Рішення

від 22.05.2023 по справі 927/391/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

22 травня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/391/23 Господарський суд Чернігівської області, в складі судді Романенко А.В., за правилами спрощеного позовного провадження розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтранс-Ойл",

вул. Козацька, б.58, м. Чернігів, 14037; e-mail: nicolaykashuba1242@gmail.com;

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні аграрні технології", вул. 1 Травня, б.21, с. Данилівка, Менський район, Чернігівська область, 15642;

предмет спору: про стягнення 93938,54 грн

без повідомлення (виклику) сторін

УСТАНОВИВ:

17.03.2023, надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газтранс-Ойл" (далі - ТОВ "Газтранс-Ойл") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Натуральні аграрні технології" (далі - ТОВ "Агрофірма "Натуральні аграрні технології ") про стягнення 93938,54 грн, з яких: 59340,00 грн заборгованості за продукцію, поставлену за договором поставки нафтопродуктів № 23/20 від 31.07.2020 (далі - Договір); 14875,65 грн пені за період з 13.09.2022 по 15.03.2023, нарахованої в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на підставі п.6.2 Договору; 2359,38 грн 3% відсотків річних, нарахованих за період з 25.11.2021 по 15.03.2023; 17363,51грн інфляційних збитків за той самий період, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати за продукцію.

Суд прийняв позовну заяву до розгляду; відкрив провадження в справі № 927/391/23 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін, про що постановив ухвалу від 22.03.2023.

Суд установив учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог, зокрема відповідачу - 15 календарних днів з дня отримання ухвали від 22.03.2023, для подачі до суду відзиву на позов.

Ухвала про відкриття провадження в справі №927/391/23 була направлена відповідачу за адресою його державної реєстрації 23.03.2023, граничний строк для подання до суду та направлення позивачу відзиву на позов сплинув.

Відповідач в установлений строк правом на подання відзиву на позов не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 ГПК України).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 22.03.2023.

Господарський суд розглянув подані документи і матеріали, з`ясував фактичні обставини справи, дослідив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, та

ВСТАНОВИВ :

31.07.2020, ТОВ «Газтранс-Ойл» (постачальник, позивач) та ТОВ «Агрофірма «Натуральні аграрні технології» (покупець, відповідач) уклали договір поставки нафтопродуктів № 23/20, відповідно до п. 2.1 якого постачальник зобов`язався передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язався приймати ці нафтопродукти (далі - продукція) та повністю оплачувати їхню вартість.

Поставка (передача у власність) продукції в рамках і на підставі цього Договору здійснюється окремими партіями, відповідно до Заявок покупця та/або Додатків до цього Договору, оформлених на підставі поданих покупцем заявок (п. 2.2.).

Умови про кількість, асортимент, ціну (вартість), умови оплати та поставки окремої партії продукції узгоджуються сторонами шляхом укладення (підписання) письмових додатків до цього Договору або узгодженням постачальником поставки за заявками покупця шляхом виставлення рахунків-фактур та наданням документів на підтвердження поставки без підписання додатків (п. 2.3. Договору).

Постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов`язання щодо постачання продукції з моменту передачі продукції покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, в залежності від умов поставки, вказаних у відповідній заявці покупця та/або додатку до цього Договору. Факт передачі продукції підтверджується відповідними відмітками в накладній (залізничній, товаро-транспортній) та підписанням акту прийому-передачі. Датою поставки (передачі в власність) продукції (нафтопродуктів) вважається дата вказана в актах прийому-передачі продукції та/або видатковій накладній (п. 4.9. Договору).

Ціна (вартість) конкретної партії Продукції узгоджується сторонами в відповідних додатках до цього Договору або вказується в рахунках-фактурах та документах, що підтверджують поставку без підписання додатків (п. 5.1 Договору).

Оплата продукції здійснюється на умовах повної передоплати (авансу) продукції (партії продукції), якщо інше не встановлено в додатках до цього Договору або не погоджено постачальником іншим чином (п. 5.5.).

Оплата Продукції проводиться покупцем по кожній окремій партії Продукції (п. 5.7. Договору).

Сторони в п. 6.2. Договору передбачили, що в випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) Покупцем строків (термінів) оплати Продукції, визначених умовами цього Договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня (тобто в період упродовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання).

Сплата стороною штрафу та/або пені (неустойки) не звільняє жодну зі сторін від обов`язку погасити свою заборгованість перед іншою стороною за передану в власність (поставлену) за цим Договором продукцію та від обов`язку повністю відшкодувати протилежній стороні всі збитки (в тому числі й упущену вигоду), завдані невиконанням (неналежним виконанням) своїх грошових зобов`язань. При цьому кожна із сторін зобов`язана сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення оплати. Штраф (пеня, неустойка) підлягають стягненню в повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (п. 6.7. Договору).

Договір набирає чинності з дати його укладення (підписання) сторонами та діє до моменту повного та належного виконання сторонами усіх своїх зобов`язань за цим Договором.

Поставка (передача в власність) продукції за цим Договором здійснюється протягом 1 (одного) року з моменту його укладення. В випадку, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів до моменту закінчення цього строку жодна із сторін не повідомить протилежну сторону про свою відмову від продовження цього строку, цей строк щоразу автоматично пролонгується (продовжується) ще на 1 (один) рік (п. 9.1. Договору).

Виходячи з правової природи укладеного правочину суд дійшов висновку, що між ТОВ «Газтранс-Ойл» та ТОВ «Агрофірма «Натуральні аграрні технології» склались відносини з поставки товару, які врегульовані §1 Глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суд, враховуючи зміст п.9.1. Договору установив, що на момент вирішення спору цей Договір є чинним, за відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження його припинення сторонами в установленому законом порядку.

Предметом позову в даній справі є стягнення вартості товару, поставленого за Договором, неустойки (в формі пені) за порушення грошових зобов`язань по своєчасному розрахунку за цей товар, а також відсотків річних та інфляційних втрат, право на нарахування та стягнення яких обумовлені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Тобто до обставин, які входять до предмету доказування в даній справі, належить наявність між сторонами договірних правовідносин; факт поставки товару, погодженого сторонами; порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної оплати за поставлений та отриманий ним товар; наявність достатніх правових підстав для застосування до нього штрафних санкцій (неустойки), стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за фактом порушення грошових зобов`язань.

За приписами статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Позивач виставив до сплати відповідачу рахунок-фактуру № ГТ-0000867 від 24.11.2021 за поставку палива дизельного, вартістю 74340,00 грн (з ПДВ).

На виконання умов Договору постачальник поставив, а покупець отримав обумовлену продукцію загальною вартістю 74340,00 грн, про що свідчать двостороння видаткова накладна № ГТ-0001146 від 24.11.2021 та двостороння товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ГТ-0001143 від 24.11.2021.

Перелічені накладні складені за підписом обох сторін, завірені печатками юридичних осіб.

За змістом частин 1 та 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Таким чином, із припису частини 1 статті 692 ЦК України, слідує обов`язок негайного виконання покупцем зобов`язань по оплаті вартості поставленого товару, за умови якщо сторонами або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати цього товару.

Умовами п. 5.5. Договору сторони встановили оплату продукції на умовах повної передоплати (авансу), якщо інше не встановлено в додатках до цього Договору або не погоджено постачальником іншим чином.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, сторони попередньо не складали письмового додатку до Договору на поставку спірної партії товару; не дотримувались установленого Договором порядку розрахунків у формі попередньої оплати; товар поставлявся позивачем без його передплати зі сторони відповідача; будь-яка інша домовленість щодо порядку розрахунків за поставлений товар між сторонами відсутня.

Наведені обставини відповідачем не спростовувались.

Оскільки сторони не погодили інший строк оплати, суд дійшов висновку, що відповідач, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України, зобов`язаний був розрахуватись за отриманий товар відразу після його прийняття, незалежно від того чи пред`явив йому позивач пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару.

Враховуючи зміст частини 1 статті 692 ЦК України, строк по оплаті за отриманий відповідачем товар настав за видатковою накладною № ГТ-0001146 від 24.11.2021 - 25.11.2021.

Відповідач, у рахунок вартості отриманої продукції, з порушенням установленого строку, сплатив 15000,00 грн за платіжними інструкціями № 792 від 17.12.2021 на суму 5000,00 грн та № 929 від 30.12.2021 на суму 10000,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за дизельне пальне згідно рахунку № ГТ-0000867 від 24.11.2021»

У досудовому порядку позивач звертався до відповідача з претензією - вимогою № 181 від 13.02.2023, в якій просив останнього оплатити борг в сумі 59340,00 грн за отриману продукцію. Однак відповідач відповіді на претензію та доказів оплати заборгованості не надав.

На момент ухвалення рішення, за відповідачем обліковується заборгованість у сумі 59340,00 грн за продукцію, отриману за видатковою накладною від 24.11.2021 № ГТ-0001146.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт поставки товару за видатковою накладною № ГТ-0001146 від 24.11.2021 та товарно-транспортною накладною № ГТ-0001143 від 24.11.2021 на суму 74340,00 грн, у рахунок якої, з порушенням погоджених строків, відповідач сплатив 15000,00 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 59340,00 грн.

На момент ухвалення рішення в справі відповідач доказів оплати наявного боргу, до суду не надав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що в певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, установлений договором.

За статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення в сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 ЦК України.

За частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Позивач, керуючись частиною 2 статті 625 ЦК України, з огляду на порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо своєчасного розрахунку за продукцію, поставлений за Договором, заявив до стягнення з відповідача 2359,38 грн трьох відсотків річних за період з 25.11.2021 по 15.03.2023 та 17363,51 грн інфляційних збитків за той самий період.

Суд установив, що розрахунок інфляційних втрат проведений позивачем з урахуванням рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ згідно з листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем грошових зобов`язань за Договором, суд, керуючись наведеними нормами, перевірив розрахунок позивача, дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 2359,38 грн трьох відсотків річних та 17363,51 грн інфляційних збитків за заявлені періоди.

За змістом частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції в вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Водночас, виходячи з п. 7 Прикінцевих положень ГК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Суд також врахував, що за п. 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями), на всій території України запроваджено карантин з 12.03.2020, дію якого пролонговано до 30.06.2023 згідно з постановою КМУ вiд 25.04.2023 № 383.

Частинами 4 та 6 статті 231 ГК України унормовано, що в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначений, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній визначеній грошовій сумі, або в відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань установлюються в відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996 № 543/96-ВР установлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З урахуванням наведених норм, розмір неустойки (пені) за порушення грошових зобов`язань установлюється сторонами в договорі в відсотковому співвідношенні до суми невиконаного зобов`язання, однак не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, якщо інше не передбачене в спеціальному нормативно-правовому акті, що регулює спірні правовідносини сторін.

За визначенням статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони, в п. 6.2. Договору погодили, що в випадку прострочення (порушення, невиконання, протермінування, несвоєчасного виконання) покупцем строків (термінів) оплати продукції, визначених умовами цього Договору та додатками до нього, покупець зобов`язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (тобто в період продовж якого існувала заборгованість), від суми грошової заборгованості за кожен день прострочення (протермінування, несвоєчасного виконання, порушення, невиконання).

Керуючись наведеними нормами та п. 6.2. Договору позивач заявив до стягнення 14875,65 грн пені за період з 13.09.2022 по 15.03.2023.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання, суд, виходячи з умов погоджених сторонами, перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про правомірність вимог у частині стягнення пені в сумі 14875,65 грн за вказаний період.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

Частинами 2 та 3 статті 13 ГПК України унормовано, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлені статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Суд дослідив наявні матеріали справи та встановив, що позивач, на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, в їх сукупності, довів порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо розрахунку за отриману продукцію в сумі 59340,00 грн, у зв`язку з чим ним правомірно нараховані та заявлені до стягнення з відповідача окрім суми основного боргу, ще 14875,65 грн пені, 2359,38 грн 3% відсотків річних та 17363,51 грн інфляційних збитків.

З урахуванням зазначеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

При ухваленні рішення в справі, суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.

За статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам. Таким чином, з огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідача позивачу мають бути відшкодовані судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

Керуючись статтями 42, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, частиною 2 статті 178, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтранс-Ойл» (вул. Козацька, буд. 58, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 39019113) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Натуральні аграрні технології» (вул. 1 Травня, буд. 21, с. Данилівка, Менський район, Чернігівська область, 15642; код ЄДРПОУ 38948511) про стягнення 93938,54 грн, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Натуральні аграрні технології» (вул. 1 Травня, буд. 21, с. Данилівка, Менський район, Чернігівська область, 15642; код ЄДРПОУ 38948511) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтранс-Ойл» (вул. Козацька, буд. 58, м. Чернігів, 14037; код ЄДРПОУ 39019113) 59340,00 грн боргу, 14875,65 грн пені, 2359,38 грн 3% відсотків річних, 17363,51 грн інфляційних збитків, 2684,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасоване, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови в відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні були оголошені лише вступна та резолютивна частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду в порядку визначеному статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя А.В. Романенко