Рішення

від 09.05.2023 по справі 917/1344/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2023 Справа № 917/1344/22

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Михатило А.В., за участю представників позивача Пахомової О.А. та відповідача Запорожець В.В. розглянувши у відкритому засіданні справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукавтогаз», вул. Великокохнівська, 3, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740

до відповідача Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. 1905 року, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39605,

про стягнення 280 316,34 грн заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

26.10.2022 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Кременчукавтогаз" до відповідача Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості за договором № 215-БК від 07.10.2021 року у розмірі 266 248,51 грн, з яких 205 189,82 грн - сума основного боргу, 15 267,55 грн - пеня, 4 258,67 грн - 3% річних, 41 532,47 грн - інфляційні витрати (вх. №1453/22).

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати товару - основних органічних хімічних речовин (24320000-3 за ДК 021:2015) (газ стиснений для заправки автотранспорту (метан).

Ухвалою суду від 27.10.2022 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 24.11.2022 року о 10:00 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тимощенко О.М. у відпустці засідання 24.11.2022 року не відбулося, про що Господарським судом Полтавської області було розміщене оголошення на вебсторінці офіційного вебпорталу «Судова влада» у мережі Інтернет (https://court.gov.ua/) (а. с.48).

29.11.2022 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву з додатками (вх. № 9280, а. с. 49 - 51), де зазначено про незгоду з позовними вимогами. У відзиві відповідач посилається на додаткову угоду №4 від 29.12.2022 року до договору про закупівлю товару №215-БК від 07.10.2021 року, де зазначено, що оплата постачальнику за товар в 2021 році склала 0 (нуль) грн з ПДВ, в 2022 році оплату за товар здійснити за бюджетні кошти в сумі - 205189,82 грн (двісті п`ять тисяч сто вісімдесят дев`ять грн. 82 коп.) гривень з ПДВ. Отже позивачем залишений без уваги пункт 5.3 договору. КП "Благоустрій Кременчука" не було профінансовано, відповідно кошти за договором не сплачені, а тому при надходженні відповідного бюджетного фінансування кошти будуть перераховані протягом 7 банківських днів, згідно з умовами договору. Відповідач зазначає, що ТОВ "Кременчукавтогаз" з даним позовом звернулось до суду передчасно, так як строк виконання зобов`язань за договором в частині повної оплати не настав. Щодо нарахування штрафних санкцій відповідач також заперечує, посилаючись на те, що строк виконання зобов`язань в частині оплати товару не настав (у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування). Крім того, умовами договору про закупівлю № 215-БК від 07.10.2021 року, а саме п.7.5. встановлено, що покупець звільняється від сплати пені на період затримки бюджетного фінансування.

Відповідач стверджує, що сторони погодили, що оплата постачальнику за товар в 2021 році буде здійснена у 2022 році за бюджетні кошти. Відповідач посилається на те, що 2022 рік ще триває, а тому строк оплати за поставлений у 2021 році товар ще не настав. Крім того, відповідач посилається на п.7.6. договору, відповідно до якого покупець не несе відповідальність перед постачальником за дії чи бездіяльність третіх осіб, які хоча і не є сторонами цього договору, але мають відношення до виконання його умов.

08.12.2022 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив з додатками (вх. № 9658, а. с. 64 - 68), в якому зазначено наступне:

- доводи відповідача, що строк виконання зобов`язань в частині повної оплати не настав спростовуються умовами договору №215-БК від 07.10.2021 року та матеріалами справи №917/1344/22;

- відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від виконання обов`язків з оплати поставленого товару та від цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності. Також відповідач посилається на ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», рішення Європейського Суду з прав людини (рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» (пункти 48 та 40 рішень відповідно)) та на постанови Верховного Суду від 21.02.2022 у справі 925/1545/20, від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17;

- між сторонами фактично додаткова угода № 4 від 29.12.2021 року до договору про закупівлю товару № 215-БК від 07.10.2021 року не підписана у встановленому порядку. Тобто такого документу підписаного позивачем в оригіналі не існує, в зв`язку із чим у відповідача відсутні підстави заявляти про її укладення;

- електронним листом 28.12.2021 року та поштовим відправленням №3960022086698 позивач направив відповідачу для підписання проект додаткової угоди лише про продовження строку дії договору, яка отримана відповідачем 28 та 29 грудня 2021 року, відповідно, проте залишилася не підписаною з боку відповідача. Позивач відхилив запропоновану відповідачем редакцію додаткової угоди, як такої, що суперечить приписам ч.5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (невідповідність вимогам ЗУ «Про публічні закупівлі», якими не передбачено можливості внесення змін до договору після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, зокрема, в частині зміни строків виконання оплати за поставлений товар, є підставою для застосування наслідків нікчемного правочину);

- на сайті prozorro.gov.ua/tender/UA-2021-10-01-008590-b оприлюднено відповідачем не підписану з боку позивача додаткову угоду № 4, яка є неукладеною та оригіналу підписаної з боку позивача якої не існує. До суду відповідач із вимогами про укладення такої угоди в судовому порядку не звертався.

- відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, а доводи, аргументи (міркування, припущення) відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовуються позовні вимоги ТОВ «Кременчукавтогаз».

20.12.2022 року до суду від відповідача надійшли заперечення з додатками (вх. № 10101, а. с. 81 - 83), в яких зазначено про безпідставність доводів позивача в частині додаткової угоди № 4 від 29.12.021 до договору № 215-БК від 07.10.2021 року. Підписання додаткової угоди №4 від 29.12.2021 року до договору № 215-БК від 07.10.2021 року відбулося шляхом направлення проекту додаткової угоди на електронну адресу контрагента, контрагент додаткову угоду підписав і направив на електронну адресу відповідача, але оригінал не був направлений до теперішнього часу, не дивлячись на наші неодноразові звернення. Посилаючись на ст. ст. 638 - 641, 644, 654 ЦК України, ст. ст. 181, 188 ГК України, відповідач зазначає, що з листів, що надійшли на його електронну адресу вбачається, що відскановані проекти вказаного документа були підписані позивачем та скріплені відтиском його печатки, що узгоджується із положеннями договору та згідно з приписами ч. 2 ст. 188 ГК України, ч. 1 ст. 641 ЦК України вважається офертою. Отже, оферта укласти додаткову угоду № 4 була зроблена, а контрагент здійснив акцепт шляхом направлення на електронну адресу відповідача відповіді та сканкопій підписаних документів, що підтверджується належними та допустимими доказами на підтвердження вказаних обставин, які долучені до цього заперечення.

Отже, відповідач вважає, що додаткова угода №4 була укладеною. Крім того, укладання додаткових угод шляхом електронного листування та підписання сканкопій є звичайною практикою співпраці між сторонами.

Ухвалою суду від 03.01.2023 року у зв`язку із виходом з відпустки судді Тимощенко О. М. призначено підготовче провадження по справі на 26.01.2023 року на 10 год. 00 хв.

26.01.2023 року на електронну адресу суду від позивача надійшла заява про недостовірність поданого відповідачем документу (вх. № 986, а. с. 98 - 102). В поданій заяві позивач вказав, що додаткова угода № 4 між сторонами фактично не укладена, вона є неіснуючою та, відповідно, не породжує будь-яких правових наслідків. Направлені відповідачем електронні листи не підписані з його боку уповноваженою особою, що не відповідає вимогам, що ставляться до оферти та відповідно не є офертою в розумінні ст. 641 ЦК України. Позивач не отримував підписаних з боку відповідача проектів додаткової угоди для їх розгляду у встановленому приписами ГК та ЦК порядку, що свідчить про те, що належної оферти про внесення змін до Договору № 215-БК від 07.10.2021 року відповідач не надавав. Таким чином, намір юридичної особи, яка зробила пропозицію, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття, може виражатись лише у разі підписання проекту договору і направлення його іншій стороні. Без підписання такого паперового документу власноруч чи у разі складення електронного документу без накладення електронного підпису уповноваженою на укладення договорів посадовою особою юридичної особи, не можна вважати, що така юридична особа готова взяти на себе зобов`язання у разі прийняття пропозиції укласти договір іншим контрагентом (аналогічний висновок наведено Верховним Судом в постанові від 19.01.2022 № 922/1246/21).

Також позивач вказує, що в самому тексті договору (п. 11.1.) передбачався порядок внесення змін та доповнень до нього (будь-які зміни і доповнення до цього Договору мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовій формі і підписані обома сторонами). Отже, вказані у запереченнях листи не є первинним документами, а також не є доказом належного укладення спірної додаткової угоди до договору з боку позивача, а отже за умови неукладеності така додаткова угода не змінює умов договору та не породжує будь-яких правових наслідків.

Позивач звертає увагу суду, що відповідач за відсутності підписаної належним чином додаткової угоди до договору та за відсутності її в оригіналі, безпідставно оприлюднив її зображення на сайті закупівель, шляхом підробки цього документу. Додаткова угода не може бути доказом у справі, оскільки не відповідає критеріям достовірності доказів, визначеним ст. 78 ГПК України.

Ухвалою суду від 15.02.2023 року задоволено клопотання відповідача про участь його представника у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 28.02.2023 року в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 24.02.2023 року задоволено клопотання позивача про участь його представника у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 28.02.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

28.02.2023 року від позивача на електронну адресу суду надійшла заява (вх. № 2518) про збільшення ціни позову в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат. Відповідно до даної заяви, представник позивача просить стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 6 554,03 грн 3% річних та 53 304,94 грн інфляційних втрат. До заяви додано розрахунок заборгованості та докази сплати судового збору (платіжна інструкція № 116 від 26.02.2023 року на суму 211,02 грн).

Протокольною ухвалою від 28.02.2023 року суд продовжив строк підготовчого провадження та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 06.04.2023 року до 09:00год.

Ухвалою суду від 28.02.2023 року суд доручив Автозаводському районному суду м. Кременчука забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1344/22, розгляд якої відбудеться 06.04.2023 року о 09:00 год.

06.03.2023 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів поштового направлення копії заяви про збільшення ціни позову на адресу відповідача (поштової накладної № 3960023236421 від 28.02.2023 року, опису вкладення у цінний лист від 28.02.2023 року) (вх. № 2830, а. с. 137).

Ухвалою суду від 09.03.2023 року прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 2518 від28.02.2023 року).

Ухвалою суду від 24.02.2023 року задоволено клопотання позивача про участь його представника у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 06.04.2023 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Протокольною ухвалою суду від 06.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.05.2023 року на 09:00 год.

Ухвалою суду від 06.04.2023 року задоволено клопотання відповідача про участь його представника у судовому засіданні Господарського суду Полтавської області 09.05.2023 року в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 09.05.2023 року представник позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 09.05.2023р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчукавтогаз» (далі - позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, покупець) було укладено договір про закупівлю товару № 215-БК від 07.10.2021 (далі - договір, а. с. 13 - 17).

За умовами договору, постачальник зобов`язувався у 2021 році поставити покупцю товар, зазначений в п. 1.2 договору, а покупець - прийняти і оплатити товар (п. 1.1 договору).

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: Основні органічні хімічні речовини (24320000-3 за ДК 021:2015) (газ стиснений для заправки автотранспорту (метан)), кількіст товару 6000 м3 (п. 1.2 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору, поставка товару здійснюється шляхом заправки автотранспорту покупця на автомобільних газонаповнюючих компресорних станціях постачальника (АГНКС), що обліковується лічильниками постачальника та про що надається видаткова накладна і акт-приймання-передачі.

Постачальник зобов`язується здійснювати заправку автотранспорту та оплату за товар в порядку та терміни, передбачені цим договором (п. 2.2 договору).

Умовами пунктів 2.3 - 2.5 договору визначено, що постачальник гарантує цілодобовий відпуск товару на АГНКС постачальника у м. Кременчуці, наведених в додатку № 2, що є невід`ємною частиною договору, за наявності заявки. Постачання товару здійснюється незалежно від стану оплати за попередньо отриманий замовником товар. Строк (термін) поставки (передачі) товарів: з моменту підписання договору до 31.12.2021 року включно.

Згідно із 4.1 договору, ціна договору становить 205 200,00 грн, у т. ч. ПДВ (20%) - 34 200,00 грн.

Ціна за одиницю товару формується на дату отримання рахунку згідно цін, які існують на АГНКС постачальника (п. 4.3 договору).

Згідно п. 5.1 договору, усі розрахунки за договором здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у розділі XIV цього договору.

Згідно із п. 5.2 договору, оплата здійснюється протягом 90 календарних днів з дати отримання товару, на підставі підписаної сторонами видаткової накладної та рахунку на оплату і акту приймання-передачі.

Згідно із п. 5.3 договору у разі затримки відповідного бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання покупцем бюджетного фінансування на свій реєстраційний рахунок.

Відповідно до умов пункту 6.1.1 договору відповідач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари.

Згідно із п. 6.3.1 договору, постачальник зобов`язувався, зокрема, забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.

Водночас, п. 6.4.1 договору обумовлено права постачальника, зокрема, де він має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором (п. 7.1 договору).

Виплати неустойки (накладення штрафних санкцій, пені тощо) не звільняє сторони від виконання своїх зобов`язань або усунення порушень (п. 7.4 договору).

Згідно п. 7.5 договору, покупець за даним договором несе наступну відповідальність: у випадку затримки платежу за товар покупець сплачує постачальнику пеню облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Покупець звільняється від сплати пені на період затрикм бюджетного фінансування.

Покупець не несе відповідальність перед постапчальником за дії чи бездіяльність третіх осіб, які хоча і не є сторонами цього договору, але мають відношення до виконання його умов (п. 7.6 договору).

Усі суперечності та розбіжності, які виникли під час виконання цього договору, вирішуються шляхом переговорів до досягнення сторонами взаємної згоди. У разі неможливості врегулювання шляхом переговорів суперечностей та розбіжностей, які виникли в процесі виконання цього договору, або пов`язані з ним , вони вирішуються в досудовому-судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. п. 9.1, 9.2 договору).

Згідно із п. 10.1 договору, цей договір набирає чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2021 року включно, але в будь-якому випадку до проведення сторонами взаємних розрахунків в повному обсязі.

Будь - які зміни і доповнення до цього договору мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані обома сторонами, крім випадків, передбачених п.п. 6.2.1 п. 6.2. розділу VI договору (п. 11.1 договору).

Всі додатки, оформлені у письмовій формі і підписані обома сторонами, являються невід`ємною частиною цього договору (п. 11.2 договору).

Будь - які доповнення, зміни до цього договору дійсні і мають юридичну силу, якщо вони здійснені в письмовій формі і підписані повноважними представниками сторін та є невід`ємною частиною цього договору (п. 13.4 договору).

Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі" (п. 13.7 договору).

Обсяг закупівлі товару згідно із специфікацією (а. с. 18), що є додатком №1 до договору становить 6 000 м3 (загальна сума з ПДВ - 205 200,00 грн).

Крім того, як зазначає позивач, між ним та відповідачем до договору № 215-БК від 07.10.2021 було укладено:

- додаткову угоду №1 від 13.10.2021р., відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити ціну товару та встановили ціну за м3 - 35,00 грн з ПДВ (а. с. 20);

- додаткову угоду №2 від 03.112021р., відповідно до якої сторони дійшли згоди змінити ціну товару та встановили ціну за м3 - 38,49 грн з ПДВ (а. с. 21);

- додаткову угоду №3 від 11.11.2021р., відповідно до якої сторони дійшли згоди, що фактичні обсяги закупівлі товару в 2021 році зменшити на 10,18 гривень з ПДВ, і складають 205 189,82 грн з ПДВ відповідно до специфікації, що є невід`ємною частиною договору. Дані зміни були викладені в додатку № 1 (специфікації). Обсяг закупівлі товару згідно із специфікацією, що є додатком №1 до договору становить 4 963 м3 (загальна сума з ПДВ - 173 705,00 грн) та 818 м3 (загальна сума з ПДВ - 31 484,82 грн (а. с. 22, 23).

Позивач вказує, що на виконання взятих на себе зобов`язань, у відповідності до умов договору належним чином здійснив поставку та передав у 2021 році відповідачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №85 від 31.10.2021 року на суму 173 705,00 грн (з ПДВ), №91 від 11.2021 року на суму 31 484,82 грн (з ПДВ), актами прийому - передачі природного газу від 31.10.2021р., від 11.11.2021р., а також рахунками на оплату №84 від 31.10.2021р. на загальну суму 173 705,00 грн та №92 від 11.11.2021р. на загальну суму 31 484,782 грн (а. с. 24 - 29).

За твердженням позивача, відповідач, в порушення обов`язків покупця, у визначені договором строки (90 календарних дні з дати отримання товару) не виконав оплату отриманого ним Товару в обсязі 5781,00 м3 за вказаними актами та накладними на загальну суму 205 189,82 грн.

Також сторонами був підписаний акт взаємних розрахунків за період: 01.10.2021 - 25.12.2021 за договором №215-БК від 07.10.2021 року, відповідно до якого сторонами була зафіксована заборгованості у розмірі 205 189,82 грн (а. с. 30).

З метою досудового врегулювання позивач звертався до відповідача із претензією вих. № 12 від 01.06.2022 року до якої було додано розрахунок заборгованості (а. с. 31 - 33).

Відповідачем було направлено позивачу відповідь на претензію (вих. 460/10 від 16.06.2022 року), в якій зазначено, що вимоги ТОВ «Кременчукавтогаз» є передчасними, оскільки строк виконання зобов`язань за договором в частині оплати не настав. Одночасно з відповіддю на претензію було направлено для вчинення та підписання додаткову угоду, якою запропоновано погодити здійснення оплати постачальнику за поставлений товар у 2021 році за рахунок бюджетних коштів у 2022 році в сумі 205 189,82 грн з ПДВ.

Як зазначає позивач, він відхилив запропоновану відповідачем додаткову угоду, натомість надіслав до КП "Благоустрій Кременчука" 28.12.2021 року проект додаткової угоди лише про продовження строку дії договору, а інші умови договору - залишити без змін. Проте дана додаткова угода залишилася не підписаною з боку відповідача.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 205 189,82 грн., а також 15 267,55 грн - пені, 4258,67 грн - 3% річних та 41 532,47 грн - інфляційних втрат за весь період порушення грошових зобов`язань.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (копії): договір №215-БК про закупівлю товару від 07.10.2021 року, додаток №1 до договору специфікацію на товар, додаток №2 до договору Перелік та місце розташування заправних станцій, додаткову угоду №1 від 13.10.2021 року, додаткову угоду №2 від 03.11.2021 року, додаткову угоду № 3 від 11.11.2021 року, додаток № 1 до договору - специфікацію на товар, видаткові накладні: №85 від 31.10.2021 року на суму 173 705,00 грн (з ПДВ), №91 від 11.2021 року на суму 31 484,82 грн (з ПДВ), акти прийому - передачі природного газу від 31.10.2021р., від 11.11.2021р., рахунки на оплату №84 від 31.10.2021р. на загальну суму 173 705,00 грн та №92 від 11.11.2021р. на загальну суму 31 484,782 грн, акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.10.2021 - 25.12.2021, претензію з додатком (вих. № 12 від 01.06.2022 року), відповідь на претензію (вих. № 460/10 від 16.06.2022 року), виписку з ЄДРЮОФОПГФ відносно позивача, наказ №9 від 20.07.2015 року, проект додаткової угоди позивача та докази направлення листів відповідачу, довіреність вих. №17 від 20.07.2022 року.

На обґрунтування заперечення позовних вимог відповідач надав наступні докази (копії): розпорядження №333-КВ від 31.05.2016 року, довідку №1001/3 від 18.11.2022 року, трудовий договір від 02.12.2019 року, довіреність №17 від 06.01.2022 року, наказ (розпорядження) №328к від 26.11.2019 року про прийняття на роботу, електронні листи від 16.12.2021, 20.12.2021 року на адресу ТОВ «Кременчукавтогаз», додаткові угоди б/н та дати, додаткову угоду №4 від 29.12.2021 року, довіреність №255/10 від 24.02.2023 року, посвідчення адвоката №1198, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1198.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчукавтогаз» та Комунальним підприємством «Благоустрій Кременчука» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено договір про закупівлю товару № 215-БК від 07.10.2021р.

Аналіз змісту договору про закупівлю товару № 215-БК від 07.10.2021р. свідчить, що у зв`язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Виходячи із змісту ч. ч. 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно із ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, на виконання взятих на себе зобов`язань, позивач у відповідності до умов договору належним чином здійснив поставку та передав у жовтні, листопаді 2021 році відповідачу товар, що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними (№ 85 від 31.10.2021 року на загальну суму 173 705,00 грн, № 91 від 11.11.2021 року на загальну суму 31 484,82 грн) та актами приймання-передачі природного газу (від 31.10.2021 року та від 11.11.2021 року), а також наданими відповідачу рахунками на оплату (№84 від 31.10.2021 року та № 92 від 11.11.2021 року) на загальну суму 205 189, 82 грн:

Суд зазначає, що відповідач у відзиві не заперечує факт отримання товару у обсязі, визначеному названими вище видатковими накладними та актами приймання-передачі товару, що також відображається актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.10.2021 25.12.2021 року).

Як зазначено у п. 5.2. Договору оплата здійснюється протягом 90 календарних днів з дати отримання товару, на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної та рахунку на оплату і акту приймання-передачі.

Відтак, з огляду на п. 5.2. Договору, строк виконання відповідачем зобов`язання по оплаті вартості отриманого товару за вказаними видатковими накладними та актами приймання-передачі товару є таким, що настав по закінченню 90 календарних днів з дати отримання товару, на підставі відповідних видаткової накладної та акту приймання-передачі.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Матеріалами справи підтверджено, що у встановлені договором строки відповідач розрахунку за поставлений товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відносно посилання відповідача на укладення між сторонами додаткової угоди №4 від 29.12.2021 року до договору про закупівлю товару №215-БК від 07.10.2021 року суд зазначає наступне.

В абзаці 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Закон України "Про публічні закупівлі", у чинній на час спірних правовідносин редакції, встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тоді як продовження строку оплати за поставлений товар не відображено в даній частині статті.

Також, відповідно до п. 11.1 договору, будь-які зміни і доповнення до цього договору мають юридичну силу тільки в тому випадку, якщо вони оформлені у письмовій формі і підписані обома сторонами, кім випадків, передбачених п. п. 6.2.1 та 6.2 розділу VI договору.

Отже, суд критично оцінює твердження відповідача про укладення додаткової угоди №4 до договору про закупівлю товару №215-БК від 07.10.2021 року, адже в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази її укладення, у справі міститься нечітка, засвітлена копія вказаної угоди, відповідачем оригіналу вказаного документу суду не надано, а позивач заперечує факт підписання додаткової угоди № 4 та зазначає про відсутність у нього оригіналу примірника вказаної угоди.

Недоведеність відповідачем укладення додаткової угоди № 4 від 29.12.2021 року до договору про закупівлю товару №215-БК від 07.10.2021 року спростовує посилання відповідача про передчасність подання позовної заяви.

Щодо посилання відповідача на затримку бюджетного фінансування з міського бюджету суд зазначає, що виходячи із приписів ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не звільняє його від виконання обов`язків з оплати поставленого товару та від цивільно-правової та господарсько-правової відповідальності.

Тобто відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з приписами статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями і, оскільки, між сторонами виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частина 1 статті 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України, то відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє її від обов`язку виконати зобов`язання за договором.

Крім того, слід врахувати, що договір про закупівлю товару є оплатним, і обов`язок постачальника поставити товар кореспондує обов`язок покупця цей товар прийняти та оплатити.

Таким чином, обов`язок відповідача як покупця по договору оплатити поставлений товар виникає згідно з положеннями закону та умовами договору.

Відповідно до ст. 2 Бюджетного кодексу України, бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження; бюджетне зобов`язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Статтею 49 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов`язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі: наявності відповідного бюджетного зобов`язання для платежу у бухгалтерському обліку виконання бюджету; наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми; наявності у розпорядників бюджетних коштів відповідних бюджетних асигнувань.

Відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження коштів на казначейський рахунок замовника.

Також, доводи відповідача щодо відсутності обов`язку щодо здійснення розрахунків за відсутності бюджетних коштів спростовуються також практикою Європейського Суду з прав людини та позиціями Верховного Суду.

Так, згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику цього суду як джерело права.

У рішеннях Європейського Суду з прав людини неодноразово зазначалось, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (рішення від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та рішення від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

Правова позиція про те, що відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання, викладена також у постановах Верховного Суду від 21.02.2022 у справі 925/1545/20, від 25.06.2020 у справі №910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17.

При цьому, суд відзначає, що на виконання своїх зобов`язань відповідачем не здійснено жодних дій для оплати поставленого товару. Матеріали містять лише довідку КП "Благоустрій Кременчука" за № 1001/3 від 18.11.2022 року про існування станом на 18.11.2022 року кредиторської заборгованості в сумі 205 189,82 грн перед ТОВ "Кременчукавтогаз" згідно договору №215-БК від 07.10.2021 року, яка виникла через затримку бюджетного фінансування з міського бюджету (а. с. 53).

Отже, посилання відповідача на те, що строк виконання зобов`язань за договором в частині повної оплати не настав є необґрунтованим та безпідставним, а тому відхиляються судом.

Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості отриманого товару у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості в загальному розмірі 205 189,82 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості отриманого товару підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача станом на 25.02.2023 (в редакції заяви про збільшення позовних вимог):

6 554,03 грн три процентів річних,

53 304,94 грн інфляційних втрат.

За розрахунком суду (зробленого за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") за прострочення зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною №85 від 31.10.2021 року на суму 173 705,00 грн інфляційні втрати та 3 % річних за період з 01.02.2022 року по 25.02.2023 року складають 46 657,51 грн та 5 568,08 грн відповідно.

Судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 46 657,51 грн, тоді як позивач просить стягнути 45 125,70 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (45 125,70 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Також, за розрахунком суду (зробленого за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") за прострочення зобов`язання з оплати товару за видатковою накладною №91 від 11.11.2021 року на суму 31 484,82 грн інфляційні втрати та 3 % річних за період з 10.02.2022 року по 25.02.2023 року складають 8 456,89 грн та 985,95 грн відповідно.

Судом встановлено, що розмір інфляційних втрат становить 8 456,89 грн, тоді як позивач просить стягнути 8 179,24 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді інфляційні втрати, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (8 179,24 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 15 267,55грн.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної сплати вартості отриманого товару.

Відповідно до п. 7.5. договору у випадку затримки платежу за товар Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

За розрахунком суду (зробленого за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон") за прострочення зобов`язання з оплати товару за видатковими накладними №85 від 31.10.2021 року та № 91 від 11.11.2021 року пеня складає відповідно 25 651,23 грн (за період з 01.02.2022 по 31.07.2022) та 4 882,30 грн (за період з 10.02.2022 по 09.08.2022).

Судом встановлено, що розмір пені становить 25 651,23 грн та 4 882,30 грн, тоді як позивач просить стягнути 12 826,26 грн та 2 441,29 грн.

Відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем розраховано та заявлено до стягнення у вказаному вище періоді пеню, розмір яких є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір (12 826,26 грн та 2 441,29 грн) підлягає стягненню з відповідача.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Разом з тим, ст.86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 205 189,82 грн - основного боргу, 15 267,55 грн - пені, 6 554,03 грн - 3% річних, 53 304,94 грн - інфляційних втрат.

У відповідності до вимог ст. 129 ГПУ України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. 1905 року, 27, м. Кременчук, Полтавська область, 39605, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 0331958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукавтогаз» (вул. Великокохнівська, 3, с. Рокитне, Кременчуцький район, Полтавська область, 39740, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35538849) 205 189,82 грн основного боргу, 6 554,03 грн 3% річних, 53 304,94 грн інфляційних нарахувань, 15 267,55 грн пені та 4 204,75 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено та підписано 19.05.2023 р.

Суддя О. М. Тимощенко

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.