Рішення

від 22.05.2023 по справі 910/3249/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.05.2023Справа № 910/3249/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодська меблева фабрика «Престиж»

до Бюро економічної безпеки України

про стягнення 19 447,07 грн,

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Світловодська меблева фабрика «Престиж» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Бюро економічної безпеки України (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 19 447,07 грн, з яких: 19 020,00 грн основний борг, 286,37 грн інфляційні втрати та 140,70 грн 3% річних.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.525, 526, 610, 611, 612, 625, 626 Цивільного кодексу України, мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання за договором №103/2022 від 03.11.2022, в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №910/3249/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

20.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти позову в повному обсязі та зазначає, що ним після поставки товару неодноразово направлялись до Державної казначейської служби України реєстр бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, а також платіжні доручення про здійснення оплати, однак кошти позивачу так і перераховані не були, з незалежних від відповідача причин. Вказує, що до нього не можуть застосуватися положення ст.625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідно до п.7.2. договору замовник (відповідач) не несе відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за договором у випадку затримки або припинення бюджетного фінансування на цілі, передбачені договором, а також несвоєчасної оплати зі сторони Державної казначейської служби України.

31.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в справі, в зв`язку з відсутністю предмета спору, з посилання на те, що 30.03.2023 ним було сплачено суму основного боргу в розмірі 19 020, 00 грн.

06.04.2023 від позивача надійшла заява про закриття провадження в справі, в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 19 020, 00 грн, в зв`язку з відсутністю предмета спору. Крім цього, просить суд збільшити позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, а саме стягнути з відповідача 421, 51 грн інфляційних втрат та 187,59 грн 3% річних.

10.03.2023 від відповідача надійшов відзив на позов, з урахуванням заяви позивача від 06.04.2023.

Відповідь на відзив від позивача не надходила.

Що стосується клопотань сторін про закриття провадження в справі, в зв`язку зі сплатою суми основного боргу, суд зазначає таке.

Так, позивач звернувся до суду з позовом з майновими вимогами до відповідача про стягнення 19 020,00 грн основного боргу, 286,37 грн інфляційних втрат та 140,70 грн 3% річних

Як зазначають сторони та вбачається з матеріалів справи після відкриття провадження в справі, відповідачем сплачено позивачу 30.03.2023 суму основного боргу в розмірі 19 020, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №102 від 14.02.2023.

Відповідно до п.2 ч. 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Частиною 3 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Враховуючи зазначене вище, оскільки відповідачем сплачено заборгованість в розмірі 19 020, 00 грн після відкриття провадження (07.03.2023), суд закриває провадження в справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 19 020, 00 грн, у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Що стосується заяви позивача про збільшення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до п.2 ч.2 ст.46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог у частині, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема, положень ч.5. ст.46, ст.170 Господарського процесуального кодексу України, а тому приймає до розгляду вказану заяву позивача та визначає ціну позову з її урахуванням.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) було укладено договір №103/2022 про закупівлю товарів за держані кошти (надалі - договір), за умовами п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність замовника вішаки (далі-товар), згідно з кодом національного класифікатора України 021:2015:39150000-8: Меблі та приспособи різні, належної якості, а замовник зобов`язується прийняти цей товар у власність та оплатити його.

Номенклатура, асортимент товару, одиниця виміру, його кількість, ціна загальна сума закупівлі визначаються в специфікації (додаток 1 до договору), яка підписується уповноваженими представниками сторін договору скріплюється печатками сторін (за наявності) і є невід`ємною частиною договору (п.1.2. договору).

Ціна договору становить 19 020, 00 грн (п.3.1. договору).

Відповідно до п.4.1. договору оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування замовником відповідної суми грошових коштів на рахунок постачальника, відповідно до норм, передбачених ст.49 Бюджетного кодексу України

Згідно із п.4.2. договору розрахунок за товар по договору здійснюються після прийняття відповідного товару у власність замовника, що підтверджується видатковою накладною, в якій зазначено номенклатуру (асортимент), кількість і ціна товару, який перейшов у власність замовника.

Для оплати поставленого товару постачальник надає замовнику видаткову накладну, яка містить інформацію про номенклатуру (асортимент) поставленого товару, ціну на товар, та загальну суму для оплати з урахуванням вимог Податкового кодексу України (п.4.3. договору).

У пункті 4.4. договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 (десяти) робочих днів з дати поставки товару, яка визначається датою підписання видаткової накладної на товар, за умови отримання від постачальника рахунку-фактури, видаткової накладної.

Відповідно до п.4.5. договору в разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за наданий товар здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок. В такому випадку будь-які штрафні санкції до замовника не застосовуються.

Згідно із п.5.6. договору датою поставки є дата підписання сторонами видаткової накладної на товар. Перехід права власності на товар відбувається після його фактичної передачі на підставі належно оформлених первинних документів.

Відповідно до п.7.2. договору замовник не несе відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у випадках затримки або припинення бюджетного фінансування на цілі, передбачені цим договором, а також несвоєчасної оплати зі сторони Державної казначейської служби України.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє по 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 19 020, 00 грн, що підтверджується підписаною сторонами та скріпленою печаткою позивача видатковою накладною №РН-0001624 від 16.11.2022 і товарно-транспортною накладною від №0000000078 від 16.11.2022.

Відповідачем вказаний товар оплачено 30.03.2023 в розмірі 19 020, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №102 від 14.02.2023.

Предметом спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача 421, 51 грн інфляційних втрат за період з грудня 2022 року по лютий 2023 року та 187,59 грн 3% річних за період з 30.11.2022 по 29.03.2023.

Договір укладений між позивачем та відповідачем є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення в його сторін прав та обов`язків: майново-господарських зобов`язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи (видаткова накладна) підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно договору на загальну суму 19 020, 00 грн, який оплачено відповідачем 30.03.2023 згідно платіжного доручення №102 від 14.02.2023, в зв`язку з чим судом закривається провадження в частині стягнення суми боргу за поставлений товар.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.4. договору сторонами погоджено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються протягом 10 (десяти) робочих днів з дати поставки товару, яка визначається датою підписання видаткової накладної на товар, за умови отримання від постачальника рахунку-фактури, видаткової накладної.

Також пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за товар здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування замовником відповідної суми грошових коштів на рахунок постачальника, відповідно до норм, передбачених ст.49 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ст.49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі:

1) наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету;

3) наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Як убачається з матеріалів справи 07.11.2022 та 24.11.2022 відповідач звертався до Державної казначейської служби України з реєстрами бюджетних зобов`язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів, а також платіжними дорученнями про здійснення оплати №799 від 27.12.2022 та №102 від 14.02.2023, однак казначейством здійснено оплату лише 30.03.2023 за платіжним дорученням №102 від 14.02.2023.

Так, позивачем у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання, заявлено до стягнення з останнього 421, 51 грн інфляційних втрат за період з грудня 2022 року по лютий 2023 року та 187,59 грн 3% річних за період з 30.11.2022 по 29.03.2023.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.

Разом з тим, за умовами пункту 4.5. договору сторонами погоджено, що в разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за наданий товар здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій розрахунковий рахунок. В такому випадку будь-які штрафні санкції до замовника не застосовуються.

У пункті 7.2. договору передбачено, що замовник не несе відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором у випадках затримки або припинення бюджетного фінансування на цілі, передбачені цим договором, а також несвоєчасної оплати зі сторони Державної казначейської служби України.

Згідно з частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 19 Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 №590, Казначейство та органи Казначейства здійснюють платежі за дорученнями клієнтів з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка у відповідній черговості.

У даній справі платіж щодо поставки товару відносяться до третьої черги.

Відповідачем було належним чином вжито заходів щодо належного виконання умов договору в частині оплати поставленого позивачем товару, проте через наявність вказаних обмежень щодо фінансування відповідач неспроможний був вчасно оплатити товар.

Отже, з огляду на законодавчі обмеження у фінансуванні, враховуючи умови пунктів 4.5. та 7.2. договору до відповідача не застосовується відповідальність за порушення грошового зобов`язання у вигляді суми втрат від інфляції та 3% річних.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, суд прийшов до висновку про відмову позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 187,59 грн 3% річних та 421,51 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 19 020, 00 грн.

2. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

3. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань