Рішення

від 18.05.2023 по справі 915/162/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2023 року Справа № 915/162/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Адаховської В.С.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Кронос-Авто (54008, м.Миколаїв, вул. Чкалова, 210 ідентифікаційний код 32933560)

до відповідача: Орендного ремонтно-будівельного управління № 4 (54034, м. Миколаїв, просп. Жовтневий, 12-Б ідентифікаційний код 19296813)

про: стягнення 23425,94 грн

В С Т А Н О В И В:

14.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю Кронос-Авто звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н та б/дати (вх. № 2206/22), в якій просить суд стягнути з Орендного ремонтно-будівельного управління № 4 заборгованість в сумі 22566,00 грн, 3% річних у сумі 389,66 грн, інфляційні втрати в сумі 470,28 грн та судовий збір у сумі 2481,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2022 вказану позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.

26.08.2022, на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2022, на адресу Господарського суду Миколаївської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви б/н та б/дати (вх. № 3390/22), відповідно до якої позивач просив суд поновити строк для подання заяви про усунення недоліків позовної заяви та відкрити провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження. Можливість поновлення строку позивач обґрунтовує неотриманням ухвали суду від 21.02.2022 у зв`язку з воєнними діями в м. Миколаєві, а також у зв`язку з обмеженнями роботи Єдиного державного реєстру судових рішень і роботи самого позивача.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.10.2022 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Кронос-Авто строк для подання заяви про усунення недоліків позовної заяви; прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами; встановлено позивачу строк у 5 днів з дня вручення даної ухвали для подання суду рахунків, які зазначені в призначенні платежу в платіжних дорученнях, що надані позивачем до заяви про усунення недоліків позовної заяви в якості доказів часткової оплати заборгованості; надано сторонам строк для подання заяв по суті справи.

Копія вказаної ухвали була направлена учасникам справи, на їх адреси місцезнаходження, визначені у відповідності до приписів ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

08.11.2022 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 26.10.2022 на адресу господарського суду надійшла заява № 0411 від 04.11.2022 (вх. № 5196/22), якою позивач надав до суду копії відповідних рахунків на оплату.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Так, ухвалою суду від 26.10.2022 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву, оформленого у відповідності до вимог ст. 165 ГПК України, з доданням до нього: доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Від відповідача в указаний строк відзив на позовну заяву не надійшов; поштове відправлення з ухвалою суду від 26.10.2022 про відкриття провадження у справі повернено поштовим відділенням до суду 09.12.2022 з відміткою від 07.12.2022 адресат відсутній за вказаною адресою, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення за штрихкодовим ідентифікатором 5400500834532.

Проте суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, так як ухвалу суду від 26.10.2022 направлено на адресу реєстрації відповідача в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом також враховано, що відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з`явилися у засідання. Зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву, тривав до 22.12.2022 включно.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач відзиву на позовну заяву не надав.

Враховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

За правилами ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з приписами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 43491,24 грн, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи видатковими накладними: № 33585 від 01.12.2020 на суму 21589,44 грн; № 33923 від 04.12.2020 на суму 446,22 грн; № 34029 від 05.12.2020 на суму 979,56 грн; № 34051 від 05.12.2020 на суму 786,00 грн; № 34059 від 05.12.2020 на суму 2037,00 грн; № 34099 від 07.12.2020 на суму 240,42 грн; № 34246 від 08.12.2020 на суму 1838,34 грн; № 34317 від 09.12.2020 на суму 688,74 грн; № 34324 від 09.12.2020 на суму 69,84 грн; № 34438 від 10.12.2020 на суму 2272,20 грн; № 34591 від 11.12.2020 на суму 2914,80 грн; № 34755 від 14.12.2020 на суму 1144,62 грн; № 34918 від 16.12.2020 на суму 394,62 грн; № 35239 від 21.12.2020 на суму 87,36 грн; № 35266 від 21.12.2020 на суму 185,22 грн; № 35336 від 22.12.2020 на суму 363,78 грн; № 35497 від 23.12.2020 на суму 77,10 грн; №1 від 02.01.2021 на суму 63,06 грн; № 3 від 02.01.2021 на суму 31,02 грн; № 8 від 03.01.2021 на суму 290,04 грн; № 195 від 08.01.2021 на суму 128,04 грн; № 677 від 16.01.2021 на суму 3436,32 грн; №1028 від 21.01.2021 на суму 1004,94 грн; № 1091 від 22.01.2021 на суму 190,62 грн; № 2096 від. 05.02.2021 на суму 1848,78 грн; № 2177 від 08.02.2021 на суму 383,16 грн.

Відповідач в свою чергу здійснив часткову оплату за поставлений йому товар позивачу у сумі 16000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №20 від 28.01.2021 на суму 10000,00 грн; №85 від 13.04.2021 на суму 5000,00 грн; №159 від 01.07.2021 на суму 1000,00 грн.

09.07.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1726 щодо сплати заборгованості за договором на постачання автозапчастин, просив з метою досудового врегулювання спору оплатити у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги заборгованість за отриманий товар в сумі 27491,24 грн. В матеріалах справи містяться докази отримання 14.07.2021 зазначеної претензії відповідачем.

Після отримання вказаної претензії, відповідачем частково проведено оплату за поставлений товар у сумі 4925,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 202 від 26.07.2021 на суму 419,52 грн; № 204 від 30.07.2021 на суму 446,22 грн; № 212 від 02.08.2021 на суму 653,16 грн; № 218 від 06.08.2021 на суму 688,74 грн; № 221 від 09.08.2021 на суму 290,04 грн; № 244 від 30.08.2021 на суму 383,16 грн; № 254 від 31.08.2021 на суму 363,78 грн; № 263 від 08.09.2021 на суму 786,00 грн; № 276 від 23.09.2021 на суму 394,62 грн; № 291 від 30.09.2021 на суму 500,00 грн.

Решта заборгованості за отриманий товар у сумі 22566,00 грн (43491,24 грн 16000,00 грн 4925,24 грн) залишилась відповідачем не сплаченою, яку відповідачем не оспорено та не спростовано.

Вказана сума заборгованості підтверджується підписаними обома сторонами актами звірки взаєморозрахунків за періоди: січень 2021 травень 2021 та червень 2021 вересень 2021.

Враховуючи те, що відповідач оплату за отриманий ним товар в розмірі 22566,00 грн не здійснив, позивач звернувся до суду з позовом.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Стаття 181 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначає загальний порядок укладання господарського договору. За частиною першою цієї статті господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу. (п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2 ст. 642 ЦК України).

В даному випадку сторонами було укладено в простій письмовій формі договір поставки, оскільки продукція була поставлена позивачем і прийнята відповідачем, що зафіксовано у змісті накладних про вчинення сторонами відповідних дій.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання з постачання товару на загальну суму 43491,24 грн. Так, судом досліджено видаткові накладні № 33585 від 01.12.2020 на суму 21589,44 грн; № 33923 від 04.12.2020 на суму 446,22 грн; № 34029 від 05.12.2020 на суму 979,56 грн; № 34051 від 05.12.2020 на суму 786,00 грн; № 34059 від 05.12.2020 на суму 2037,00 грн; № 34099 від 07.12.2020 на суму 240,42 грн; № 34246 від 08.12.2020 на суму 1838,34 грн; № 34317 від 09.12.2020 на суму 688,74 грн; № 34324 від 09.12.2020 на суму 69,84 грн; № 34438 від 10.12.2020 на суму 2272,20 грн; № 34591 від 11.12.2020 на суму 2914,80 грн; № 34755 від 14.12.2020 на суму 1144,62 грн; № 34918 від 16.12.2020 на суму 394,62 грн; № 35239 від 21.12.2020 на суму 87,36 грн; № 35266 від 21.12.2020 на суму 185,22 грн; № 35336 від 22.12.2020 на суму 363,78 грн; № 35497 від 23.12.2020 на суму 77,10 грн; №1 від 02.01.2021 на суму 63,06 грн; № 3 від 02.01.2021 на суму 31,02 грн; № 8 від 03.01.2021 на суму 290,04 грн; № 195 від 08.01.2021 на суму 128,04 грн; № 677 від 16.01.2021 на суму 3436,32 грн; №1028 від 21.01.2021 на суму 1004,94 грн; № 1091 від 22.01.2021 на суму 190,62 грн; № 2096 від. 05.02.2021 на суму 1848,78 грн; № 2177 від 08.02.2021 на суму 383,16 грн та встановлено, що вони мають всі необхідні реквізити, підписані сторонами, тож приймаються судом у якості належних доказів виконання позивачем своїх зобов`язань щодо поставки продукції на вищевказану суму.

Вищезазначені видаткові накладні містять посилання на договір № 136 від 05.01.2015, проте з наданої позивачем до суду його копії вбачається, що 05.01.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Кронос-Авто (постачальник, позивач) та Орендним ремонтно-будівельним управлінням № 4 (покупець, відповідач) укладено Договір поставки № 136 (надалі Договір), згідно п. 1.1., якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати (поставити) покупцеві товар, найменування, кількість та вартість якого зазначається у видаткових накладних (далі товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього зазначену у видатковій накладній (видаткових накладних) грошову суму.

Цей Договір набирає чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін, і діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов`язку виконати зобов`язання, що виникли з цього договору (п. 6.1. Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору будь-які зміни та доповнення за цим Договором є невід`ємною частиною цього Договору та мають юридичну силу лише у випадку їх письмового оформлення, підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів пролонгації дії вказаного Договору.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що посилання у видаткових накладних на договір № 136 від 05.01.2015 є помилковим.

Також в матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів звірки взаєморозрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю Кронос-Авто та Орендним ремонтно-будівельним управлінням № 4 за періоди: січень 2021 травень 2021 та червень 2021 вересень 2021, у яких сторони підтвердили факт поставки відповідачу товару та часткової його оплати. Кінцеве сальдо в копії акту звірки взаєморозрахунків за період червень 2021 вересень 2021 складає залишок заборгованості в сумі 22566,00 грн.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В силу ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 530 ЦК України не визначено, яку саме форму повинна мати вимога про виконання зобов`язання, тому позивач може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою тощо.

Отже, претензія № 1726 від 09.07.2021, в розумінні ст. 530 ЦК України, є вимогою позивача про виконання відповідачем свого зобов`язання щодо оплати заборгованості в сумі 27491,24 грн.

Вказана претензія № 1726 від 09.07.2021 про сплату заборгованості у сумі 27491,24 грн отримана відповідачем 14.07.2021, про що свідчать надані позивачем копії опису-вкладення у цінний лист, накладної від 13.07.2021 та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 5405509046016.

Тому, семиденний строк, передбачений ст. 530 ЦК України для виконання вимоги (претензії), для проведення оплати за поставлений товар сплив 21.07.2021.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо здійснення остаточного розрахунку за отриманий товар у строк до 21.07.2021 включно, у зв`язку з чим, за ним на час розгляду справи рахується борг у розмірі 22566,00 грн, з урахуванням часткової оплати заборгованості після пред`явлення претензії відповідачу на загальну суму 4925,24 грн. Доказів сплати решти боргу відповідач суду не надав.

Згідно з вимогами ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, що строк оплати товару настав, доказів його оплати у повному обсязі відповідачем не надано, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 22566,00 грн основного боргу за видатковими накладними є доведеною, обґрунтованою, підтвердженою належними доказами і підлягає задоволенню.

Також, позивач нараховує відповідачу 3% річних у сумі 389,66 грн та інфляційні втрати в сумі 470,28 грн.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд відмічає, що інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 ЦК України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

Позивачем нараховано відповідачу 3% річних на загальну суму 389,66 грн. за загальний період з 22.07.2021 по 09.02.2022. Детальний розрахунок 3% річних наявний у матеріалах справи.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його арифметично правильним, а вимоги позивача щодо стягнення 3% річних такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, у даній справі позивачем заявлено до стягнення з відповідача 470,28 грн інфляційних втрат, які нараховані: на суму заборгованості 26625,00 грн за період: серпень 2021 року у розмірі - 53,25 грн (дефляція); на суму заборгованості 22566,00 грн за період: жовтень 2021 року грудень 2021 року у розмірі 523,53 грн. Детальний розрахунок інфляційних втрат наявний у матеріалах справи.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, вважає його арифметично правильним в межах періодів зазначених позивачем, а вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кронос-Авто є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності із ст. 129 ГПК України судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2481,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Орендного ремонтно-будівельного управління № 4 (54034, м. Миколаїв, просп. Жовтневий, 12-Б ідентифікаційний код 19296813) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кронос-Авто (54008, м.Миколаїв, вул. Чкалова, 210 ідентифікаційний код 32933560) 22566,00 грн. основного боргу, 389,66 грн. 3% річних, 470,28 грн. інфляційних втрат, а також 2481,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтями 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВ.С. Адаховська