Постанова

від 02.09.2010 по справі 2а-3068/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

2а-3068/10/1670

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2010 року < ЧАС >м. ПолтаваСправа № 2а-3068/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Соколенка Ф.Ф.,

при секретарі  – Стемковській О.О.,  

за участю:

представника позивача - Ляпоти І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакко" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

24 червня 2010 року  Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакко" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 2908,48 грн.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача зазначив, що згідно зі ст. 20 Закону України  "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства, на яких інвалідів працює менше, ніж встановлено нормативом, зобов‘язані щорічно відраховувати відділенню Фонду соціального захисту інвалідів грошові кошти на створення робочих місць для працевлаштування інвалідів і на здійснення заходів по їх соціально-трудовій реабілітації в розмірі середньорічної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. У відповідача дана чисельність складає 12 місць, тобто норматив складає 1 робоче місце. Фактично у 2009 році у відповідача інваліди не працювали. Отже, за 1 незайняте, місце відповідач повинен був сплатити 2850 грн. Частиною 2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що порушення термінів сплати штрафних санкцій тягне за собою нарахування пені в розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день її прострочення, включаючи день сплати. Оскільки відповідач у визначений Законом термін, а саме до 16.04.2010р., не сплатив штрафні санкції, позивачем нарахована пеня в сумі 5848 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач заперечення на позов не надав, в судове засідання не з'явився, ухвала та повістки направлені відповідачу на адресу: 36009, м.Полтава, Київський район, пров.Заячий, 1, кв.114, повернулись до суду з відміткою поштового відділення про повернення поштового відправлення в зв'язку із закінченням строку зберігання. Відповідно до довідки головного управління статистики у Полтавській області №09/2-13-1053з від 27.07.2010 року відповідач зареєстрований за вищезазначеною адресою та відомості про зміну свого місця знаходження не надавав. Згідно із ч.8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Зважаючи, що доставка ухвали та повістки суду на адресу відповідача згідно із даними в ЄДР підтверджується підписом листоноші, виходячи з викладеного суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача на підставі наявних в ній доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,  приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік (форма № 10-ПІ), наданому відповідачем Полтавському обласному відділенню Фонду України соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві в цей період становила 12 осіб.

Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 вищезазначеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, установи, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї ж статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

На виконання вказаної норми відповідачем в поданому Звіті форми № 10-ПІ самостійно було обраховано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та зазначено у кількості 1 такого робочого місця. Разом з тим, згідно цього ж Звіту, на підприємстві в 2009 році інваліди не працювали. Тобто, підприємством не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 1 робоче місце.

Відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів  в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування  інваліда і не зайняте інвалідом. У відповідності до ч. 2 ст. 20 зазначеного Закону  порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент  сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

          Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 16.04.2010 р. (термін сплати встановлено ч. 4 ст. 20 вищевказаного Закону –до 15 квітня року, наступним за роком, у якому відбулося порушення нормативу) повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 2850 грн., оскільки в період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року у відповідача інваліди не працювали.

Крім того, ТОВ "Бакко" на протязі 2009 року звіт по формі №З-ПН "Звіт про наявність ваканцій" до Полтавського міського центру зайнятості не подавали, що підтверджується довідкою останнього (а.с.8)  

В зв'язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій до встановленого терміну, позивач самостійно нарахував вказані санкції в сумі 2850 грн. та просить суд стягнути вказані кошти.

Крім того, в зв'язку із несвоєчасною сплатою адміністративно-господарських санкцій позивачем відповідно до ч. 2 ст. 20 цього ж Закону було нараховано пеню у розмірі 58,48 грн.

Оскільки, вказані суми так і не були сплачені відповідачем в добровільному порядку, то відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” дана заборгованість може бути стягнута за відповідним рішенням суду.  

Відповідно до ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються  на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними  суду  своїх  доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

          Згідно із ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач заперечень проти позову, доказів в спростування вищевикладеного чи доказів сплати боргу суду не надав.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись  статтями  7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163  Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакко" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бакко" (ідентифікаційний код 25170476, м.Полтава, пров.Заячий, 1, кв.114, інші відомості: р/р 26002301000053 в Полтавській філії ВАТ "ВТБ банк", МФО 331876) на користь Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, одержувач УДК в м.Полтаві, код ЄДРПОУ 34698804, р/р 31218230700002 в ГУДК України в Полтавській області, МФО 831019) адміністративно-господарські санкції у розмірі 2850 грн. (дві тисячі вісімсот п'ятдесят гривень) та пеню у розмірі 58,48 грн. (п'ятдесят вісім гривень 48 коп).  

Копію постанови направити сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням  її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160  Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

          Повний текст постанови виготовлено 07 вересня 2010 року.

          Суддя                                                                                Ф.Ф. Соколенко