час ідентифікації та верифікації резидентів встановлюють:

1) для фізичної особи - прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові, дату народження, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу та відповідно до законодавства України може бути використаний на території України для укладення правочинів), дату видачі та орган, що його видав, відомості про місце проживання або місце перебування, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер (та за наявності - серію) паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, чи номер паспорта із записом про відмову від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків в електронному безконтактному носії, унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності). Якщо за звичаями національної меншини, до якої належить особа, прізвище або по батькові не є складовими імені, зазначаються лише складові імені;

2) для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; дату та номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації, відомості про виконавчий орган (органи управління); ідентифікаційні дані осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та/або майном; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер поточного рахунка.

Як вбачається із доводів позивача та не спростовано відповідачами, відповідно до умов Внутрішнього регламенту Банку та вимог законодавства, при вчиненні будь-яких правочинів працівниками Банку проводяться операції з ідентифікації клієнта та/або його представника за довіреністю. Відповідно до наявних документів Банк може стверджувати, що усі перелічені вище Договори підписувались особисто Одинцем максимом Володимировичем.

Згідно із частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

За частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2020 зі справи № 674/461/16-ц, від 16.12.2021 зі справи № 906/521/20.

Таким чином, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину на його вчинення, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Крім того, з метою підкріплення свої тверджень банк надав додаткові документи, які були підписані відповідачем-2 перед укладенням договору поруки та кредитних договорів. Копії паспорту відповідача-2, які наявні у Банку були завірені особисто відповідачем-2 із його підписом на копіях.

Більше того, відповідач-2 на момент укладення рамкових угод був учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Філд», а також виступав його директором.

Позивач надав копії анкети - опитувальника юридичної особи, що також була підписана відповідачем-2 в якості директора. Крім того, як зауважує банк і не спростовано ОСОБА_1 , відповідачем-1 надавалися банку копії протоколу №01/-10 Загальних зборів учасників TOB «Хай Філд», підписаного його учасником - відповідачем-2.

Щодо відсутності печатки в додатку до кредитного договору слід зазначити, що згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу» № 1206-VII від 15.04.2014 року було запроваджено перехід від обов`язкового до добровільного використання печаток юридичними особами. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо використання печаток юридичними особами та фізичними-особами підприємцями» № 1982-VIII зазначає, що відсутність печатки в угоді не є підставою для визнання угоди недійсною. Крім того, вказаний додаток містить підпис уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Хай Філд» - директора.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, відповідачі, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснили своєчасне погашення заборгованості за кредитами у передбачений договорам та рамковими угодами строки, тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо солідарного стягнення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

ОСОБА_1 у відзиві на позов заявив, що заборгованість за кредитним договором №115.47509/FW115.1382 від 23.02.2018 розрахована позивачем із пропуском строку позовної давності. Відповідач-2 наголошував, що позов подано 25.07.2022, а перше прострочення за кредитом мало місце з 23.05.2018.

Згідно з п. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Положеннями ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 даної статті передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Судом було встановлено, що позовні вимоги АТ "ПроКредит Банк" до ТОВ "Хай Філд", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росіі?»). Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Необхідно також наголосити, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Відповідно до п. 2.3. договору поруки № 340200-ДП2, порука у повному обсязі поширюється на зобов`язання позичальника із врахуванню усіх кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до кредитних договорів з моменту набрання ними чинності. Поручитель безумовно і безвідклично погоджується, що усі зміни кредитних договорів та/чи будь-які зміни рамкової угоди (в т.ч. зміна структури платежів погашення кредиту, зміна змінюваної процентної ставки, зміна чи введення нових комісій, штрафних санкцій, прав та обов`язків сторін тощо), а також укладення нових кредитних договорів на підставі рамкової угоди можуть здійснюватися без будь-якого погодження з поручителем, а тому порукою будуть забезпечуватися зобов`язання позичальника з урахуванням усіх таких змін і нових кредитних договорів без необхідності їх попереднього чи наступного ознайомлення чи погодження з поручителем.

За положеннями п. 3.2. договору поруки № 340200-ДП2 поручитель зобов`язаний належно повністю виконати зобов`язання позичальника у випадку та з моменту виникнення заборгованості позичальника у зв`язкуз порушенням умов кредитних договорів чи неможливості виконання ним його зобов`язань. Кредитор може вимагати від поручителя дострокового виконання усіх зобов`язань позичальника за наявності підстав для дострокового виконання, які встановлені умовами кредитних договорів.

Поручитель зобов`язується не рідше ніж щомісячно протягом усього часу дії договору отримувати від позичальника чи кредитора інформацію щодо стану виконання зобов`язань позичальника (п. 3.3. договору поруки № 340200-ДП2).

Згідно з п. 4.1. договору поруки № 340200-ДП2, порука діє з моменту укладення договору протягом усього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди чи належне конання усіх вимог кредитора.

Пунктом 4.2. договору поруки № 340200-ДП2 передбачено, що договір поруки вступає в силу з моменту його укладення та діє протягом всього часу дії, встановленого рамковою угодою ліміту строку кредитування та до моменту, що наступить пізніше: припинення строку дії рамкової угоди, належного виконання всіх зобов`язань позичальника за кредитними договорами за договором та поручителя за договором іпотеки.

Непред`явлення кредитором вимоги про погашення поручителем заборгованості позичальника не тягне за собою припинення поруки.

Оскільки в 2018 році не було заявлено про повне дострокове виконання, а позичальнику продовжували виконуватись зобов`язання за кредитними договорами, встановлені рамковими угодами строки виконання умов договорів не змінились, то сума заборгованості подана у позовній заяві є актуальною для всіх солідарних боржників, в тому числі й для відповідача-2.

Станом на час слухання справи, ні договори поруки, ні рамкові угоди, ані кредитні договори не є припиненими, а заборгованість залишається непогашеною.

Таким чином, строки позовної давності на пред`явлення вимог та позовної заяви до відповідача-2 не є пропущеними.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних та як вже було наголошено вище, вимогу про повне погашення заборгованості за кредитними договорами банк направив відповідачу-1 (позичальнику) 21.06.2022. Тож, обов`язок повного повернення кредитних коштів та нарахованих відсотків за користування виник саме після відправлення такої вимоги. Відлік строку позовної давності слід розпочинати від 21.06.2022.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позивачем не було пропущено строку позовної давності, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з покладенням витрат зі сплати судового збору на відповідачів у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Філд", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Філд" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 178, код ЄДРПОУ 36438628) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 "А"; код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за договором про надання траншу № 115.50993/FW115.1504 від 05.01.2021, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди № FW115.1504 від 11.12.2018 в розмірі 83 379,69 євро, що еквівалентно 2 455 481,84 грн, проценти в розмірі 1 788,84 євро, що еквівалентно 52 680,26 грн, проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 1 752,53 грн.

3. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Філд" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 178, код ЄДРПОУ 36438628), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 "А"; код ЄДРПОУ 21677333) заборгованість за договором про надання траншу № 115.47509/FW115.1382 від 23.02.2018, який є невід`ємною частиною Рамкової угоди № FW115.1382 від 23.02.2018 в розмірі 840 399,46 грн, проценти в розмірі 82 874,03 грн, проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 9 973,29 грн, пеню в розмірі 478,14 грн.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хай Філд" (61145, м. Харків, вул. Клочківська, 178, код ЄДРПОУ 36438628), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_3 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 107 "А"; код ЄДРПОУ 21677333) витрати зі сплати судового збору в розмірі 51 654,64 грн.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2023 року.

Суддя Ю.О.Підченко