Рішення

від 28.03.2023 по справі 699/621/21

КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 699/621/21

Номер провадження № 2/699/85/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2023 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді Літвінової Г.М., секретаря судового засідання Сміян А.В., за участю прокурора Кривошиї І.М., представника відповідача Милаш Г.А.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної державної адміністрації до ОСОБА_1

про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника,

УСТАНОВИВ:

До Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшов позов заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної державної адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника.

Позовна заява мотивована тим, що у ході дослідження даних Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що судовим рішенням частково задоволено позовну заяву ОСОБА_2 до Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області про визнання протиправним і скасування наказу про її звільнення.

Так, Постановою Верховного Суду від 14.04.2020 визнано протиправним і скасовано наказ Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області від 31.07.2018 № 54-к «Про звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача сектору інформаційного забезпечення, зв`язків з громадськістю та ЗМІ апарату районної державної адміністрації», справу №2340/3477/18 у частині позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди направлено на новий судовий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

Відповідно до резолютивної частини рішення суду від 16.07.2020, яке набрало законної сили 18.08.2020, Корсунь-Шевченківську районну державну адміністрацію зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору культури та взаємозв`язків з громадськістю Корсунь-ІПевченківської районної державної адміністрації з 01.08.2018, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2018 по 16.07.2020 у розмірі 161102,20.

Крім того, Черкаським окружним адміністративним допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору культури та взаємозв`язків з громадськістю Корсунь-ІПевченківської районної державної адміністрації з 01.08.2018 та виплати на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, у розмірі 6713,69.

На виконання указаного рішення Черкаського окружного адміністративного суду Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 129687,27 грн. Одночасно було оплачено військовий збір з середнього заробітку на час вимушеного прогулу у розмірі 2416,53 грн та утримано податок у розмірі 28998,40 грн.

Таким чином на виконання указаного рішення суду Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією за рахунок коштів державного бюджету сплачено 161102,20 грн.

У позові зазначено, що порушення, яке зумовило поновлення працівника на роботі та виплату йому коштів за час вимушеного прогулу, допущено з вини керівника апарату Корсунь- Шевченківської районної державної адміністрації ОСОБА_1, яка видала незаконний наказ про звільнення ОСОБА_2 з займаної посади.

Оскільки звільнення ОСОБА_2 здійснено з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, то на думку позивача на ОСОБА_1 як на особу, за наказом якої проведено звільнення, має бути покладений обов`язок відшкодувати шкоду, заподіяну Корсунь-Шевченківській районній державній адміністрації.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 635-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» передбачено реорганізацію Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації шляхом її приєднання до Черкаської районної державної адміністрації.

За таких обставин, Черкаська районна державна адміністрація є правонаступником прав та обов`язків Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації.

Ураховуючи викладене заступник керівника Смілянської окружної прокуратури просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської районної державної адміністрації завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 161102,20 грн, а також стягнути на користь Черкаської обласної прокуратури сплачений судовий збір у розмірі 2416,53 грн.

Ухвалою суду від 17.09.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати її розгляд у загальному позовному порядку.

Правом подати відзив на позовну заяву відповідачка не скористалася.

Про дату, час та місце проведення судового засідання учасники справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні прокурор Кривошия І.М. позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача адвокат Милаш Г.А. надала до матеріалів справи письмові пояснення, позов не визнала, у його задоволенні просила відмовити повністю.

Свою позицію у справі сторона відповідача обґрунтовує тим, що на виконання рішення суду у справі №2340/3477/18 за рахунок коштів загального фонду державного бюджету з рахунку Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації були виплачені грошові кошти в розмірі 129687,27 грн - 18.11.2020, 2416,53 грн - 17.11.2020 та 28998,40 грн.- 17.11.2020.

Відповідач вважає, що оскільки кошти були перераховані з державного бюджету на рахунок Корсунь-Шевченківської ради для виконання рішення суду, тому бюджет Корсунь-Шевченківської РДА не поніс шкоди, як на це посилається позивач.

Відповідач звертає увагу, що за рішенням суду було також перераховано військовий збір та податок на доходи фізичних осіб з середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 2416,53 грн та 28998,40 грн. відповідно, які фактично були перераховані з бюджету до бюджету, а не на користь працівника ОСОБА_2 .

Сторона відповідача вважає, що оскільки рішенням суду не встановлено складу кримінального правопорушення в діях ОСОБА_1 як посадової особи державного органу, дії якої призвели до збитків державного бюджету, обов`язково мало бути проведене службове розслідування з метою виявлення причетних до цього посадових, службових осіб. На думку сторони відповідача лише службовим розслідуванням можливо встановити чи була відповідачка винна у незаконному звільненні працівника, однак матеріали справи не містять документа (акт службового розслідування, витяг з ЄРДР, вирок суду тощо) який міг би довести, що саме ОСОБА_1 завдала збитків державному бюджету.

У запереченнях сторона відповідача посилається на статті 80-82 Закону України «Про державну службу, якими передбачена матеріальна відповідальність державного службовця.

Так, відповідно до ст. 80 цього закону матеріальна та моральна шкода, заподіяна фізичним та юридичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державних службовців під час здійснення ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок держави.

Держава в особі суб`єкта призначення має право зворотної вимоги (регресу) у розмірі та порядку, визначених законом, до:

1) державного службовця, який заподіяв шкоду;

2) посадової особи (осіб), винної (винних) у незаконному звільненні, відстороненні або переведенні державного службовця чи іншого працівника на іншу посаду, щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної державному органу у зв`язку з оплатою часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи.

Частиною четвертою ст. 81 ціього ж закону встановлено, що під час визначення розміру відшкодування враховуються майнове становище державного службовця, співвідношення розміру заподіяної шкоди до його заробітної плати, ризик виникнення шкоди, досвід державної служби, надані державному службовцю накази (розпорядження), а також інші обставини, у зв`язку з якими повне відшкодування державним службовцем шкоди буде необґрунтованим.

У поясненнях сторона відповідача зазначає, що оскільки ОСОБА_1 як і її чоловік є пенсіонерами за віком, а прокурором не доведено підстав для стягнення з неї матеріальної шкоди в повному розмірі, який є непомірно великим для відповідачки, тому в разі стягнення з відповідачки заявленої суми її сім`я опиниться у важкому матеріальному становищі.

Сторона відповідача вважає, що на ОСОБА_1 не може бути покладена відповідальність у вигляді відшкодування шкоди на підставі ст. 237 КЗпП України, так як ОСОБА_1 була державним службовцем, а державний службовець несе матеріальну відповідальність лише за шкоду, яка умисно заподіяна його протиправною діяльністю або бездіяльністю.

З пояснень сторони відповідача вбачається, що вина ОСОБА_1 у розумінні статей 134, 237 КЗпП України при звільнені ОСОБА_3 відсутня, оскільки відсутні докази того, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на умисне звільнення ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

З позовом до суду в інтересах держави в особі Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області звернувся перший заступник керівника Смілянської окружної прокуратури Черкаської області в інтересах держави, який просить стягнути з відповідача на користь держави в особі в особі Черкаської районної державної адміністрації Черкаської області завдану відповідачкою внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду в розмірі 161102,20 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 175 ЦПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів 1) не здійснює або 2) неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також 3) у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Перший та другий виключні випадки передбачають наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а третій - відсутність такого органу.

Суд не аналізує підстави для третього випадку, оскільки прокурор прямо зазначає у позові, що належним позивачем у цій справі є Черкаська РДА Черкаської області.

У перших двох випадках прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює цей захист неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

До інтересів держави безпосередньо належить дотримання сторонами бюджетних правовідносин, раціональне використання бюджетних коштів, виконання економічних програм щодо розвитку освітньої сфери та забезпечення економічної стабільності загалом.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» фінансове забезпечення місцевих державних адміністрацій здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

У даному випадку витрачання бюджетних коштів на виплату ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу беззаперечно порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

З метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі Смілянською окружною прокуратурою 30.04.2021 за № 52/3-842 вих-21 на адресу Черкаської районної державної адміністрації скеровано лист, у якому повідомлено уповноважений орган про здійснення виплати на користь ОСОБА_2 коштів за час вимушеного прогулу на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 у справі №2340/3477/18. Також роз`яснено положення КЗпП України щодо органу, уповноваженого звертатися до суду в порядку регресу у спірних правовідносинах та висловлено прохання про інформування прокуратури про те, чи вживались та чи будуть вживатись цим органом заходи до звернення до суду з відповідним регресним позовом.

З направленого прокурору у відповідь листа від 24.05.2021 вбачається, що Корсунь-Шевченківська районна державна адміністрація (правопопередник Черкаської РДА) заходи щодо стягнення з відповідачки завданої її діями шкоди в судовому порядку не здійснювала.

Таким чином, оскільки Корсунь-Шевченківська РДА протягом тривалого часу до суду з таким позовом не звернулася, тому суд дійшов висновку, що цей позов поданий заступником керівника Смілянської окружної прокуратури правомірно.

Відповідно до п. 11 наказу Генерального прокурора від 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» участь у розгляді позовів у місцевих загальних судах забезпечувати окружним прокуратурам за місцем розташування суду.

Таким чином, оскільки справа розглядається в Корсунь-Шевченківському районну суді, що розташований в м. Корсунь-Шевченківський, участь у розгляді вказаного позову брала прокурор Корсунь-Шевченківського відділу Смілянської окружної прокуратури.

З матеріалів справи вбачається. що постановою Верховного Суду від 14.04.2020 у межах судової справи № №2340/3477/18 визнано протиправним і скасовано наказ Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області від 31.07.2018 № 54-к «Про звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача сектору інформаційного забезпечення, зв`язків з громадськістю та ЗМІ апарату районної державної адміністрації». Справу №2340/3477/18 у частині позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди направлено на новий судовий розгляд до Черкаського окружного адміністративного суду.

За результами нового судового розгляду справи № 2340/3477/18 у частині позовних вимог про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 поновлено незаконно звільнену ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору культури та взаємозв`язків з громадськістю Корсунь-ІПевченківської районної державної адміністрації та зобов`язано адміністрацію нарахувати та виплатити особі середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 161102,20 грн.

Згідно з резолютивною частиною цього рішення від 16.07.2020, яке набрало законної сили 18.08.2020, Корсунь-Шевченківську районну державну адміністрацію зобов`язано поновити ОСОБА_2 на посаді завідувача сектору культури та взаємозв`язків з громадськістю Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації з 01.08.2018, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 , середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.08.2018 по 16.07.2020 у розмірі 161102,20 грн.

На виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 у справі № 2340/3477/18 Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією 18.11.2020 виплачено ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 129687,27 грн.

Указане підтверджується листом Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 11.05.2021 за №01.1-08- 08/286 про те, що на підставі платіжного доручення від 17.11.2020 №403 Корсунь-Шевченківською РДА (ЄДРПОУ 04061234) 18.11.2020 на користь ОСОБА_2 було зараховано кошти в розмірі 129687,27 грн за рахунок коштів державного бюджету.

Крім того, відповідно до листа Управління Державної казначейської служби України у Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області від 17.05.2021 № 01.1-08-08/308, на виконання рішення суду в справі №2340/3477/18 за рахунок коштів державного бюджету одночасно було сплачено військовий збір з середнього заробітку на час вимушеного прогулу у розмірі 2416,53 грн (платіжне доручення від 17.11.2020 № 404), а також утриманий податок з середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 28998,40 грн (платіжне доручення від 17.11.2020 № 405).

Таким чином, на виконання рішення суду у справі №2340/3477/18 Корсунь-Шевченківською районною державною адміністрацією за рахунок коштів державного бюджету сплачено грошові кошти в загальному розмірі 161102,20 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень, що набрали законної сили, для інших судів визначається законом. Аналогічна норма викладена в ч. 1 ст. 18 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Скасований в судовому порядку наказ Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації Черкаської області від 31.07.2018 №54-к «Про звільнення ОСОБА_2 з посади завідувача сектору культури та взаємозв`язків з громадськістю Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації» виданий керівником апарату Корсунь-Шевченківської районної державної адміністрації - відповідачем ОСОБА_1 .

Отже, не підлягає доказуванню та є доведеним той факт, що виданий відповідачкою наказ від 31.07.2018 №54-к про звільнення ОСОБА_2 є незаконним.

Таким чином дії відповідачки зумовили виплату на користь незаконно звільненої та в подальшому поновленої на роботі ОСОБА_2 грошових коштів у відшкодування заробітної плати за час вимушеного прогулу у загальному розмірі 161102,20 грн.

Відповідно до ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи. Такий обов`язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Загальні підстави та умови матеріальної відповідальності працівника передбачені у ст. 130 КЗпП України, відповідно до якої працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Згідно з п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 11.11.1992 № 9 при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, виконанні рішення про поновлення працівника на роботі, що мало місце після введення в дію п. 8 ст. 134 та нової редакції ст. 237 КЗпП України (з 11.04.1992) настає повна матеріальна відповідальність винних в цьому службових осіб і обов`язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв`язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижче оплачуваної роботи може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.

Згідно з п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1992 №14 «Про судову практику у справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» право регресної вимоги до працівника виникає з часу виплати підприємством, організацією, установою сум третій особі і з цього часу обчислюється строк на пред`явлення регресного позову.

При цьому, винна у незаконному звільненні особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з її вини установі.

Положення даної норми законодавства спрямовані на забезпечення гарантій трудових прав працівників з метою захисту останніх від неправомірних дій роботодавців щодо незаконних звільнень. Саме тому законодавцем покладено обов`язок на особу, за наказом якої працівника звільнено з порушенням закону, відшкодувати у повному розмірі шкоду, заподіяну установі виплатою звільненому працівнику коштів за час вимушеного прогулу.

Пунктом 8 ст. 134 КЗпП України передбачено повну матеріальну відповідальність службової особи, винної в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи.

Таким чином, оскільки звільнення ОСОБА_2 було здійснено за наказом відповідачки з порушенням закону, що встановлено рішенням суду, то на ОСОБА_1 має бути покладений обов`язок в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну Корсунь-Шевченківській районній державній адміністрації.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.04.2018 у справі 161/6047/16-ц.

Відповідно до ч. З ст. 233 КЗпП України для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.

Згідно з ч. 6 ст. 261 ЦК України за регресними зобов`язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов`язання.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у Постанові від 21.12.2016 у справі № 675/28/15-ц.

Грошові кошти на виконання судового рішення виплачено Корсунь-Шевченківською РДА 18.11.2020, а позов подано до суду 25.06.2021. Отже позов пред`явлено в межах строку позовної давності, що було предметом дослідчення під час здійснення судового розгляду.

Ураховуючи все вищевикладене позов підлягає задоволенню, а саме з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь Черкаської районної державної адміністрації шкода, завдана внаслідок незаконного звільнення працівника, у загальному розмірі 161102,20 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до ст.141 ЦПК України слід дійти висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь Черкаської обласної прокуратури понесених судових витрат у виді судового збору в розмірі 2416,53 грн.

Під час викладення повного тексту рішення судом встановлено, що при викладені вступної та резолютивної частин рішення судом помилково вказано назву установи, в інтересах якої подано позово. Так, замість правильної назви «Черкаська районна державна адміністрація» судом помилково зазначено «Черкаська районна військова адміністрація». З огляду на викладене суд дійшов висновку при викладенні повного тексту рішення виправити описки в назві Черкаської районної державної адміністрації, допущені у вступні та резолютивній частинах при викладенні скороченого тексту рішення.

Керуючись ст.ст. 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 269, 273, 354-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Смілянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської районної військової адміністрації до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного звільнення працівника - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської районної державної адміністрації завдану внаслідок незаконного звільнення працівника шкоду у розмірі 161102,20 (сто шістдесят одна тисяча сто дві грн 20 коп) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Черкаської обласної прокуратури судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 2416,53 (дві тисячі чотириста шістнадцять грн. 53 коп) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Особа, яка подала позов (з правами позивача): заступник керівника Смілянської окружної прокуратури О.Іванова, вул. Ю.Кондратюка, 25, м. Сміла, Черкаська область, 20700, інші дані суду не відомі.

Позивач: Черкаська районна державна адміністрація Черкаської області, код ЄДРПОУ 04061317, місцезнаходження: вул. В. Чорновола, 157, м. Черкаси, 18003, інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_1 , інші дані суду не відомі.

Повний текст рішення складено 11.04.2023.

СуддяЛітвінова Г.М.