Ухвала

від 22.05.2023 по справі 911/1469/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032,тел.(044)235-95-51,е-mail:inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"22" травня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1469/23

Суддя Господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши

заяву Релігійної громади Парафія Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області від 11.05.2023 (вх. № суду 83/23 від 15.05.2023)про забезпечення позову у справі Господарського суду Київської області № 911/1469/23 за позовомРелігійної громади Парафія Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської областідоБілоцерківської міської ради про визнання незаконним і скасування рішення без повідомлення (виклику) учасників справи

встановив:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Релігійної громади Парафія Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області (далі позивач) до Білоцерківської міської ради (далі відповідач) про визнання незаконним і скасування рішення № 3814-39-VIII Білоцерківської міської ради Київської області від 27.04.2023 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Релігійній громаді Парафії Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області на земельну ділянку з цільовим призначенням 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання для обслуговування культової будівлі) площею 0,3275 га з кадастровим номером: 3210300000:03:051:0013, яке виникло на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 15.08.2018 № 392 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування релігійній організації громаді парафії Казанської ікони Божої Матері БЦ єпархії УПЦ в адміністративних межах Пилипчанської с/ради».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є постійним землекористувачем земельної ділянки з цільовим призначенням 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання для обслуговування культової будівлі) площею 0,3275 га з кадастровим номером: 3210300000:03:051:0013, яке виникло на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 15.08.2018 № 392. В той же час, Білоцерківська міська рада Київської області, прийняла вищезазначене оскаржуване рішення, яким припинила належне позивачу право постійного користування вказаною земельною ділянкою, яке (оскаржуване рішення), за твердженням позивача, є необґрунтованим, протиправним, таким, що прийняте з порушенням земельного законодавства та з перевищенням наданих повноважень, є таким, що порушує права позивача як землекористувача на право постійного користування земельною ділянкою.

Разом з позовною заявою, Релігійна громада Парафії Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області подала до суду заяву від 11.05.2023 (вх. № суду 83/23 від 15.05.2023) про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити дію рішення № 3814-39-VIII Білоцерківської міської ради Київської області від 27 квітня 2023 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Релігійній громаді Парафії Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області (код ЄДРПОУ 37236235) на земельну ділянку з цільовим призначення 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання - для обслуговування культової будівлі) площею 0,3275 га з кадастровим номером: 3210300000:03:051:0013, яке виникло на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 15 серпня 2018 року № 392 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування релігійній організації громаді парафії Казанської ікони Божої Матері БЦ єпархії УПЦ в адміністративних межах Пилипчанської с/ради»; заборонити Білоцерківській міській раді Київської області вчиняти дії щодо передання земельної ділянки у власність або користування усієї площі або частини площі земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:03:051:0013, яке виникло на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 15 серпня 2018 року № 392 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування релігійній організації громаді парафії Казанської ікони Божої Матері БЦ єпархії УПЦ в адміністративних межах Пилипчанської с/ради»; заборонити державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки із кадастровим номером: 3210300000:03:051:0013; накласти арешт на земельну ділянку із кадастровим номером: 3210300000:03:051:0013.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою для задоволення релігійних потреб громадян України, з підстав, окреслених в оскаржуваному рішенні, свідчить про перевищення та зловживання органом місцевого самоврядування своїми повноваженнями та прямо спричиняє протиправні обмеження прав та інтересів релігійної громади, порушує права громадян відправляти релігійні обряди та задовольняти релігійні потреби сповідувати і поширювати віру. Прийняття наступних рішень чи вчинення правочинів або дій щодо надання земельної ділянки у власність або користування третім особам, вчинення реєстраційних дій щодо земельної ділянки призведе до необхідності повторного звернення до суду для їх оспорення, що в свою чергу істотно ускладнить ефективний судовий захист і поновлення права позивача на постійне користування земельною ділянкою відповідно до її цільового призначення. Таким чином, своєчасне невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновленння порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1, 2, 4, 10 ч. 1. ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо відповідного, зазначеного в заяві предмета та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Суд зазначає, що позивач звернувся до суду із немайновими позовними вимогами, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, а відтак в даному випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду (наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

При вирішенні питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Дослідивши подані заявником до заяви докази, суд з урахуванням вищевказаних приписів законодавства зазначає, що посилання заявника на те, що ефективним способом захисту, поновлення порушених прав та оспорюваних прав, а також інтересів належних позивачу, за захистом яких він звернувся до суду є лише забезпечення позову, мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів забезпечення позову.

Оцінка дій Білоцерківської міської ради на незаконності яких наголошує заявник, судом буде надана за результатом розгляду справи по суті на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів. Тобто, суду не доведено, що описані події свідчать про можливість істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі невжиття таких заходів забезпечення позову на даний час.

Сам лише факт прийняття Білоцерківською міською радою оскаржуваного рішення та виникнення у зв`язку з цим спору між позивачем та відповідачем з приводу права користування земельною ділянкою не свідчить про намір відповідача передати земельну ділянку у власність чи користування третім особам чи іншим чином розпорядитись вказаною земельною ділянкою до вирішення спору.

В силу положень процесуального закону, що стосуються питань забезпечення позову, заявник має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. У поданій заяві заявник послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.

Звертаючись з вищезазначеними вимогами про вжиття заходів до забезпечення позову заявник не зазначає та не подає доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заявленого позивачем заходу до забезпечення позову у даній справі (доказів реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації тощо) та доказів, що їх невжиття може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а саме лише припущення та посилання в поданій ним заяві на те, що ефективним способом захисту, поновлення порушених прав та оспорюваних прав, а також інтересів належних позивачу, за захистом яких він звернувся до суду є лише забезпечення позову, без наведення належного обґрунтування та без підтвердження таких посилань відповідними доказами не є достатньою підставою для задоволення такої заяви.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову для захисту ймовірно порушених прав та інтересів Релігійної громади Парафія Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

З огляду на вищезазначене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням доведеності, розумності і співмірності його вимог стосовно забезпечення позову, наявності зв`язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви Релігійної громади Парафія Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області від 11.05.2023 (вх. № суду 83/23 від 15.05.2023) про забезпечення позову.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст. 136-140, 232-234 Господарського процесуального кодексу України суд,

постановив:

Відмовити в задоволенні заяви Релігійної громади Парафія Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області від 11.05.2023 (вх. № суду 83/23 від 15.05.2023) про забезпечення позову шляхом: зупинення дії рішення № 3814-39-VIII Білоцерківської міської ради Київської області від 27 квітня 2023 року «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Релігійній громаді Парафії Казанської ікони Божої Матері Білоцерківської єпархії Української Православної Церкви м. Біла Церква Київської області (код ЄДРПОУ 37236235) на земельну ділянку з цільовим призначення 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання - для обслуговування культової будівлі) площею 0,3275 га з кадастровим номером: 3210300000:03:051:0013, яке виникло на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 15 серпня 2018 року № 392 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування релігійній організації громаді парафії Казанської ікони Божої Матері БЦ єпархії УПЦ в адміністративних межах Пилипчанської с/ради»; заборони Білоцерківській міській раді Київської області вчиняти дії щодо передання земельної ділянки у власність або користування усієї площі або частини площі земельної ділянки із кадастровим номером 3210300000:03:051:0013, яке виникло на підставі розпорядження Білоцерківської районної державної адміністрації Київської області від 15 серпня 2018 року № 392 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в постійне користування релігійній організації громаді парафії Казанської ікони Божої Матері БЦ єпархії УПЦ в адміністративних межах Пилипчанської с/ради»; заборони державним реєстраторам, визначеним Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційні дії щодо земельної ділянки із кадастровим номером: 3210300000:03:051:0013; накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером: 3210300000:03:051:0013.

Дана ухвала набирає законної сили у строк та в порядку передбачених ч. 2 ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена у строк визначений ст. 256 ГПК України в порядку передбаченому ст. 257 ГПК України з врахуванням пп. 17.5 п. 17 ч. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України.

Суддя Ю.В. Подоляк