Рішення

від 22.05.2023 по справі 910/2164/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2023Справа № 910/2164/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж"

про стягнення 84 492,4 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" про стягнення 84 492,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договору №40-08112018-1 транспортно-експедиторського обслуговування від 08.11.2018 в частині оплати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.02.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

17.02.2023 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків з доданими документами.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.02.2023 р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала господарського суду м. Києва від 22.02.2023 р. отримана відповідачем 01.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення за № 01054 93909939.

Отже, останнім днем для подання відзиву є 16.03.2023.

27.03.2023 до канцелярії суду (направлений поштою 24.03.2023) від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд для забезпечення права відповідача заявити заперечення щодо наведених позивачем обставин у позовній заяві, продовжити відповідачу строк для надання відзиву та відповідно прийняти його до розгляду. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" до товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" про стягнення 84 492,40 грн. відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч.1-4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

У зв`язку з тим, що клопотання відповідача про продовження строку подачі відзиву подане після закінчення строку для надання відзиву, суд дійшов висновку про відсутність підстав для продовження відповідачу строку для подачі відзиву на позов.

Відзив було направлено до суду з пропуском строку, проте з метою всебічного та повного встановлення всіх обставин справи, суд з власної ініціативи поновлює відповідачу строк на подання відзиву та долучає його до матеріалів справи.

31.03.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якому просить суд долучити відповідь на відзив до матеріалів справи №910/2164/23 та стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 84 492,40 грн., з яких: сума основного боргу -60 566,42 грн., 3% річних в розмірі 1 398,83 грн., інфляційне збільшення боргу в розмірі 8 654,94 грн., пеню в розмірі 13 872,20 грн. та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

08.11.2018 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (експедитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (клієнт) укладено договір транспортно-експедиторського обслуговування № 40-08112018-1.

Відповідно до п.1.1 договору даний договір регулює взаємовідносини сторін при наданні експедитором клієнту транспортно-експедиторських послуг з організації -авіа, -авто, -залізничні, -морські перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів клієнта, а також комплексу транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень по території України і в міжнародному сполученні.

Відповідно до статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

У разі залучення експедитором до виконання його зобов`язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.

Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб`єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.

Відповідно до п.2.1 договору експедитор зобов`язується:

2.1.1 за плату, за рахунок та згідно заявок клієнта організувати вказані в п.1.1 перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів клієнта, а також надавати останньому комплекс транспортно-експедиторських послуг з організації перевезень по території України та міжнародному сполученні.

2.1.1.1 сторони підтверджують, що транспортний документ (накладна) - коносамент (B/L), автомобільна транспортна накладна (CMR, ТТН), залізнична накладна/інший вид транспортного документу є достатнім підтвердженням досягнення домовленостей між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

2.1.2 представляти інтереси клієнта у взаємовідносинах з перевізниками, портами, аеропортами, державними органами та іншими підприємствами та організаціями у зв`язку з перевезенням, перевалкою, ТЕО вантажів клієнта.

Відповідно до п.2.2.1 договору експедитор має право: укладати від свого імені та за рахунок клієнта договори з транспортними організаціями, контейнерними лініями, автомобільними та залізничними перевізниками, складами зберігання, терміналами та іншими організаціями/третіми особами, для виконання своїх зобов`язань за цим договором.

Як зазначено позивачем та вбачається з матеріалів справи, у межах виконання договору позивачем було організовано для відповідача перевезення вантажу в контейнері № OOCU7889101 морським та автомобільним транспортом за маршрутом: порт завантаження - FOB Shanghai, China; порт розвантаження - м. Одеса (ДП «ОМТП»), Україна; пункт доставки - м. Київ, Україна, що підтверджується коносаментом № OOLU4115335570 та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) № 9101 від 20.04.2022.

Відповідно до п.2.2.1 договору, експедитором для виконання замовленого перевезення було залучено транспортну організацію мале підприємство «РОКАДА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - перевізник).

Під час організованого перевезення вантажу в контейнері № OOCU7889101 було зафіксоване наднормативне використання контейнерного обладнання у зв`язку з чим судноплавною лінією OOCL (www.oocl.com) було нараховано штраф за наднормативне використання контейнерного обладнання (надалі - демередж) згідно рахунку №2205010 від 02.05.2022, який був виставлений агентом судноплавної лінії ТОВ «Вая Малтіма» (представник OOCL в Україні) на перевізника.

Відповідно до фактичних обставин, судно, яким перевозився вантаж в контейнері №OOCU7889101, прибуло в порт розвантаження 23.02.2022 року, а 24.02.2022 року контейнер розвантажили з судна. На момент розвантаження контейнера з судна відповідачем, всупереч пп. 3.1.2 та 3.1.5 договору, не було надано позивачеві пакет документів для відвантаження вантажу з порту.

Згідно коносаменту №OOLU4115335570, вільний час для користування контейнером становив 10 днів.

Отже, з 07.03.2022 судноплавна лінія розпочала нарахування демереджу, а зупинила нарахування - 29.04.2022, коли контейнер було повернуто на територію порту.

Згідно тарифів OOCL, вказаних на сайті судноплавної лінії (http://moc.oocl.com/wls_prs_rp/public/ruleTariff/OOLL-100/E-40-69/display/today) демередж був нарахований згідно наступного розрахунку: за календарний період 07.03.2022 - 13.03.2022 (60 доларів США за день) - 420 доларів США; за 14.03.2022 - 29.04.2022 (80 доларів США за день) - 3760 доларів США. Разом: 4180 доларів США.

Відтак, у зв`язку з простоєм контейнера у порту вивантаження під час даного перевезення, судноплавна лінія нарахувала перевізнику демередж у розмірі 121 132,84 грн.

Внаслідок проведених з перевізником та судноплавною лінією перемовин, розмір демереджу вдалося зменшити на 50%.

Відтак, судноплавна лінія ТОВ «Вая Малтіма» виставила перевізнику (малому підприємству «РОКАДА» у формі товариства з обмеженою відповідальністю) рахунок №2205010 від 02.05.2022 року на суму 60 566,42 грн., який в подальшому було перевиставлено на позивача (рахунок від перевізника № 888 від 02.05.2022 року (штрафна санкція за наднормативне використання контейнерного обладнання (демередж на користь судноплавної лінії) на суму 60 566,42 грн., а позивачем згідно умов договору виставлено рахунок відповідачу №75-2112-011/2 від 02.05.2022 (штрафна санкція за наднормативне використання контейнерного обладнання) на суму 60 566,42 грн.

Незважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань, у тому числі, оплату рахунку перевізника на суму штрафу за наднормативне використання контейнерного обладнання - демереджу, відповідач відмовився виконувати своє зобов`язання зі сплати відповідного рахунку.

Також, позивачем зауважено, що відповідачу були надіслані рахунки на оплату № 75-2112-011 від 11.04.2022 щодо оплати морського перевезення за межами України та № 75-2112 011/1 від 26.04.2022 щодо оплати навантажувально-розвантажувальних робіт на території України, термінальної надбавки, транспортно-експедиційних послуг, автотранспортних послуг та винагороди експедитора, які відповідач сплатив у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 10516 від 15.04.2022 та № 10544 від 27.04.2022 відповідно.

У зв`язку з чим, позивач звернувся в суд з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів (штрафна санкція за наднормативне використання контейнерного обладнання) в розмірі 60 566,42 грн.

Заперечуючи проти позову у відзиві на позовну заяву відповідачем зазначено, що простой контейнеру спричинений недотриманням позивачем взятих на себе зобов`язань по своєчасному та належному сповіщенню (повідомлення) відповідача про факт розвантаження контейнеру 24 лютого 2022 року. Адже, позивач повідомив відповідача про факт розвантаження контейнеру з судна лише 22 березня 2022 року (після 26-и днів з наступного дня його фактичного розвантаження). Обов`язок позивача інформувати відповідача про виконання договору передбачений пунктом 2.1.3 договору № 40-08112018-1.

За організацією перевезення вантажу в контейнері сторони в особі їх посадових осіб (працівників) здійснювали комунікацію засобом електронного зв`язку за адресами електронної пошти логіст-менеджера позивача Римар Анастасії , директора відповідача Паладова Дмитра та менеджера з зовнішньоекономічної діяльності Відповідача Ярмоленка Вадима. Комунікація сторін з організації перевезення вантажу в контейнері розпочалась у січні 2022 року та тривала до травня 2022 року. Комунікація сторін підтверджує тривале погодження істотних умов організації перевезення вантажу контейнера, зокрема таких, як порти відвантаження, завантаження та пункт доставки, погодження коносаментів, інші умови. З комунікації сторін можна дійти висновку, що відповідачем надавалась вся запитувана інформація та документи, необхідних для відвантаження вантажу з порту.

Лише 22 березня 2022 року та за фактом телефонної розмови та отримання даного повідомлення відповідач був повідомлений про факт розвантаження контейнеру. Таким чином, відсутній причинно-наслідковий зв`язок між фактичними обставинами справи та діями або бездіяльністю відповідача, що спричинив простой контейнеру. Додатково, відсутність причинно-наслідкового зв`язку пояснюється тим, що з 23 лютого 2022 року: комунікація сторін за організацією перевезення вантажу контейнеру припинилась та відновилась лише 22 березня 2022 року; в силу відсутності сповіщення відповідач не знав і не міг знати про факт розвантаження контейнеру 24 лютого 2022 року; позивачем не запитувався разом з зазначеними строками надання «пакету» документів, необхідного для розвантаження вантажу контейнеру з порту.

Відповідно до п. 2.2.2 договору експедитор має право: проводити розрахунки з портами, транспортними, експедиторськими та іншими організаціями для виконання своїх зобов`язань за цим договором з наступним відшкодуванням таких витрат клієнтом.

Експедитор має право: отримувати від клієнта плату за свої послуги, а також відшкодування документально підтверджених витрат, втрат, штрафів та інших платежів, понесених в інтересах клієнта та з його вини (п.2.2.7 договору).

Згідно з п. 3.1.14 договору клієнт зобов`язується оплатити послуги експедитора, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, втрати, штрафи та інші платежі, понесені в інтересах клієнта та з його вини.

Пунктом 4.2.1 договору передбачено, що експедитор не є перевізником та самостійно не надає послуги перевезень, а лише на підставі даних фактичного перевізника формує вартість транспортно-експедиторських послуг. Всі суми, належні для оплати фактичному перевізнику є власністю такого перевізника і знаходяться на тимчасовому зберіганні у експедитора до настання моменту оплати за мінусом винагороди експедитору. Експедитор не несе відповідальність за оподаткування фактичного перевізника, оскільки воно виконується відповідно до обраної системи оподаткування на підставі чинного законодавства. Послуги експедитора, а також витрати та інші платежі, здійснені експедитором в інтересах клієнта і пов`язані з виконанням цього договору, оплачуються клієнтом шляхом безготівкового переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора, на підставі виставленого експедитором рахунку в термін, передбачений даним договору.

У разі виникнення у експедитора додаткових витрат, оплати штрафів і проведення інших платежів в інтересах клієнта і пов`язаних з виконанням цього договору, експедитор виставляє клієнту додатковий рахунок, який підлягає сплаті клієнтом в термін, передбачений умовами даного договору.

Згідно з п. 4.3 договору, клієнт оплачує грошові кошти за користування контейнерним та іншим обладнанням (демередж/demurrage), відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією, власністю якої таке обладнання являється. Підписуючи цей договір, сторони визнають обов`язковість зазначених умов у відносинах сторін. Оплата вказаних платежів здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку експедитором, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці.

Пунктом 5.3.2 договору передбачено, що клієнт відшкодовує всі витрати, понесені експедитором з виконання його заявки, включаючи витрати, понесені залученими субпідрядниками/морськими перевізниками, іншими третіми особами та претензій третіх осіб.

З наявного в матеріалах справи листування сторін вбачається, що причиною для запиту переліку документів, потрібних для розмитнення стало повідомлення менеджера позивача про орієнтовну дату заходу судна до порту Одеси. Повідомлення про орієнтовну дату заходу судна в порт було надіслано 22 лютого 2022 року. У подальшому (з 24 лютого 2022 - день початку повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України), як зазначив представник відповідача «були паралізовані бізнес-процеси», проте в процесі надання послуг позивачу від агента стало відомо, що відповідачем не сплачено відправнику за вантаж, який переміщувався у контейнері, а відтак агент не може видати телекс-реліз на коносамент.

Телекс реліз (Telex release) - це електронний документ контейнерної лінії, який підтверджує, що вантаж може бути отриманий без надання оригіналу коносамента. Телекс-реліз випускається морським перевізником за умови повної оплати за морський фрахт, а також за відсутності претензій щодо оплати з боку відправника вантажу.

Отже, під телекс-релізом розуміють оригінал коносаменту, який видається відправнику, а відправник у свою чергу повертає його в лінію або ж агенту/перевізнику задля того, щоб не відправляти оригінали одержувачу вантажу. У відповідь відправник отримує копію цього коносамента з відміткою, що оригінали були зібрані і був організований телекс-реліз.

Таким чином, можна уникнути додаткових витрат на кур`єрські відправки та ризику втрати коносаментів під час поштової (кур`єрської) відправки. За правилами телекс-реліз може бути оформлений тільки якщо коносамент випущений як прямий (Straight B/L), тобто безпосередньо на вантажоотримувача.

За загальним правилом, телекс-реліз працює наступним чином:

- лінія (агент, перевізник) видає оригінал коносамента відправнику вантажу;

- відправник приймає рішення повернути оригінали коносамента назад в лінію (агенту, перевізнику) із запитом видання телекс-релізу;

- лінія (агент, перевізник) отримавши оригінали коносаментів назад, ставить на них позначку, що оригінали були зібрані і видає копію відправнику;

- одночасно з цим, лінія (агент, перевізник) сповіщає свій офіс в порту призначення, що оригінали коносамента зібрані, і можна видавати вантаж без вимоги у одержувача оригіналів;

- вантаж видається тільки одержувачу (або його представнику), що вказаний в оригінальному коносаменті, забраному лінією (агентом, перевізником) під час видання телекс-реліз в порту відправлення.

У даному випадку, можливість отримання контейнеру блокувалася відсутністю у позивача, як експедитора, оригіналів коносаменту або телекс-релізу.

Отже, процедура видачі телекс-релізу використовується відправниками вантажів, як гарантія отримання оплати з боку одержувачів таких вантажів.

Як вбачається з фактичних обставин та листування, відправник вантажу не організовував видачу телекс-релізу для отримання позивачем контейнеру в інтересах відповідача та подальшої доставки вантажу до місця призначення, через відсутність оплати за вантаж з боку відповідача відправнику вантажу. Дане підтверджується листами (в електронній переписці) від менеджера позивача: лист від 23.03.2022 та лист від 31.03.2022.

Тільки, 06.04.2022 позивач як експедитор отримав телекс-реліз та розблокував можливість позивача займатися митним оформленням.

У подальшому, під час підготовки документів для митного оформлення, представника Відповідача було повідомлено про наявність помилки у інвойсі, зокрема, щодо умов поставки за Інкотермс.

Представником відповідача 13.04.2022 року вказана помилка була виправлена. Зазначене підтверджується листом від Ярмоленко Вадима Володимировича датованим 13.04.2022, який міститься у листуванні.

Отже, лише 13.04.2022 у позивача був наявний коректний та повний пакет документів.

Суд зазначає, що відповідальність за достовірність та точність документів повністю лежить на відповідачеві.

Щодо недоведеності факту нарахування демереджу судноплавною лінією, факту залучення МП «РОКАДА» у формі ТОВ та взаємозв`язку з цих рахунків з даним конкретним перевезенням суд зазначає наступне.

Перевезення вантажу відповідача здійснювалося лінією Orient Overseas Container Line абревіатури якої наявні як у назві контейнеру № OOCU7889101 за коносаментом № OOLU4115335570.

Рахунок від ТОВ «Вая Валтіма» (судноплавна лінія) № 2005010 виставлено на МП «РОКАДА» щодо «B/L4115335570 (коносамент), OOCU.7889101 (контейнер)».

Рахунок від МП «РОКАДА» у формі ТОВ конкретизовано у коментарі рахунку: «OOLU4115335570, OOCU7889101».

Також, позивачем надано докази оплати зазначеного демереджу МП «РОКАДА».

Таким чином, судом встановлено, що позивачем понесені витрати у розмірі 60 566, 42 грн. в якості сплати демереджу у зв`язку з перевезенням відповідача по договору.

З наявної в матеріалах справи переписки сторін вбачається, що 11.05.2022 позивач повідомив відповідача про те, що: «судохідна лінія ООСЛ, по факту здачі контейнерного обладнанням - виставила позивачу рахунок, за понаднормове користування контейнерним обладнанням. Кінцева сума рахунку становить 60 566,42 грн. даний рахунок, буде перевиставлений на вас».

06.06.2022 року вих.. №0606/22 позивачем виставлено відповідачу претензію щодо сплати штрафних санкцій в якій просив до 13.06.2022 оплатити рахунок №75-2112-011/2 від 2 травня 2022 р. на суму 60 566,42 грн. В додатку до претензії зазначено, зокрема, копія рахунку №75-2112-011/2 від 2 травня 2022 р.

У відповідь відповідачем надано відповідь на претензію (проміжна) №11 від 09.06.2022.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять інших доказів направлення позивачем відповідачу рахунку №75-2112-011/2 від 2 травня 2022 р. на суму 60 566,42 грн.

Згідно з п. 4.3 договору, клієнт оплачує грошові кошти за користування контейнерним та іншим обладнанням (демередж/demurrage), відповідно до умов, що встановлені судноплавною лінією, власністю якої таке обладнання являється. Підписуючи цей договір, сторони визнають обов`язковість зазначених умов у відносинах сторін. Оплата вказаних платежів здійснюється клієнтом протягом 3 (трьох) банківських днів з дати виставлення рахунку експедитором, якщо інше не узгоджено сторонами у відповідній заявці.

Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки з наданих матеріалів справи не можливо встановити дату отримання відповідачем виставленого позивачем рахунку (та точну дату виставлення даного рахунку), а в претензії отриманій відповідачем позивач просить відповідача до 13.06.2022 оплатити рахунок №75-2112-011/2 від 2 травня 2022 р. на суму 60 566,42 грн., тому суд вважає, що першим днем прострочення оплати відповідачем рахунку є 14.06.2022 року.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 60 566,42 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконання грошових зобов`язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 13 872,20 грн. за період з 06.05.2022 по 05.11.2022 року, 3% річних в розмірі 1 398,83 грн. нараховані за період з 06.05.2022 року по 10.02.2023 року та інфляційні втрати в розмірі 8 654,94 грн. нараховані за період з 06.05.2022 року по 31.01.2023 року.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В пункті 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" роз`яснено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Відповідно до п.5.3.4 договору у випадку прострочення клієнтом здійснення платежу за надані експедитором послуги, клієнт сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає до сплати, за кожен день такого прострочення.

Так, в п. 3.1.8 договору передбачено, що клієнт зобов`язується своєчасно оплачувати послуги експедитора за домовленими тарифами та додатково попередньо узгоджені понесені витрати на підставі виставлених рахунків.

Таким чином, відповідно до п.5.3.4 договору передбачено відповідальність у вигляді пені за прострочення сплати платежу за надані експедитором послуги.

Оскільки, понаднормове використання контейнерного обладнання, не є послугами експедитора, а фактично додатковими витратами, штрафом понесеним останнім, тому відповідальність відповідача за порушення строків оплати рахунку №75-2112-011/2 від 2 травня 2022 р. не передбачена п.5.3.4 договору.

Щодо нарахування пені за прострочення відповідачем оплати інших витрат (додаткових) сторонами в договорі не передбачена.

При цьому, з огляду на характер правовідносин, які склались між сторонами, відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати штрафної санкція за наднормативне використання контейнерного обладнання не передбачена і законодавчими актами.

Оскільки, сторони укладаючи договір не погодили відповідальність відповідача за порушення строків оплати додаткових витрат, штрафом понесеним експедитором у вигляді пені, тому позовні вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 13 872,20 грн. є необґрунтованими, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок трьох процентів річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСумаз 14/06/2022 до 10/02/2023 60 566,42 x 3 % x 242 : 365 : 1002421 204,69 грн.За перерахунком суду загальний розмір трьох процентів річних становить 1 204,69 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення трьох процентів річних в розмірі 194 14 грн. відмовити.

За перерахунком суду загальний розмір індексу інфляції становить: 60 566,42 x 1.12061599 - 60 566,42 = 7 305,28 грн. та підлягає задоволенню.

В частині стягнення індексу інфляції в розмірі 1 349,66 грн. відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Технології мереж" (02125, м. Київ, вулиця Старосільська, будинок 1 літера «К», код ЄДРПОУ 34746208) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Заммлер Україна" (04116, м. Київ, вулиця провіантська, будинок 3, код ЄДРПОУ 35007717) основний борг у сумі 60 566 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят шість) грн. 42 коп., 3 % річних в сумі 1 204 (одна тисяча двісті чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 7 305 (сім тисяч триста п`ять) грн. 28 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 194 (дві тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 44 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С. М. Мудрий