Рішення

від 22.05.2023 по справі 920/264/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.05.2023м. СумиСправа № 920/264/23

Господарський суд Сумської області у складі судді Соп`яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/264/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Альтком-Бетон (08300, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 2; код ЄДРПОУ 33488613),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЗАЛІЗНИЧНИК (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, буд. 9, офіс 408, код ЄДРПОУ 42496677)

про стягнення 170 000,00 грн,

Справа розглядається без виклику сторін

УСТАНОВИВ:

Відповідно до вимог позовної заяви, позивач просить суд стягнути з відповідача стягнути заборгованість в розмірі 170 000,00 грн згідно договору користування №24/10/19-Т від 24.10.2019, а також просить стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Ухвалою господарського суду від 21.03.2023 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі.

Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасника справи, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:

24.10.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Альтком-Бетон та Товариством з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЗАЛІЗНИЧНИК укладений договір користування №24/10/19-Т.

Згідно з п. 1.1 договору - предмет договору - позивач надає у користування підвищену залізничну колію довжиною 196,66 метрів по станції примикання Вишневе «Південно-Західна залізниця», яка знаходиться у власності Власника, в подальшому «Комплекс». Під користуванням розуміється надання Користувачу «Комплексу» для здійснення вивантаження та зберігання сипучих вантажів, що надходять на адресу Користувача залізничним транспортом (п.1.2. договору).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що розмір плати за користування «Комплексом» становить: 40000,00 гривень на місяць, в тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 3.3. договору плата за користування перераховується користувачем протягом 7 (семи) банківських днів з моменту отримання користувачем рахунку-фактури шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Власника за банківськими реквізитами, вказаними в Договорі.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що здача-приймання послуг оформляється щомісячними актами виконаних робіт. Акт приймання-здачі виконаних робіт передається на підпис Користувачу. Користувач зобов`язаний підписати такий акт або дати письмові зауваження по акту. В разі непідписання Користувачем такого акту послуги вважаються здійсненими належним чином та Користувач не має претензій до Власника (п. 3.7. договору).

Згідно з п. 2.1 Договору передбачено, що користування «Комплексом» розпочинається з 01.11.2019 року.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що у період з 01.11.2019 року по 31.07.2020 року відповідач користувався підвищеною залізничною колією, про що були складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг). У вказаний період позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 330 000,00 грн. Однак, відповідачем було сплачено лише 160 000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наданих позивачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: березень 2020 року - 40 000,00 грн №40 від 31.03.2020 року; квітень 2020 року - 40 000,00 грн № 45 від 30.04.2020 року; травень 2020 року - 40 000,00 грн № 52 від 31.05.2020 року; червень 2020 року - 10 000,00 грн № 59 від 30.06.2020 року; липень 2020 року - 40 000,00 грн № 66 від 31.07.2020 року, надані відповідачу послуги, проте, відповідачем не були сплачені надані послуги за цими актами.

Таким чином, загальна заборгованість станом на 07.03.2023 року відповідача перед позивачем складає 170 000,00 грн.

З метою погашення заборгованості 27.12.2022 позивачем надіслано на адресу відповідача відповідну претензію №19/4 від 19.12.2022, проте жодної відповіді на претензію на адресу позивача не надходило, грошові кошти не сплачені.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Частиною першою ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання зобов`язань по Договору з боку позивача, а саме надання відповідачу у користування підвищеної залізничної колії, що підтверджується підписаними сторонами актом прийому-передачі від 01.11.2019 та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період березень-липень 2020. У свою чергу, відповідач не сплатив за надані позивачем послуги, у зв`язку з чим виникла заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 170 000,00 грн за період з березня 2020 по липень 2020.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушені права позивача, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 170 000,00 грн заборгованості є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно Закону України Про судовий збір та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Альтком-Бетон до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЗАЛІЗНИЧНИК - задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ ЗАЛІЗНИЧНИК (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, буд. 9, офіс 408, код ЄДРПОУ 42496677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альтком-Бетон (08300, м. Київ, вул. Черняховського, буд. 2; код ЄДРПОУ 33488613) заборгованість за договором № 24/10/19-Т від 24.10.2019 в розмірі 170 000,00 грн (сто сімдесят тисяч гривень 00 коп.); 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.

Повний текст рішення підписаний 22.05.2023.

СуддяО.Ю. Соп`яненко