Рішення

від 15.05.2023 по справі 910/2160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2023Справа № 910/2160/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Ярош Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАТ Інтер Груп" до Акціонерного товариства "Укрсиббанк" про стягнення 186 169,49 грн., за участю представників позивача - Єльчанінової І.О., відповідача - Доценко В.В., Лютої В.В.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 150 731,40 грн. заборгованості, які знаходились на рахунку належному позивачу на момент винесення ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі №757/26519/20-к, 22 816,19 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2 737,19 грн. 3% річних та 9 883,96 грн. інфляційних втрат на підставі ст. ст. 536, 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

03.04.2023 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, з тих підстав, що арешт на грошові кошти позивача відповідач наклав на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.06.2020 року у справі №757/26519/20-к. 31.08.2022 року. Позивач звернувся до відповідача із заявою про зняття арешту з майна - коштів, в якій зазначив, що по суті арешт скасований ухвалою слідчого судді від 05.11.2021 року, оскільки відмовлено в задоволенні клопотання прокурора у накладенні арешту на майно, яке належить позивачу. Проте, ухвала слідчого судді від 05.11.2021 року, так само як і ухвала Київського апеляційного суду від 03.09.2020 року не містить в резолютивній частині висновку про зняття арешту з рахунків, які було накладено іншим судовим рішенням. Також зазначив, що відповідач зняв арешт з коштів боржника відразу після того, як впевнився у змісті резолютивної частини ухвали Київського апеляційного суду від 03.09.2020 року. Про зняття арешту з грошових коштів відповідач повідомив позивача листом №16-1-04/6452 від 22.03.2023 року, що був направлений 22.03.2023 року на поштову адресу позивача.

03.04.2023 року відповідачем через канцелярію суду надано клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2023 року призначено розгляд справи по суті на 10.05.2023 року.

10.05.2023 року в судовому засіданні оголошено перерву на 15.05.2023 року.

10.05.2023 року відповідач подав до суду клопотання про закриття провадження у справі, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з тих підстав, що в момент звернення позивача до суду (10.02.2023 року) з позовною заявою про стягнення грошових коштів з відповідача між позивачем та відповідачем не існувало простроченого невиконаного грошового зобов`язання, а отже був відсутній предмет спору.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Проте, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту відсутності предмету спору в даній справі, а тому в задоволенні вищевказаного клопотання про закриття провадження у справі судом відмовлено.

15.05.2023 року позивачем через канцелярію суду надано заяву про відмову від позовних вимог в частині стягнення основної суми грошових коштів в розмірі 150 731,40 грн.

Статтею 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до статті 231 ГПК України встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Судом перевірено повноваження представника позивача на відмову від позову.

Вищевказана відмова позивача від позову прийнята судом.

За таких обставин, провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 150 731,40 грн. заборгованості у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України підлягає закриттю у зв`язку з відмовою позивача від позову.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 22 816,19 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2 737,19 грн. 3% річних та 9 883,96 грн. інфляційних втрат на підставі ст. ст. 536, 625 ЦК України.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує про те, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року у справі №757/26519/20-к задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти у кримінальному провадженні № 32020100110000021. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року у справі №757/26519/20-к у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 32020100110000021 відмовлено. Позивач зазначає, що арешт майна має бути скасований на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року у справі №757/26519/20-к, однак відповідач вимоги ухвали не виконав та арешт з майна не зняв, чим порушив право позивача розпоряджатися своїми коштами у зв`язку з чим позивач нарахував відповідачу 22 816,19 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2 737,19 грн. 3% річних та 9 883,96 грн. інфляційних втрат за період з 02.09.2022 року по 07.03.2023 року.

Судом встановлено, що 05.04.2019 року між Акціонерним товариством "Укрсиббанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велмакс Компані", найменування якого змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАТ Інтер Груп", укладено договір-анкету відкриття та обслуговування банківського рахунку (з Правилами) № 03753197901, номер поточного рахунку: 26006878941952.

09.04.2019 року між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку та емісії корпоративних платіжних карток (з правилами) № 26004878942436UAN.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року у справі №757/26519/20-к задоволено клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти у кримінальному провадженні №32020100110000021.

На підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року відповідач наклав арешт та кошти, які знаходились на вищезазначених рахунках позивача в сумі 150 731,40 грн..

Ухвалою Київського апеляційного суду від 03.09.2020 року у справі №757/26519/20-к ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року скасовано, призначено новий розгляд клопотання прокурора у кримінальному провадженні № 32020100110000021 про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року у справі №757/26519/20-к у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 32020100110000021 відмовлено.

Листом № 11/15140 від 02.09.2022 року (відповідь на звернення позивача № 20182 від 31.08.2022 року) відповідач повідомив позивача про те, що ухвала Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року у справі №757/26519/20-к про арешт майна боржника ТОВ "Велмакс Компані" (ЄДРПОУ 42795034) була прийнята банком до відома. З тексту ухвали банку стало відомо, що ухвалою Київського апеляційного суду від 03.09.2020 року скасовано ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року. Проте, ухвала від 03.09.2020 року до банку не надходила, про що судді Печерського районного суду міста Києва банком було направлено лист № 78963 від 22.12.2021 року. Таким чином, до надходження до банку ухвали Київського апеляційного суду від 03.09.2020 року арешт по ТОВ "Велмакс Компані" залишається активним.

Листом № 16-1-04/6452 від 22.03.2023 року відповідач повідомив позивача про зняття арешту з коштів позивача, який було накладено на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року у справі №757/26519/20-к.

01.05.2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою (вх. № 59-1-12/32-68), в якій просив виплатити залишок коштів у зв`язку з закриттям рахунку за ініціативою банку.

Згідно з платіжною інструкцією № 4 від 02.05.2023 року, у призначенні платежу якої зазначено: "перерах. коштів по закр рах № НОМЕР_1 ТОВ "ТАТ ІНТЕР-ГРУП" надавач платіжних послуг (відповідач) перерахував на рахунок отримувача (позивача) в АТ "Комінбанк" 150 731,40 грн.

Згідно із ст. 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Відповідно до п. 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 року (далі - Інструкція) обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що розміщені на його рахунку/ах, відповідно до ст. 1074 Цивільного кодексу України не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, установлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, передбачених законом.

Виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

Банк приймає до виконання документ про арешт коштів, який доставлено до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган.

Банк також приймає до виконання постанову про арешт коштів, надіслану виконавцем у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

Пунктом 9.3 Інструкції передбачено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.

Кошти, що арештовані на рахунку клієнта, забороняється використовувати до надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за тим виконавчим документом, для виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів (п. 9.9 Інструкції).

Згідно із п. 9.11 Інструкції Банк здійснює зняття арешту з коштів за постановою виконавця про зняття арешту з коштів, прийнятою відповідно до законодавства України, за рішенням суду, ухвалою слідчого судді, суду або постановою прокурора, які доставлені до банку самостійно виконавцем, слідчим, представником суду, слідчого судді, прокурора, контролюючого органу, або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є виконавець, суд, слідчий суддя, прокурор, контролюючий орган. Банк також приймає до виконання постанову виконавця про зняття арешту з коштів, надіслану у формі електронного документа, з дотриманням вимог законодавства України з питань електронного документообігу, електронного цифрового підпису, захисту інформації.

Відповідач відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Національного Банку України № 22 від 21.01.2004 року прийняв до виконання документ про арешт коштів позивача (ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року у справі №757/26519/20-к) та виконав арешт коштів на підставі зазначеної ухвали.

Отже, відповідач, виконуючи вимоги ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року у справі №757/26519/20-к діяв на виконання та з додержанням вимог чинного законодавства, що свідчить про відсутність порушення прав та інтересів відповідача.

Доказів надходження платіжної вимоги/інкасового доручення (розпорядження) за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.06.2020 року у справі №757/26519/20-к, які були б підставою для використання арештованих коштів відповідно до п. 9.9 Інструкції позивачем суду не надано та матеріали справи не містять.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує про те, що арешт майна має бути скасований на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року у справі № 757/26519/20-к.

Проте, доказів отримання відповідачем ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 05.11.2021 року у справі №757/26519/20-к, якою відмовлено у задоволенні клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні №32020100110000021, яка доставлена до банку відповідно до умов п. 9.11 Інструкції матеріали справи також не містять.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Крім того, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач листом № 11/15140 від 02.09.2022 року відмовився повертати позивачу кошти, які розміщені на його рахунку, чим порушує право позивача розпоряджатися своїми коштами у зв`язку з чим позивач на підставі ст. 536, 625 ЦК України нарахував відповідачу 22 816,19 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2 737,19 грн. 3% річних та 9 883,96 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку ст. ст. 536, 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи все вищевикладене, відповідач правомірно наклав арешт на кошти позивача та правомірно перерахував кошти на рахунок позивача після надходження відповідної заяви від останнього та не був боржником у розуміння ст. ст. 536, 625 ЦК України тому відсутні підстави для стягнення з нього 22 816,19 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2 737,19 грн. 3% річних та 9 883,96 грн. інфляційних втрат.

Оскільки правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права та захисту підлягає порушене право.

Проте, позивачем не доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, не порушено відповідачем, а тому в позові стягнення 22 816,19 грн. відсотків за користування чужими коштами, 2 737,19 грн. 3% річних та 9 883,96 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Судовий збір відповідно до вимог ст. 129 ГПК України покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження в частині позовних вимог про стягнення 150 731,40 грн. заборгованості.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.05.2023р.

Суддя С.О. Чебикіна