Ухвала

від 22.05.2023 по справі 910/7113/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у прийнятті до розгляду подання

"22" травня 2023 р. м. Київ Справа № 910/7113/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., розглянувши

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича № 5478 від 16.05.2023

про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника

у справі № 910/7113/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФПЛАСТЕК»

про стягнення 420 332,70 грн

Без виклику учасників судового процесу;

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Господарського суду Київської області перебувала справа № 910/7113/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БФПЛАСТЕК» про стягнення 420 332,70 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.01.2023 (дата підписання 09.02.2023) у справі № 910/7113/22 позовні вимоги задоволено повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БФПЛАСТЕК» (місцезнаходження: вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 39540584) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИРОЛОПТФАРМТОРГ» (місцезнаходження: вул. Антоновича, буд. 14, кв. 26, м. Київ, 01024; код ЄДРПОУ 31025465) 420 332,70 грн основного боргу та 6 304,99 грн судового збору.

06.03.2023 на примусове виконання рішення судом видано відповідний наказ.

16.03.2023 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Гненним Д.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71322159 з примусового виконання наказу № 910/7113/22 від 06.03.2023.

18.05.2023 до канцелярії суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича надійшло подання № 5478 від 16.05.2023 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, в якому приватний виконавець просить суд, керуючись ст. 439 ЦПК України та п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», задовольнити подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Гненного Д.А. про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «БФПЛАСТЕК» (місцезнаходження: вул. Рибальська, буд. 22, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 39540584) згідно договору оренди № 290421-ОР від 29.04.2021 року, згідно якого ТОВ «БФПЛАСТЕК» прийняв у строкове платне користування нежитлові споруди: Склад 1440 квадратних метрів та Ангар 360 квадратних метрів, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Обухів, вул. Київська, 127, з метою перевірки майнового стану боржника, здійснення опису та арешту майна боржника, огляду майна боржника суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання.

Розглянувши подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, господарський суд дійшов наступних висновків.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

У пункті 40 рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (заява № 18357/91) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. … Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 13 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 18 вказаного Закону, за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи виконавець має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

За загальним правилом, усі процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах вирішуються відповідно до вимог Розділу VІ Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, чинний Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б регулювали можливість звернення органів державної виконавчої служби (приватних виконавців) до суду з поданням про надання дозволу на примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи в порядку господарського судочинства.

Разом з тим чинне процесуальне законодавство містить певні особливості, за яких уможливлюється вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, ухвалених у господарських та адміністративних справах саме у порядку цивільного судочинства.

Питання звернення державним (приватним) виконавцям із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника врегульовано частиною 1 статті 439 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 439 Цивільного процесуального кодексу України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Вказані норми встановлюють особливі правила підсудності, а саме, що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника розглядається не судом, який видав виконавчий документ, а судом за місцем знаходження житла чи іншого володіння особи.

Вказані висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 545/3611/17-ц.

Таким чином, виходячи з положень Розділу VІ Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 545/3611/17-ц, господарський суд дійшов висновку, що подання приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Гненного Дмитра Анатолійовича № 5478 від 16.05.2023 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

При цьому, положення Розділу VІ Господарського процесуального кодексу України не містять приписів, як має діяти суд, у випадку звернення державним (приватним) виконавцем до суду із поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, яке не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Водночас, частиною 10 статті 11 Господарського процесуального кодексу України врегульовано, що якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Крім того, як наголошено в п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26.12.2003 у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК і ГПК, якими врегульовано аналогічні питання.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне застосувати положення частини 10 статті 11 ГПК України щодо аналогії закону, а саме положення пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи вищенаведені приписи Господарського процесуального кодексу України, господарський суд дійшов висновку про відмову у прийнятті до розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Гненного Д.А. № 5478 від 16.05.2023 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

За змістом ч. 6 ст. 175 ГПК України, відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Господарський суд роз`яснює приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Д.А., що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. 11, 175, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у прийнятті до розгляду подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Дмитра Анатолійовича № 5478 від 16.05.2023 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника.

2. Подання № 5478 від 16.05.2023 про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника повернути приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Гненному Дмитру Анатолійовичу.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст. 256, ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її складання.

Суддя Л.В. Сокуренко